Відкрите акціонерне товариство
ЗМІСТ
Вступ
1. Відкрите акціонерне товариство
1.1 Поняття відкритого акціонерного товариства. Види акціонерних товариств
1.2 Власники акціонерного товариства
1.3 Управління акціонерним товариством
1.4 Цілі діяльності акціонерного товариства
1.5 Переваги акціонерного товариства
1.6 Необхідність дотримання положень, викладених в цій курсовій роботі
2 Загальний огляд нормативної бази діяльності приватизованого підприємства
2.1 Законодавство про приватизацію
2.2 Нормативно-правове регулювання діяльності приватизованого підприємства
2.2.1. Права та обов'язки приватизованого підприємства, передбачені законодавством
2.2.2 Законодавство, що регулює підприємницьку діяльність Товариства
2.3 Статут акціонерного товариства
2.3.1 Зміст Статуту
2.3.2 Питання, що залишаються поза межами Статуту
2.3.3 Внесення змін та доповнень до Статуту
3 Акції та інші ціні папери Акціонерного товариства
3.1 Цінні папери акціонерного товариства
3.1.1. Загальні положення про цінні папери
3.1.2 Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії
3.1.3 Інші цінні папери акціонерного товариства
3.2 Вимоги, що ставляться до передачі акцій
3.2.1 Вільна передача акцій
3.2.2 Перехід та реалізація права власності на іменні акції
3.2.3 Реєстр акціонерів
4 Управлінський облік
4.1 Корпоративні книги
4.2 Фінансова документація
4.3 Облік кадрів
4.4 Юридична документація
4.5 Документація періоду приватизації
5 Банкрутство та ліквідація товариства
5.1 Банкрутство Товариства
5.2 Ліквідація Товариства
Висновок
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
Література
ВСТУП
Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками тастворило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим акціонерним товариством потребує тісної співпраці між акціонерами, їх представниками у Спостережній раді та Правлінням.
Корпоративне управління (CorporateGovernance) — це система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в межах норм чинного законодавства.
Ця курсова містить узагальнену інформацію щодо можливих структур корпоративного управління та порядку взаємодії окремих його механізмів. Основною метою Курсової є надання достатньої інформації, яка допоможе зрозуміти, в чому полягає сутність ефективного корпоративного управління і якою експертною підтримкою необхідно заручитися, щоб запровадити елементи ефективного управління на своїх підприємствах. Ця курсова може допомогти як акціонерам, так і керівникам відкритих акціонерних товариств отримати інформацію про їх права та обов'язки в системі корпоративного управління.
1. Відкрите акціонерне товариство
1.1Поняття відкритого акціонерного товариства. Види акціонерних товариств
Відкрите акціонерне товариство (надалі: Товариство) є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.
Статутний фонд акціонерного товариства поділяється на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. У міжнародній практиці відкриті акціонерні товариства прийнято називати «публічними», а закриті акціонерні товариства — «приватними» компаніями.
Треті особи та органи державного управління не мають права втручатися в діяльність акціонерного товариства за винятком випадків, передбачених законодавством.
Оскільки Товариство є окремою юридичною особою, його власники (акціонери) не несуть особистої відповідальності за його зобов'язаннями (акціонерне товариство несе відповідальність за зобов'язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.
1.2Власники акціонерного товариства
Власниками Товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:
ü фізичні особи;
ü юридичні особи;
ü держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.
Грошові кошти, які акціонер інвестує в Товариство під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності Товариства, спрямованої на досягнення визначених акціонерами цілей (більш докладно про використання капіталовкладень акціонерів розповідається в розділах IV та IX).
Вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів. Вони проводяться не менше, ніж один раз на рік, хоч позачергові збори можуть скликатися і частіше (порядок скликання та проведення Загальних зборів акціонерів викладено в розділі IV).
1.3 Управління акціонерним товариством
Вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів, які, однак, не здійснюють повсякденного управління Товариством. Великі акціонерні товариства мають по декілька тисяч акціонерів, які мешкають у різних регіонах України та за кордоном. Отож, з огляду на організаційні складнощі та дорожнечу проведення таких заходів, є неможливим часте скликання Загальних зборів. У проміжках між ними повноваження щодо повсякденного управління справами Товариства та здійснення контролю за управлінням Товариством акціонери делегують іншим його органам. Усі стратегічні рішення стосовно діяльності Товариства приймаються акціонерами під час Загальних зборів, а методи та засоби досягнення поставлених цілей визначаються Спостережною радою. Правління забезпечує реалізацію конкретних завдань, а Ревізійна комісія здійснює внутрішній контроль за діяльністю Правління.
