Ссылка на архив

Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємствах

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємств». (На матеріалах ТОВ «Ясні зорі» Кодимського району Одеської області)

Роботу виконав: студентка 3 курсу 2 групи

економічного факультету

спеціальність «Облік і аудит»

заочної форми навчання

Албул Олена Вікторівна

Одеса – 2010


Зміст

Вступ

1. Економічна суть виробничих фондів ТОВ «Ясні зорі»

1.1 Характеристика виробничих фондів, їх поділ, класифікація і структура

1.2 Основні засоби, їх грошова оцінка і ефективність використання основних фондів ТОВ «Ясні зорі»

1.3 Оборотні засоби аграрних підприємств, джерела їх формування і методика визначення ефективності використання оборотних засобів

2. Природно - економічна характеристика ТОВ «Ясні зорі»

2.1 Місце розташування і грунтово – кліматичні умови господарства

2.2 Виробничий напрям, розміри і рівень розвитку ТОВ «Ясні зорі»

2.3 Рівень інтенсивності і економічної ефективності інтенсифікації

2.4 Економічна ефективність виробництва основних видів продукції рослинництва

2.5 Економічна ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і оборотних фондів

2.6 Досвіт використання основних виробничих фондів і оборотних фондів в сільськогосподарських підприємствах України

3. Шляхи раціонального формування і використання основних виробничих фондів і оборотних засобів в сільськогосподарських підприємства

3.1 Розробка і впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій виробництва

3.2 Використання техніки на лізинговій основі; формування МТС, оренда техніки

3.3 Мінімізація потреби в оборотних засобах і фактори підвищення їх використання

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури


Вступ

Велику роль за сучасного розвитку аграрної сфери в Україні відіграють знаряддя (основні засоби) і предмети праці ( оборотні активи ). Їх раціональне використання є дуже важливим завданням в сільськогосподарському виробництві, тому що ці два із п’яти факторів, які беруть безпосередню участь у створені вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури і ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання в сільськогосподарському виробництві.

Вся сукупність наявних виробничих фондів становлять найбільшу частку (близько 60%) національного багатства України. Зростання і вдосконалення засобів праці забезпечує безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних виробничих фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. До складу основних фондів входить інше майно підприємства, яке безпосередньої участі у виробництві не бере.

Метою нашої курсової роботи є дослідити економічну сутність основних і оборотних засобів, що використовуються на сільськогосподарських підприємствах та вивчити шляхи раціонального їх формування і використання.

У відповідності до поставленої мети в роботі мають бути розв’язані наступні задачі:

1. дослідити економічну сутність основних і оборотних фондів господарства, методи їх оцінки, показники ефективності використання, джерела формування;

2. вивчити природноекономічний стан досліджуваного господарства;

3. на підставі проведених досліджень запропонувати шляхи раціонального формування і використання основних і оборотних засобів на сільськогосподарських підприємствах.

Об’єктом дослідження курсової роботи є сільськогосподарське підприємство ТОВ «Ясні зорі», який знаходиться в с. Слобідка Кодимського району Одеської області.

Період дослідження 2005 по 2007 рок. Інформаційними джерелами є річна фінансова та статистична звітність підприємства за останні три роки, економічний паспорт.

При проведенні дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: монографічний, балансовий, індексний, економіко-статистичний та інші методи.


1 Розділ. Економічна суть виробничих фондівсільського господарства

1.1 Характеристика виробничих фондів, їх класифікація і структура

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, і становлять, на думку Андрійчука, поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.(5)

Засоби виробництва визначені розвитком матеріально технічної бази підприємства. Від рівня забезпеченості виробництва основними засобами, їх структури та ефективності використання залежать виробничі та фінансові результати підприємства.

Основні виробничі фонди підприємства – це засоби праці, які беруть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість поступово переходить на виготовлений товар в міру їх зносу (амортизації).(6)

Окремі види засобів виробництва можуть змінювати свою функціональну роль у процесі виробництва, а тому їх розглядають як основні фонди, а в іншому випадку як оборотні.

