Завдання роботи.
План.
1. Виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності.
2. Поняття «шкільна дисципліна».
3. Основні аспекти виховання свідомої дисципліни, відповідальності, обов’язку.
1. Визначити поняття “свідома дисципліна”, “шкільна дисципліна”, “відповідальність”, “обов’язок”.
2. Схарактеризувати причини труднощів вчителя у налагодженні дисципліни в класі та шляхи їхнього запобігання та подолання.
3. З’ясувати основні аспекти роботи вчителя з виховання в учнів свідомої дисципліни, відповідальності, обов’язку.
4. Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.
Основні поняття. Свідома дисципліна, шкільна дисципліна, відповідальність, обов’язок, конфліктна ситуація, проблемна ситуація, відповідальність, обов’язок, режим.
Список літератури.
Довідник педагога-початківця / Уклад. А.Г. Дербеньова. – Х. : Основа, 2010. – 160 с.
Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.
Кривцова С.В.Тренинг учителя и проблемы дисциплины / С.В. Кривцова. – М. : Генезис, 1997. – 288 с.
Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С..
Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С..
Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С..260–264.
1. Виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності.
Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості — рис, що в нашому характері репрезентовані надто слабко. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.
Вихованість школярів — показник ефективності та якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираження єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.
Норми поведінки знаходять вияв у:
- ставленні людини до народу, Батьківщини, національної культури, історії, народних звичаїв, що свідчити про патріотизм людини, повагу до свободи інших народів;
- ставленні до праці, національного багатства, природи;
- ставленні дитини до люде*% усього живого;
- ставленні людини до самого себе.
Суть свідомої дисципліни учнів полягає у знаннях правил поведінки та встановленого у школі порядку, розумінні її необхідності та закріпленої, стійкої звички їх дотримуватися.
Підґрунтя свідомої дисципліни - сформованість в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності.
Показники високого рівня дисципліни:
· розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці;
· готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, вільного часу;
· самоконтроль у поведінці;
· боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами;
· усвідомлене суворе, неухильне виконання суспільних принципів і норм поведінки.
Дисциплінованість - риса характеру, яка виявляється у свідомому дотриманні людиною норм і правил поведінки в школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків.
Дисциплінованість - вольове зусилля особистості, що виявляється в діях та поведінці людини відповідно до законів, норм і правил.
Основа дисциплінованості — прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і вимог правил поведінки.
Процес формування дисциплінованості - становить собою процес змін мотивів, вчинків та поведінки від "я так хочу; мені так подобається" до "так потрібно; у цьому мій обов'язок".
Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов'язку.
Обов'язок — усвідомлена особистістю система суспільних і моральних вимог, що диктується соціальними потребами і конкретними цілями та завданнями певного історичного етапу розвитку.
Обов'язок — усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.
Почуття обов'язку тісно взаємопов'язане з відповідальністю.
Відповідальність —якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами.
Відповідальність — якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.
Організованість - здатність особистості підкорити себе необхідному режиму, планувати свою діяльність, дотримуватися послідовності, зібраності йід час здійснення будь-якої діяльності.
Культура поведінки - відшліфовані дії і вчинки людини, удосконалення її дій в різних сферах життя.
2. Поняття «шкільна дисципліна».
Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, самодисциплінованості особистості. У її формуванні велике значення мають навчально-виховний процес у школі, шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.
Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.
Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально- виховної діяльності школи. Цілком очевидно, що за відсутності дисципліни не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є водночас і засобом виховання школярів. Дисципліна сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, дає змогу обмежувати, гальмувати нерозважливі дії та вчинки окремих школярів.
Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно ділити правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотримання інших залишається непоміченим. Відповідну роботу слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне виконання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб допомогти школі у виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають знати їх, володіти елементарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.
Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень-першокласник — це вже громадянин, наділений певними правами й обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. У такому разі в учнів виховується бездумний послух або зухвала непокора. У середніх і старших класах окремі вчителі надмірною суворістю, прямолінійністю суджень нерідко пригнічують інтереси школярів, породжують небажання йти до школи. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, зауваження викликають роздратування, грубість, непокору.
Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через брак життєвого досвіду. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і вчить неповнолітніх, як поводитися в складній життєвій ситуації.
3.Основні аспекти виховання свідомої дисципліни, відповідальності,
Порушення дисципліни пов’язане з виникненням проблемних та конфліктних ситуацій.
Ситуація конфліктна — ситуація відкритого протиборства, учасники якої відстоюють свої, не тотожні з іншими цілі, інтереси й об'єкти.
