Завдання роботи.
План.
1. Загальні педагогічні поняття.
2. Педагогіка та інші науки.
3. Складові частини педагогіки.
4. Система педагогічних наук.
1. З’ясувати сутність основних педагогічних понять.
2. Виявити зв’язки педагогіки з іншими науками.
3. Ознайомити з складовими частинами педагогіки.
4. Проаналізувати систему педагогічних наук, дослідити її відкритий характер.
5. Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.
Основні поняття. Основні категорії, навчання, виховання, освіта, складові частини педагогіки, система педагогічних наук.
Список літератури
Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.13–19.
Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і допов. – Х. : ОВС, 2002. – С.13.
Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.11–14.
Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.9–12.
Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.17–23.
1. Загальні педагогічні поняття.
Як будь-яка наука, педагогіка має свій термінологічний апарат. В період становлення педагогіки як науки були визначені три основні поняття педагогіки - "виховання", "навчання", "освіта".
"Виховання" як загальна категорія історично включала "навчання" і "освіта". Виховання - вічна категорія, існує з моменту виникнення людства. З іншого боку, цілі, зміст виховання змінювалися в ході історії (наприклад, цілі виховання в первісному суспільстві не підходять для вирішення завдань виховання епохи Відродження).
Виховання визначається по-різному. Проте, для усіх визначень характерні такі ознаки:
- дії на вихованця цілеспрямовані;
- ці дії мають соціальний контекст (передача ЗУНов, ідей, соціального досвіду, способів поведінки);
- створюються умови для засвоєння норм стосунків;
- людина освоює комплекс соціальних ролей.
Є вузький зміст цього поняття і широкий.
Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості. У педагогіці поняття "виховання" використовується в "широкому і вузькому" соціальному, а також в "широкому і вузькому" педагогічному значенні.
В широкому соціальному розумінні виховання — це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. Під досвідом розуміють знання, уміння, способи мислення, моральні, естетичні, правові норми, трудовий досвід, систему специфічних національних цінностей, досвід примноження матеріальних благ тощо, як в організованих формах (системи освіти), так і шляхом природного засвоєння в результаті взаємодії поколінь і впливу середовища.
З огляду на це, виховання характеризується кількома властивостями:
— воно є вічною категорією, невід'ємною частиною людського буття; виникло одночасно з виникненням суспільства і зникає, якщо суспільство перестає існувати;
— виховання є соціальною категорією, властивою лише людям;
— виховання має історичний характер, оскільки його мета, завдання, зміст, методи, форми, як і вся педагогічна політика, не залишаються незмінними, а розвиваються, змінюються, вдосконалюються під впливом досвіду і науки;
— виховання має національний характер, оскільки здійснюється в межах конкретного народу (конкретної нації) і ґрунтується на його мові, історії, культурі, звичаях, побуті;
Розглянувши поняття виховання в широкому соціальному розумінні, ми недостатньо з'ясували його конкретно-соціальну, а тим більше педагогічну сутність. Справа в тому, що вихованням – передачею накопиченого досвіду – займаються не лише професійні педагоги в спеціально створених навчально-виховних закладах. Б сучасному суспільстві діє цілий комплекс інституцій, які спрямовують свої зусилля на виховання - сім'я, засоби масової інформації, література, мистецтво, органи правопорядку. Тому загальне поняття виховання потребує звуження та конкретизації.
У вузькому соціальному значенні під вихованням розуміють цілеспрямований вплив на людину з боку суспільно-громадських інституцій з метою формування в неї певної системи знань, поглядів, переконань, моральних цінностей, підготовки до життя.
З огляду на це виникає питання: чи правильно було б звинувачувати лише школу і педагогів у багатьох невдачах виховання, якщо можливості і сили виховного впливу інших соціальних інститутів переважають обмежені можливості навчально-виховних закладів? Не потребує особливих доведень висновок про те, що успіх виховання можливий лише за умови чіткої координації дій всіх причетних до виховання соціальних інститутів.
У широкому педагогічному розумінні виховання — це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив колективу вихователів на вихованців з метою формування у них певних якостей, що здійснюється в навчально-виховних закладах і охоплює весь педагогічний процес.
У вузькому педагогічному розумінні виховання – це процес і результат виховної роботи, спрямованої на розв'язання конкретних виховних завдань. У педагогіці поняття виховання часто використовують для позначення складових частин цілісного виховного процесу. Говорять, наприклад, "розумове", "моральне", "естетичне" виховання тощо.
При цьому вихователь:
1) передає досвід, накопичений людством;
2) вводить у світ культури;
3) стимулює до самовиховання;
4) допомагає розібратися у важких життєвих ситуаціях і знайти вихід із певного становища.
Чи може учасне В. бути успішним, якщо вихованець пасивний? Дитина - об'єкт і суб'єкт виховання.
