Фінансовий облік розрахунків з бюджетом

Міністерство освіти України

Рівненський державний технічний університет

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

на тему:

Фінансовий облік розрахунків з бюджетом

Виконав:

студент ІІІ курсу

факультету економіки

групи Б-4

Кобилінський А.С.

Науковий керівник:

Позняковська Н. М.

Рівне

2000

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Порядок нарахування та сплати податків, зборів та платежів підприємства до бюджету

Податок на додану вартість

Податок з прибутку підприємств

Прибутковий податок з громадян

Збір на обов’язкове соціальне страхування і страхування на випадок

безробіття

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

Комунальний податок

Відрахування до інноваційного фонду

Розділ 2. Первинний, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом

Розділ 3. Звітність по податках, зборах і платежах

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Сьогодні, коли триває спад виробництва промислової продукції, збільшується заборгованість між суб’єктами підприємницької діяльності, накопичуються борги з платежів до бюджету і позабюджетних фондів, держава вживає конкретних заходів, спрямованих на створення ефективних умов для підприємств, що виробляють продукцію, виконують роботи і надають послуги шляхом зниження податкового тиску.

Останніми роками у нашій державі намітилася стійка тенденція до зниження податкового тягаря з метою підтримки вітчизняного товаровиробника.

Значну роль у вирішенні цього питання відведено податковій службі України. Наприклад, у ході вивчення нових законодавчих і нормативних документів з оподаткування податковими органами здійснюється ретельний аналіз об’єктів, бази оподаткування, порядок обчислення і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), зіставлення з пропозиціями, що надходять від платників податків. Уся ця робота спрямована на удосконалення податкового законодавства, зниження податкового тиску на вітчизняних товаровиробників, а також подальший розвиток цивілізованих партнерських відносин між податковою службою і платниками податків.

Яскравим прикладом реалізації державної політики із створення необхідних умов для розвитку вітчизняної економіки є підписаний Президентом України Указ від 03.07.98 р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”, згідно з яким суб’єкти господарської діяльності малого підприємництва – юридичні особи одержали можливість з 1 січня 1999 р. застосовувати спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку.

Ефективність оподаткування забезпечується певною мірою застосуванням системного підходу. У вітчизняній фінансовій літературі не бракує різноманітних пропозицій щодо зміни чинної системи оподаткування. Найбільшого поширення набула ідея заміни нинішньої податкової системи одним універсальним податком. Із цього приводу слід зауважити, що ідея єдиного податку має більш ніж двовікову історію і в практичному плані не знайшла свого підтвердження.

Досвід розвитку оподаткування в європейських країнах підтвердив, що ідея єдиного податку надумана і практично нездійсненна. Багатозначна сукупність податків дає змогу не тільки більшою мірою охопити всі можливі джерела оплати, запобігши ухиленню від оподаткування, врахувати платоспроможність платників податків, тобто поліпшити виконання ними своєї фіскальної функції, а й оптимізувати їх регулюючий вплив на економічні відносини в країні.

Сьогодні однією з найактуальніших проблем для суб’єктів підприємницької діяльності є введення в дію з 1 січня 2000 року Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерську звітність і фінансовий облік в Україні”, який передбачає запровадження нових нормативних документів бухгалтерського обліку щодо орієнтації підприємств на роботу з національними стандартами. Відсутність взаємоузгодженості між існуючими на даний час податковим і бухгалтерським обліком не дає можливості відобразити реальний стан фінансово-господарської діяльності підприємства. Впровадження національних стандартів бухгалтерського обліку, як і раніше, зберігає відрив податкового обліку від бухгалтерського, при цьому показники податкового обліку не відбивають реального стану фінансово-господарської діяльності підприємствами, а лише визначають зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності перед бюджетом. З метою приведення у відповідність цих двох обліків необхідно законодавчо врегулювати порядок взаємоузгодженості податкового і бухгалтерського обліку, що дасть змогу бачити реальну картину фінансово-господарської діяльності підприємств.

