До теми 2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права. Право власності на природні ресурси.

Об'єкти екологічного права –навколишнє природне середовище і його елементи: земля, надра, води, ліси, атмосферне повітря, тваринний світ, природно-територіальні комплекси і т.д. Найбільш розповсюдженими є виділення як об'єктів правової охорони природних об'єктів, природних ресурсів і природних комплексів, а також екологічних прав і свобод громадян.

Природні об'єкти,які підлягають охороні, приводяться в самому екологічному законодавстві. Так, згідно ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають:

- навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів;

- природні ресурси, як включені в господарський оборот, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс і інша рослинність, тваринний світ), ландшафти й інші природні комплекси;

- особливій державній охороні підлягають території й об'єкти природно-заповідного фонду й інші території й об'єкти, визначені законодавством.

Ресурсу буквальному значенні джерело споживання. У вузькому змісті, як цей термін вживається в екологічному законодавстві, під ресурсом розуміють джерело економічного споживання. У широкому змісті природні ресурси – це джерело споживання людиною і суспільством природи для задоволення екологічних, економічних, культурних, эстетических, духовних і інших потреб, правової охорони природних об'єктів і навколишнього природного середовища.

Природні комплекси мають місце, коли на одній території самостійно функціонують кілька природних об'єктів і природних ресурсів.Самим великим природним комплексом є все природне середовище з усіма його екологічними властивостями і природними ресурсами.

Права людини і громадянина виступають як своєрідні об'єкти екологічного законодавства. Так, основними екологічними правами громадян є право на життя, право на охорону здоров'я, право на здорове і безпечне навколишнє середовище. Права людини на користування природними об'єктами і їхніми ресурсами, наприклад, пересуватися по землі, користуватися водними й озеленювальними об'єктами для відпочинку й оздоровлення, атмосферним повітрям для того, щоб дихати і на здорове середовище існування є такими ж природними і невідчужуваними правами людини, як і право на життя, на здоров'я, на репродуктивну функцію і т.д. Вони невід'ємно властиві людині і не залежать від держави і його органів. Деякі політичні й економічні права громадян також мають екологічний зміст, наприклад, право на вільний доступ до екологічної інформації, право на створення екологічних суспільних формувань.

Екологічна правоздатність – це здатність мати екологічні права і приймати на себе екологічні обов'язки.

Екологічна дієздатність – це здатність своїми діями здобувати екологічні права і виконувати відповідні обов'язки. Ці поняття офіційно закріплені в цивільному законодавстві і відсутні в екологічних законодавчих актах.

Екологічна правосуб'єктність являє собою здатність бути учасником екологічних суспільних відносин.

Суб'єктами екологічного права відповідно до діючого законодавства визнаються український народ, держава і його органи в особі органів влади і управління загальної і спеціальної компетенції, самоврядні утворення в особі органів місцевого самоврядування, територіальні об'єднання громадян, громадські організації й об'єднання екологічного профілю. А також усі природопользователи в особі громадян держави, іноземних громадян і осіб без громадянства, юридичних осіб, оформлених як організації, установ і підприємств, у т.ч. недержавних і інших учасників екологічних і ресурсовых суспільних відносин.

Право власності на природні ресурси в об'єктивному змісті являє собою сукупність або систему правових норм, що закріплюють, регламентуючі й охраняющих відносини власності на природні ресурси в державі.

Право власності на природні ресурси в суб'єктивному змістіявляє собою систему правових норм, що регулюють відносини по володінню, користуванню і розпорядженню природними об'єктами і їхніми ресурсами, що належать власникові і використовувані їм для задоволення своїх матеріальних потреб і реалізації інших інтересів.

Загальне поняття права власності на природні об'єкти. Право власності ( як право присвоєння природних ресурсів) – це система правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на природні об'єкти і регулюють відносини по володінню, користуванню і розпорядженню природними ресурсами, що належать власникові і використовувані їм для задоволення своїх матеріальних потреб і реалізації інших немайнових інтересів.

Право власності на землю. Це право є найбільш урегульовано законодавством, але разом з тим, навіть з огляду на прийняття нового Земельного кодексу України, залишається самим актуальним і проблематичним. У відповідності зі ст.14 Конституції України« земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави Земельний кодекс указує, що власність на землю має наступні форми: державну, колективн і приватну. Розпоряджаються землею Ради, що у межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування і вилучають них.

Право власності на надра. Ст. 4 Кодексу України про надраговорить, що « надра є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування». Гірське законодавство зберігає винятковий характер народної власності на надра землі і йому не відомі інші форми власності на надра, що можуть надаватися для витягу їхнього корисних копалин тільки на основі права користування. Український народ як суб'єкт права власності на надра, відповідно до зазначеної норми, може здійснювати свої правомочності через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження за розпорядженням надрами законодавством України можуть надаватися органам державної виконавчої влади.

Право власності на водні об'єкти. Ст. 6 Водного Кодексу Українипередбачає, що «води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження за розпорядженням водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.» Об'єктами права власності по водному законіє усі води (водні об'єкти) на території України, що складають її водний фонд.

Право власності на лісові об'єкти. Ліси є національним багатством країни і по своєму призначенню і місцю розташування виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), эстетические, виховні й інші функції, а також має обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному облікові й охороні. Згідно ст. 6 Лісового Кодексу України всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, що може делегувати відповідним Радам свої повноваження за розпорядженням лісами.

Охорона права власності на природні ресурси забезпечується діяльністю органівдержавної виконавчої влади,здійснюється в адміністративному порядку й адміністративно-правових засобах і виникає з моменту прийняття правових норм, що породжують відносини власності, і припиняється разом зі скасуванням охоронних правових норм. Окремі положення про охорону права власності прописані в ст. 5 цього Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: так державній охороні і регулюванню використання підлягають природні ресурси, як включені в господарський оборот, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період ( земля, надра, води, атмосферне повітря, ліси й інша флора, фауна), ландшафти й інші природні комплекси, що знаходяться на території країни. Особливій державній охороні, у т.ч. правовими засобами, підлягають території й об'єкти природно-заповідного фонду й інші території й об'єкти, визначені відповідно до законодавства.

Захист права власності на природні ресурсиздійснюється судовими органами і забезпечується в судовому порядку цивільно-правовими засобами і настає з моменту порушення права і діє в межах термінів, установлених для його захисту. Найбільше повно способи охорони і захисту права власності відбиті в Законі України «Про власність», яким присвячений спеціальний розділ про захист права власності. (ст.ст. 48; 50; 51; 52; 56 Закону України «Про власність», розділ V; VI Земельного кодексу України ). Способи захисту права власності на природні ресурси , умови і порядок здійснення і межі застосування визначаються цивільним і гражданско-процесуальным законодавством. Відновлення порушених прав власників природних ресурсів здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством ( див., наприклад, ст.ст. 48; 52; 53 Закону України «Про власність»). Гарантії прав власників природних ресурсів.(см. наприклад, ст.ст. 48; 51; 54; 57 Закону України «Про власність»).