Ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України

ВСТУП

Однією з важливих складових АПК України виступає її молокопродуктовий підкомплекс, основними видами продукції якого є молоко та продукти його переробки (сметана, сухе молоко, масло тощо), що відрізняються високою споживчою цінністю і користуються попитом споживачів. Виробництво молочної продукції тривалий час було доходною, пріоритетною галуззю АПК, яка забезпечувала вельми значні і стабільні надходження не тільки молокопереробним підприємствам, а й до державного бюджету (у тому числі і валютних коштів від експорту їх продукції). Однак в останні роки молокопродуктовий підкомплекс відчуває глибоку економічну кризу і зниження свого конкурентного статусу.

Занепад молокопродуктового підкомплексу, звичайно ж, негативно відобразився на обсягах і ефективності виробництва молочної продукції. Гострою проблемою також є нестача достовірної інформації, з якою зіткнулися підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України, що зумовлено недостатністю вивчення даного ринку та особливостей товару. На ефективне функціонування молокопродуктового підкомплексу найсуттєвіший вплив має стан молоковиробничого підкомплексу, який знаходиться у великій кризі. Тому потрібне детальне вивчення можливостей розвитку підкомплексу на сучасному стані ринкової економіки.

Метою магістерської дипломної роботи є теоретичне обґрунтування методологічних принципів і методичної бази впровадження нової маркетингової стратегії на основі реалізації бізнес-проекту по виробництву нового продукту на переробному підприємстві молоко-продуктового підкомплексу.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

· визначення стану молокопереробної промисловості, уточнення базових понять інвестиційної діяльності, класифікацію основних видів конкурентних стратегій, а також їх склад і сфери використання;

· аналіз сучасного стану та стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу;

· обґрунтування методичних підходів та системи показників економічної діагностики для оцінки інвестиційної привабливості;

· вибір пріоритетних напрямків використання інвестицій і на цій основі обґрунтування нової конкурентної стратегії та шляхи підви-щення економічної ефективності функціонування переробного підприєм-ства молокопродуктового підкомплексу.

Об'єкт проведеного дослідження - ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України, яким є ВАТ “Молочанський молочноконсервний комбінат”.

Предмет дослідження – методи визначення конкурентної стратегії і вибору інвестиційно привабливих рішень в діяльності переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України.

Методологічною основою магістерської дипломної роботи є концепція соціально орієнтованої і регульованої державою ринкової економіки, формування якої передбачене законами України, і теорія інвестиційного і проектного менеджменту, які розвинуті в працях закордонних і вітчизняних економістів. В роботі були використані методи порівнянь статистичних групувань, динамічних рядів, що дозволило дати оцінку сучасного стану молокопродуктового підкомплексу АПК України. Були використані такі методи оцінки інвестиційних проектів - статистичні (період окупності, облікова норма доходності) та динамічні (чиста дисконтована вартість, внутрішня норма доходності), а також у дипломній роботі були використані статистичні, монографічний, розрахунково-конструктивний методи дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розв'язанні проблем підвищення ефективності економічної діяльності виробничих об'єктів. Результати досліджень можуть бути використані для прийняття рішень щодо впровадження інвестиційних проектів. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні методичних підходів та показників економічної діагностики для оцінки привабливості інвестиційного проекту.

Джерелами інформації для дипломної роботи послужили дані первинного бухгалтерського обліку, фінансової і статистичної звітності, нормативні акти і нормативні довідники, літературні джерела по зазначеній проблемі.

Дипломна робота викладена в 3-х розділах на 101 сторінці машинописного тексту, містить 28 таблиць, 10 рисунків і 2 формули, у списку літератури – 40 джерел.

РОЗДІЛ 1. Наукові основи розвитку молоковиробництва в умовах ринкових відносин

1.1. Проблеми та перспективи розвитку виробництва молочної продукції

Виробництво молока – один з напрямів спеціалізації сільсько-господарських підприємств південного регіону України. Незважаючи на збитковість, багато переробних підприємств не відмовляється від нього, оскільки збут молока є джерелом систематичного надходження готівкових коштів протягом календарного року. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Частка витрат на молочні продукти становить 15% від загальних витрат на харчування, але молокопродуктовий підкомплекс АПК України знаходиться в стані кризи.