З огляду на те, що Загальні збори акціонерів проводяться раз або двічі на рік, як Спостережна рада, так і Правління мають проводити підготовчу роботу до Зборів, аби допомогти акціонерам визначити стратегічні цілі діяльності Товариства. Як правило, таку роботу координує голова Спостережної ради.
У проміжках між Загальними зборами акціонерів функції вищого органу управління Товариства виконує Спостережна рада в межах повноважень, делегованих їй рішенням Загальних зборів акціонерів або Статутом Товариства (більш детально про діяльність Спостережної ради йдеться в розділі V).
Відповідальність за поточну діяльність Товариства несе Правління. Ключовою фігурою Правління є голова Правління, який обирається Загальними зборами акціонерів або призначається у порядку, що визначається Статутом Товариства. В Україні решта членів Правління також обирається Загальними зборами акціонерів. У світовій практиці голова Правління та основні члени Правління (наприклад, заступник голови Правління з питань фінансів), як правило, призначаються Спостережною радою. Однак, більшість членів Правління наймаються головою Правління або уповноваженими ним особами.
Контроль за діяльністю Правління здійснює Спостережна рада. Правління реалізує політику Товариства, затверджену Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою (більш детально про Правління йдеться в розділі VI).
1.4Цілі діяльності акціонерного товариства
Основною метою діяльності акціонерного товариства є отримання прибутку. Конкретні цілі, форми та види діяльності фіксуються в Статуті Товариства, що затверджується Загальними зборами акціонерів (зміст Статуту Товариства наведено в розділі II, Типовий Статут див. в Додатку № І). Для досягнення цілей діяльності Товариства Правління від його імені укладає необхідні контракти й угоди, проводить певну кадрову політику, здійснює інші юридичне значущі дії в межах повноважень, визначених Статутом. Для досягнення поточних цілей дуже корисною є наявність бізнес-плану.
1.5Переваги акціонерного товариства
Відповідно до чинного законодавства України, господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах:
акціонерне товариство – Товариство, яке має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобов'язаннями Товариства лише в межах належних їм акцій.
товариство з обмеженою відповідальністю – Товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.
повне товариство – Товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
товариство з додатковою відповідальністю – Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності — додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожною учасника до статутного фонду. Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
командитне товариство – Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.
Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:
ü більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;
ü фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);
ü відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів;
ü функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму «команди» високопрофесійних керівників.
Держава бере участь в управлінні Товариством лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Товариства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської, податкової, соціальної, антимонопольно, митної політики тощо.
1.6 Необхідність дотримання положень, викладених в цій курсовій роботі
Діяльність Товариства пов'язана з інтересами різноманітних внутрішніх та зовнішніх груп, зокрема: засновників, акціонерів, керівництва, споживачів, постачальників, кредиторів, працівників, пенсіонерів, центральних та регіональних органів державного управління, місцевого самоврядуваня та суспільства в цілому. Кожна з цих груп має певні юридичне захищені права та інтереси і прагне не лише зберегти, а й розширити їх. Наприклад, Товариство має зобов'язання перед місцевими органами самоврядування щодо дотримання законів про охорону навколишнього середовища, сплату податків та інших обов'язкових платежів. В інтересах кредиторів Товариство також повинно дотримуватися законів, що регулюють питання застави, банкрутства, стежити за змінами в чинному законодавстві про оподаткування, митний контроль тощо. В інтересах працівників Товариство має дотримуватися положень Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, а також інших законів, що захищають права працівників.
Під час створення конкретної схеми корпоративного управління Товариства дуже важливо розробити систему, яка буде максимально демократичною та забезпечить доступ всіх акціонерів до механізмів задоволення своїх інтересів, пов'язаних з роботою акціонерного товариства.
