Висновки.
Психологія вивчає сутність, закономірності та механізми функціонування психіки живих істот, в тому числі і психіки людини.
Знайомство з науковим матеріалом в галузі психології допоможе моряку-професіоналу чітко зрозуміти реальні та резервні можливості своєї психіки, психіки його колег, співробітників, товаришів по роботі тощо. Грамотне використання додаткових можливостей особистої психіки допоможе курсанту досягти високого рівня психоемоційної стійкості, що є необхідним в суворих умовах моря, шторму, незвичайних та екстремальних ситуаціях.
Питання та завдання:
1. Психологія як наука: предмет дослідження, основні завдання.
2. Структура психології.
3. Основні принципи психології.
4. Методи наукового дослідження, їх сутність та значення.
5. Структура психіки особистості.
6. Значення психології в професійної підготовки моряка.
Теми рефератів:
1. Психологія в системі інших наук.
2. Категорії психології.
3. Психологія в професійної підготовки моряка.
Тема 2: Психіка та організм.
План:
1.Виникнення та розвиток психіки.
2.Типологія конституційних відрізнень.
Компетентсності:
1)Здатність уявляти значення основ психології, що сприяють розвитку загальної культури й соціалізації особистості морського фахівця, його схильності до етичних цінностей й уміння їх використовувати в професійній і соціальній діяльності.
Зміст компетентності:
1)Уміння користуватися особистими психічними пізнавальними процесами, професійно доцільними здібностями, враховувати специфіку свого темпераменту , удосконалювати риси характеру, індивідуальні особливості особистості.
Література:
1.Анисимов А.Ф. Духовная жизнь первобытного общества. М., 1966.
2.Бассин Ф.В. В вестибюле сознания. В кн.: Хрестоматия для студентов пед.институттов (сост. В.В.Мироненко. М., 1987.
3.Вундт В. Введение в психологию. М., 1992.
4.Леонтьев А.Н. Общая характеристика психологии животных. В кн.: Хрестоматия для студентов пед. Институтов (сост. В.В.Мироненко. М., 1987.
5.Лурия А.Р. Мозг и сознание. Там же. М., 1987.
6.Шорохова Е.В. Проблема сознания в философии и естествознании. М., 1961.
7.Декарт Р. Начала философии. Избранные произведения. М., 1950.
ВСТУП.
Лекційний матеріал спрямовано на усвідомлення проблем виникнення психіки, послідовність етапів її розвитку. Курсанти та студенти будуть ознайомлені з факторами, які сприяли розвитку та удосконаленню психіки людини, вони матимуть змогу усвідомити значення мозку як матеріальної основи психіки.
Матеріал цієї лекції допоможе зрозуміти значення нервової системи людини та її зв’язок з психічними процесами, зрозуміти основні структурні компоненти психіки людини.
Корисним для майбутнього юриста буде знайомство з типологією конституційних відрізнень, яка показує зв’язок між характеристиками темпераменту та конституцією тіла людини.
1.ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХІКИ.
Проблема виникнення психіки є однією з важливих, вирішенням якої займаються різні науки - філософія, біологія, релігія як розділ культури.
Свої погляди на це питання відстоювали, як матеріалісти, так і ідеалісти.
Об’єктивні ідеалісти (Платон, Гегель) стверджували ідею про зародження, саморозвиток абсолютної ідеї, яка є основою всього матеріального у світі.
Представники Індійської філософії стверджували, що існує Всезагальний Дух, який має назву Брахман. Але Він має творчі можливості і це дозволяє йому створювати матеріальний світ.
Дуалістична філософія (Декарт, Аристотель) стверджує, що основу матеріалістичного світу складають дві незалежні одна від одної субстанції - ідеальна та матеріальна. На їх погляд людина з її психікою також є витвір цих двох субстанцій.
Представники матеріалізму (Демокрїт, Гельвецій, Епікур та інші.) обґрунтовували, що дух, ідеї є породження матеріального як основи створення світу.