За Бурковським А.Д., всі засоби, які беруть участь в виробничому процесі (машини, устаткування, технологічні лінії, інше обладнання) і створюють умови для його здійснення (виробничі споруди, гідротехнічні споруди – плотини, канали, водоймища, транспортні споруди — мости, дороги, тунелі, електромережі, трубопроводи) та служать для переміщення і збереження предметів та продуктів праці (складські приміщення, транспортні засоби), є виробничими основними фондами.(13)

За Байша І.М. до основних фондів належать невиробничі основні фонди (житлові будинки, клуби, дитячі дошкільні заклади, школи, лазні, пральні, спортивні споруди й інші об'єкти побутового і культурного призначення, охорони здоров'я).(7)

На думку Топіга І.М. основні засоби - це матеріальні активи, які утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).(34)

Об'єкти основних засобів у бухгалтерському обліку класифікуються в групи, однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання. З метою обліку основні засоби та інші необоротні матеріальні активи поділяються на такі групи:

- Основні засоби — це: земельні ділянки; капітальні вкладення на поліпшення земель: будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

- Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи: тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби грають дуже велику роль в виробничій діяльності підприємства, так як вони у своїй сукупності створюють виробничу потужність підприємства.(10)

Споживна вартість знарядь праці, за В.А. Андрійчуком, закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їх використання.(6)

Предмети праці , тобто оборотні фонди, беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт. Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції.(4)

Виробничі фонди у процесі кругообігу послідовно переходять зі стадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї – в стадію готового продукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості, зумовлюючи необхідність їх розмежування на застосовувані і спожиті.

Застосовувані основні фонди представлені первісною вартістю знарядь праці, а виробничо спожиті – лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовувані основні фонди завжди є більшими від виробничо спожитих протягом року на строк їх експлуатації.

Для оборотних фондів, як правило, характерне зворотне співвідношення. Застосовувані оборотні фонди вимірюються вартістю їх середньомісячного залишку, виробничо спожиті – матеріальними витратами. Враховуючи характер обороту предметів праці, стає очевидним, що виробничо спожиті оборотні фонди будуть у стільки разів перевищувати застосовувані, скільки оборотів зроблять оборотні фонди протягом року.

На думку Покропивного С.Ф поділ виробничих фондів, на застосовувані і виробничо спожиті має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно визначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості продукції. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних фондів, хоч первісна вартість перших значно перевищує вартість оборотних. (31)

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Мацибора В.І. зауважив, що основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств – до 85 – 90%. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.(24)

Основні засоби невиробничого призначення в основному знаходяться на фінансуванні місцевих бюджетів, а беручи до уваги сучасний стан економіки, а звідси і бюджетної системи в Україні, можна сказати, що ці невиробничі основні засоби знаходяться в незадовільному стані. В перспективі є підстави очікувати, що із зміцненням економіки аграрних підприємств вони відновлять розвиток окремих ланок соціальної сфери з метою забезпечення опосередкованого впливу цього фактора на підвищення продуктивності праці.

Мацибора В.І вважає, що сільськогосподарські підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:

1. виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об'єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

2. виробничі несільськогосподарського призначення Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь

Згідно з типовою класифікацією основних фондів, їх розподіляють на такі групи.

· Виробничо-технічні споруди. До цієї групи належать споруди, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв, адміністративні будинки, господарські споруди. У вартість цих об'єктів, крім вартості будівельної частини, включається вартість систем опалення, водопроводів, електроарматури, вентиляції та ін.

· Споруди і передавальні пристрої – це інженерно-будівельні об’єкти, необхідні для здійснення процесів виробництва: нафтогазові свердловини, дороги, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди (плотини, канали, водоймища).

· Передавальні засоби – водопровідні й каналізаційні споруди, електропередавальні мережі, теплові й газові мережі, паропроводи, тобто об'єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин-двигунів до робочих машин.

· Силові машини й устаткування: теплотехнічне устаткування, силові і робочі машини та устаткування, технологічні лінії, які впливають на предмети праці, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, лабораторне устаткування (прилади й апаратура для автоматичного управління, вимірювання, регулювання і контролю швидкостей, тиску, температури, складу речовин, пульти управління, засоби диспетчерського контролю, комп'ютерно-обчислювальні машини тощо).

· Транспортні засоби – весь рухомий транспорт, що належить підприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а також внутрізаводські транспортні засоби: автокрани, автонавантажувачі, вагонетки, передавальні візки та ін.).

· Інструменти і пристрої інструменти всіх видів, термін використання яких більший як один рік (незалежно від їх вартості).

· Виробничий інвентар та приладдя. До цієї групи належать предмети, призначені для зберігання матеріалів, інструменту, полегшення праці, – верстати, стелажі, столи, контейнери тощо.