Ситуація проблемна — співвідношення обставин і умов, за яких розгортається діяльність людини чи групи, що вміщує суперечність і не має однозначного розв'язання. Пошук зумовлює вирішення суперечності та продуктивного розвитку того, хто його здійснив.
Причини порушення дисципліни
1. Причини, пов'язані з недостатньою психолого-педагогічною компетентністю педагога:
— неуважність до особливостей групи дітей;
— невміння й небажання враховувати в роботі з дітьми індивідуальні особливості (неготовність здійснювати індивідуальний підхід), ігнорування почуттів дитини, її бажань та інтересів;
— невміння правильно сформулювати мету виховання й, природно, постановка неправильної мети;
— завищення або суперечливість вимог із боку вихователів, унаслідок чого в дитини формується опозиційне ставлення до зовнішнього оточення;
— відсутність педагогічної етики, безтактність або брутальність із боку педагога;
— неправильне ставлення до критики;
— недостатній кругозір викладачів, вихователів;
— неправильне стимулювання вихованців заохоченням і покаранням, використання покарань як способу реагування й розрядка дорослим власних негативних емоцій (гніву, роздратування, злості, досади);
— власні часті негативні емоційні стани дорослих і відсутність навичок контролю й саморегуляції з їх боку;
— нездатність опиратися в роботі на неформальні об'єднання дітей.
2. Причини, що пов'язані з учнями (вихованцями):
— відсутність мотивації й інтересу до навчання;
— низький рівень вихованості;
— низький інтелект;
— відсутність інтересу до громадського життя групи й класу;
— низькі естетичні потреби й відкидання загальноприйнятих культурних цінностей;
— слабко розвинутий контроль над своїми емоціями, низький рівень емпатії, слабке усвідомлення своїх почуттів і почуттів інших людей;
— поведінка самоствердження;
— провокаційна поведінка, налаштована на боротьбу;
— невміння прогнозувати наслідки своїх учинків для оточуючих.
Крім зазначених причин порушеної дисципліни, існують причини психофізіологічного й соціального характеру. Так, діти з фізіологічно обумовленою неуважністю й підвищеною активністю становлять більше ніж Уз всіх учнів молодшого шкільного віку. Поведінкові прояви таких дітей, що створюють труднощі для педагога під час взаємодії з ними, зберігаються до завершення підліткового віку.
За останні десятиліття дисциплінарні проблеми набули якісно іншого характеру. Якщо раніше серйозними порушеннями дисципліни вважалися біганина, шум, кидання паперів, стрільба папірцями з гумок, то тепер — тривале прогулювання шкільних занять, вандалізм, вимагання, бродяжництво, напади й грабежі, алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання, вагітність і аборти.
Характеристика найпоширеніших конфліктів
— Конфлікт непокори. Підліток відмовляється виконувати ті або інші вимоги. Здебільшого такі вимоги рік тому не викликали неадекватної реакції. Відмова може бути висловлена словесно або діями. Пов'язано це, вочевидь, із бажанням обстоювати свою думку — нехай іноді у безглуздий спосіб.
— Конфлікт єдності. Підліток поводиться так, як прийнято в середовищі однолітків. Сам би він так не поводився, якби не страх виглядати «слабаком», «мамієм», «ганчіркою».
— Конфлікт лідерства. Підліток убачає в учителеві конкурента в класному колективі. Він намагається не втратити набутого ним, учнем, до цього часу авторитета.
— Конфлікт нелюбові. Відбувається тоді, коли до вчителя ставляться без поваги. Учні знають, що його можна вивести із рівноваги, тому спеціально влаштовують такі ситуації, щоб учитель втратив терпець.
Учителі, знаючи, що у віці 13—18 років підлітки можуть так поводитися, знаходять, найчастіше, правильне рішення. У цьому їм допомагають шкільний психолог і методична література.
У будь-якій гострій типовій педагогічній ситуації кожний учитель поводиться по-своєму. Звісно ж, усі намагаються запобігти конфліктним ситуаціям. У багатьох педагогів навіть вироблені свої «рецепти» профілактики подібних ситуацій, гідного виходу із них.
Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій
5) Конструктивне розв'язання конфліктних ситуацій — необхідний елемент професійної педагогічної підготовки вчителів.
6) Будь-які негуманні дії вчителя викликають протидію.
7) Якщо учень кинув виклик учителеві, отже, мас всі підстави.
8) Кожна конфліктна ситуація — гострий сигнал про неблаго- получчя в розвитку дитини або цілого колективу.
9) Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.
10) Позитивні знахідки в роботі найчастіше забуваються, промахи пам'ятаються тривалий час, іноді все життя.
Якщо Ви дізналися про конфлікт учня з іншим учителем
— Не свари дитину, з'ясуй, у чому справа.