Дотримання положень, викладених у цьому Посібнику, допоможе Товариствам уникнути стягнення штрафів та інших санкцій за недотримання юридичне захищених прав учасників усіх зацікавлених сторін.
2 Загальний огляд нормативної бази діяльності приватизованого підприємства
2.1 Законодавство про приватизацію
Як вже зазначалося раніше, в результаті політики передачі державного майна в приватну власність, що проводиться в Україні, державні підприємства здебільшого були перетворені у відкриті акціонерні товариства.
З моменту прийняття рішення про приватизацію і до повного виконання плану приватизації підприємство у своїй діяльності керується нормативно-правовими документами, які встановлюють різні правові режими для різних підприємств, що приватизуються, залежно від їх розміру та (або) приналежності до певної галузі народного господарства. Основним законом, що регулює правові, економічні та організаційні питання приватизації державного майна великих та середніх підприємств є Закон України «Про приватизацію державного майна». Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі визначаються Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Конкретні завдання у сфері приватизації, а також загальні напрямки, цілі та способи приватизації визначаються щорічною Державною програмою приватизації, що вводиться в дію законом України. Окрім цього, існують інші закони, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази Фонду державного майна України, що регулюють різноманітні питання процесу приватизації.
2.2 Нормативно-правове регулювання діяльності приватизованого підприємства
З моменту реєстрації акціонерного товариства підприємство зобов'язане дотримуватися нормативних документів, що регулюють діяльність господарських товариств, навіть якщо певна частка його акцій залишається у державній власності. Необхідність застосування того чи іншого нормативно-правового документу в діяльності Товариства визначається у кожному конкретному випадку окремо, тому юрист Товариства повинен дослідити всі обставини роботи з метою правильного застосування того чи іншого нормативно-правового документу.
2.2.1. Права та обов'язки приватизованого підприємства, передбачені законодавством
У законах, що регулюють діяльність приватизованих підприємств в Україні,окремо зазначено, що Товариство має право здійснювати будь-які дії, не заборонені законодавством, а саме:
ü укладати контракти та угоди з іншими сторонами;
ü приймати господарські рішення;
ü отримувати землю в користування чи оренду;
ü приймати на роботу працівників та звільняти їх;
ü отримувати кредити та позики;
ü мати банківські рахунки;
ü здійснювати інші дії, що породжують юридичні наслідки.
Товариствам надається достатня самостійність у виборі видів діяльності та їх здійсненні. Однак, існують певні норми, які в інтересах громадськості обмежують діяльність Товариства. Якщо Товариство не дотримується відповідних нормативно-правових актів, то може бути проведене офіційне розслідування, перевірка і, як наслідок, можуть застосовуватися відповідні санкції як до самого Товариства, так і до його керівництва. У міжнародній практиці відповідальність за дії акціонерного товариства головним чином несуть члени Спостережної ради або посадові особи товариства, які входять до складу Спостережної ради чи Правління.
2.2.2 Законодавство, що регулює підприємницьку діяльність Товариства
Усі підприємства зобов'язані дотримуватися нормативно-правових актів щодо підприємницької діяльності, в тому числі й таких, що регулюють:
ü порядок створення, організаційну структуру суб'єктів підприємницької діяльності та здійснення підприємницької діяльності;
ü антимонопольний контроль;
ü процес приватизації;
ü оподаткування;
ü емісію та обіг цінних паперів;
ü валютний контроль;
ü митний контроль;
ü трудові правовідносини;
ü захист навколишнього середовища;
ü інші види правовідносин.
Товариства також повинні дотримуватися законів та нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та управління тих адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких вони здійснюють свою діяльність.
Необхідно зазначити, що діяльність, яка підлягає ліцензуванню, може здійснюватися Товариством лише після отримання відповідної ліцензії.
У своїй діяльності приватизовані підприємства повинні виконувати не лише вимоги нормативних документів, що є загальними для всіх недержавних підприємств, а й підпорядковуватися окремим положенням спеціального законодавства, яке регулює функціонування цих підприємств у приватизаційний та постпривати-заційний періоди.
Крім того, Товариства повинні дотримуватися нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у конкретних галузях, таких як:
ü енергетика;
ü видобуток та використання корисних копалин; діяльність у галузі телекомунікацій;
ü використання оборонних технологій;
ü діяльність на фондовому ринку (інвестиційні установи, включаючи інвестиційні фонди), в тому числі діяльність брокерів та ділерів щодо операцій з цінними паперами;
ü страхування.