Основні концепції, які пояснюють основні носії психіки:
Панпсихізм. Його представники вважають, що психіка належить всьому, що має матеріальну структуру. Тому психіка, на їх погляд, належить також і неживим предметам (Джайнізм, Індія). Теорію наявності у Всесвіті монад, які мають душу, тобто психіку, відстоював Г.В. Лейбніц. Кожну таку монаду він порівнював із Всесвітом й надавав їй можливості уявлення.
Корпускулярну теорію відстоював французький філософ Ж. Робіне. На його погляд, наявність у всесвіті живих істот - корпусколів (які можуть розмножуватись, рости, відчувати) забезпечує наявність матеріального світу.
Біопсихізм. Представники цього напрямку стверджували, що психіку мають всі живі істоти, а також і одноклітинні (В.Вундт, Е. Геккель).
Нейропсихізм. Цю прогресивну теорію підтримують більшість вчених. Вони впевнені, що існує тісний зв’язок нервової системи та психіки живих істот. Тому поза наявність нервової системи психіка не існує, вони підкреслювали значення мозку як основи психіки.
Антропопсихізм. Вчені, які захищають цю концепцію (Декарт), впевнені, що психіка належить тільки людині, але не тварині. В основі його роздумів лежить значення сумніву у процесі пізнання дійсності. На його погляд все, що є навколо людини (земля, ліси, річки тощо), може і зовсім не існує.
Сучасна психологія пов’язує проблему виникнення психіки з еволюцією психіки тварин, а також онтогенез психіки дитини ( І.М.Сєченов, Ч.Дарвін та інші.). Стверджується, що тенденція зародження та розвитку психіки така: від матеріального фізико - хімічного до біолого - органічного. С початку на землі сформувались до клітинні істоти типа вірусів. Потім - елементарні одноклітинні істоти, багатоклітинні та безхребетні.
Формування основ нервової системи у живих істот починається з виникнення та концентрації невронів в галузі глотки - шлунковополосних, потім її удосконалення та формування надглоточного нервового ганглія, який фактично являється першим органом відчуття. Поступово розвиваються дві групи: позахребетні та хребетні.
К.К. Сергєєв надає слідуючу етапність зародження та розвитку живих істот на Землі як носіїв психіки:
- 8 млрд. років до виникнення органічних речовин - фізичні зміни на Землі;
оформлення Землі;
- 1 млрд. років до виникнення одноклітинних - виникнення органічних речовин;
- 500 млн. років до виникнення риб - виникнення та розвиток одноклітинних,
перших багатоклітинних, позахребетних;
- 200 - 300 млн. років до виникнення амфібій - виникненні та розвиток риб;
- 100 млн. років до виникнення ящурів - виникнення амфібій;
- 200 млн. років до виникнення ссавців - виникнення ящурів;
- 160 - 170 млн. років до виникнення мавп - виникнення ассавців;
- 20 - 30 млн. років до виникнення австралопітеків - виникнення мавп;
- 2 - 3 млн. років тому - виникнення австралопітека;
- 1 млн. рік тому - виникнення людини.
Психіка живих істот виникає як результат та умова взаємодії цих істот між собою та з зовнішнім середовищем. В основі механізму психічного відображення лежить роздратованість по відношенню до факторів зовнішнього середовища. Функції подразнювача виконують різноманітні сигнали інформації.
Узагальнюючи проблему зародження та розвитку психіки треба звернути увагу на основні три етапи:
1. Прапсихічний етап розвитку психіки: а) з’являються одноклітинні (віруси, бактерії); б) взаєморегуляція між ними здійснюється за допомогою продуктів життєдіяльності.
2. Інстинктивний етап: а) з’являються багатоклітинні, позахребетні; б) формуються спеціальні нервові клітини, які складаються в елементарну нервову систему. Форми взаємодії між собою, форми поведінки фіксовані, генетично закріплені.