Результат виховання -вихованець змінює своє розуміння світу і ставлення до людей і самого себе.
Завдання виховання завжди виражає історичну потребу суспільства в підготовці покоління, здатного реалізовувати певні громадські функції і соціальні ролі.
Навчання (учіння) — процес формування і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – двобічний процес, що здійснюється учителем (викладання) і учнем (навчання, учіння). У процесі навчання реалізуються завдання освіти. У відповідності з ними, а також з урахуванням стану науки, техніки, мистецтва, особливостей пізнавальної діяльності, психічних процесів, обумовлених віком і підготовкою учнів, здійснюється відбір змісту і методів навчання.
У Педагогічній енциклопедії відзначено, що освіта - це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.
Основний шлях одержання освіти - навчання в системі різноманітних навчальних закладів. Суттєву роль у засвоєнні знань, розумовому розвитку людини відіграє самоосвіта, культурно-просвітницька робота, участь у суспільно-трудовій діяльності.
Відзначаючи найважливішу рису освіти, академік Б.Т.Лихачов підкреслював, що освіта інтегрує в собі виховання як суспільне явище, педагогічну діяльність та самостановлення особистості і на цій основі творить реальний цілісний педагогічний процес, проектується різноманітними освітньо-виховними концепціями, теоріями й втілюється в освітніх системах і закладах.
Поняття освіта є категорія загальна, цілісна, поліфункціональна і полізмістова. Одні (як це робив Л.М.Толстой) вважають, що освіта, на відміну від виховання як примусу, є вільний від силового тиску на особистість процес, що лише сприяє накопиченню знань, умінь і навичок та інтелектуальному розвитку.
Інші, надаючи пізнавальному і розвиваючому характеру освіти найважливішого значення, вважають, що саме в цьому й полягає виховання і, що ніякої іншої додаткової, спеціальної виховної роботи й не потрібно.
Друга категорія - "навчання" має безліч трактувань. Як і виховання визначається з двох позицій.
Якщо говорити про результат, то це - ЗУНи, соціальний досвід, особистісні якості вихованця.
Якщо говорити про процес, то навчання - взаємодія учителя і учнів.
При цьому учитель:
1)викладає - цілеспрямовано передає знання, життєвий досвід, способи діяльності, основи культури і наукового знання;
2) керує процесом засвоєння знань, навичок і умінь;
3) створює умови для розвитку особистості учнів (пам'яті, уваги, мышле-ния).
?Які дії виконує учень? Учень:
1) вчиться - опановує передавану інформацію і виконує учбові зада-ния за допомогою учителя, спільно з однокласниками або самостійно;
2) намагається самостійно спостерігати, порівнювати, мислити;
3) проявляє ініціативу в пошуку нових знань, додаткових джерел інформації (довідник, підручник, Internet), займається самоосвітою.
Третя основна категорія педагогіки - "освіта"- розуміється як:
1) цінність людини, що розвивається, і суспільства;
2) процес навчання і виховання людини;
3) як результат останнього;
4) як система - сукупність освітніх (чи учбових і виховних) установ у межах конкретного міста, регіону, країни.
Як співвідносяться три головні категорії педагогіки?
З цього питання існують різні точки зору, що характерно для об'єктивного процесу розвитку будь-якої науки.
Навчання, виховання і освіту можна розглядати як особливим чином організовану діяльність, результатом якої є розвиток людини.
В останні роки говорять про взаємодію вчителя й учнів як розвивальне середовище для одних і інших.
Виховання, навчання і освіта об’єднані у педагогічному процесі.
Педагогіка, як всяка наука, що розвивається, постійно переглядає і розширює аспекти розуміння своїх основних категорій, а на практиці безперервно збагачується досвідом виховання і навчання через безмежність і багатогранність педагогічної творчості.
Зараз педагогіку розглядають як науку про закономірності, принципи, форми, методи виховання, навчання та освіти на різних етапах вікового розвитку людини.
2. Педагогіка та інші науки.
Однією з найважливіших характеристик будь-якої науки є її зв'язок з іншими науками. Взаємозв'язок служить найважливішим джерелом розвитку наук і представляється в трьох аспектах: по-перше, одні науки по відношенню до інших виконують світоглядну і методологічну функції; по-друге, зміст наукового знання одних наук допомагає іншим глибше проникнути в предмет дослідження; по-третє, в процесі взаємозв'язку наук відбувається їх взаємне збагачення методами наукових досліджень.
Дослідження багатьох педагогічних проблем вимагає міждисциплінарного підходу, даних інших наук про людину. Тому педагогіка не може розвиватися відособлено і має міцні зв'язки з різними галузями людських знань, займаючи значуще місце в системі гуманітарних знань і наук про людину.
