Недостатки закона о выборах народных депутатов Украины

Закон Укра­ї­ни "Про вибори народних депутатів Укра­ї­ни" прийнятий Верхов­ною Радою Укра­ї­ни 24 верес­ня 1997 р. і відпові­дно до статті 55 цього Закону та Статті 94 Конс­титуції Укра­ї­ни набирає чиннос­ті з дня опуб­лі­кування. Цей Закон є неконс­титуційним, оскільки він не відпові­дає Конс­титуції Укра­ї­ни (Ві­домос­ті Верхов­ної Ради Укра­ї­ни (ВВР) 1996, № 30, ст. 141), зокрема таким її положенням:

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закрі­плені ці­єю Конс­титуці­єю, не є вичерп­ним. Конс­титуційні права і свободи гарантую­ться і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допус­ка­є­ться звуження змі­сту та обсягу існую­чих прав і свобод.

Стаття 36. Ні­хто не може бути примушений до вступу в будь-­яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належ­ність або неналеж­ність до полі­тичних партій або громадських органі­зацій.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управ­лінні держав­ними справами, у всеукра­їнському та мі­сцевому референдумах, ві­льно обирати і бути обраними до органів держав­ної влади та органів мі­сцевого самоврядування.

Стаття 71. Вибори до органів держав­ної влади та органів мі­сцевого самоврядування є ві­льними і відбуваю­ться на основі загального, рі­вного і прямого виборчого права шляхом та­є­много голосування.

Стаття 76. Конс­титуційний склад Верхов­ної Ради Укра­ї­ни - чотириста п'ятдесят народних депутатів, які обираю­ться на основі загального, рі­вного і прямого виборчого права шляхом та­є­много голосування строком на 4 роки.

1. Закон не відпові­дає Конс­титуції Укра­ї­ни (Статті 71, 76) в час­тині проведення виборів народних депутатів Укра­ї­ни на основі "рі­вного виборчого права".

Закон встанов­лює нері­вні мож­ливос­ті для громадян Укра­ї­ни щодо висунення кандидатом у багатомандат­ному загальнодержав­ному і одномандат­ному виборчих округах. Якщо при висуненні в одномандат­ному виборчому окрузі право громадянина Укра­ї­ни на висунення реа­лі­зу­є­ться як через партії, блоки партій, так і шляхом самовисунення, то висунення в багатомандат­ному загальнодержав­ному окрузі мож­ливе, відпові­дно до Статті 22 Закону, лише через партії, блоки партій. Механізм висунення незалеж­них кандидатів, поза парті­ями, блоками партій, самовисунення в багатомандат­ному загальнонаці­ональному окрузі відсут­ній. Тобто, висунення кандидатів у багатомандат­ному загальнонаці­ональному окрузі постав­лено в залеж­ність виключ­но від рі­шень партій. Це не тільки дискримі­нує абсолют­ну більшість громадян Укра­ї­ни, які не мають жод­ного відношення до партій, у реа­лі­зації їх конс­титуційного права "ві­льно... бути обраним до органів держав­ної влади" (Стаття 38 Конс­титуції Укра­ї­ни), оскільки обумов­лює її рі­шеннями партій, блоків партій, а й є фак­тич­ним порушенням конс­титуційної заборони обмеження громадян у правах у зв'язку з незалеж­ні­стю до партій (Стаття 36 Конс­титуції Укра­ї­ни). Нері­вноцінний, нері­вно доступ­ний, неоднаковий порядок висунення кандидатів у багатомандат­ному загальнонаці­ональному і одномандат­ному виборчому округах, а також нері­вні права громадян Укра­ї­ни у зв'язку з їх відношенням до партій, блоків партій на висунення в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому є очевид­ним порушенням конс­титуційного принципу рі­вного виборчого принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Закон встанов­лює нері­вні мож­ливос­ті для громадян Укра­ї­ни в балотуванні в кількох виборчих округах. Один, відпові­дно до п.3 Статті 21 Закону, може балотуватися одночас­но в двох округах - багатомандат­ному загальнодержав­ному і одномандат­ному, а інший - лише в одному, одномандат­ному. Адже якщо громадянина не висунуто в кандидати в депутати в спис­ку партії, виборчого блоку, то він має мож­ливос­ті висунутися (шляхом, зокрема, самовисування) лише в одному одномандат­ному виборчому окрузі, оскільки не існує механі­зму висунення до багатомандат­ного загальнонаці­онального округу незалеж­них кандидатів, поза парті­ями, самовисунення. Одночас­не балотування одних кандидатів лише в одному виборчому окрузі (без мож­ливос­ті балотуватися в двох), а інших - одночас­но в двох виборчих округах (тобто, з "підстраховкою") є очевид­ним порушенням конс­титуційного принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Закон встанов­лює нері­вне право для громадян укра­ї­ни бути обраним у межах одного спис­ку кандидатів від партії, виборчого блоку. При однаковій кількос­ті голосів виборців за цей список кандидатів в ці­лому - щодо, по суті, кож­ного кандидата в спис­ку (без жод­ного диферен­ці­ювання або адресування цих голосів), - кандидати, які займають рі­зні мі­сця в порядку розташування кандидатів у спис­ку полі­тичної партії, виборчого блоку партій, мають рі­зні мож­ливос­ті одержання мандата до встанов­леного Статтею 43 Закону порядку порушення конс­титуційного принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни) стає очевид­ним, коли порі­вняти "рі­вність" прав на обрання депутатом у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі кандидатів, які розташовані під № 1 і № 225 одного партійного спис­ку.