3. Інтелектуальний етап: а) з’являються вищи хребетні, їх нервова система розвинута. Головують форми взаємодії та поведінки, які надбали протягом життя.
б) з’являється людина; її індивідуальний психічний розвиток залежить від навчання та формування культури.
Поява локолізованих нервових центрів, дала підставу для формування зачатків мозку, який стає матеріальним носієм психіки як тварин, так і людини.
Для людини характерна високо організована нервова система. Головний блок нервової системи людини - головний мозок, який є високо розвинутою матерією природи. Але мозок не можливо уявляти як орган психіки, а психіку його властивістю (наприклад, порівняємо: музика не є властивістю музичного інструменту). Мозок є дуже складно організованою системою матеріальних механізмів психіки, він добре вивчений, однак має багато таємниць.
Основними розділами мозку та його функціями є: ствол мозку та кора великих півкуль; між ними знаходиться біла речовина з нервовими волокнами, яка пов’язує кору та ствол мозку. Спинний мозок виконує провідну функцію - зв’язок між різними розділами ЦНС. У стволі мозку дуже складна система - ретікулятивна формація, яка відповідає за різноманітні психічні процеси ( механізми уваги, всю психічну активність, поза якої неможливі усі психічні процеси - гальмування та збудження). Головний мозок - це свого роду «комп’ютер», який регулює всі психічні процеси.
У корі великих півкуль локалізовані сенсорні, моторні та асоціативні галузі. Так, наприклад, у потиличній частині головного мозку знаходяться центри зорового аналізатору; у скроні - слухові. Однак, питання локалізації психічних функцій в мозку людини все ще не вирішено. Це відноситься і до локалізації психічних образів.
Сучасна психологія стверджує (Гримак Л.П., Дельгадо Х., Пушкін В.Н., Дубров А.П., та інші), що процес сприйняття поєднує два напрямки :
а) відображення предмету органами почуттів та виникнення у корі мозку фізіологічного збудження з поступовими формуванням образу об’єкту;
б) спрямування проекції образу об’єкту на сам предмет ( який знаходиться в зовнішньому просторі).
Образ об’єкту, який виникає у свідомості людини, накладається з предметом, який знаходиться у просторі і, таким чином, людина сприймає не сам предмет, а його ідеальний образ. Тому кожна людина сприймає все суб’єктивно. У цьому процес і мають місце голографічні механізми: образ об’єкту виникає як специфічна вольова структура. В процесі відображення предметів дійсності ці матеріальні інформаційні структури накладаються, взаємодіють з формами предметів, які сприймає людина.
У цьому - основа механізму сприйняття, яка пояснює його суб’єктивний характер. Окремі вчені (Гримак Л.П., Казначеев В.П.) стверджують, що не тільки зовнішні предмети впливають на образ сприйняття, але й сам суб’єктивний образ людини також може впливати на предмет та його характеристики. Але ці закономірності вимагають уточнення та експериментального підтвердження. Однак вже А.Л.Ухтомський довів, що між різними структурами мозку людини існує дистанційна взаємодія.
З точки зору квантово-механічної теорії основу діяльності психіки людини складають інформаційні записи на молекулах нервових клітин, які існують у формі специфічних голограм і які є основою для виникнення образа об’єкту. Багато сучасних вчених відстоюють наявність енерго - інформаційного дуалізму, який є, з їх точки зору, об’єктивною реальністю ( К.Прибрам, Д.Бом, Х.Дельгадо, Зинченко В.Г. та інші).
Ця реальність дана людині в її відчуттях. З цієї точки зору психіка - це специфічна форма матерії, а психічна діяльність людини - це вища форма руху матерії, мозок у такому випадку, орган в якому здійснюються зміни просторово-часових характеристик внутрішнього та зовнішнього світу, зміни геометрії простору. (тому мозок людини може оперувати якісно новими видами матерії).