Дана курсова робота має на меті систематизувати, розширити і закріпити теоретичні знання на практиці навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу “Фінансовий облік”; перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на конкретному підприємстві (в даному прикладі – це ТОВ “Сагайдачний”) і розробки пропозицій щодо її вдосконалення, розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань поставлених у курсовій роботі.

Так як тема курсової роботи “Фінансовий облік розрахунків з бюджетом”, то відповідно об’єктом дослідження є податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів. Під ними слід розуміти обов’язковий внесок, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються у Законі України “Про оподаткування” від 18.02.97р. №77/97-ВР.

У даній роботі передбачається висвітлити такі питання, як: 1) порядок нарахування та сплати податків, зборів та платежів підприємства до бюджету; 2) первинний облік розрахунків з бюджетом; 3) аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом; 4) звітність по податках, зборах і платежах.

РОЗДІЛ 1. ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ПІДПРИЄМСТВА ДО БЮДЖЕТУ

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: 1) прямі; 2) непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування:

– податок на прибуток;

– прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі (ПДВ, акцизний збір).

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяють на три групи:

1. Податки на доходи – стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб.

2. Податки на споживання – сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні.

3. Податки на майно – встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна.

Державні цільові фонди – це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що сплачуються у визначеному законами України порядку, складає систему оподаткування.

Облік платників податків і зборів здійснюється Державною Податковою адміністрацією та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умови пред’явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік ДПА і в триденний термін повідомляють про це ДПА.

Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції, робіт, послуг, вартість продукції в т.ч. митна. або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені Законом України “Про систему оподаткування” від 18.02.97 №77/97-ВР.

Прибуток, який є об’єктом оподаткування, визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3. цього Закону, на:

– суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону;

– суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Законом від 15.07.99р. внесені зміни до двох Законів – “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. і “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.

Варто звернути увагу на те, що до внесених змін не були об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів у вигляді внеску до статутного фонду юридичної особи для формування його цілісного майнового комплексу в обмін на імітовані ним корпоративні права. Ця норма закону поширювалася лише на операції з передачі основних фондів на митній території України. З набуттям чинності цього закону не є об’єктом оподаткування й операції щодо ввезення основних фондів на митну територію України (окрім підакцизних товарів) чи їх вивезення за межі митної території України.

Однак цим же законом обумовлено, що передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності, вважається продажем товарів (робіт, послуг), а, отже, і оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Необхідно також звернути увагу на те, що внесено зміни й у визначення бази оподаткування податком на додану вартість, а саме: до внесення змін до бази оподаткування входили всі податки і збори, а з уведенням в дію змін до бази оподаткування при продажу включаються тільки загальнодержавні податки і збори. Таким чином, база оподаткування зменшилася.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об’єкта оподаткування.

Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди:

– звітний (податковий) рік – період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року;

– звітний квартал.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Податок на прибуток нараховується за відповідною ставкою (встановленою цим Законом) від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з п.3.1. цього Закону.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює визначеній сумі, яка зменшена на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Платники податку протягом кварталу, за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяці кварталу, які визначаються платником податку самостійно без подання податкової декларації.

Авансові внески нараховуються за відповідними ставками від прибутку, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань з урахуванням особливостей оподаткування громадських організацій інвалідів, підприємств-виробників спеціальних продуктів дитячого харчування, інноваційних центрів, та особливостей перенесення збитків на наступні податкові періоди.

Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців кварталу до 20-го числа другого і третього місяців кварталу відповідно.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності щоквартально та наростаючи підсумком з початку звітного податкового року.

ТОВ “Сагайдачний”, що є базою написання курсової роботи, сплачує ряд загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні податки та збори:

– ПДВ

– Податок на прибуток підприємств

– Прибутковий податок з громадян

– Збір на обов’язкове соціальне страхування

– Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття

– Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

– Відрахування до іноваційного фонду

Місцеві податки:

– Комунальний податок

Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом ведеться окремо по кожному податку чи збору (платежу до бюджету) за відповідними проводками.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Суб’єкти підприємницької діяльності у процесі виробництва створюють нову вартість, яка за сучасних умов в Україні складається з фонду оплати праці, прибутку (частина якого вилучається до бюджету), а також податку на додану вартість і акцизного збору (дане підприємство не сплачує), які в повному обсязі підлягають вилученню на загальнодержавні потреби, тобто до державного бюджету.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. За допомогою цього податку між кінцевими споживачами рівномірно розподіляється та частина створеного у суспільстві продукту, яка має централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби. Він стимулює економію витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У сфері обігу податок на додану вартість стимулює продавців до стримування продажних цін на товари і послуги.

Визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено у Законі України “Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями станом на 1 серпня 2000р.

Згідно Закону України “Про ПДВ” підприємство (ТОВ “Сагайдачний”) є платником податку на додану вартість і зареєстроване у Державній податковій інспекції, має індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку. Об’єктом оподаткування для підприємства є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування операцій з продажу товарів, робіт, послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням податків (загальнодержавних), за винятком ПДВ, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.3 цього закону об’єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дата виписування податкової накладної;

3) назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку;

4) податковий номер платника податку;

5) місце розташування юридичної особи;

6) описи товарів (робіт, послуг) та їх кількість;

7) повну назву отримувача;

8) ціну продажу без врахування податку;

9) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

10) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупці на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

– або дата відвантаження товарів, а для робіт – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Підприємство має право на податковий кредит, який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) підприємством у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відповідно з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів протягом звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Підприємство справляє податок за формулою:

С_ПДВ = (В + З + М) х  ; та С_ПДВ = (В + З) х ,

де      С_ПДВ – сума ПДВ;

         В – митна вартість;

         З – митні збори;

         М – мито;

         П – ставка податку на додану вартість.

У строки, передбачені для сплати податку, підприємство подає податковому органу (ДПІ) за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

На основі норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР складено таблицю основних бухгалтерських проводок з ПДВ за найбільш типовими операціями, що здійснюється платниками ПДВ. Для кращого сприйняття нових бухгалтерських звітів з обліку ПДВ паралельно з ними буде наводитися стара кореспонденція рахунків (таблиця ).

ПОДАТОК З ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

У світовий практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні.

Підприємство є платником податку з прибутку, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” станом на 1 грудня 1999 року (№ 283/97 – ВР), об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається платником зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із Законом: на суму валових витрат платника податку, або суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход включає: загальні доходи від реалізації товарів, доходи від операцій особливого виду (бартерні), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

До валового доходу підприємство не включає: суми податку на додану вартість; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація або за рішенням суду.

У обліку визначається скоригований валовий доход різницею між валовим доходом за звітний період і сумами, що виключаються з валового доходу.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, встановлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б_а = Б_а-1 + П_а-1 – В_а-1 – А_а-1;

Підприємство має право застосовувати щорічно індексацію балансової вартості групи ОФ та норму амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за:

К_і = (І_а-1 – 10) / 100; де І_а-1 – індекс інфляції року за результатами якого проводиться індексація.

Норма амортизації встановлюється у % до Бв кожної з груп ОФ на початок звітного періоду в такому розмірі:

I. група ОФ - 1,25% ;

II. група ОФ - 6,25% ;

III.  група ОФ - 3,75% ;

Підприємство сплачує до бюджету частину податку на прибуток визначену із застосуванням понижуючого коефіцієнта до норм амортизації.

До складу валових доходів ТОВ “Сагайдачний” за перше півріччя включає доходи від продажу товарів наростаючим підсумком з початку року.

До валових витрат підприємство включає витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт та послуг).

Прибуток підприємства оподатковується за ставкою 30% до об’єму оподаткування.

Для ведення податкового обліку використовують такі періоди, як звітний (податковий) квартал і звітний рік.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК З ГРОМАДЯН

Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України. Об’єктом оподаткування є сукупний дохід (оподатковуваний) за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів). При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій національній валюті. Доходи одержані в натуральній формі зараховуються до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” підприємство до сукупного оподатковуваного доходу громадян не включає допомогу по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною); державні пенсії; компенсаційні виплати.

Підприємство зобов’язане:

а) своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати;

б) своєчасно надавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню.

