Агротехніка вирощування картоплі

Курсова робота

Агротехніка вирощування картоплі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Технологія вирощування культури

Розділ 2. Морфологічні та біохімічні особливості культури

Розділ 3. Характеристика сортів

Розділ 4. Технологія вирощування планового врожаю

а) Попередники

б) Система обробки ґрунту

в) Система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай

г) Передпосівна підготовка ґрунту

д) Підготовка насіння до посіву

е) Посів

є) Догляд за посівом, підвищення якості продукції

ж) Підготовка до збирання і збирання врожаю

з) Економічна ефективність вирощування культури

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Батьківщиною культурної картоплі є Південна Америка. В Європу картоплю вперше завезли у 1565 році, спочатку в Іспанію, а звідти в Італію. Дещо пізніше вона потрапила в Бельгію, Англію, Францію, Німеччину, Голландію та інші країни. У Росію перша картопля була завезена з Голландії Петром Першим під час його подорожі по Європі в кінці XVII століття.

На Україну картоплю завезено з Росії на початку другої половини XVIII століття. Вперше її почали садити на Лівобережжі, згодом – на Чернігівщині, Волині і Поділлі. В середині XIX століття картопля набула поширення на всій території України.

Картоплю недаремно величають в Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів харчування.

Картопля – цінна продовольча, технічна і кормова культура. Головний харчовий компонент картоплі – вуглеводи у вигляді крохмалю. У різних його сортах міститься від 17 до 30% сухої речовини, з якої 70 - 80% доводиться на крохмаль і до 3% на білкові речовини. У бульбах є вітаміни А, З, В1, В2, PP. Картопля є незамінною сировиною для крохмалопаточної і спиртної промисловості. Бульби використовують на корм худобі як в свіжому, так і в переробленому вигляді.

Картопля – пластична культура, її можна обробляти з високим економічним ефектом в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. За ґрунтово-кліматичними та еколого-географічними умовами майже весь регіон Карпат сприятливий для вирощування картоплі. Чимало господарств Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей в останніх десятиріччях досягли значного підвищення врожайності цієї культури.

За останніх 10-12 років ця культура майже повністю перемістилася на присадибні ділянки, городи, індивідуальні особисті господарства. Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна і трудомістка культура. Проте досвід вирощування картоплі свідчить, що за здобуття програмованої врожайності – це одна з найприбутковіших культур.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що важливим шляхом прискорення науково-технічного прогресу в картоплярстві є створення і впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, пристосованих до відповідних ґрунтово-кліматичних умов. Цим сортам потрібно забезпечити найповніше виявлення генетичного потенціалу на основі добре поставленої насінницької роботи, освоєння зональних інтенсивних технологій.

Мета даної курсової роботи – розглянути та проаналізувати технологію вирощування картоплі, підготовку ґрунту до посіву та технології підвищення ефективності врожаю культури.

Для досягнення означеної мети ми поставили перед собою наступні задачі:

· розглянути технологію вирощування культури;

· визначити морфологічні та біохімічні особливості культури;

· дати характеристику різних сортів картоплі;

· проаналізувати технологію вирощування врожаю культури;

· оцінити економічну ефективність вирощування культури.

Об’єктом даної курсової роботи є процес вирощування картоплі.

Предмет дослідження даної курсової роботи – особливості технології вирощування картоплі.

В процесі роботи над даною курсовою роботою нами було використаною наукові праці та практичні розробки присвячені сільськогосподарським технологіям науковців Росії та України. У праці Аверкієвої Е.Г. «Картофель и его культура» показано особливості інтенсивної технології вирощування картоплі, приведено основні сорти картоплі та розглянути фактори забезпечення високої врожайності культури. Цікавою також для нашого дослідження є книга «Картофель» із серії «Основные огородные культуры» Бексеєва Ш.Г., в якій розглянуто технологію підвищення врожайності картоплі в умовах невеликої ділянки. Змістовною є праця Вольпера І.М., Магидова Я.І. «Картофель: История, применение, употребление», в якій розглянута історія картоплярства, морфологічні та біохімічні властивості культури, а також технологія вирощування та збереження врожаю. Крім вищесказаних праць, у роботі нами використано ряд енциклопедичних та довідкових видань, таких як «Довідник картопляра», в якому на основі узагальнення результатів наукових досліджень та практичного досвіду висвітлено питання вирощування високих врожаїв картоплі в умовах зони Карпат; «Производство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение. Справочник» під редакцією Б.А. Писарева та колективу авторів, в якому змістовно розкрито технологію вирощування та зберігання картоплі у виробничих масштабах та інші.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Технологія вирощування культури» ми розглядаємо основні технологічні моменти вирощування картоплі. У другому розділі «Морфологічні та біохімічні особливості культури» ми даємо морфологічні та біохімічні показники та характеристики картоплі. У третьому розділі «Характеристика сортів» ми даємо розгорнуту характеристику та особливості деяких сортів картоплі. У четвертому розділі «Технологія вирощування планового врожаю» ми поетапно розглядаємо технологію підготовки ґрунту, удобрення, посіву та збирання врожаю картоплі.