Однак, класичний підхід (І.П.Павлов) виділяє у функціях мозку дві структури:
1. Нижчу нервову діяльність, яка проявляється в постійних нервових зв’язках та рефлексах (безумовних), в інстинктивних програмах поведінки;
2. Вищу нервову діяльність, яка проявляється у знов створених нервових зв’язках, умовних рефлексах, нових програмах поведінки.
І.П.Павлов розробив поняття 1 та 2 сигнальної системи. До 2 сигнальної системи він відносить мову людини, яку бачить як вищу психічну форму поведінки людини, яка формується тільки в процесі спілкування та розвитку людини серед інших дорослих людей. Поза людського спілкування мова не розвивається, мислення також не розвивається(дивися феномен «Мауглі»). Друга сигнальна система дозволяє подавати в мові спеціальні сигнали - команди, які активізують першу сигнальну систему.
Але наявність 2-ї сигнальної системи у людині забезпечена діяльністю свідомості.
Свідомість - це вища, належна тільки людині, форма психічного відображення об’єктивної дійсності в системі мовних значень. Виникненню свідомості сприяла еволюція житті та психіки людини.
Передумовами розвитку свідомості людини є такі фактори :
- біологічний розвиток живих тварин;
- трудова діяльність людини; цілеспрямоване виробництво знарядь праці.
У трудовій діяльності розвивались та удосконалювались такі психічні процеси: пам’ять, мислення, уява, сприйняття, мова, удосконалювалась 2 - га сигнальна система. Труд сприяв розвитку руки людини, які почали виконувати функції органа пізнання дійсності. Змінюється хода людини, удосконалюється його зір, розвиваються сенсорні можливості, а також , в цілому, мозок. Праця та трудова , інтелектуальна діяльність активізувала формування свідомості людини.
Відрізнення психіки людини від психіки тварин:
- людина створює світ людських речей, предметів праці, культури;
- людина має другу сигнальну систему, це дозволяє їй передавати свій життєвий досвід іншим людям (також і у письмовій формі);
- людина може абстрактно мислити;
- психіка людини має дуже великий потенціал у своєму розвитку.
2.ТИПОЛОГІЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ВІДРІЗНЕНЬ.
Теоретичний та емпіричний досвід доказує залежність змісту об’єкту від його форми.
Людина, як біооб’єкт також має форму, тобто будову свого тіла - конституцію (від латинського «constituto» - влаштування).
З давнього часу відомі спроби знаходження залежності властивостей психіки від будови тіла (конституції). Це навіть відображено інтуїтивно - у фольклорі різних народів. Так, казковий образ «Баби Яги» у всіх народів має однаковий не тільки фізичний вигляд, а й психологічний портрет: худе, продовгувате обличчя, худе, високе тіло, довгі руки.
В 1921 році німецький психіатр Е. Кречмер надрукував свою роботу «Будова тіла та характер», яка стала дуже відомою. Вчений на основі емпіричного досвіду та теоретичних узагальненнях визначив залежність темпераменту людини від будови тіла.
Він згрупував будову тіла людини у 3 групи. До першої він відніс людей з дуже розвинутою м’язовою та кістковою системами, середнім зростом, круглим обличчям. Такий тип конституції він назвав пікнічним. Друга група складає в собі протилежний тип конституції: високий зріст, плоска грудна клітина, вузькі плечі, слабо розвинута м’язова система. Це - астенічний тип.
Третя група - атлетик, тобто середній між пікником та астеніком.
С.Кречмер виділяє також 2 типи темпераменту: циклотимік ( емоційність, почутті розбігаються від радощів до сумніву); шизотимік ( всі психічні процеси характеризуються звичайною бурхливістю та інтенсивністю). Вчений поєднює шизотимічний темперамент з астенічною будовою тіла.