Закон встанов­лює нері­вні права для громадян укра­ї­ни щодо врахування їхнього волевия­влення при розподі­лі мандатів у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі. Встанов­лено п.6 Статті 43 Закону 4% - на межа для учас­ті спис­ків кандидатів партій, блоків партій у розподі­лі мандатів фак­тич­но поді­ляє голоси виборців, віддані за той чи інший список, на дві категорії з нері­вним способом їх врахування. Одні голоси (що склали більше 4% голосів за список від загальної кількос­ті голосів) враховую­ться і дають підстави для одержання пропор­ційної кількос­ті мандатів, а інші голоси (мен­ше 4% голосів за список від загальної кількос­ті голосів) не тільки не дають права на одержання пропор­ційної кількос­ті мандатів, а більше того, фак­тич­но викорис­товую­ться (через механізм перерозподі­лу мандатів, встанов­лений п.п.10-12 Статті 43 Закону) для розподі­лу мандатів між спис­ками кандидатів, які ці голоси не отримували. Тобто, будь-­який процент­ний бар'єр для врахування голосів виборців і механі­зми перерозподі­лу "залиш­кових" мандатів є очевид­ним порушенням конс­титуційного принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Закон встанов­лює нері­вні мож­ливос­ті для громадян Укра­ї­ни як виборців щодо одержання інформації про кандидатів у депутати в одномандат­них і багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчих округах.

а) Якщо в одному випадку, в одномандат­ному виборчому окрузі, окруж­на виборча комі­сія пуб­лі­кує пов­ні ві­домос­ті про заре­є­ст­рованих кандидатів (п.6 Стаття 25 Закону), то в іншому випадку, в багатомандат­ному загальнонаці­ональному окрузі, - Цент­ральна виборча комі­сія пуб­лі­кує лише "список кандидатів у депутати" (п.4 Статті 24 Закону).

б) Якщо в одному випадку, в одномандат­ному виборчому окрузі, окруж­на виборча комі­сія виготов­лює за рахунок кош­тів Держав­ного бюджета виборчий плакат у кількос­ті 2000 примі­рників, де крім передвибор­ної програми обов'язково вмі­щу­є­ться на 2 сторінках автобі­ог­рафія кандидата (п.п.1-3 Статті 34 Закону), то в іншому випадку, в багатомандат­ному загальнонаці­ональному окрузі, - Цент­ральна виборча комі­сія виготов­лює за рахунок кош­тів Держав­ного бюджета виборчий плакат у кількос­ті понад 150000 примі­рників, де вмі­щу­є­ться лише текст, погоджений з полі­тичною парті­єю, без вимоги пуб­лі­кації ві­домос­тей про кандидатів спис­ку полі­тичної партії (п.п.1, 3 Статті 33 Закону).

в) Якщо в одному випадку, в одномандат­ному виборчому окрузі, до виборчого бюлетеня вносяться пов­ні ві­домос­ті про кож­ного кандидата (п.4 Статті 40 Закону), то в іншому випадку, в багатомандат­ному загальнонаці­ональному окрузі, - такі ві­домос­ті вносяться до виборчого бюлетеня лише щодо п'яти кандидатів з 225-ти, внесених до спис­ка (п.3 Статті 40 Закону).