Розділ 1. Технологія вирощування культури

Картопля – інтенсивна культура, що вимагає великих витрат праці і засобів. Недотримання технологій неминуче дає великі збитки, пов'язані із значною вартістю посадочного матеріалу. Кращими попередниками картоплі є: огірки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розміщувати картоплю після томату, баклажана. Розмножується картопля бульбами – це основний вигляд її відтворення. Проте для швидкого розмноження цінних сортів сповна застосовні способи безклубневих посадок. Також, вирішальне значення для здобуття високих стійких урожаїв картоплі має сорт, оскільки багато сортів швидко псується вірусними, вироїдними і мікроплазмовими хворобами, а високі температури в літній період сприяє масовому розмноженню переносників захворювань (20, с. 29).

Основні технологічні етапи вирощування картоплі

Обробіток ґрунту

Глибока зяблева оранка створює сприятливі умови для розвитку бульб. Тому її проводять на повну глибину орного шару з попереднім лущенням стерні, якщо це поле картоплі розміщують після зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27-30 см). При неглибокій оранці ускладнюється підгортання картоплі, що призводить до утворення дрібних бульб, які залягають близько до поверхні ґрунту. У господарствах, де картоплю саджають улітку, навесні ґрунт розпушують на глибину 20-22 см і обробляють, як чорний пар (20, с. 92).

Добрива

З урожаєм 10 т/га картопля виносить із ґрунту 50 кг азоту, 20 кг фосфору і 100 кг калію. Слід зазначити, що коренева система картоплі засвоює з ґрунту калію більше за інші культури. Тому при вирощуванні її на піщаних і торф'яних ґрунтах, які містять дуже мало калію, потрібно вносити підвищені дози калійних добрив (орієнтовними дозами мінеральних добрив на запланований врожай 20 т/га є N100-140, Р50-90, К120-180). Під картоплю використовують різні органічні добрива — гній, торфогній, компости, зелені добрива. Внесення гною (20-30 т/га) під картоплю підвищує вміст крохмалю в бульбах та значно збільшує урожай (20, с. 127).

Садіння і догляд за насадженнями

Картоплю перед садінням сортують, видаляють всі хворі та пошкоджені бульби. Використання для садіння здорових, вирівняних, з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації інтенсивної технології. Садити картоплю починають тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 8-10'С. Садіння бульб у попередньо нарізані гребені найбільш ефективне в ґрунтах з неглибоким вмістом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребінь створює сприятливі умови для розвитку і ґрунтового живлення рослин картоплі. Догляд за картоплею полягає в розпушуванні ґрунту в міжряддях, кількість яких залежить від кліматичних умов конкретного року. Захист насаджень картоплі від хвороб та шкідників залежить від фіто санітарного стану ґрунту та рослин. Кількість обробок від колорадського жука та фітофтори значною мірою залежить від ступеня поширення хвороби та жуків. Для ефективного хімічного захисту існує цілий ряд різноманітних препаратів, які, з урахуванням зональних та місцевих особливостей, згубно діють на суто специфічні хвороби, шкідники та бур'яни (7, с. 55).

Збирання врожаю

Залежно від призначення картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання збирають до настання повної стиглості. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днів раніше, щоб мати змогу підготувати ґрунт для сівби озимих. Пізньостиглі сорти картоплі потрібно збирати до настання осінніх приморозків (раніше повної стиглості).

Двоврожайна культура картоплі

Застосовується як захід послаблення впливу вірусного ураження та прискореного розмноження насінного безвірусного садивного матеріалу в південних областях України. Кращі результати одержують, використовуючи для цього ранньостиглі сорти.

Метод полягає в тому, щоб спочатку одержати ранній врожай картоплі при весняних строках садіння прогрітими бульбами. Збирають його в кінці червня, відразу після цвітіння, коли бульби ще молоді.