Ринок молочних продуктів в Україні формується переважно під тиском рівня купівельної спроможності населення. Водночас, головними принципами сегментування ринку молочних продуктів є: вік споживачів молочних продуктів, місце проживання споживачів, рівень доходів споживачів. На поведінку споживачів значно впливає динаміка цін, якість товарів, обсяг та асортимент пропозиції, загальний рівень добробуту населення. (11 ).

Поряд з цим на ринку молочних продуктів існує певна кількість проблем, головними з яких ми виділили наступні:

Стан сировинної бази.

Сюди можна віднести: скорочення поголів’я корів, низька їх продуктивність, сезонні коливання в постачанні сировини, висока трудомісткість виробництва, що загалом призводить до підвищення собівартості продукції. Протягом 1991 – 2000 років відбулося різке скорочення поголів’я всіх видів худоби, знизилися його продуктивність та обсяги виробництва продукції. На кінець 2000 року порівняно з 1990-м поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилося в 2,6 рази, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах – у 4,3 рази; поголів’я корів – відповідно в 1,7 і 3,4 рази. У тваринництві найважливішим пріоритетом є зупинення зменшення поголів’я в усіх категоріях господарств та інтенсифікація ведення тваринницьких галузей для підвищення виробництва молока й інших видів продукції. (35 ).

Конкуренція за постачальників.

Причиною цього є те, що рівень закупівельних оптових цін на сировину та роздрібних цін у торгівельній мережі на молокопродукти є значно нижчим. Це спонукає виробників молока шукати інші шляхи його збуту. Спостерігається стабілізація в роботі з постачальниками цільного молока, які тепер надають перевагу роботі з одним переробником, але на стабільній, постійній основі. Також самі переробники зконцентрували свої зусилля на роботі з постійними постачальниками в покращенні якості сировини. Спеціалісти вважають, що доля закупівель молока у населення в структурі постачання сировини молокозаводів буде зменшуватись. Справа в тому, що якість молока, яке закуповують в особистих селянських госпродарствах, частіше за все, значно нижча, ніж молока, яке виробляється сільськогосподарськими підприємствами. Також постачання сировини пов’язане із сезонними коливаннями і не збігається із сезонними коливаннями попиту споживачів на молочні продукти. Так, у літній період спостерігається масове надходження сировини і водночас зменшення споживання молочної продукції. Сезонні втрати сегменту ринку молокопереробні заводи компенсують за рахунок зниження ціни на молочну продукцію в літній період. У зв’язку зі зменшенням постачання сировини в зимовий період молокопереробні підприємства змушені щорічно влітку закладати сухе молоко для подальшої переробки. У такому випадку відбувається „заморожування” фінансових коштів, що впливає на ускладнення ситуації з обіговими засобами. Середній рівень рентабельності виробництва незбираної молочної продукції на молокопереробних заводах становить 3-8 відсотки. Виробництво сметани та сиру більш економічно вигідне, ніж виробництво незбираного молока. Найбільш рентабельне виробництво дієтичної продукції: йогурту, ряжанки, кефіру. (8 ).

Коливання платоспроможного попиту населення.

Аналіз його за останні роки, показав, що суттєво змінився характер споживання молочних продуктів. Так, бачимо, що зросло споживання кисломолочних виробів, йогуртів, сирків. Тому перед виробниками постає питання виробництва більш диференційованої продукції, здатної конкурувати з іноземними аналогами. При розробленні асортиментної політики потрібно провести сегментацію ринку та диференціацію портфеля продукції на товарні групи, виробництво яких здійснюватиметься з урахуванням оптимального використання потужностей та розподілу сировини. Пріоритетною буде група продукції з найвищим рівнем рентабельності, групи з невисоким рівнем рентабельності, які необхідні для обов'язкового асортименту, вироблятиметься за залишковим принципом.