2.3 Статут акціонерного товариства
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», кожне Товариство повинно мати Статут. Статут є основним документом акціонерного товариства, що має юридичну силу та регламентує, серед інших положень, питання діяльності Товариства, а також основні права та обов'язки акціонерів.
Вимоги Статуту Товариства є обов'язковими для виконання всіма органами Товариства та його акціонерами. У Статуті визначаються цілі створення Товариства, види його діяльності та органи управління. Для створення акціонерного товариства його засновники повинні зареєструвати Статут у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцезнаходженням Товариства відповідно до вимог законодавства.
Протягом усього періоду діяльності Товариства його Статут повинен бути доступним для ознайомлення всім акціонерам, інвесторам, аудиторам та іншим особам, які мають таке право згідно з чинним законодавством України. Статут є важливим джерелом інформації для третіх осіб, які бажають стати акціонерами Товариства.
2.3.1 Зміст Статуту
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», Статут обов'язково повинен містити відомості про:
ü вид господарського товариства;
ü найменування та місцезнаходження Товариства;
ü мету та предмет діяльності Товариства;
ü склад засновників та учасників Товариства;
ü розмір та порядок створення статутного фонду Товариства;
ü типи та категорії акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних типів та категорій, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій;
ü порядок розподілу прибутку, включаючи виплату дивідендів, та покриття збитків;
ü склад та компетенцію органів управління Товариства та порядок прийняття ними рішень;
ü порядок внесення змін до установчих документів Товариства; . порядок реорганізації та ліквідації Товариства.
Крім вищезазначених положень, Статут може містити інші додаткові відомості, що не суперечать чинному законодавству України.
2.3.2Питання, що залишаються поза межами Статуту
Зазвичай порядок управління діяльністю Товариства акціонерами, членами Спостережної ради та членами Правління детально в Статуті Товариства не визначається. Ці правила встановлюються у робочому порядку і за допомогою інших внутрішніх нормативних документів, що затверджуються Загальними зборами акціонерів або Спостережною радою. Такі документи доповнюють та розширюють положення Статуту. Крім того, процедура внесення змін і доповнень до внутрішніх нормативних документів є більш простішою у порівнянні з процедурою, передбаченою для зміни Статуту. Основна вимога, яку належить брати до уваги під час розробки внутрішніх нормативних документів, — їх відповідність положенням Статуту. Норми внутрішніх документів, що суперечать Статуту, є недійсними.
2.3.3Внесення змін та доповнень до Статуту
Оскільки Статут є «внутрішнім законом» Товариства, він повинен переглядатися у разі внесення змін або розширення сфери діяльності Товариства.
Наприклад, до Статуту Товариства належить вносити зміни за таких обставин:
ü зміна предмету та цілей діяльності Товариства;
ü зміна місцезнаходження Товариства або поширення його діяльності на зовнішні ринки;
ü збільшення або зменшення статутного фонду Товариства;
ü зміна структури та повноважень органів управління Товариства;
ü в деяких інших випадках.
Згідно із Законом України «Про господарські товариства» рішення про внесення будь-яких змін та доповнень до Статуту приймаються більшістю у три чверті голосів акціонерів, що беруть участь у Загальних зборах акціонерів. Рішення про затвердження Статуту в новій редакції також повинно прийматися більшістю в три чверті голосів акціонерів, що беруть участь в Загальних зборах" та є власниками голосуючих акцій.
Зміни та доповнення в установчі документи (Статут, установчий договір, якщо такий укладено) оформляються окремим додатком до них або шляхом викладення установчих документів в новій редакції і є невід'ємною частиною відповідних установчих документів. Зміни та доповнення набувають чинності після реєстрації у відповідному органі, що здійснював державну реєстрацію Товариства.
Перереєстрація Товариства здійснюється у таких випадках:
ü зміна найменування Товариства;
ü зміна організаційно-правової форми (наприклад, відкрите акціонерне товариство буде реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю);
ü зміна форми власності Товариства.