— Ніколи не обговорюй із дитиною недоліків іншого учителя. Краще поясни, як важко йому працювати, доводячи цим, що вчитель така сама людина, як і решта, тому може стомитися або роздратуватися.
— Поговори з учителем без претензій, швидше за все, разом вам легше буде знайти вихід. Не уникай розв'язання проблеми. Не чекай, доки про конфлікт дізнається адміністрація школи. Розв'яжи ситуацію на самому початку.
Не вважайте, що гострі й конфліктні педагогічні ситуації виникають тільки в учителів-початківців, вони трапляються й у досить досвідчених педагогів. Такі конфлікти відбивають глибинні психологічні процеси у взаєминах учителів і учнів, педагогічного й учнівського колективів. Ці ситуації мають сигнальний характер. Результат конфлікту досить часто залежить від того, наскільки швидко вчитель відреагував на перші сигнали учнів. Занадто дорого часом платить учитель (та й учень) за неблагополучие розв'язання конфліктної ситуації.
Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв'язання.
11) Увійшовши до класу на урок, учитель побачив на дошці карикатуру на себе. Діти розраховували, що-почнеться пошук винуватця й урок буде зірвано. Що робити? (Учитель посміхнувся, підійшов до дошки, підправив малюнок і почав урок. Учні засмутилися та здивувалися. Урокпройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)
12) Учні збиралися втікти з додаткового уроку, причому вчителеві потрапила до рук записка, у якій вони домовляються піти з уроку й не дуже добре відгукуються про нього. Що робити? (Учитель демонстративно прочитав класові записку й сказав,що він тепер обізнаний щодо їхньої підготовки прогулу уроку; що його хвилює їхня думка про нього, але він не збирається мститися, а хоче розібратися, чому так сталося. Дуже хоче вислухати дітей, але просить їхвислухати його. Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися задоволеними одне одним, урок тривав далі.)
• На прохання завідувача з навчальної роботи ти заміняєш хворого вчителя в чужому класі. Почався урок. Клас важко піддається управлінню. Ти вітаєшся — жодної уваги. Як бути? (Учителька,зовсім незвертаючи уваги на клас; почала малювати на дошці дуже цікаву картинку.Розмови потихеньку припинилися. Діти почали уважно розглядати малюнок. Тоді вона запитала, що б це означало. Деякі дітивисловили свою думку. Вона подякувала. Почався нормальний урок.)
Школа — це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не тільки базових наук, але й уміння будувати взаємини з людьми. Іноді — через сварки і біль з'ясовуються взаємини. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самошшв і сподіватися, що все розв' яжеться саме собою. Роздмухувати конфлікт теж непродуктивно, а потрібно зуміти погасити його в зародку. Чим швидше його розв'язати, тим менший негативний наслідок він залишить у житті дитини. Л для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін.
У вихованні свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і вихователів, спрямована на засвоєння учнями правил поведінки в школі, їх прав та обов'язків, формування в них потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне — постійний тактовний контроль за поведінкою учнів, чіткі та безкомпромісні вимоги.
Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може робити помилки через брак життєвого досвіду або з інших причин. Педагог має вміти прощати помилки, допомагати дітям знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях.
Дисциплінованість, організованість — суттєві ознаки моральної вихованості та культури людини. Основою дисципліни є поєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості. Це суттєва передумова для опанування вмінь і звичок моральної поведінки.
А. Макаренко велику роль у дисциплінуванні учнів відводив шкільному режимові, вважаючи, що він виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний і визначений.
Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності учнів у школі й удома продумані та педагогічно виправдані.
Точність режиму виявляється в тому, що не допускає жодних відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається дітям.
Загальність режиму — його обов'язковість для всіх членів шкільного колективу. Стосовно педагогічного колективу ця риса виявляється в єдності вимог, які педагоги висувають до вихованців. Кожен вихованець повинен чітко уявляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим сприяє розвиткові в учнів здатності керувати собою, корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.
Важливе місце у привчанні учнів до належної поведінки в школі та за її межами належить чіткому контролю за їх поведінкою, що передбачав облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично запізнюється або не з'являється на уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки учнів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують усі випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а також виховні впливи, які було застосовано до них, і результати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналізувати стан дисципліни в учнівському колективі, намічати і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів і таким чином виявляти недоліки виховної роботи школи й удосконалювати її. Такий журнал обліку поведінки дає можливість конкретизувати індивідуальну виховну роботу з учнями, схильними до порушень норм моралі та права, сприяє їх профілактиці. У деяких школах замість журналу обліку поведінки ведуть спеціальну картотеку на учнів-правопорушників.
