Основні етапи реалізації проекту.

Література

ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ

1. Характеристика основних понять.

2. Історичні аспекти розвитку проектних технологій.

3. Характерні риси та класифікації проектів.

4. Основні етапи реалізації проектів.

1. Освітні технології: [навч.-метод. посіб.]. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

2. Полат Е. С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина. – М.: Изд. центр «Академия», 2007. – 368 с.

3. Практикум з курсу «Сучасні педагогічні технології»: [навчально-методичний посібник / укл. Солова В. М., Яковець Н. І., Мушенок Т. А.; за заг. ред. Н. І. Яковець]. – Ч. 1. – Ніжин: видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2006.– 197 с.

Серед освітніх технологій є такі, які пройшли довгу історію свого розвитку. Після того, як інновація потрапила на вершину популярності, була незаслужено розкритикована чи забута, не зважаючи на те, що могла б ще прислужитися не одному поколінню, а згодом піддалися новій хвилі популярності. До таких технологій відноситься проектна, відома ще в історії як «метод проектів».

Часто дослідники називають її і як метод, і як технологію. Для прикладу, в одній із публікацій можна прочитати: «Нині метод проектів викликає підвищений інтерес. Проектні технології обговорюють практично на кожному освітньому форумі…».

На думку науковців, проектна технологія – це розвиток ідей проблемного навчання, коли воно засновується на розробці і створенні учнем під контролем вчителя нових продуктів (товарів або послуг), які володіють суб’єктивною чи об’єктивною новизною, мають практичне значення.

Метод проектів – така організація навчання, за якої учні одержують знання в процесі планування і виконання практичних завдань – проектів. Термін «проект» («projectus») у перекладі з латинської означає «кинутий уперед», той який «виступає», впадає в око. Фактично, проект – це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації.

 

Проектну технологію нині відносять до інноваційних. Проте вона має глибоке історичне коріння. З цього приводу варто навести висловлювання українських вчених І. Підласого та А. Підласого: «Школа – система консервативна й інертна. Особливо уважно слід ставитись до заяв, де нав’язливо підкреслюється новизна. Коли вам скажуть: це нове в педагогіці – не вірте, все вже давно мало місце в школах, що були перед нами. Оригінальність корисна хіба що в цирку. Школа – не та установа, де потрібні фокусники».

Переважна більшість авторів вважає, що метод проектів бере початок у другій половині ХІХ ст. Саме тоді його вперше застосували у сільськогосподарських школах США, а детальне висвітлення він отримав у працях американських педагогів Дж.Дьюї, У.Х.Кілпатрика, Е.Коллінза. Проте є публікації, де стверджується про більш раннє зародження цієї технології. Зокрема, історичні дослідження вказують, що він виник ще у ХVI ст. в архітектурних майстернях Італії.

Проте окремі вчені стверджують, що якраз у 70-х рр. в американській педагогіці цей метод піддався нищівній критиці, і його почали активно впроваджувати в останні роки.

У науково-популярній літературі іноді авторство методу проектів приписують Дж. Дьюї. Він теоретично його обґрунтував та практично його застосував у школі.

Цей метод мав місце також і в українській школі та педагогіці у 20-х роках ХХ століття. У нас, очевидно, він був запозичений із Росії, адже його використовував у своїй діяльності С.Шацький та інші педагоги.

Не дивлячись на тривалу історію розвитку, метод проектів неоднозначно трактується як науковцями, так і педагогами-практиками. У багатьох відношеннях він є дискусійним, зокрема, що можна називати проектом.

Скажімо, професор Учительського коледжу Колумбійського університету В. Кілпатрик, який є прихильником творчості Дж. Дьюї, у статті, написаній 1918 року, зазначав, що проектом варто вважати ту діяльність, яка виконується з натхненням (від душі): «Погляньмо конкретніше, що мається на увазі під терміном «проект» або «задум». Припустимо, дівчинка шиє сукню. Якщо вона робить це із задоволенням, якщо вона спланувала свої дії, якщо вона шиє сама, тоді я скажу, що це типовий проект. Ми маємо дію, яка виконується із задоволенням, створений раніше задум виконується крок за кроком, дії виконуються у сприятливій соціальній атмосфері: інші дівчатка незабаром побачать нову сукню. Так само можна сказати про хлопчика, який вирішив створити шкільну газету. Якщо він цілком серйозно береться за справу, ми також маємо справу з ефективним задумом, який втілюється в проект. Те ж саме можна сказати про учня, який пише листа (якщо щирі наміри при цьому мають місце); про дитину, яка захоплено слухає розповідь тощо. Всі ці дії диктувались особистим інтересом, задумом. Однак це не може відноситися до групових проектів, де інтереси можуть бути не ідентичні. Задуми варіюють за щирістю намірів, інтересів, ясності мети». Треба визнати, що нині небагато вчених та педагогів погодяться з тим, що така діяльність, як написання листа чи прослуховування музики або розповіді, є проектом.