У разі перереєстрації Товариства готується новий Статут. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться у відповідності до Положення в порядку, встановленому для його державної реєстрації.
3 Акції та інші ціні папери Акціонерного товариства
3.1 Цінні папери акціонерного товариства
3.1.1.Загальні положення про цінні папери
Товариство може залучати необхідні фінансові ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку1. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага.
Цінні папери поділяють на такі групи:
ü пайові цінні папери (акції);
ü боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);
ü похідні цінні папери (фондові деривативи);
ü приватизаційні папери(приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).
Широкий випуск цінних паперів, створення та розвиток їх ринку мають велике значення для розвитку приватного сектору. Разом з іншими джерелами (бюджетом, власними коштами підприємств, кредитом) ринок цінних паперів дозволяє забезпечити альтернативне фінансування різних галузей економіки.
3.1.2Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії
Акція — цінний папір, що засвідчує дольову участь у статутному фонді Товариства і надає її власнику певні корпоративні права.
Встановлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку Товариства, а також на частину майна в разі його ліквідації. У решті випадків Товариство не зобов'язане повертати власнику акцій його внесок до статутного фонду Товариства та викуповувати акції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акції може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.
Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов'язаннями Товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції Товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з Товариством.
Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства. Акції, що випускаються Товариством, поділяються:
1. за типами на:
іменні Пайові цінні папери із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені у цінному папері.
на пред'явника Пайові цінні папери без зазначення власника. Права, засвідчені у цінному папері, належать пред'явнику акції.
2. за категоріями на;
прості Пайові цінні папери, що надають їх власнику право:
— на участь в управлінні Товариством;
— на участь у розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів по привілейованих акціях;
— у разі ліквідації Товариства — на отримання частини його активів, але тільки після виконання Товариством зобов'язань перед бюджетом, кредиторами, а також власниками привілейованих акцій.
Привілейован Пайові цінні папери, що надають їх власнику:
— переважне право на отримання дивідендів;
— пріоритетне, порівняно з власниками простих акцій, право на участь у розподілі майна Товариства в разі його ліквідації.
Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні Товариством (не мають права голосу), якщо інше не передбачене його Статутом.
3. за формами випуску на:
випущені у докуметарнійформ Для випуску акцій в документарній формі Товариство виготовляє сертифікати акцій" відповідно до вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів тфондового ринку.
випущені у бездокументарнійформіУ разі випуску акцій в бездокументарній формі, Товариство оформлює глобальний сертифікат, який відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання обраному ним депозитарію.
Треба зазначити, що найбільш поширеними на фондовому ринку України є прості іменні акції.
Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством обмеження, а саме:
ü у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх
ü перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні акції;
ü привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенційним покупцем. Під час емісії цінних паперів Товариству необхідно враховувати інтереси потенційних інвесторів. Адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу категорію акцій Товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами Товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації Товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).
Оплату акцій Товариства можна здійснювати грошовими коштами (у тому числі іноземною валютою), цінними паперами, матеріальними цінностями, майновими правами. Форма оплати акцій визначається Статутом Товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається в гривнях.
3.1.3Інші цінні папери акціонерного товариства
Облігація — цінний папір, що засвідчує вкладення її власником грошових коштів, а також підтверджує зобов'язання Товариства відшкодувати йому номінальну вартість такого цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).
Випуск облігацій здійснюють у разі виникнення таких потреб:
ü залучити додатковий капітал, не зменшуючи вже існуючих часток акціонерів;
ü отримати капітал при нижчих процентах, ніж надають банки та інші фінансові джерела;
ü забезпечити довгострокове надання фіксованих процентів;
ü ефективно та в доступній формі отримати кредит безпосередньо у потенційних кредиторів;
ü розширити та урізноманітнити кредитні ресурси Товариства;
ü встановити кредитний рейтинг Товариства, що свідчить про рівень його кредитоспроможності (платоспроможності).
Облігації можуть бути іменні та на пред'явника, процентні та безпроцентні (цільові), такі, що вільно обертаються, і такі, що мають обмежене коло обігу.Відповідно до чинного законодавства акціонерні товариства можуть випускати облігації лише після повної оплати всіх раніше випущених акцій. При цьому сума випущених облігацій не може перевищувати 25% від розміру статутного фонду. Усім без винятку видам підприємств заборонено випускати облігацій з метою формування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.