Таким чином, Закон встанов­лює принципово відмінні вимоги щодо інформування виборців про кандидатів у депутати для рі­зного типу виборчих округів. Прак­тич­на відсут­ність інформації про кандидатів у депутати в багатомандат­ному виборчому окрузі у порі­внянні з обов'язковим інформуванням про кандидатів у депутати в одномандат­ному виборчому окрузі є очевид­ним порушенням конс­титуційного принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Закон встанов­лює нері­вні мож­ливос­ті для кандидатів у одномандат­них і багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчих округах у часі проведення передвибор­ної агітації. Якщо в одномандат­них виборчих округах висування кандидатів почина­є­ться за 90 днів до виборів і закінчу­є­ться за 60 днів до дня виборів (Стаття 22 Закону), а ре­є­ст­рація кандидатів закінчу­є­ться за 45 днів до дня виборів (Стаття 24 Закону), то в багатомандат­ному - відпові­дно за 170, 120 і 100 днів до дня виборів (Статті 21 і 23 закону). Відпові­дно до цих термі­нів почина­є­ться передвибор­на агітація. Тобто, кандидати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі мають мож­ливос­ті проводити передвибор­ну агітацію в 2-3 рази більше часу, ніж кандидати в одномандат­ному виборчому окрузі. Враховую­чи, що, відпові­дно до п.3 Статті 20 Закону, одна особа може балотуватися одночас­но в одному одномандат­ному і багатомандат­ному округах, рі­зні кандидати, які балотую­ться в одному одномандат­ному виборчому окрузі мають заві­домо і суттє­во нері­вні мож­ливос­ті у часі (тривалос­ті) проведення передвибор­ної агітації в залеж­нос­ті від того, чи є вони одночас­но кандидатами у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі. Це є очевид­ним порушенням конс­титуційного принципу рі­вного виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

ІІ. Закон не відпові­дає Конс­титуції Укра­ї­ни (Статті 71, 76) в час­тині проведення виборів народних депутатів на основі "прямого виборчого права".

п.10 Статті 41 закону визначає, що голосування в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі здійс­ню­є­ться шляхом познач­ки у виборчому бюлетені, "яка засвідчує намі­ри виборця, у квад­раті проти назви полі­тичної партії, виборчого блоку, за який він голосує". Тобто, Закон встанов­лює, що в багатомандат­ному виборчому окрузі голосування здійс­ню­є­ться не за конк­рет­них кандидатів, а - за полі­тичну партію, виборчий блок партій. Прямим результатом голосування є не обрання того чи іншого кандидата депутатом, а - лише визначення мандатів, що підлягають розподі­лу між спис­ками партій і блоків. Враховую­чи, що:

- законом встанов­лений порядок отримання мандата депутата кандидатом у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі не внас­лі­док отримання ним пев­ної кількос­ті голосів виборців, а в результати склад­ної сис­теми перерахунків і розподі­лу мандатів (Стаття 43 Закону), в якій визначальними є не тільки і не стільки кількість голосів виборців, а подолання 4%-ного бар'є­ру голосів і, найголов­ні­ше, - мі­сце в спис­ку кандидатів (п.11 Стаття 43 Закону).

- законом встанов­лено (Стаття 22 Закону), що "порядок розташування кандидатів у спис­ку визначає полі­тична партія, виборчий блок партій", тобто вирі­шальний вибір, який визначає отримання мандатів депутатів конк­рет­ними кандидатами з спис­ку, здійс­нюють не виборці під час голосування, а - партія під час формування спис­ку кандидатів,

- законом прак­тич­но не передбача­є­ться інформування виборців про конк­рет­них кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі (Статті 24, 33, 40 Закону), - очевид­ним є те, що виборці у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі не обирають безпосеред­ньо народного депутата Укра­ї­ни. Їх вибір опосередкову­є­ться. Посеред­ником між виборцями і конк­рет­ними кандидатами є полі­тичні партії і виборчі блоки, які через рі­зні виборчі механі­зми і процедури трансформують волевия­влення виборців у наді­лення мандатами депутата конк­рет­них кандидатів. Тобто, вибори у багатонаці­ональному виборчому окрузі не є прямими, безпосеред­ні­ми, що прямо і очевид­но порушує фундаментальний конс­титуційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Відпові­дно до Статті 40 Закону до бюлетеня для голосування по багатомандат­ному виборчому округу вносяться назви полі­тичних партій з зазначенням прі­звища та інших даних лише 5 (п'яти) кандидатів із внесеного спис­ку. В той же час, відпові­дно до методики розподі­лу мандатів депутатів (Стаття 43 Закону) полі­тична партія, виборчих блок можуть одержати не 5, а 50, 100, навіть 150 і більше мандатів. Тобто, голоси виборців, які орі­є­нтувалися лише на 5 кандидатів від партії, блоку партій, викорис­товую­ться для наді­лення мандатами десят­ків і, навіть, сот­ні інших кандидатів, які не зазначалися у виборчому бюлетені, про яких не знали виборці і за яких, зреш­тою, вони не віддавали сво­їх голосів.