Один із прихильників В. Кілпатрика А. Горячев вважає, що до проектів можна віднести і будівництво єгипетських пірамід, і Великої китайської стіни, і морську експедицію Колумба, і створення нового підручника, і розроблення нового обладнання, і підготовку нового спектаклю.

Серед прикладів дитячих проектів – малюнок, скульптура, розповідь, загадка, концерт, спектакль, газета, книга, виставка малюнків, модель, макет, вікторина, дослідження, вирішення проблеми тощо.

Сучасні автори використовують різноманітні підходи при визначенні, яку ж діяльність варто вважати проектом. Ними виділені вимоги та характерні рисипроектнихтехнологій чи методів:

– вирішення соціально важливої проблеми;

– інтегрування різноманітних методів, засобів навчання; використання дослідницьких методів;

– поєднання знань із різних галузей наук (використання між предметних зв’язків);

– теоретична, практична та пізнавальна значимість отриманих результатів.

В ході виконання проекту відбувається інтеграція знань з техніки, технології, математики, української мови, інформатики тощо.

Різноманітність можливих варіантів проектів, спонукала авторів до їх класифікації.

Зокрема, за напрямками виділяють навчальні, соціальні та управлінські проекти. У свою чергу їх також класифікують. Розрізняють дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані навчальні проекти.

Дослідницькі – проекти, у яких діти цілковито проходять всі етапи «дорослих» досліджень: формулювання проблеми, огляд джерел інформації з теми дослідження», висунення гіпотези, постановка експерименту, формулювання висновків, захист.

Творчі проекти – це такі, які не мають конкретної структури спільної діяльності учасників, що підпорядковується кінцевому результату.

Попередньо учасники проекту домовляються про результати та форму їх представлення: колективний колаж, вечір, свято, газета, фільм.

Інформаційні проекти – це такі, метою яких є інформаційні об’єкти: енциклопедії, картотеки, книги, газети, атласи, фрагменти підручників чи задачників.

Ігрові проекти – проекти, під час реалізації яких учасники беруть визначені їх ролі, обумовлені характером та змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реальні особистості. Тут імітуються їхні соціальні і ділові стосунки, які можуть ускладнюватися вигаданими ситуаціями.

Практико-орієнтовані проекти – це проекти, орієнтовані на соціальні інтереси учасників. Результатами їх реалізації є документ. Програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду тощо.

За характером проекти поділяють на внутрішні та міжнародні. Внутрішні організовуються всередині однієї школи, або між школами всередині регіону чи держави; міжнародні – на рівні різних країн.

Передусім, треба запропонувати тему та сформулювати мету проекту. Необхідним етапом названо попередню розробку плану. Планування передбачає визначення джерел, засобів збирання, методів аналізу інформації, способів представлення результатів, а також встановлення критеріїв оцінки результату і процесу.

Далі відбувається збирання інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент) та її аналіз, формулювання висновків.

Останній етап діяльності – подання й оцінка результатів (усний чи письмовий звіт з відповідною оцінкою за встановленими критеріями).

Один із найскладніших етапів проектної діяльності – вибір теми та формулювання мети проекту. Безперечно на допомогу школярам мають прийти педагоги.

В основі проекту завжди лежить проблемна ситуація. Проте вчитель не повинен пропонувати проблему у готовому вигляді, як це має місце у проблемному навчанні. Завдання педагога полягає в тому, щоб за допомогою різноманітних прийомів та методів підвести школярів до самостійного формулювання проблеми і висунення гіпотез щодо її вирішення.

У практиці діяльності шкіл України накопичений багатий досвід використання проектних технологій.

Звернімося до досвіду роботу Сахнівської школи на Черкащині, директором якої упродовж кількох десятиріч був О.Захаренко. Це одна із тих шкіл, де була яскраво виражена проектна діяльність ще задовго до її популяризації.

Серед прикладів проектів Сахнівської школи – написання листа у 2017 рік, будівництво музею бойових та трудових традицій, спорудження Криниці пам’яті, фонтану «Колос», закладення теплиці – біологічного центру школи, написання Енциклопедії Сахнівського роду, спорудження Палацу здоров’я, проведення конкурсів «Най, най, най» тощо.

Реалізація проекту із написанням листа у 2017 рік описана у книзі О.Захаренка «Слово до нащадків»: «Лист у 2017 рік готували вчителі та учні цілий рік. Велося змагання за право вмістити в ньому свої матеріали. Учитель географії разом з учнями намалював карту села, на якій вказав вулиці, їх назви, будинки. Позначили також, де яка річечка, джерело, струмочок протікає, а де сади, ліс. П’ятикласники разом з учителем біології описали, які врожаї сільськогосподарських культур вирощують на колгоспних полях. Вони ж поклали в капсулах зерно і записку: «Просимо п’ятикласників, які будуть навчатися в 2017 році, перевірити це зерно на схожість. Наш учитель Артем Савич каже, що воно може прорости і через 200 років…»

Багато подарунків підготували діти школярам 2017 року: газети та журнали, програми, підручники, щоденники та твори деяких учнів, близько тисячі фотографій…

Відповідно до того, як збільшувалася разом з досвідом досягнення цілей упевненість колективу в своїх силах, виростали і крила нової мрії, нових планів (авт. або мовою сучасної термінології нових проектів). Колектив дійшов думки, що треба створити музей. Тепер, значно пізніше, розумієш, чому ідея будівництва відомого далеко за межами області шкільного музею з планетарієм, обсерваторією належить дітям. Тому, що виникла вона в процесі збирання і вивчення ними матеріалів про воїнів-односельчан, як вияв вдячності тим, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, віддавши своє життя в ім’я світлого майбутнього…». Варто додати, що такий лист писався у 1967 році.

Отже, як бачимо, написання листа супроводжувалося використанням знань із географії, біології, української мови та інших предметів. Він мав велику соціальну цінність: звернення до нащадків, ознайомлення їх з надбаннями 1967 року, сільськогосподарські ініціативи та ін. Але дуже важливо й те, що в ході його написання визрівали нові проекти, зокрема будівництво музею.

Звернімося до навчальних проектів Сахнівської школи. Серед них – виготовлення повітряної кулі, моделей планерів, створення класу програмованого навчання, заочні мандрівки по селах, містах, країнах та континентах.

З часу реалізації проектів Сахнівської школи минуло близько 40 років. Проектна діяльність сучасного закладу освіти та окремого школяра відрізняється передусім використанням комп’ютерів та Інтернет-мережі для пошуку інформації, підготовки результатів досліджень тощо.

Найпопулярнішими нині вважаються телекомунікаційні проекти.

Коли говорять про телекомунікаційний проект у школі, то вважають, що це – навчальний телекомунікаційний проект, в основу якого покладено спільну навчально-пізнавальну діяльність учнів-партнерів, організовану на основі комп’ютерної телекомунікації, яка має спільну мету – дослідження деякої проблеми, узгоджені методи та способи діяльності.

Сьогодні існують кілька національних, регіональних і міжнародних програм, таких як EuroSchoolNet, Orilla Orilla, GLOBE. Цікавим є досвід застосування проектного методу з використанням комп’ютерних телекомунікацій у програмі І*EARN (International Educational And Resourse Network). Вона почала своє існування 1988 року в школах СШФ та колишнього СРСР. В Україні І*EARN почала працювати з листопада 1998 року, зараз вона охоплює багато міст України, серед яких Київ, Кіровоград, Харків, Чернівці, Ужгород та інші. Проекти в рамках цієї програми мають багатоаспектний характер. Проекти з екології: «Тигри» – виступає на захист тварин, які перебувають на межі винищення; «Жива вода» – проект збереження чистоти водних ресурсів нашої планети та інші. Проекти із загальнолюдського сенсу: «Убогість в Африці», «Вуличні діти», «Статева рівність». Проекти, що розглядають культуру інших народів: «Сувеніри від сусідів», «Особливості національної кухні». Проекти з предметів – «Моя улюблена інформатика», «Перехід через Анди», «Ребуси» з фізики та інші.

У Харкові за проектами програми І*EARN працюють НВК з ліцеєм № 55 та НВК № 14. У НВК з ліцеєм № 55 учні 7-8 класів спочатку почали працювати над міжнародними проектами «Дружба всього світу», «Особливі місця», «Традиції народів світу». Далі, з розвитком програми І*EARN, робота стала змістовнішою, учні приєдналися до проектів «День святого Валентина», «Подарунки від сусідів», самі запропонували декілька своїх проектів «Ми та наші імена», «Казки з інформатики», «Мій сусід по парті». Кращі роботи за проектом «День Святого Валентина» були розміщені на сервері в Києві, за проектом «Традиції народів світу» – на півночі Франції. Під час роботи в проектах треба було писати вірші, малювати картинки, збирати матеріал для листів. Виконуючи таку роботу, учні багато фантазували, але, крім уяви, в роботі треба було продемонструвати своє вміння користуватися системою кодів, електронною поштою.

Цікавим виявився проект «Історія математики», запропонований педагогами з Карелії. Метою проекту було знайомство учнів з біографіями вчених, історією розвитку математики. У ході виконання проекту дітьми було написано лист-розповідь про М. І. Лобачевського, відомого математика, який був харківським ученим. Цей проект сприяв розвитку навчально-пізнавального інтересу в рамках поєднання уроків математики та інформатики, передбачав самостійну діяльність у плані пошуку літератури з теми. Проект має виховний аспект, тому що дозволяє дізнатися не тільки про відомих учених минулого, а й про тих, хто працює нині.

Метою проекту «Казки з інформатики» було написання казок і фантастичних історій з комп’ютерної тематики. Сутність проекту – розкрити в казковій формі побудову та функціональні можливості складових комп’ютера.