Згідно Кречмеру, астенік завжди дуже погано пристосовується до інших людей, живе активним психологічним життям, яке нікому не показує. Цей же тип темпераменту - шизотимічний - Кречмер надає і атлетику. Згідно цієї теорії можна побачити людину, його тілобудову та з достатньою достовірністю прогнозувати його можливу поведінку в будь якій ситуації. Ця теорія була розповсюджена в Європі з моменту свого виникнення.
У 40-х роках нашого століття була ще одна спроба виявити залежність темпераменту (характеристики психічних процесів) від конституції тіла людини. Таку теорію розробив вчений І.Шелдон. Він розглядав темперамент як функцію тіла. Він виділяє також 3 типа будови тіла:
- ендоморфний;
- мезоморфний;
- ектоморфний.
Ендоморфна будова тіла характеризує слабку конституцію, але з багато розвинутою жировою тканиною. Мезоморфна конституція характеризується міцним струнким тілом та фізичною силою. Ектоморфний - це людина з слабко розвинутою грудною клітиною, довгими ногами, з погано розвинутою м’язовою системою.
Теорія С.Крегмера та І.Шелдона були піддані критиці, вони не мають наукового обгрунтування, повністю ігнорують значення соціального середовища у розвитку психічних процесів людини.
ВИСНОВКИ.
Існує багато теорій виникнення психіки, але багато науковців розглядають проблему її виникнення з розвитком психіки тварин та розвитком Землі. Визначено три основні етапи розвитку психіки: прапсихічний, інстинктивний та інтелектуальний.
Матеріальною основою діяльності психіки є мозок; мозок - це високо організована форма матерії. Можливості мозоку людини дуже великі і ще повністю не визначені наукою. Еволюція життя та психіки людини сприяло виникненню свідомості - вищою, належної тільки людині, формою психічного відображення об’єктивної дійсності в системі мовних значень.
Психіка людини має структуру. Відомі спроби вчених - психологів виявити залежність характеристик психіки від конституції тіла людини.
ТЕМА № 3: ЕЛЕМЕНТАРНІ ПСИХІЧНІ
ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ПРОФЕСІЙНІЙ
ПІДГОТОВКИ МОРЯКА.
План:
Вступ.
І.Відчуття як психічний пізнавальний процес. Значення відчуттів в професійної підготовки моряка.
2.Сприйняття: сутність, закономірності, значення в професії моряка.
Висновки.
Компетентність:
1)Здатність осіб рядового складу до виконання звичайних обов’язків стосовно несення вахти в машинному відділенні, розуміння сутності команд, що пов’язані з цими обов’язками.
Зміст компетентності:
1)Уміння керувати своїми психічними пізнавальними процесами, емоційно-вольовими станами, здійснювати контроль за особистими професійними діями на підставі відповідальності та цілеспрямованості.
Література:
1. Психологія /За ред. чл.-кор.-та АПН України Ю.Л.Трофімова.Підручник для ст-у вищих навч.закладів. Київ, «Либідь», 2001. – 556 с.
2. Платонов К.К., Голубев Г.Г. Психология. Учеб. пособие. М., «Высшая школа», 1977. – 247 с.
3.Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів /А.І. Веракіс, .І.Завалевський, К.М.Левинський. – Х. – К., 2005. – 416 с.
4. Загальна психологія: Підручник /О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та інш. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.
5. Мясоїд П.А Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк., 2001.- 487 с.
Вступ.
Професія моряка вимагає від курсанта морських вищих навчальних закладів високого рівня психологічної підготовки. Працівник морського та річкового транспорту повинен бути не лише грамотним, але й мати високий рівень психічних пізнавальних процесів, які дозволяють йому отримувати різноманітну інформацію з навколишнього середовища та реагувати на неї та на цієї підставі робити певні висновки, приймати професійно виважені рішення тощо.
1. Відчуття як психічний пізнавальний процес.
Значення відчуттів в професійної діяльності моряка.
Серед психічних пізнавальних процесів вчені визначають дві групи: елементарні та вищи. Елементарні: відчуття та сприйняття. Вищі: пам’ять, уява, мислення.