Молочні заводи повинні розпарювати асортимент продукції, бажано, щоб він включав широкий спектр усіх молочних продуктів. Кожна товарна група традиційних молочних продуктів (молоко, кефір, ряжанка, вершки, сметана, масло, сир) повинна мати близько десяти найменувань. Потрібно постійно поліпшувати якість продукції, її смакові й органолептичні показники; знижувати калорійність молочної продукції за рахунок зменшення частки жирів та вуглеводів; замінювати молочний жир на аналогічні компоненти рослинного походження; вносити додаткову кількість білків у молочні продукти з підвищеним вмістом жиру.

Інший напрям підвищення конкурентоспроможності молочної продукції – впровадження нових нетрадиційних видів її та створення екологічно чистої продукції. Це можуть бути продукти з новими споживними властивостями (сиркові маси на основі сиру, десерти на основі вершків та сметани), збиті вершки, соуси на основі сметани та сироватки, збиті та заморожені десерти, молоко та масло шоколадне.

Впровадження маркетингового дослідження ринку. Монополізація.

На сучасному етапі в Україні спостерігається процес концентрації і монополізації галузі. Потужні молокопереробні підприємства захоплюють все більшу частку ринку, особливо в великих містах. Основними перешкодами для виходу на ринок молочної продукції є необхідність значного стартового капіталу для організації виробництва, складність та довготривалість ліцензійного й сертифікаційного оформлення виробництва продукції. Потужні підприємства галузі мають міцні господарські зв’язки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів та споживачами продукції. Провідні молокопереробні заводи пропонують продукцію вищої якості та повніше задовольняють всі верстви населення, що забезпечує їм переваги над потенційними конкурентами. (15 ). На підприємствах обов’язково потрібне комплексне маркетингове дослідження ринку, включаючи сегментування ринку, визначення рівня споживання, аналіз інфраструктури тощо. Це поки що є можливим лише для великих підприємств, тому в галузі виникає деяка монополізація. Що не є позитивним у розвитку цього підкомплексу. (18 ).

На сучасному етапі основою формування бізнесової стратегії підприємства є знання ринкової кон’юнктури, вміння зібрати, обробити інформацію та зробити певні висновки щодо подальших ринкових подій.

У вирішенні проблем, що постають перед виробниками молочної продукції необхідне поєднання як ринкових, так і державних методів регулювання агропродовольчого ринку. Ця ринкова ніша одна із найбільш перспективних, динамічних та рентабельних, тому потрібна сильна законодавча база, яка б забезпечувала умови для ефективної діяльності молокопереробних підприємств та захисту споживачів від неякісної молочної продукції. Так у останні роки були затверджені наступні закони, що допомагають ринковому функціонуванню переробних підприємств галузі: Закон України „ Про молоко та молочні продукти”, від 24 червня 2004 року N1870-IV, цей Закон визначає правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України; Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР, цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини; Закон України „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”, від 17 липня 1997року N468/97-ВР, цей Закон встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів, а також деякі методи цінової підтримки сільськогосподарських товаровиробників України.

Важливо зазначити, що державне регулювання ринку молочної продукції України на сучасному етапі, повинно здійснюватись шляхом впровадження еквівалентних цін на молоко та молочні продукти, мінімально гарантованих цін на молочну сировину та гарантованих оптових цін на молочні продукти, обмежувальних цін на засоби виробництва, які використовуються у молочному скотарстві, корегованих цін на молочні продукти, пільгового кредитування та субсидування сільськогосподарських товаровиробників.

На даному етапі невирішеними залишаються такі питання галузі:

· відсутність українських ДОСТів на молочну продукцію;

· модернізація виробництва та підвищення кваліфікації робітників підприємств. (19 ).

У галузі також існують і певні перспективи розвитку. Аналіз зарубіжних джерел науково-технічної інформації за останні п'ять років дає змогу визначитися щодо основних напрямків наукових досліджень у молочній галузі.

Мікробіологічні вдосконалення.

Передусім мова йде про розробку молочних продуктів нового покоління з функціональними властивостями з доданням про - і пребіотиків, біологічно активних речовин і харчових добавок. При створенні таких продуктів виробники разом із науковцями широко використовують біотехнологічні процеси. Ведеться інтенсивний пошук нових можливостей використання ферментів мікробного походження по таких основних напрямках, як поліпшення якості наявних ферментів, розробка нових і використання їх для одержання окремих інгредієнтів. Застосування ферментів, продукованих мікроорганізмами, – один з основних напрямків біотехнології для розробки нового покоління дитячих, дієтичних і лікувально-профілактичних харчових продуктів.