Викопані бульби без спеціальної підготовки, перебуваючи в стані біологічного спокою, після пересаджування не проростають. Щоб вивести їх із стану спокою, проводять спеціальну підготовку. Великі бульби ріжуть на 2-3 частини, а дрібні надрізають частково, підготовлені бульби замочують у розчині стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. Робочий розчин складається з двох компонентів: 2-процентної тіосечовини (200 г/10 л води) і 0,0002-процентного гібереліну (20 мг/10 л води). Можна використовувати більш складний багатокомпонентний розчин: 1-процентну тіосечовину (100 г/10 л води), 1-процентний роданистий калій (100 г/10 л води), 0,0005-процентний гіберелін (50 мг/10 л води), 0,002-процентну янтарну кислоту (200 мг/10 л води). У такому розчині бульби замочують лише на 2-3 сек., і цю операцію можна поєднати з висаджуванням бульб картоплі саджалками (13, с. 33).

Ґрунт до садіння ретельно розпушують, поливають, а бульби висаджують гребеневим способом на глибину 6-8 см. Паростки починають відростати на 5-6-й день після садіння. Вологість ґрунту в цей період підтримують на рівні 70- 75% НВ, в наступний період — 80-95% НВ. Подальший догляд і збирання врожаю проводять за загальноприйнятою схемою.

Урожай збирають у жовтні, бульби просушують і закладають на зберігання. Урожайність при літніх строках садіння досягає 200-250 ц/га.

Розділ 2. Морфологічні та біохімічні особливості культури

Картопля – багаторічна трав'яниста рослина, але в сільськогосподарській практиці використовується як однорічна культура. Розмножується бульбами. Для прискореного розмноження використовують частини бульб, паростки, черешки. В селекційній роботі застосовують генеративне розмноження насінням. Види, сорти і гібриди картоплі розрізняють і класифікують за морфологічними ознаками підземних і надземних органів.

Рослини, вирощені з насіння, утворюють стрижневу кореневу систему – головний корінь з численними бічними корінцями. При розмноженні бульбами утворюється мичкувата коренева система, яка складається з проросткових, або первинних коренів, що мають вигляд горбиків, пристолонних і столонних коренів.

Основна маса коренів розташована на глибині орного шару, деякі заглиблюються до 70-80 см. В ущільнених суглинистих ґрунтах коренева система зосереджується в поверхневому шарі (0-15 см).

Розвиток кореневої системи залежить від особливостей сорту та умов вирощування. Найбільшого розвитку вона досягає під час цвітіння. В міру дозрівання бульб корені поступово відмирають.

Бульби (столони) являють собою потовщені і вкорочені підземні пагони, від довжини яких залежить компактність або розкиданість гнізда. В ранньому віці на бульбах можна помітити дрібні лусковидні листочки, позбавлені хлорофілу. З розвитком бульб листочки атрофуються, а на їх місці утворюються надбрівні дуги різної форми. У пазухах листочків закладаються бруньки спокою, гак звані вічка. У кожному вічку знаходиться не менше трьох бруньок, але проростає тільки основна (9, с. 7).

Форма бульб – округла, овальна або видовжена – є досить сталою сортовою ознакою, але тільки на легких супіщаних ґрунтах. На важких, особливо кам'янистих ґрунтах, формуються бульби з нерівно горбкуватою поверхнею. В окремих сортів вона змінюється залежно від вмісту вологи в ґрунті. При різкій зміні засушливого періоду вологим виникають дітки, тріщини, дуплистість, спостерігається проростання раніше утворених бульб. Під впливом вірусних захворювань утворюються веретено і грушоподібні бульби.

Товщина шкірки бульб залежить від зовнішніх умов. Вологий ґрунт і одностороння дія фосфорних добрив сприяють її потовщенню, сухий ґрунт і азотне та калійне удобрення зумовлюють утворення тонкої шкірки. За характером поверхні шкірка буває гладенькою або сітчастою. По ній розкидані невеликі округлі точки – сочевички, крізь які здійснюється дихання. При удушенні бульб сочевички розростаються.

Забарвлення бульб залежно від наявності і концентрації пігменту антоціану в шкірці може набувати різних відтінків: синього, фіолетового, червоного. При відсутності антоціану бульби мають біле або жовте забарвлення.

У більшості сортів м'якуш білий, у деяких (з підвищеним вмістом каротину) – жовтий, рідше синій, синьо-фіолетовий, рожевий, білий з рожевими плямами, з більш або менш інтенсивно забарвленим судинно-волокнистим пучком.

Стебло картоплі тригранне, рідше – багатогранне з виростами (крилами) у місцях з'єднання граней на ребрах. Розрізняють кущі мало- і багатостеблі, високі, середні (в більшості сортів) і низькі; компактні й розлогі. Стебла бувають прямої або колінчастої форми. У деяких сортів, особливо ранніх, стебла в кінці вегетації або одразу ж після цвітіння лягають на ґрунт (9, с. 9).

Забарвлення стебел зелене з бурим або чорнуватим відтінком. Іноді при значному вмісті антоціану стебла набувають червоно- або синьо-фіолетового забарвлення.