Відчуття - це елементарний психічний пізнавальний процес, який дозволяє особі відображувати окремі властивості предметів та явищ світу, а також внутрішнього стану свого організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на конкретні аналізатори.
Відчуття - це елементарний психічний процес, який сприяє перетворенню енергії зовнішнього подразника у факт свідомості (Мал.4):
 | |||||||
 | |||||||
| |||||||
 | |||||||
Мал.4. Узагальнена функція відчуттів.
Відчуття спрацьовує завдяки специфічного механізму, - аналізаторам.
Аналізатори (грец. «analusis» - розподіл) - це спеціальні нервові структури, що реагують на вплив конкретних фізичних та хімічних матеріальних подразників, наприклад, температурні характеристики певних об’єктів, смакові ознаки тощо.
Згідно І.П.Павлову, кожен аналізатор має структуру, що охоплює три основні елемента, зокрема рецептори, нервові шляхи, кора головного мозку (Мал.5):
 | |||||||
 | |||||||
 | |||||||
| |||||||
Мал.5. Структура зорового аналізатора.
Класифікація відчуттів:
а) екстероцептивні відчуття, що дозволяють особі відображувати інформацію, що надходить з зовнішнього середовища; екстероцептивні відчуття поділяють на контактні (смакові, дотикові) та дистанційні (зорові, слухові, нюхові).
б) інтероцептивні відчуття, що дозволяють сприймати сигнали з середовища свого організму.
в) пропріоцептивні відчуття, що допомагають особі орієнтуватися в просторі (Табл.5).
Класифікація відчуттів
Таблиця 5.
| №№ | Групи | Види | Місцезнаходження |
| 1. | Екстероцептивні: а) контактні б) дистанційні | Дотикові, вібраційні, смакові, зорові, слухові, нюхові | Органи почуттів Органи почуттів |
| 2. | Інтероцептивні | Больові | Внутрішні органи |
| 3. | Пропріоцептивні | Орієнтацій ні | М'язи, зв’язки |
Вчені визначають мінімальну силу чутливості рецепторів, яка є необхідною для функціонування аналізатора. Вона має назву нижчий поріг чутливості. Рівень чутливості аналізаторів може змінюватись. Адаптація – це зміна чутливості рецепторів на вплив подразників. Закономірності відчуттів: слабкі подразники підвищують рівень чутливості відчуттів, а великі - знижують.
Підвищення чутливості відчуттів може здійснюватися за рахунок взаємодії різних аналізаторів, зокрема на підставі тренування чи у випадку, коли особа в силу життєвої ситуації залишається одного з аналізаторів. Це явище має назву сенсибілізація.
Високий рівень чутливості відчуттів є дуже важливим в професійної діяльності моряка. Високий рівень чутливості відчуттів – нюхових, зорових, слухових, дотикових тощо дозволяє професіоналу отримувати
різноманітну інформацію за допомогою слухових, нюхових, зорових,
дотикових тощо аналізаторів. Це є підставою вчасного реагування на біль, відчуття голоду, неочікувану зміну обставин тощо.
2. Сприйняття: сутність, закономірності, значення
в професії моряка.
Сприйняття - це також елементарний психічний пізнавальний процес, який допомагає особі отримувати інформацію з зовнішнього середовища. Сприйняття надає можливість моряку відображувати у своєї свідомості конкретні характеристики та ознаки предмету чи явища, що вивчається, в їх сукупності. Але це може здійснюватися при умові безпосереднього впливу певних подразників на сукупність аналізаторів особи. Принципове відрізнення сприйняття від відчуттів полягає в тому, що дозволяє зрозуміти суть певного предмету чи явища в сукупності його ознак та характеристик на підставі роботи сукупності аналізаторів.
Ознаки сприйняття:
- предметність;
- цілісність;-
- структурність;
- константність.
Сприйняття буває різних видів ( Табл. 6),
Таблиця 6.