· Господарський інвентар предмети службового та господарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення та ін.).

В аграрному секторі до основних фондів включають: робочу і продуктивну худобу; багаторічні насадження; капіталовкладення в земельні ділянки для поліпшення їх врожайності; лісові і водні угіддя тощо.

На думку Нестеренка В.П на ефективність сільськогосподарського виробництва,., істотний вплив справляє і структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих складових елементів цих фондів у їх загальній вартості.(21)

Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини й обладнання, транспортні засоби і інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.

За Яцківом В.А. при оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.(35)

Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.

1.2 Основні засоби, їх грошова оцінка і ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення

До основних фондів відносять фонди, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а свою вартість переносять на виготовлений товар поступово у вигляді амортизації по мірі свого зносу. Основні фонди підприємства мають свою ціну, яка виражається в їх грошовій вартості. Цей показник необхідний для точного визначення загального обсягу основних фондів, оцінювання їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

На думку Саблука П.Т основні фонди, мають тривалий період функціонування і поступово переносять свою вартість на товари, які виробляються, тому і їх вартість постійно змінюється. У зв'язку із постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінювання майнового комплексу. Майно підприємства і вся його нерухомість (основні фонди) оцінюються залежно від моменту здійснення оцінювання – за первісною (початковою) чи відновною вартістю – із огляду на стан основних фондів – за повною або залишковою вартістю.(36)

Первісна, або історична вартість основних засобів – це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв'язку з його придбанням і деякі інші. При цьому слід пам'ятати, що витрати на сплату відсотків за користування кредитами у первісну вартість основного засобу не включаються.

Первісна вартість основного засобу може бути збільшена на величину витрат, пов'язаних з таким його поліпшенням, за якого збільшується майбутня економічна вигода від використання цього засобу. Вказане поліпшення досягається в разі модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції. Всі інші витрати, що здійснюються для підтримки основних засобів у робочому стані та одержання початково визначеної майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу поточних витрат. Отже, витрати на технічні огляди, поточні і капітальні ремонти основних засобів розглядаються як елемент операційних витрат, що включається у виробничу собівартість продукції.

Справедлива вартість – це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу (основного засобу в даному випадку) або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Для земельних ділянок і будівель їх справедливою вартістю є ринкова вартість, для машин і устаткування – ринкова вартість або сучасна собівартість придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Справедливою вартістю інших основних засобів є сучасна собівартість їх придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість) основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.

На балансі підприємства основні засоби можуть обліковуватися за первісною або за переоціненою вартістю. Ті з них, по яких здійснена переоцінка, відображаються за переоціненою вартістю, і засоби, по яких переоцінка не здійснювалася, – за первісною.

На думку Андрійчука В.Г переоцінка основних засобів, здійснювалася за усередненими індексами цін у будівництві та в промисловості, що породило невідповідність проіндексованої вартості основних засобів їх реалізаційній ринковій (справедливій) вартості. Щоб надалі уникати невідповідності первісної вартості основних засобів їх реальній ринковій вартості, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) платникам податку всіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію основних засобів і нематеріальних активів. Для визначення фактичних витрат і прибутку підприємствам згідно з П(С)БО 7 надано право здійснювати переоцінку окремих об'єктів основних засобів за умови, якщо їх залишкова вартість більш ніж на 10 % відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.(5)

При вирішенні питання про доцільність переоцінки основних засобів відповідно до П(С)БО 7 потрібно враховувати механізм впливу операційного лівериджу на прибуток підприємства. Відомо, що при зміні обсягу реалізації продукції у вартісному виразі наявність постійних витрат у сукупних витратах на її виробництво призводить до того, що операційний прибуток при цьому змінюється ще вищими темпами.

Залишкова вартість це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу — нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу.

За Горкавим В.К. залишкова вартістьосновних фондівхарактеризує реальну їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, надаваних послуги). Залишкова вартість є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.(15)

Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. У практичній діяльності господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Ліквідаційна вартістьце сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основною засобу після закінчення строку його корисного використання за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) цього засобу.

На протязі виробництва основні виробничі засоби зношуються фізично (матеріально) і економічно (морально). Фізичний знос виникає в ході використання або простою техніки, засобів праці. А моральне зношення пов’язане зі зростанням загальної продуктивності праці в промисловості, в процесі чого знижується (старіє) продуктивність праці.