Вексель — безумовне грошове зобов'язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у певному місці і в певний строк.
Вексель є універсальним фінансовим інструментом, який використовують як зручний засіб оформлення кредитно-розрахункових відносин. Вексельний обіг прискорює розрахунки і розширює можливості кредитування.
3.2 Вимоги, що ставляться до передачі акцій
3.2.1Вільна передача акцій
Прості іменні акції відкритих акціонерних товариств, випущені в процесі приватизації, обертаються вільно: акціонери можуть розпоряджатися своїми акціями без обмежень. Вони можуть продавати або іншим способом відчужувати їх на користь будь-яких юридичних та фізичних осіб, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Емітентам забороняється встановлювати не передбачені законодавством обмеження стосовно відчуження акціонерами відкритих акціонерних товариств акцій, набутих в процесі приватизації.
3.2.2Перехід та реалізація права власності на іменні акції
Право власності на іменні акції, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача цінних паперів і засвідчується випискою з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надати власнику акцій. Іменні акції, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавального запису). Підтвердженням права власності на іменні акції в документарній формі є бланк цінного паперу — сертифікат акцій.
Свої права, які випливають з іменної акції, а саме, на участь в управлінні, отримання дивідендів тощо, власник акції може реалізувати з моменту внесення змін до реєстру акціонерів Товариства.
3.2.3 Реєстр акціонерів
Реєстр акціонерів — це складений на певну дату перелік акціонерів (власників іменних цінних паперів) та номінальних утримувачів, який є одним з основних корпоративних документів Товариства. Він дає можливість ідентифікувати акціонерів, а також кількість, номінальну вартість та категорію акцій, що їм належать. Власники акцій отримують статус акціонера і всі пов'язані з цим статусом права лише після того, як відповідні відомості про них буде внесено до реєстру акціонерів.
Реєстр акціонерів ведеться з метою всебічного та повного забезпечення прав акціонерів та відстеження обігу випущених акцій Товариства.
З погляду емітента, правильна та незалежна реєстрація прав власності на акції є способом залучення внутрішнього й, особливо, іноземного капіталу. Існування ефективної системи реєстрації власників іменних цінних паперів, з точки зору потенційного інвестора, є гарантом його корпоративних прав.
Здійснювати діяльність щодо ведення реєстру акціонерів може:
ü Емітент - Має право вести власний реєстр, якщо кількість акціонерів — власників іменних цінних паперів не перевищує 500 і за умови наявності дозволу на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
ü Реєстратор - Суб'єкт підприємницької діяльності, що має дозвіл наведення реєстру власників іменних цінних паперів, який видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Ведення реєстрів власників іменнихцінних паперів є для реєстратора виключним видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.
Основні функції реєстратора полягають у здійсненні ним таких видів діяльності:
ü формування системи реєстру акціонерів (власників іменних цінних паперів) — поетапне внесення в систему інформації про емітента та випущені ним акції, а також власників та акції, що їм належать;
ü внесення змін до системи реєстру акціонерів та корегування відомостей про зареєстрованих в системі реєстру осіб;
ü надання емітенту послуг, пов'язаних з реєстраторською діяльністю:
ü допомога в підготовці та проведенні Загальних зборів акціонерів;
ü нарахування та сплата дивідендів;
ü надання консультаційних послуг з питань обігу цінних паперів та обліку прав власності на них.
Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право отримувати цю інформацію. Такими особами є:
ü емітент;
ü зареєстровані фізичні та юридичні особи;
ü державні органи та установи в межах наданих їм повноважень, передбачених чинним законодавством.
Емітент має право отримувати всю інформацію, що міститься в системі реєстру, але не має права її розголошувати.
Зареєстровані особи мають право отримати інформацію щодо свого особового рахунку, але не можуть отримати таких відомостей про інших власників та акції, що їм належать.
Доступ державних органів та установ до системи реєстру здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі письмового запиту, підписаного керівником та засвідченого печаткою цього органу. Уповноважені особи державних органів та установ мають право отримати інформацію з системи реєстру в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України.
Усім іншим особам доступ до інформації системи реєстру забороняється.