До сукупного оподатковуваного доходу відносяться одержані за місцем основної роботи доходи за виконання трудових обов’язків у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворюються в результаті надання за рахунок коштів підприємства своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій та натуральній формі.

Підприємство здійснює обчислення, утримання та перерахування прибуткового податку до бюджету. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставками, які вказані у “Інструкції про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992р. №13-92 КМУ (див. таблицю).

Цифрова шкала ставок при неоподатковуваному мінімумі в 17 грн.

Таблиця

Підприємство одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працюючих громадян, стягуються підприємством до повної сплати заборгованості. Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з громадян, що звільнилися, сплачуються підприємством за рахунок власних коштів.

Для громадян, які мають право на одержання пільг сума місячного оподатковуваного доходу зменшиться на розмір цих пільг.

По закінченню календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу з урахуванням сплачуваного (утриманого) протягом року податку з місцевих доходів. Обчислення податку і перерахування проводиться підприємством до 1 лютого наступного за звітним роком, а до 15 лютого ці відомості подаються до податкової інспекції.

Підприємство після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установі банку коштів на виплату ЗП зобов’язане перерахувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

ЗБІР НА ОБОВ’ЯЗКОВЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

І СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Підприємство, згідно Закону України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 3 червня 1999 року № 722-ХІV є платником цього збору, так як воно використовує працю найманих працівників.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і платежів, виходячи з тарифних ставок.

Цей збір сплачується за рахунок Фонду соціального страхування України. Нагляд за його фінансовою діяльністю здійснює наглядова рада Фонду соціального страхування України. Кошти обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.

Ставка збору на обов’язкове соціальне страхування (у тому числі на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) встановлюється у розмірі 4% від об’єму оподаткування, і 1,5% від об’єму оподаткування на збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; 0,5% від об’єму оподаткування фізичних осіб (на випадок безробіття) та 1% (до 150 грн.) чи 2% (> 150 грн.), розміру оплати праці громадянина.

Нарахування збору до Фонду здійснюється страхувальниками за чинними ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування виплат, статті витрат : види платіжних документів. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальник (підприємство) здійснює одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку. У разі нестачі у страхувальників збору коштів на оплату праці і сплату зборів в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Не внесені страхувальником у встановлений строк платежі до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються в безспірному порядку, встановленому законодавством для стягнення збору на обов’язкове страхування з нарахуванням пені. Пеня нараховується з суми недоїмки за кожний прострочений день у розмірі, встановленому законодавством. Вся сума заборгованості за коштами Фонду та пеня зараховується на рахунок Фонду. Пеня нараховується з дня наступного після одержання заробітної плати і по день сплати платежу.

Витрати по коштах Фонду соціального страхування з початку року підприємство спрямувало на допомоги: по тимчасовій непрацездатності.

По тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим.

Днем сплати платежу вважається день списання установою банку суми платежу з рахунка платника (підприємства) незалежно від часу її зарахування на рахунок фонду.

У випадку несплати недоїмки у встановлений строк відновлюється нарахування пені на прострочену суму за весь період від дня утворення недоїмки.

Страхувальники зобов’язані проводити облік розрахунків за коштами збору та інших надходжень Фонду з органами їх реєстрації.

Суми донарахування обов’язкових платежів і фінансових санкцій сплачуються до Фонду страхувальниками, профспілковими органами у 10-й термін з дня складання акта ревізії чи перевірки окремими платіжними дорученнями.

ЗБІР НА ОБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ

СТРАХУВАННЯ

Згідно Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 15 липня 1999 року № 967 – XIV підприємство є платником цього збору, так як використовує працю найманих працівників.

Законом України встановлено ставки збору: для даного підприємства вона становить 32% фактичних витрат на оплату праці працівників.

Обчислення збору до Пенсійного фонду здійснюється щомісячно за ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування, виплат, статті витрат і види платіжних документів.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності в платників збору коштів на оплату праці і сплату збору у повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Для зарахування коштів платників Пенсійного фонду в установах банку відкривається поточний рахунок на балансовому рахунку № 2560 “Державні позабюджетні фонди”, де відображаються їх надходження та використання. Рахунок відкривається в порядку, встановленому НБУ. Нарахований збір, інші платежі підприємство сплачує безготівковим перерахуванням відповідних сум із своїх банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду в установі банку.