За кордоном розвинуте виробництво молочних продуктів з низько-калорійними підсолоджувачами, замінниками молочного жиру, інгредієнтами, що виводять з організму шкідливі для здоров'я речовини.

Серед пріоритетних напрямків у біотехнології для харчової промисловості важливе місце відведено генній інженерії. Однак генномодифікована продукція для харчування людини сприймається в світі неоднозначно. Проблема формування системи безпеки використання й споживання генномодифікованих продуктів – ключова як для окремих країн, так і для міжнародних організацій і економічних союзів. Один з елементів державного регулювання поставки й реалізації таких харчових продуктів – маркування. Нині цією послугою користуються у 130 країнах світу. Це особливо важливо для виробників продуктів для дітей, значна частина яких – на молочній основі, де використовуються інгредієнти з рослинної сировини.

Ще один напрямок – застосування математичного моделювання в розробці нових технологічних процесів, що забезпечують безвідхідність виробництва й мікробіологічну безпеку харчових продуктів. Цей напрямок фундаментальних досліджень базується на застосуванні методів математичного моделювання для прогнозування розвитку й виживання патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів у процесі виробництва харчових продуктів та їх зберігання.

Заслуговує на увагу також розробка біологічно активних добавок і речовин, препаратів з молочної сировини на основі глибокого фракціонування компонентів молока й фундаментальних досліджень їхніх властивостей. Вчені провідних країн виявили в молоці біологічно активні пептиди й на їх основі вже налагоджено промислове виробництво різних препаратів з антигіпертонічними та антистресовими властивостями. В Австрії досліджено можливості використання природних кріопротекторів з молочної сировини при виробництві заморожених і сублімованих біопестицидів для біологічного захисту харчових продуктів під час зберігання.

Важливо вдосконалювати традиційні технології, створювати на їх основі молочні продукти підвищеної біологічної і харчової цінності, що сприяють виведенню з організму шкідливих речовин.

Вдосконалення установок, приладів, систем.

Значна увага приділяється раціональному використанню вторинної молочної сировини, передусім сироватки. У країнах з розвиненою молочною промисловістю широко використовують мембранні методи обробки сировини, зокрема сироватки.

Інженерні служби наполегливо працюють над розробкою нового технологічного обладнання, що функціонує в автоматичному режимі й убезпечує одержану продукцію. Це – компактна високоефективна теплообмінна техніка, високошвидкісні установки для розфасовки й упаковки рідких і пастоподібних молочних продуктів у нові види упаковок з екологічно чистої сировини, автоматизовані лінії безрозбірного миття обладнання тощо. У цьому ж ряду – вдосконалення пакувальних матеріалів і устаткування для упаковки й маркування молочних продуктів, посилення контролю безпеки нових пакувальних матеріалів.

Чимало належить попрацювати і над розробкою приладів для лабораторних досліджень, а також експрес-методів контролю якості сировини й молочних продуктів.

У багатьох країнах цьому питанню приділяють значну увагу. Наприклад, в Ірландії розроблено новий метод визначення залишків стрептоміцину в молоці з використанням оптичного імунобіосенсора, причому нижня межа визначення значно нижча, ніж у Європейському стандарті. Аналіз триває лише 5 хвилин. У Німеччині досліджено можливість використання хроматографічних методів і біосенсорів для визначення формальдегіду в молоці. Триває активна розробка нових експрес-методів мікробіологічного контролю молочних продуктів. Одна з найважливіших тенденцій розвитку сучасних методів – здешевлення і спрощення аналізів і засобів експрес-контролю, до яких належать і тест-методи. При цьому не потрібні тривала підготовка проби, реактиви, складні прилади, а основне – висококваліфікований персонал.

Неабияке значення відводиться створенню комп’ютерних інформаційних систем контролю виробництва і якості від сировини до виходу готового продукту. На великих заводах впроваджують повний комп’ютерний контроль якості і складу сировини, технологічних процесів, режимів, пакувальних матеріалів і готової продукції.