Перешкоджають вихованню дисциплінованості учнів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на такі вчинки, вони виховують у неповнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певному етапі виховання учневі починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчинок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, бо в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це, кожен випадок порушення правил поведінки слід детально аналізувати й давати йому відповідну оцінку.
У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід ураховувати також його зовнішній вигляд і участь у прибиранні класу, чергування в їдальні, ставлення до товаришів і дорослих.
Систематичний контроль за поведінкою учнів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дисципліни. Такий контроль особливо потрібен дітям, в яких сформувалися негативні звички. Він створює умови для вироблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріплення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє дотриманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовний, щоб учень відчував повагу до себе як особистості.
Зовнішній контроль певною мірою є примусом до позитивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки засвоєні такою мірою, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колективу учнів можна уникнути, то від власної совісті важко сховатися. Тому у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається».
У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має встановлення правильного тону й стилю в діяльності учнівського колективу. Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почуття власної гідності кожного члена колективу, питання виховання учнів вирішувати легше.
Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобігання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і вимог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихованцеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не організовано його дозвілля, то виникає прагнення чимось заповнити свій вільний час, організувати його по-своєму, не завжди розумно.
До порушень шкільного режиму окремими учнями призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занедбаними дітьми, промахи і помилки в роботі з ними, спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної поведінки, знання яких дає можливість ефективніше будувати виховну роботу з ними.
Так, якщо вихованець погано поводиться через відсутність перспективи, через байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога спрямовується на формування в нього віри у це майбутнє, в можливість досягти його власними силами.
Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності учнів. А. Макаренко з цього приводу писав, що саме «школа повинна з першого ж дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похвалять». Це регламентування має визначатися правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту». Учням створено всі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати свої обов'язки. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні правил поведінки, дисциплінованості, боротьбі з порушеннями вимог шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчально-виховного процесу. Одне слово, учень має глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання — не лише його особиста справа, що його обов'язок як громадянина — сумлінно вчитися, зразково поводитися й утримувати інших від не достойних учинків.
Поради молодому вчителю
Як правильно організувати урок, підтримати дисципліну та працездатність учнів
1. Приходь у кабінет трохи раніше дзвінка. Переконайся, чи все готово до уроку, чи чиста „дошка, чи підготовлені технічні засоби навчання (комп'ютер, мультимедійна дошка), наочні посібники. Заходь у клзс останнім. Привчи учнів до того, щоб вони вітали тебе організовано-Оглянь клас, обов'язково — недисциплінованих. Намагайся продемонструвати учням красу і привабливість організованого початку уроку, але прагни до того, щоб на це щоразу витрачалося все менше і менше часу.
1) Не гай марно час на пошуки сторінок свого предмета в класному журналі: її можна приготувати на перерві.
2) Починай урок енергійно. Не став учням запитання: «Хто не виконав домашнього завдання?» Це привчає до думки, ніби невиконання завдань для вчителя — справа неминуча. Недбхідно проводити урок так, щоб кожен учень постійно був зайнятий справою. Пам'ятай: паузи, повільність, байдикування — знищувачі дисципліни.
3) Захоплюй учнів цікавим змістом матеріалу, створенням проблемних ситуацій, розумовим напруженням. Контролюй темп уроку, допомагай слабким повірити в свої сили. Тримай у полі зору весь клас. Особливо стеж за тими, у кого увага нестійка, хто відволікається. Запобігай спробам порушити робочий порядок.
4) Звертайся з проханнями і запитаннями дещо частіше до тих учнів, які можуть зайнятися на уроці сторонньою справою.
5) Мотивуючи оцінки знань учнів, додай своїм словам ділового і зацікавленого характеру. Зверни увагу учня на те, над чим йому слід попрацювати, щоб заслужити на вищу оцінку.
6) Завершуй урок спільною оцінкою роботи класу та окремих учнів. Хай учні відчують задоволення від результатів своєї праці. Намагайся відзначити позитивне в роботі недисциплінованих школярів, але не роби це дуже часто і за їхні незначні зусилля.
7) Завершуй урок із дзвінком. Нагадай учням про обов'язки чергового.
8) Стримуйся від зайвих зауважень.
10. Організовуючи учнів, намагайся обходитися без допомоги інших. Пам'ятай: налагодження дисципліни за допомогою чужого авторитету не принесе тобі користі, а швидше зашкодить. Краще звернися за підтримкою до класу.
Лекція № 14.
Тема. Естетичне виховання учнів. Естетика, сутність, складові, зміст естетичного виховання. Шляхи реалізації естетичного виховання.