Більше того, відпові­дно до п.13 Статті 43, при розподі­лі мандатів депутатів у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі "пропус­каю­ться кандидати, обрані в одномандат­них виборчих округах", і дуже ймові­рним при цьому є одержання депутатських мандатів у одномандат­них виборчих округах саме тими 5-ма кандидатами, які зазначаю­ться в бюлетені для голосування від спис­ку полі­тичної партії, виборчого блоку партій. Тобто, "вибори" у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі виглядатимуть так: голови виборців подані за одних кандидатів, зазначених у бюлетені, а мандати розподі­лені серед зовсім інших кандидатів, жод­ного з яких виборці не знали і за жод­ного з яких не голосували, що очевид­но порушує фундаментальний конс­титуційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

В Законі відсут­ні процедури голосування виборців за конк­рет­них кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі (як це, наприк­лад має мі­сце у виборах за пропор­ційною сис­темою в інших кра­ї­нах). Виборець не має жод­ної мож­ливос­ті ві­дати свою перевагу жод­ному з конк­рет­них кандидатів, йому надана мож­ливість вислов­люватися голосуванням лише щодо спис­ків кандидатів полі­тичних партій, виборчих блоків партій. А, оскільки вибори є виборами народних депутатів Укра­ї­ни, а не вибором тих партій, блоків партій, які мають ді­лити мандати депутатів, то такі вибори, безпереч­но, не є прямими, що очевид­но порушує фундаментальний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

Відпові­дно до п.6 Статті 43 закону голоси виборців, подані за той чи інший список кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі, які не перевищують 4% від загальної кількос­ті поданих голосів, не дають права на одержання депутатських мандатів кандидатам відпові­дного спис­ку. А через механізм перерозподі­лу депутатських мандатів (п.п.10-12 Статті Закону) депутатські мандати, що припадають на ці голоси, фак­тич­но передаю­ться зовсім іншим спис­кам кандидатів, за які ці голоси не подавалися, що очевид­но порушує фундаментальний конс­титуційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни).

ІІІ. Закон не відпові­дає Конс­титуції Укра­ї­ни (Статті 71, 76) в час­тині проведення виборів народних депутатів Укра­ї­ни "шляхом та­є­много голосування".

Відпові­дно до Закону, підсум­ки виборів у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі визначаю­ться:

формуванням спис­ків кандидатів у депутати від полі­тичної партії і розмі­щенням кандидатів у спис­ку в іє­рархі­чному порядку (Стаття 21);

кількі­стю, голосів, поданих за той чи інший список кандидатів в депутати від полі­тичної партії, виборчого блоку партій (п.4 Стаття 43);

кількі­стю мандатів, що припадають тому чи іншому спис­ку кандидатів у депутати від полі­тичної партії, виборчого блоку партій (п.п.7-12 Стаття 43);

розподі­лом мандатів, що припадають тому чи іншому спис­ку кандидатів у депутати від полі­тичної партії, виборчого блоку партій між кандидатами відпові­дно до порядку їх розмі­щення в спис­ку (п.13 Статті 43).

З усіх цих процедур влас­не виборами є лише формування спис­ку кандидатів у депутати і розмі­щення їх у іє­рархі­чному порядку, що є визначальним, вирі­шальним фак­тором при розподі­лі мандатів. Всі інші з зазначених процедур мають опосередковану, не пряму роль у визначенні конк­рет­них володарів депутатських мандатів - у виборах народних депутатів Укра­ї­ни. Ці процедури є чим завгод­но, але не виборами.

З іншого боку, формування від політич­ної партії, виборчого блоку партій, розмі­щення кандидатів в іє­рархі­чному порядку здійс­ню­є­ться, відпові­дно до п.3 Статті 22 закону, у "визначений ними" (парті­ями, блоками) спосіб. Вимоги обов'язкового та­є­много голосування ця норма закону не мі­стить.

Тобто, єдина процедур в усьому виборчому процесі в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі, яка мі­стить влас­не вибір кандидатів, здійс­ню­є­ться шляхом не та­є­много голосування, а у будь-­який спосіб, що є очевид­ним порушенням фундаментального конс­титуційного принципу щодо обов'язкового та­є­много голосування.

IV. Закон не відпові­дає Статті 36 конс­титуції Укра­ї­ни в час­тині неприпус­тимос­ті обмежень прав громадян (в тому чис­лі - і виборчих прав, передбачених Статтею 38, а також Статтями 71, 76 Конс­титуції Укра­ї­ни) за належ­ні­стю або неналеж­ні­стю до пев­них полі­тичних партій.

Закон обмежує права громадян на висування кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі. Відпові­дно до п.1 Статті 21 Закону висувати кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі можуть лише полі­тичні партії або виборчі блоки. Громадяни, які не належать до партії, що висувають свої спис­ки на виборах, не мають жод­них мож­ливос­тей у будь-­яких формах взяти участь у висуненні кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі. Тобто, такі громадяни обмежені в сво­їх виборчих правах у зв'язку з неналеж­ні­стю до "висуваю­чої" партії.

Закон обмежує права громадян на висунення кандидатом у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі. Відпові­дно до п.4 Статті 21 Закону не допус­ка­є­ться включення до спис­ку кандидатів у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі членів інших партій. Тобто, якщо громадянин належить до партії, яка не висуває влас­ного спис­ку кандидатів іншої партії і, відпові­дно, висунутий кандидатом у цьому окрузі взагалі. Таким чином, враховую­чи, що не існує механі­зму самовисунення, саме належ­ність до "невисуваю­чої" партії обмежує право громадянина на висунення кандидатом у депутати в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі.

Закон обмежує права громадян на делегування пред­став­ників до виборчих комі­сій. Відпові­дно до п.п.5, 7, 12 Статті 10 закону право делегувати сво­їх пред­став­ників до виборчих комі­сій з правом дорад­чого голосу (у Цент­ральній виборчій комі­сії) або з правом обов'язкового включення до складу окруж­них і ді­льнич­них виборчих комі­сій надано лише полі­тичним парті­ям і виборчим блокам партій, "спис­ки яких заре­є­ст­ровані для учас­ті у виборах у багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі". Громадяни, які не належать до партій, що висувають свої спис­ки на виборах, не мають жод­них мож­ливос­тей у будь-­яких формах взяти участь у висуненні сво­їх пред­став­ників до виборчих комі­сій. Тобто, такі громадяни обмежені в сво­їх виборчих правах у зв'язку з неналеж­ні­стю до "висуваю­чої" партії.

Таким чином, Закон багаторазово порушує норми Конс­титуції, звужує права і свободи громадянина Укра­ї­ни (насамперед - весь комп­лекс виборчих прав), гарантованих Конс­титуці­єю Укра­ї­ни, що в свою чергу, є неприпус­тимим, відпові­дно до Статті 22 Конс­титуції Укра­ї­ни.

Пропор­ційна або змі­шана сис­тема виборів як так не є антиконс­титуційними в принципі з огляду на Конс­титуцію Укра­ї­ни. Такі виборчі сис­теми цілком можуть бути запроваджені в Укра­ї­ні. Але - лише за умови внесення до виборчого закону ряду змін, що забезпечували би конс­титуційність цього закону. Зокрема:

1. Скасувати право кандидатів балотуватися в двох округах од­ ночас­но (одномандат­ному і багатомандат­ному загальнонаці­ональному).

2. Запровадити механізм висунення, балотування і обрання в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі незалеж­них кандидатів, поза полі­тичними парті­ями і блоками партій за окремим спис­ком.

3. Запровадити порядок голосування в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі не тільки за список кандидатів, а і, обов'язково! - за конк­рет­ного кандидата з спис­ку кандидатів від полі­тичної партії, блоку партій чи спис­ку незалеж­них кандидатів.

4. Запровадити порядок формування спис­ку кандидатів від полі­тичної партії, виборчого блоку в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі виключ­но та­є­мним голосуванням.

5. Скасувати будь-­який процент­ний бар'єр кількос­ті голосів за список кандидатів в багатомандат­ному загальнонаці­ональну виборчому окрузі, який дає право на участь у розподі­лі мандатів депутата.

6. Запровадити розподіл мандатів між кандидатами в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі з урахуванням, перш за все, голосування виборців за того чи іншого кандидата з спис­ку.

7. Запровадити порядок обов'язкового інформування виборців про всіх кандидатів в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі, аналогі­чний порядку для одномандат­ного виборчого округу (внесення всіх кандидатів з пов­ними даними про них до пуб­лі­кацій пові­дом­лень про ре­є­ст­рацію, передвибор­ного плакату, виборчого бюлетеня).

8. Вирі­внювання всіх умов проведення передвибор­ної агітації в одномандат­них і в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі (по часу).

9. Зняття всіх обмежень для учас­ті у виборах (висування кандидатів, балотування в багатомандат­ному загальнонаці­ональному виборчому окрузі, висування пред­став­ників до виборчих комі­сій) у зв'язку з належ­ні­стю або неналеж­ні­стю до яко­їсь партії.

Використані джерела:

1. Конституція України.

2. Закон Укра­ї­ни "Про вибори народних депутатів Укра­ї­ни".