У таких країнах, як Швеція, Данія, Нідерланди, Канада та інших, контроль якості молоко-сировини зосереджено в централізованих лабораторіях, де застосовують високопродуктивні автоматичні прилади й системи для визначення якості молока. Автоцистерни, якими транспортують молоко, обладнано міні-комп’ютерами й приладами, що дають змогу визначити склад і якість продукту безпосередньо на фермі. На заводі результати аналізів, що знаходяться в пам'яті міні-комп’ютера, передаються до об'єднаної інформаційної системи лабораторій, консультативних служб, служб збуту й управління.

Створення робочих груп, що об'єднують спеціалістів підприємств і співробітників наукових і навчальних установ для спільного розв'язання проблем молочної галузі, може бути логічним завершенням у визначенні основних тенденцій розвитку наукових досліджень. (27 ).

1.2. Сучасний стан розвитку молочної промисловості

Молочна промисловість – одна з провідних галузей народного господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування. Фактичне виробництво молока в Україні значно нижче необхідних обсягів споживання, що позначається на якості харчування населення України. Збільшення ж виробництва молока стримується низькою рентабельністю тваринництва і тим, що більшість населення України не може купувати необхідну кількість молочної продукції через високу його вартість. (30 ).

В період до 2002 року харчова галузь характеризується спадом виробництва, значним зниженням асортименту продукції, тяжким фінансово-економічним станом більшості підприємств, високим коефіцієнтом зносу основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.

В умовах становлення ринкової економіки важливим чинником успішного функціонування вітчизняних агропромислових підприємств є їх переорієнтація на засади маркетингу, що дозволить формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції. В основі маркетингу лежить комплексне дослідження ринку і потреб споживача, організація виробництва та збуту товарів і послуг, здатних задовольнити ці потреби. Для прийняття маркетингових рішень необхідна своєчасна, повна й достовірна інформація про споживачів, їх потреби, про ринок, конкурентів. Саме тому в сучасних умовах зростає значення маркетингового інформаційного забезпечення в цілому та маркетингових досліджень зокрема.

Проведення маркетингових досліджень в значній мірі може допомогти обрати стратегію розвитку переробного підприємства. Залежно від демографічних показників різняться й пріоритети при виборі молочних продуктів, хоча ці відмінності несуттєві.

Таблиця 1.1.

Вибір молочних продуктів залежно від демографічних показників,%

Продукти	За статтю		За віком
	чоловіки	Жінки	до 18 років	18-30	31-40	41-55	старші 56
Молоко	30,3	34,4	27,4	34,5	33,3	33,0	41,8
Сметана	25,7	25,8	28,4	26,8	31,4	27,3	23,6
Кефір	27,6	22,5	22,1	25,6	24,0	23,6	24,5
Йогурт	19,7	23,5	24,2	26,5	20,8	16,5	18,2
Сир	7,0	6,8	8,4	6,7	9,0	11,2	11,0
Ряжанка	5,8	5,7	3,2	5,8	4,8	8,8	3,6

Так у споживанні молочної продукції як чоловіками, так і жінками найвищу питому вагу має молоко (близько 30%). Щодо вікових категорій, то тільки особи до 18 років найбільше полюбляють споживати сметану (28,4%), а інші віддають перевагу молоку, причому найвищу питому вагу у споживанні молокопродуктів молоко має у людей старших 56 років, що пов’язано, мабуть, з їх низькою купівельною спроможністю.

Основними споживачами сметани серед різних вікових категорій є особи від 31 до 40 років (31,4%); кефіру та йогурту – віком від 18 до 30 (відповідно 25,6% і 26,5%); сиру – від 41 до 55 років (11,2%); ряжанки – особи від 41 до 55 років (8,8%). (7 ).

Поступове зростання добробуту населення супроводжується зміною структури споживання, новими вимогами до якості продуктів, які пропонуються ринком, тобто попит поступово займає властиве йому місце чинника, що визначає пропозицію.