Амортизація – це економічний процес , що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану послугу) протягом строку їх корисного використання.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, не акумулюють амортизацій на відрахування у спеціальному амортизаційному фонді з цільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширення відтворення в міру потреби, за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фіксування , проте підприємство може ввести в прокатку своєї діяльності, закріплення фінансових збабів.(7)

Ефективність використання основних виробничих фондів, як вважає Андрійчук В.А та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.

Аграрним підприємствам, як вважає Бутинець Ф. Ф, важливо своєчасно скористатися досягненнями науково-технічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення. Швидкість обороту основних фондів, таким чином, з переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання.(9)

Для характеристики руху основних фондів використовують і такі показники:

• коефіцієнт зростання (Кзр) – відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;

• коефіцієнт вибуття (Кв) – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;

• коефіцієнт оновлення (Ко) – відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року). Між даними показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що Кзр > 1 за умови, коли Ко > Кв, і навпаки. Якщо сума вибулих фондів дорівнюватиме сумі заново введених, то Кзр = 1;

коефіцієнт сукупного відтворення (Ксв) – відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року

Про стан основних виробничих фондів можна судити з двох показників: коефіцієнта зношення (Кз – відношення суми зношення до первісної вартості основних засобів) і коефіцієнта придатності (Кп – частка від ділення первісної вартості засобів за мінусом усієї суми зношення на їх первісну вартість). Цей показник можна визначити і так: Кп = 1 - Кз. Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів.

Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, брало участь у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:

Фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю, але все ж об'єктивніше характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівнянних цінах. По аграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотно коливається, що пов'язано з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності та ін.

Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені об'єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі

На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність – до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Умовний строк окупності визначається як частка від ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на операційний прибуток підприємства, одержаний від основної діяльності. Потрібно домагатися, щоб цей показник був якомога меншим і не перевищував кількості років, за які скуповуються капіталовкладення відповідно до діючої банківської процентної ставки.

Такий показник як норма прибутку показує, яка частка прибутку припадає на суму вартостей основних і оборотних фондів.

Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що за тієї самої їх величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальше підвищення фондооснащеності виробництва.

Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними фондами з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.

Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів, на думку Плаксієнко В. Я., є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними фондами з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.(32)

Андрійчук В.Г вважає, що кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну. Особливе значення для поліпшення використання основних виробничих фондів і підвищення ефективності виробництва має застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарської сировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів та їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.(5)

1.3 Оборотні засоби аграрних підприємств, джерела їх формування і методика визначення ефективності використання оборотних засобів

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (платних послуг).

Планування обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки

В процесі сільськогосподарського виробництва, на думку Мацибора В. І., незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, які призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отримання коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції, За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталу може бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу. Отже оборотні запаси можна поділити за такими групами:(24)

Виробничі запаси – це предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання, в аграрних підприємствах вони бувають сільськогосподарського і промислового походження. До виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять , насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицю, кролів

Незавершене виробництво – це та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотні фонди знаходяться на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробництва і виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.

Витрати майбутніх періодів грошові витрати, що мають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації тощо.

За Нестерчуком Ю.О., співвідношення оборотних фондів у вигляді окремих елементів і стадії функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо технологічну структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі. (30)

За сферою обігу оборотні засоби поділяються на такі групи:

· Готова продукція – це така продукція, що призначена для реалізації заготівельним і переробним підприємствам, для продажу на біржах, кооперативних крамницях, сільських ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праці працівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо. Якщо продукція не відповідає вимогам для її реалізації, то вона відображається у складі незавершеного виробництва.

· Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це кошти, які повинні надійти підприємству від інших суб'єктів ринку за продану їм продукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо.

Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів належать також фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів. До них належать: заборгованість із зарплати, відрахування на соціальне страхування, резерв на покриття майбутніх видатків і платежів, частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в роботі, і остання складова – засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

Савчук В.К. вважає, що для визначення ступеня ефективності використання матеріальних ресурсів є певна система техніко-економічних показників. Ці показники диференційовані залежно від особливостей виробництва на тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.(37)

На підприємствах, що переробляють сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або добування готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на цукровому заводі – коефіцієнта виходу цукру з буряків. У багатьох галузях народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрати сировини на одиницю готової продукції.

Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку підприємства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначає