Завдання роботи.

План.

Тема. Методи та засоби навчання.

1. Сутність методів навчання, їх функції.

2. Класифікація та стисла характеристика методів навчання.

3. Вибір методів навчання.

4. Засоби навчання та їх стисла характеристика.

1.Сформувати поняття про методи навчання (сутність, функції, класіфікації, види).

2.З’ясувати сучасні підходи до вибору методів навчання.

3.Сформувати поняття про засоби навчання (сутність, класіфікації, види, особливості використання).

4.Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, активно слухати.

Основні поняття. Методи навчання, класифікація методів навчання, вибір методів навчання, засоби навчання, прийоми навчання.

Список літератури.

Бондар В.І.Дидактика / В.І. Бондар. – К.: Либідь, 2005. – С.78–96.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С. 320-374.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.56–64.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.105–114.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.118–146.

Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок / І.П. Підласий. – К. : Рад. шк., 1989. – 204 с.

Гин А.А. Приемы педагогической техники : пособие для учителей / А.А. Гин. – Гомель : Сож, 1999. – 88 с.

1. Сутність методів навчання, їх функції.

В стркутурі процесу навчання є певний зміст. Ми з ним знайомилися. Дослідники та практики визначили закони, закономірності, принципи та правила навчання. Вони впливають на ефективність.

Достатньо вчителю розібратися у змісті, знати закономірності та принципи, щоб успішно вчити школярів? Чому?

Існують певні шляхи передачі цього змісту учню. Це відповідь на питання Як вчити?

Метод навчання — це спосіб упорядкованої взаємозумовленої діяльності викладача та учня, організації пізнавальної діяльності школярів, спрямований на роз­в'язання завдань освіти, виховання та розвитку в про­цесі навчання.

З яких 2 елементів складається навчання?

Методи викладання – способи організації пізнавальної діяльності учнів та керівництво нею.

Методи учіння – способи діяльності, за допомогою яких учні йдуть від незнання до знання.

Більшість дидактів описує методи навчання як систему єдинихдій учня та вчителя.

Прийоми навчання (іноді говорять про методичні при­йоми) — дії, спрямовані на розв'язання певного завдан­ня; це — елемент методу, його окремий крок.

Які функції процесу навчання вам відомі?

Вони пов’язані з функціями методів навчання.

Функціі методів навчання.

Щодо функцій методів навчання, то вони надзвичайно різноманітні.

Освітня — учні йдуть від незнання до знання, від життєвого досвіду до тео­ретичного осмислення й обґрунтування.

Навчальна - учні оволодівають досвідом ро­боти з книгою, способами розв'язування задач, виконання письмових робіт, практичних завдань на пришкільній зе­мельній ділянці, у майстерні, вчаться проводити самостійні спостереження, експерименти тощо.

Виховна— забезпечується змістовим наповнен­ням методу, інформацією моральної, етико-естетичної, еко­номічної, громадянської, екологічної спрямованості.Формування досвіду

Організаційна – забезпечують готовність дітей ставити перед собою мету і завдання діяльності, ор­ганізовувати робоче місце, добирати засоби досягнення пос­тавленої мети тощо.

Розвивальна – удосконалення психічних процесів (розвитку пам'яті, мис­лення, засвоєння знань), розвитку інтелектуальних умінь (аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації).

Пізнавальна– реалізується в умовах по­шуково-дослідної роботи, коли учні оволодівають не лише знаннями, а й методами самостійної пізнавальної діяль­ності, такими як метод аналогії, моделювання, спостере­ження, експеримент, аналіз літературних джерел, лабора­торний дослід, висунення гіпотез тощо.

Висновок: Методи навчання багатофункціональні та різноманітні за своєю сутністю та призначенням. Вчителю при доборі певного методу необхідно намагатися максимально реалізувакти всі його функції.

2. Класифікація та стисла характеристика методів навчання.

Методов обучения множество, существуют их разные классификации. Зупинимося на найвідоміших.

За джерелом знань (М.О. Данилов, Б.П. Єсипов) виділяють такі методи.

1. Словесні — джерелом знань виступає слово у ви­гляді мовлення вчителя або друкованого посібника (підручника). На практиці це основне джерело знань для учнів:

— пояснення— доказовий виклад певного закону, правила, шляху розв'язання задачі, а також аналіз подій і дат, особливостей художнього твору. Може викори­стовуватися як самостійний метод, але частіше належить до розповіді, бесіди, лекції;

—розповідь учителя — це повідомлення знань, інфор­мації у вигляді оповідання. Будується з певною логікою, з урахуванням цілей, змісту навчання, вікових та інди­відуальних особливостей учнів. Застосовується переваж­но в молодших класах, рідше — в старших;

— лекція— систематичний виклад об'ємного матері­алу (в основному в старших класах), від розповіді від­різняється більшою логічністю викладу; лекції читають­ся для висвітлення найбільш фундаментальних, концеп­туальних питань. Лекція (як і розповідь) залежно від дидактичних цілей може бути вступною (при вивченні нового матеріалу), узагальнюючою, оглядовою, проблем­ною. Методика шкільної лекції вимагає, щоб учитель керував записами учнів, їхньою роботою під час лекції;

— бесіда — подання інформації шляхом ведення діа­логу між учителем та учнем. Види бесід: вступна, закрі­плююча, контрольна. Бесіда може бути репродуктивною та пошуковою (евристичною, сократівською). Учитель підводить учнів до засвоєння понять, теорій, законів за допомогою серії запитань-відповідей;

— дискусія— обговорення проблеми, висвітлення різноманітних, іноді полярних думок, у вигляді вислов­лювань учнів. Керується вчителем (зазвичай використо­вується у старших класах).

Перевагами словесних методів навчання є те, що за мінімальний час можна подати максимальну кількість інформації. За допомогою цих методів формується слов­ник учня, розвивається словесно-логічне мислення; у бесіді, дискусії формується самостійність та пізнаваль­на активність.

Недоліками словесних методів є: вербалізм (засилля слова), задіяним є лише один канал сприймання, небез­пека "відриву" навчання від життя, практики.

методи навчання, в основі яких — організація практичної діяльності учнів з метою застосування, закріплення та поглиб­лення знань, умінь, навичок

Джерелом знань під час застосування практичних методів навчання є практична діяльність учнів, що за­безпечує не лише закріплення та застосування знань, але й формує досвід, уміння, сприяє інтелектуальному, фі­зичному, моральному розвитку. До практичних методів навчання належать:

— вправа— багаторазове свідоме повторення розумо­вих та практичних дій з метою формування, закріплен­ня та вдосконалення необхідних знань, умінь та навичок. Вимоги до вправ: чіткість поставлених цілей, усвідом­лення учнем цілей, операцій, результатів; виправлення помилок під час виконання; доведення виконання до рівня, який гарантує стійкі результати;

— лабораторна робота — самостійна навчальна ді­яльність, що здійснюється учнями під керівництвом учи­теля; у процесі її здійснення учні проводять досліди, роз­рахунки, експерименти, які підтверджують теоретичні положення, що вивчаються;

— практична робота (заняття) — виконання прак­тичних завдань (виготовлення предметів, обробка мате­ріалів, робота на пришкільній ділянці) з метою застосу­вання отриманих знань на практиці, відпрацювання пев­них навичок.

Практичні методи навчання обов'язково застосовують у поєднанні з наочними та словесними.

Наприклад, бесіда-повідомлення - викладач пояснює новий матеріал за допомогою запитань і відповідей, користуючись накопиченими знаннями, спостереженнями, досвідом; евристична бесіда - викладач ставить такі запитання до учнів, які не лише збуджують їх до простого відтворення знань, але й примушують порівнювати певні факти, предмети, явища і шляхом логічного судження підходити до нових понять тощо.

2. Наочні методи навчання поділяють на дві великі групи: методи ілюстрації і методи демонстрації. Основна мета методів цієї групи - створити в учнів найбільш правильне уявлення про предмети, які вони вивчають, і найбільш правильне відображення зв'язків і залежностей між ними.

Метод ілюстрації - статичний показ учням засобів унаочнення: предмети та явища навколишньої дійсності; зображення реальних предметів - предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону; символічні зображення - карти, таблиці, схеми, креслення, картки з зображенням символів, які використовуються при вивченні певного предмета тощо.

У навчальному процесі використовують такі види наочності: природна, образна (зображувальна), об'ємна, звукова, абстрактно-символічна.

Метод демонстрації - це динамічний показ приладів, технічних установок, препаратів, дій вчителя й учнів, що демонструють послідовність виконання тієї чи іншої операції та використання обладнання (показ у дії). До демонстраційних методів відносять також показ кінофільмів і діафільмів.

Застосовуючи названі методи необхідно керуватися такими педагогічними вимогами: 1) відбирати найтиповіші об'єкти з чітко вираженими істотними ознаками; 2) застосовувати на уроці лише таку наочність, яка необхідна для забезпечення глибокого засвоєння учнями знань; 3) при використанні наочності слід дбати про те, щоб вона добре сприймалася учнями; 4) забезпечити оптимальну взаємодію слова і сприймання наочності; 5) вести учнів від зовнішнього сприймання окремих ознак предметів до пізнання процесів, зв'язків і взаємозалежностей, підводити їх до висновків та узагальнень.

3. Практичні методи. Головною ознакою методів цієї групи є відтворювальна навчально-пізнавальна діяльність учнів. До них належать: метод вправ, лабораторний метод, виробничо-практичний метод тощо.

Метод вправ - один із найважливіших практичних методів навчання, основний засіб формування навичок і вмінь. Вправи ~ це цілеспрямоване багаторазове повторення учнями певних дій і операцій з метою формування навичок і вмінь. За характером навчальної діяльності учнів вправи можна поділити на усні, письмові, графічні та технічні. Усні вправи широко застосовуються у практиці викладання всіх предметів (усна лічба з математики, усні вправи з мови тощо). При виконанні графічних вправ учні свої знання виражають засобами зображення, малюванням і кресленням (складання таблиць, креслення графіків, діаграм, карт тощо). До технічних вправ відносимо вправи на виконання розмітки, рубання зубилом у слюсарній справі, вправи на виконання закінчених циклів дій у процесі праці тощо.

Лабораторний метод. Лабораторні роботи являють собою один із видів дослідницької самостійної роботи учнів, що проводиться за завданнями учителя в спеціально пристосованому для проведення дослідів приміщенні (лабораторії") з метою вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Залежно від навчальної мети лабораторні роботи проводяться після пояснення вчителем нового матеріалу, перед його вивченням чи під час нього. Виділяють такі види лабораторних робіт: фронтальні лабораторні роботи з окремими групами учнів, ілюстративні та дослідницькі. Дуже близько до лабораторних робіт стоять практичні заняття і практикуми.

Виробничо-практичний метод. Мета цього методу діяльності учнів полягає у створенні реальних цінностей.

Графічні роботи - роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю учнів (креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм тощо).

За логікою передачі і сприймання навчальної інформації.

Дана група методів складається з індуктивних та дедуктивних методів навчання, які дають можливість усвідомити логіку відтворення змісту навчального матеріалу.

Використання індуктивногометоду передбачає викладання навчального матеріалу від конкретних фактів, демонстрації дослідів тощо до його поступового теоретичного узагальнення (визначення основних понять теми, формулювання правил, законів тощо). Індуктивний метод навчання забезпечує перехід від одиничного до загального висновку на основі знання про предмети даного класу (повна індукція), або ж на основі знання лише про окремі предмети даного класу (неповна індукція). Позитивною стороною даного методу є можливість подання матеріалу шляхом спільних міркувань. Але такий підхід до вивчення певної теми потребує багато часу та обмежує розвиток абстрактного мислення.

Дедуктивний метод передбачає виклад загальних теоретичних положень, на основі яких проходить конкретизація завдань проблеми, що вивчається. Дедуктивний метод забезпечує систематичний і логічний виклад навчального матеріалу, тісний взаємозв'язок різних елементів знання в його системі. Така побудова навчального процесу сприяє засвоєнню учнями знань загального та абстрактного характеру.

До цієї групи відносять також методи навчального аналізу, синтезу, аналогії, виявлення причинно-наслідкових зв'язків , закономірностей тощо.

За ступенем самостійного мислення учнів при засвоєнні знань.

Методи цієї групи виділяються на основі оцінки ступеня творчої активності учнів у ході навчального процесу.

Репродуктивні методи. Репродуктивний характер мислення приводить до активного сприймання навчальної інформації та її запам'ятовування, але такий підхід до побудови навчального процесу обмежує формування у учнів самостійності, навичок пошукової діяльності тощо.

Метод проблемного викладання знань учителем. До функції перерахованих вище методів додає елемент проблемності.

Частково-пошуковий метод навчання. Цей метод вимагає від учнів високого рівня пізнавальної активності й самостійності. Суттєвим тут є той момент, що завдання евристичного характеру учні виконують не повністю від початку і до кінця, а лише частково, на окремих етапах.

Дослідницький метод навчання. Він має своїм головним завданням підготувати учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної і самостійної активності.

У цій класифікації методи навчання поділяються за рівнем творчої активної дослідницької діяльності. На одному полюсі знаходиться метод репродуктивний, на іншому — дослідницький.

Будь-який метод (лекцію, демонстрацію, лабораторну роботу) можна побудувати або традиційно або проблемно.

За ступенем керівництва навчальною діяльністю.

Методи самостійної роботи використовуються при виконанні самих різноманітних видів навчальної діяльності (роботи з підручниками, спеціальною літературою, планування роботи, підведення підсумків). Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Постійне і правильне застосування самостійної роботи розвиває довільну увагу учнів, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань, формує самостійність як рису особистості. Самостійна робота потребує кваліфікованого керівництва з боку вчителя.

Характеристика методів стимулювання навчальної діяльності школярів у процесі навчання

Методи названої групи використовують з метою стимулювання та мотивації навчальної діяльності школярів, їх збагачення навчальною інформацією. їх поділяють на дві підгрупи. До першої входять методи формування пізнавальних інтересів учнів. До другої - методи, спрямовані на формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні.

Методи формування пізнавального інтересу: дидактичні ігри; аналіз життєвих ситуацій; створення ситуацій успіху у навчанні.

Дидактичні ігри (пізнавальні ігри, мандрівки, вікторини тощо) - це спеціально планований та пристосований до досягнення навчальних цілей вид ігрової діяльності. У навчальному процесі грунтуються на створенні ігрових ситуацій.

Методи, спрямовані на формування почуття обов^’язку і відповідальності у навчанні: пояснення суспільної значущості навчання, роз'яснення особистої значущості навчання, пред'явлення навчальних вимог, стимулювання і гальмування у навчанні. Ці методи передбачають пояснення учням суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання навчальних обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівки на недоліки, зауваження.

Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні

Застосування методів контролю та самоконтролю у навчанні дає можливість не тільки визначати рівень навченості учнів, а, головним чином, коректувати подальшу діяльність вчителя (або самого учня у випадку застосування методів самоконтролю).

Усний контроль здійснюється під час індивідуального та фронтального опитування. При індивідуальному опитуванні вчитель ставить перед учнем кілька запитань, відповідаючи на які останній показує рівень засвоєння ним навчального матеріалу. При фронтальному опитуванні вчитель підбирає серію логічно пов'язаних між собою питань і ставить їх перед усім класом, викликає для короткої відповіді тих чи інших учнів.

Під час використання методів цієї групи учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Але така перевірка знань потребує багато часу, збуджує нервову систему опитуваного учня, нерідко буває суб'єктивною, нерівнозначною (різний рівень складності запитань різним учням).

Методи письмового контролю - письмова перевірка знань, умінь та навичок учнів. Названа група методів включає: проведення письмових контрольних робіт, творів, диктантів, письмових заліків, метод тестового та графічного, програмованого контролю тощо. Письмова перевірка знань не потребує багато часу, може охоплювати велику кількість учнів одночасно, є більш об'єктивним методом перевірки знань та умінь учнів.

Метод тестового контролю передбачає відповіді учня на тестові завдання, що дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Однак така перевірка може виявити лише знання фактів, але не здібності, вона заохочує механічне запам'ятовування, а не роботу думки; потребує багато часу для складання програм.

Метод графічного контролю - перевірка навчального матеріалу у вигляді складання учнем узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки об'єкта або їх сукупності.

Застосування методів лабораторного контролю полягає у перевірці вмінь користуватися приладами, розв'язувати експериментальні задачі, проводити досліди тощо.

Метод машинного контролю. Це метод виконання програмованих вправ на комп'ютері.

Методи самоконтролю. Це вміння самостійно знаходити помилки, недоліки, намічені способи їх подолання.

Висновок:Існує багато класифікацій методів навчання. Певний метод може бути схарактеризований з точки зору різних підходів. В роботі необхідно вчителю максимально задіювати переваги певного методу.

3.Вибір методів навчання.

В педагогіці виявлені умови вибору методів навчання.

Умови вибору методів навчання:

· загальної мети освіти, виховання, розвит­ку учнів і провідних установок сучасної дидак­тики;

· особливостей предмета вивчення;

· особливостей методики викладання конк­ретної навчальної дисципліни;

· мети, завдань і змісту матеріалу конкрет­ного уроку;

· часу, відведеного на вивчення того чи іншо­го матеріалу;

· вікових можливостей учнів;

· рівня підготовленості учнів;

· матеріальної оснащеності навчального за­кладу;

· можливостей і особливостей учителя, рівня його теоретичної й практичної підготовленості, методичної майстерності й особистісних якостей (П. І. Підкасистий).

Метод як категория дидактики є важливим елементом навчального процесу.

Важливо пам’ятати думку А.С. Макаренка: “Кожен метод не може бути завжди абсолютно корисним”.

4.Засоби навчання та їх стисла характеристика.

Успішність процесу навчання, ефективність викорис­тання в ньому розглянутих методів навчання значною мі­рою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Складемо схему класифікацій та видів засобів навчання.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За до­помогою слова вчитель організовує засвоєння знань учня­ми, формування в них практичних умінь і навичок.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдан­ня, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкрети­зують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний мате­ріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, досліджен­ня (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між школярем і при­родою або виробництвом у тих випадках, коли безпосеред­нє вивчення останніх неможливе або утруднене (препара­ти, моделі, колекції, гербарії тощо); п'яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та геогра­фічні карти, графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необ­хідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидак­тична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони), аудіовізуальні засоби; екранні по­сібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транс­паранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грам- і магнітофонні записи), ві- деозаписи, радіо- і телевізійні передачі.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчите­ля з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед де­монструванням (простеженням) окремих елементів ком­плексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояс­нення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; демон­стрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); де­монстрування (прослуховування), що супроводжується по­ясненням (синхронним коментуванням).

Комп'ютеруналежить чільне місце серед сучасних тех­нічних засобів навчання.

Напрями використання комп'ютерів:

1) комп'ютер як об'єкт вивчення;

2) комп'ютер як засіб навчання;

3) комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою;

4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.

Переваги використання комп'ютерів:

сприяє підвищенню інте­ресу й загальної мотивації навчання; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подан­ня інформації, змаганню учнів з машиною та самих із со­бою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задоволь­няє його; доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обся­зі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і на­вичок учнів.

Недоліки використання комп'ютерів:

Швидка втома, певний розлад нервової системи. Не розвиває здатності образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення. Сповільнюється ви­ховання багатьох позитивних рис характеру. Може вплинути на зниження самооцінки, адже учень нерідко почувається «дурнішим» за комп'ютер.

Одним із шляхів розв’язання проблеми вибору й використання засобів навчання є організація кабінетної системи.

Особливості кабінетної системи

· передбачає проведення за­нять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять.

· сприяє швидкому «проникненню» учнів у пред­мет, що вивчається на уроці;

· творює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями.

· створює і певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пере­сування в коридорах.

Завдання. Сформулюйте, запишіть теоретичне й практичне значення вивчення теми “Методи та засоби навчання”.

 

Лекція № 5.

Тема. Види та технології навчання.