Суми своєчасно не сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування вважаються простроченою заборгованістю: сплачуються з нарахуванням пені. Вона нараховується на суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати, з розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, що діяла в період наявності недоїмки.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОДАТОК

Підприємство сплачує такий місцевий податок, як комунальний. Відповідно до ст.. 15 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”

від 20.05.93 року № 56/93 об’єктом оподаткування є фонд оплати праці, що не перевищує 10% річного фонду оплати праці, обчислений виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.).

Порядок обчислення комунального податку визначають органи місцевого самоврядування. Цей податок визначається розрахунковим шляхом виходячи з середньо облікової численності працюючих і ставки податку. Згідно листа Міністерства статистики України від 13.02.1996 року № 04-2-7/60, підприємство для обчислення комунального податку використовує середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу.

У списковий склад визначаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу. У списковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, не залежно від форми договору.

Середньоспискова чисельність працівників за звітний період обчислюється шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові, неробочі і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньоспискова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється підсумуванням середньоспискової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Сума нарахованого податку включається до складу валових витрат підприємства – по податковому обліку, а в бухгалтерському обліку відображається збільшенням витрат виробництва або обігу.

Якщо при розрахунку комунального податку платником виявлена помилка, то відповідно до п. 8 “Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби” від 20.04.95 року №28, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.05.95 року за № 127/663, фінансові санкції не будуть застосовані, якщо платник самостійно до початку перевірки врахує суму недонесеного податку у розрахунку за наступний звітний період і подасть цей розрахунок до податкової інспекції, а також проведе доплату податку.

Термін сплати комунального податку встановлює орган місцевого самоврядування.

Підприємство сплачує цей податок і подає розрахунок до 15 числа місяця наступного за звітним періодом.

ВІДРАХУВАННЯ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ФОНДУ

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 1999 рік” від 31.12.98 року № 378 – XII підприємство є платником відрахувань до Інноваційного фонду. Ці відрахування здійснюються у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції, зменшених на суму податку на додану вартість.

Після закінчення встановленого строку сплати обов’язкових внесків невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені із розрахунку 120 % річних від облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочки платежу.

Сума сплачується і подається розрахунок до 15 числа місяця, слідуючого за звітним.

Відповідно до ст.. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 року № 1251 – XII підприємство несе відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків.

Податок на прибуток підприємств визначається згідно декларації про прибуток підприємства. Декларація заповнюється в тис. грн.

Доходи від продажу товарів (робіт, послуг): 5,5 тис. грн.. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно надання товарів: 2,9 тис. грн.. сукупний валовий доход: 8,4 тис. грн.. (5,5 + 2,9). Скоригований валовий доход (розраховується як різниця між сукупним валовим доходом та доходами. які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування) становить 8.4 тис. грн..

Витрати, пов’язані з придбанням матеріальних активів, виконанням робіт, надання послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності: 4,6 тис. грн.., приріст балансової вартості інвентарних запасів покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції: +0,4 тис. грн.., витрати на оплату праці, включаючи внески на соціальні заходи (соціальне, пенсійне страхування та додаткове пенсійне забезпечення) складають 1,2 тис грн.., інші витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) – 0,1 тис. грн.. Загальна сума валових витрат: 6,3 тис. грн.. (4,6 + 0,4 + 1,2 + 0,1). Амортизаційні відрахування – 0,2 тис. грн.. Оподаткований прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 відсотків до перенесення збитків на наступні податкові квартали: 1,9 тис. грн.. (8,4 – 6,3 – 0,2). Податкове зобов’язання: 0,57 тис. грн. (1,9 х 30%). Нарахований податок зменшується на 0,3 тис. грн., отже, сума податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника: 0,27 тис. грн.(0,57 – 0,3).

Податок на додану вартість розраховується у подат