Листок картоплі переривчасто-непарноперисторозсічений. Складається з кінцевої частки, кількох пар бічних часток і дрібніших часточок між ними. Частки і часточки стерженьками кріпляться до стержня, який поступово переходить в черешок листка. Характерною сортовою ознакою є форма краю часток листка, яка буває дрібно хвилястою, гвинтоподібно-вигнутою, човникоподібно-вигнутою. Квітки картоплі зібрані в суцвіття, яке складається з квітконіжки, квітколожа і квіток. Форма суцвіть компактна або розлога, квітконосів – довга або коротка. Оцвітина колесоподібна, пелюстки зрощені. Іноді з внутрішнього або зовнішнього боку оцвітини з'являються додаткові недорозвинені пелюстки – це явище називають махровістю, воно властиве окремим сортам. Забарвлення оцвітини буває синє, блакитньо- або червоно-фіолетове і біле. Інтенсивність забарвлення визначають по квітках, які щойно розпустилися: з віком рослини вони слабшає. Бутони округлі, овальні або видовжені. Приймочка маточки світло- або чорно-зелена; дозріває звичайно на 3-4 дні раніше від пиляків. Зав'язь верхня цвітіння триває кілька днів.

Плід – двогнізда багатонасінна зелена ягода. Насіння дуже дрібне, сплюснуте, світло-жовте. Маса 1000 на сінин – близько 0,5 г. Здатність до утворення ягід різна залежно від сорту. Найбільше ягід утворюють рослині з оранжевими пиляками (9, с. 10).

Біохімічний склад бульб змінюється під впливом різноманітних факторів. Основні хімічні компонента – вода і крохмаль.

Вода (75%) відіграє важливу роль у біосинтезі органічних сполук як розчинник, середовище для хімічних ре акцій, транспортний засіб і температурний регулятор. Найбільший вміст води у молодих бульбах. У період засухи бульби втрачають тургор і віддають воду листю. Іноді при цьому розсмоктуються органічні речовини, які компенсують витрати, зв'язані з інтенсивнішим диханням листя.

Вміст сухих речовин залежить від сорту, ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки тощо. Пізньостиглі сорти, як правило, містять їх більше, ніж ранньостиглі. В суху і жарку погоду вміст сухих речовин вищий, ніж у вологу і прохолодну. Період посиленого нагромадження їх співпадає з цвітінням і активним бульбоутворенням. Кількість сухих речовин дещо знижується при внесенні підвищених доз добрив, а також під час зберігання картоплі внаслідок використання вуглеводів на енергетичні потреби (дихання).

Основним компонентом сухих речовин є крохмаль, вміст якого становить 70-80% сухої і близько 18% загальної маси сирих бульб. Він нагромаджується у вигляді зерен. Чим більша кількість крупних крохмальних зерен, тим вища якість картоплі і продуктів її переробки. Крім чистого крохмалю, в зернах міститься 11-22% води, 0,06-0,13% фосфору, 0,016-0,07% ліпідів, 0,002-0,032% кремнію, а також мінеральні елементи: азот, сірка, калій, кальцій, магній. У переважній більшості випадків крохмалистість прямо пропорційна тривалості вегетаційного періоду: ранньостиглі сорти містять від 10 до 16-18% крохмалю, середньостиглі – від 12 до 18-20% і пізньостиглі – від 14-15 до 22-25%. Найвищий вміст крохмалю в бульбах середньої фракції; в дрібних і великих (особливо дуплистих) він дещо нижчий.

Сирий протеїн включає білок і азотисті речовини небілкової природи. В білку міститься 60% всього азоту (в тому числі 40% розчинного і 20% нерозчинного). До складу азотистих небілкових речовин входять аміачна й нітратна солі, алкалоїди, нуклеїнові кислоти, вільні амінокислоти, аміди, окремі вітаміни (9, с. 11).

Білок (туберин) складається з двох фракцій: солерозчинного глобуліну і водорозчинного альбуміну у співвідношенні 7:3. До складу туберину входять практично всі амінокислоти, в тому числі й незамінні (табл. 2.1), які стані тлить близько 30% всього амінокислотного складу бульб.

Крім спільних для всіх сортів форм білків, кожен сорт миє ще й свої, специфічні. Загальний вміст сирого протеїну становить близько 2% міси бульб і коливається залежно від сорту та умов вирощування. Він підвищується із зменшенням маси бульб, при тривалій сонячній погоді, а також при застосуванні органічних добрив.

Таблиця 2.1. Середній вміст незамінних амінокислот у білку бульб, % до сирої речовини (за П.А. Власюком та ін., 1979) (9, с. 11).