Рівень споживання молока і молочних продуктів по всіх домогосподарствах України останнім часом демонструє зростання в межах 8,7% до рівня 2001 року. Підтвердженням тези щодо високого ступеня еластичності попиту на молоко і молочні продукти від рівня доходів населення є те, що середньодушове споживання молока та молочних продуктів між першою та п’ятою квінтильними групами мало розрив у 2,5 рази у 2002 році. Так, якщо в середньому за місяць у 2002 році одним домогосподарством споживалося молока і молочних десертів, йогуртів, масло продуктів в середньому 18,8 кг., то населенням першої квінтильної групи – 11,4 кг., а п’ятої – 28,5 кг., молока і молочних продуктів на місяць. При цьому п’ята квінтильна група тяжіє до споживання молочних продуктів, що мають більші витрати молока-сировини на готовий продукт і відповідно вищу ціну, таких як тверді сири, сметана підвищеної жирності, сирки, вершкове масло, кисломолочний сир із вмістом жиру – 18, 15%, молоко та кисломолочні продукти із вмістом жиру 3,5 і 4,2 відсотків. Натомість у першої квінтильної групи в структурі споживання молокопродуктів переважають молоко незбиране, кисломолочні продукти та сир кисломолочний незбираний із низьким вмістом жиру або знежирені. (21 ).

Таблиця 1.2

Пропозиція на ринку молочних продуктів України, тис. т.

Вид продукції	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.
	тис. т.	тис. т.	тис. т.	тис. т.
Масло селянське	135,4	158,0	131,3	148,4
Сир	67,5	105,1	128,6	169,3
Продукція з незбираного молока	698,9	1020,9	1178,7	1308,7

Ринок виробників молочної продукції нараховує сьогодні приблизно 350 діючих підприємств.

Незважаючи на зменшення поголів'я ВРХ майже вдвічі молочна промисловість залишилась однією з провідних галузей народного господарства України.

Основними молочними продуктами, що виробляються в Україні, є незбирана молочна продукція, сир, масло, морозиво, сухе незбиране молоко, казеїн та молочні консерви. Зоною найбільш потужного росту на європейському молочному ринку є йогурти. На ринку постійно зростає асортимент молочних продуктів, але обсяги виробництва значно зменшились.

За даними аналітичного агентства, лідуюче положення за рівнем інвестиційної привабливості в Україні займають сегменти морозива, йогуртів та твердих сирів, при чому в останніх двох відбувається витіснення західних конкурентів вітчизнянними виробниками. Справа в тому, що на високорентабельному ринку йогуртів імпортери зараз займають до 70%, а на більш рентабельному ринку твердих сирів – 65-70 відсотків.

Потенційна потужність існуючих підприємств галузі – 20 млн. т. молока в рік. Реальна завантаженність цих потужностей складає менше 25 відсотків. Практично всі лідери ринку молока проводять модернізацію обладнання.

Десяток великих виробників контролюють 50% ринку споживачів, а іншу половину – малі заводи. В галузі спостерігається тенденція поглинання сильними підприємствами слабких, які потім стають частиною перших чи їх приймальними пунктами сировини.

Сьогодні існує така ситуація, коли великі молокозаводи скуповують так звані „низові” підприємства (районні заводи невеликої потужності) та використовують іх для двох цілей. По-перше, для збирання та доставки сировини на головний завод. По-друге, для виробництва масла та традиційних молочних продуктів для місцевих ринків.

Здобутий контроль над невеликими виробництвами дає змогу звести роль останніх до низових спеціалізованих дільниць по прийманню сировини чи випуску якогось одного виду прибуткової продукції. Скажімо, тих же йогуртів чи сиркових напівфабрикатів. Подібна вузька спеціалізація переробки властива всім відомим світовим виробникам молочної продукції, що сприяє зменшенню собівартості на 10 – 12 відсотків.

Наміри великих компаній - поширювати свої вироби мало не на всю країну, а то й за її межі. Тож і віддають перевагу продукції, яка дасть змогу досягти цієї мети – технологічній, транспортабельній, з максимальним терміном зберігання. Статистичні дані засвідчують, що з 6.5 млрд. л. молока, яке надійшло на переробку торік, 63% підприємства переробили на вершкове масло, казеїн та сухе молоко; з 19% – виготовлено сир; близько 11– перероблено на кисломолочні продукти, і лише трохи більше 4% реалізовано як незбирану продукцію, а з 3% виготовили морозиво.

Якщо дана тенденція буде зберігатися й надалі, то через десять років на ринку залишиться не більше десяти найпотужніших виробників, які і поділять між собою ринок молочної продукції. Але це не означає, що невеликі оператори взагалі покинуть ринок. Ті, хто зможуть адекватно відреагувати на кон’юнктуру ринку, знайти свою нішу, зможуть і надалі успішно працювати.

Невеликі молокозаводи невзмозі витримати конкуренцію з боку потужних підприємств. При цьому відставання відбувається одразу за трьома напрямками: за якістю продукції, за якістю упакування продукції та за рівнем співробітництва з постачальниками сировини. Причиною цього є відсутність у невеликих виробників вільних коштів на розвиток підприємства.

Привабливими для інвестування зарубіжні капіталовкладники вважають молокопереробні підприємства Центрального й Придніпровського регіонів. Саме туди й спрямовують вони свої погляди.

За останні чотири роки російські інвестори встановили контроль над трьома найкращими підприємствами молокопереробної галузі України. В той час як виробництво молокопродуктів зростає за якісними та кількісними показниками, конкурентна боротьба також становиться все більш складною, а прихід іноземних інвесторів посилює ці тенденції. Прихід на українській ринок росіян – закономірне явище, оскільки бізнес-середовище в України та Росії дуже схоже. Разом з тим російська експансія – це потенційно корисний стимул для подальшого розвитку української молочної галузі.

Початок експансії іноземного капіталу в молочну промисловість України почався з придбання російськими інвесторами пакетів акцій трьох лідерів української молочної індустрії – це „Галактон”, Київський молокозавод №3 та Харковський молочний комбінат. (32 ).

Український експорт молокопродуктів в Росію визначається прйнятною ціною для виробників та сталим попитом на такі основні продукти, як сир твердий, сухе молоко та казеїн.

Українські виробники твердого сиру як і раніше дуже активні. Незважаючи на сезонність, ціни в країні знижуються повільно. Наприкінці травня найбільш розповсюджені види сирів більшістю українських заводів продавалися великим оптом по 12,5–13,5 грн. /т. Сприяє стримуванню внутрішніх цін як і раніше гарний попит на українські сири з боку Росії. Незважаючи на величезні обсяги імпорту, російські компанії за останній час практично не знижували ціни на продукцію, що поставляється з України. Російські дистриб’ютори купували український сир, як і раніше, переважно за цінами в діапазоні 2150–2350 USD/т DDU Москва/С. -петербург. У короткостроковій перспективі росіяни якщо і знизять закупівельні ціни, то не значно, оскільки пропонована Заходом продукція останнім часом істотно подорожчала, а збільшення обсягів випуску продукції російськими сирокомбінатами поки незначне.

Згущене молоко. Як і багато інших молокопродуктів, молочні консерви в Україні в другій половині травня також лише трохи подешевшали. Більшістю виробників наприкінці місяця згущене молоко (ДСТ) продавалося по 2,0–2,10 грн. /банку (великий опт). Експортні ціни на якісну „згущенку" залишаються в більшості випадків на стабільному рівні і відповідають 0,31–0,34 USD/банку. Можливо, вже в червні деякі українські молочноконсервні комбінати приймуть участь у постачаннях продукції для російського держрезерву. Російські оператори ринку вважають, що в українців є непогані шанси на ці постачання, оскільки якісна продукція буде пропонуватися по досить низьким (демпінговим) цінам. Вони повідомляють, що українська „згущенка” продається в Росії, як мінімум на 0,5 руб. /банку дешевше, ніж аналогічна російська і навіть білоруська.

Українські виробники казеїну продовжують активно нарощувати випуск продукції. Виробники якісного казеїну продають його по 27 тис. грн. /т., навіть не дуже якісний продукт закуповують по 26 тис. грн. /т. Такі ціни утримуються завдяки стабільно високому попиту зі сторони імпортерів даного товару. Вони, як і раніше, сплачують доволі багато за український казеїн. В середині 2004 року на експорт відправлявся технічний казеїн по 4400-4500 USD/т DDU Польща, Германія.

Таблиця 1.3

Експортні ціни на молокопродукти