У числі перших склалися зв'язки педагогіки з філософією і психологією, які є важливою умовою розвитку педагогічної теорії і практики.
Педагогічна наука пов'язана з філософією, яка виступає її методологічною основою.Довгий час філософія і педагогіка функціонували як цілісна наука про суспільство і людину. Педагогіка вийшла з філософії, саме філософські знання лежать в основі розуміння проблем педагогіки. Французький педагог А. Фуйе писав, що "На будівлі педагогіки потрібно написати: сюди заборонений вхід нефилософу". Зокрема, в теорії навчання використовують філософські категорії "суть і явище", "протиріччя", "зв'язок", "причина і наслідок", "форма", "зміст".
З іншого боку, на певному етапі (у 40-60-х роках ХХ століття) як самостійний науковий напрям виділили філософію освіти і виховання. Філософія освіти повинна допомогти з визначенням оптимальної філософської системи для вирішення завдань педагогіки, в конкретизації філософських концепцій в рішенні проблем педагогіки.
Педагогіка і соціологія шукають шляхи переведення узагальнених результатів соціологічних досліджень в конкретні завдання виховання. Ці завдання спільно виконують соціальні інститути - сім'я, освітні і культурні, громадські, політичні і державні організації.
Педагогіка пов'язана з економікою, вирішуючи проблеми економіки освіти і організації економічної освіти сучасної людини.
Особливо велике значення для вирішення питань навчання і виховання має психологія, і передусім вікова і педагогічна. На особливий зв'язок педагогіки і психології вказував выдатний російський педагог К.Д. Ушинський. Він неодноразово говорив, що за значенням для педагогіки психологія займає перше місце серед наук. У передмові до першого тому "Педагогічній антропології" К.Д. Ушинський писав: "Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна раніше упізнати її теж в усіх відношеннях".
Існує декілька найбільш важливих вузлів зв'язку педагогіки і психології. Головний з них - предмет дослідження цих наук. Психологія вивчає закони розвитку психіки людини, педагогіка розробляє методи, способи, засоби виховання, розвитку особистості. Виховання, освіта, навчання людини за своєю суттю є розвиток психіки. Другим важливим моментом є спільність методів дослідження. Про наявність тісного зв'язку психології і педагогіки свідчить і взаємопроникнення базових понять цих наук. Педагогіка користується психологічним знанням для виявлення, опису, пояснення, систематизації педагогічних фактів. Одним з важливих проявів взаємозв'язку педагогіки і психології стало формування такої галузі психології, як педагогічна психологія.
Здобутки цих наук сприяють розвитку педагогіки, дають змогу вдосконалювати методи виховання і навчання, розвивати споріднені з педагогікою галузі знань.
3. Складові частини педагогіки.
Зараз педагогіку розуміють як систему наук про виховання людини.
У загальній педагогіці є 4 рівні: загальні основи педагогіки, теорія виховання, дидактика, школознавство.
Загальні основи педагогіки вивчають і визначають зміст, форми, методи навчання і виховання людини.
Теорія виховання вивчає і визначає цілі, завдання, методи, засоби, суб'єктів виховного процесу, прогнозує його результат.
Дидактика - розглядає навчання як засіб освіти і виховання людини через єдність викладання і учіння.
Школознавство - розділ педагогіки, що вивчає проблеми керування системою освіти. Деякі автори замість загальних основ педагогіки говорять про філософію педагогіки.
Складіть схему “Складові частини педагогіки”.
4. Система педагогічних наук.
Об'єктом навчання і виховання є людина, тому педагогіка відноситься до наук про людину, вона займає певне місце в системі гуманітарних наук.
Класична педагогіка визначається як наука про виховання в широкому сенсі. Довгі роки вона містила дидактику, теорію виховання (у вузькому сенсі) і школознавство. Вона поширювалася, в основному, на дітей дошкільного і шкільного віку. З 60-х років ХХ століття напрями педагогічних досліджень нестримно розширилися. Спектр "педагогік" розширився тільки у кінці XIX на початку XX століття. Сьогодні активно розвиваються наступні галузі - педагогіка вищої школи, педагогіка дорослих, історія педагогіки, порівняльна і соціальна педагогіка і так далі.
Структура сучасної педагогіки відображає зв'язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Кількість педагогічних галузей залежить від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами дослідження, понятійно-категорійним апаратом). Певною мірою вони спираються на структуру і принципи загальної педагогіки, будучи її «дочірніми» і водночас самостійними науками. Нині педагогічна наука об'єднує до двадцяти педагогічних галузей.
Зараз є дослідження по рівнях (дошкільна, початкова, середня, вища професійна, післядипломна освіта).
Є галузеві дослідження - інженерна, медична, військова та ін. Педагогіка - наука, інтегруюча знання з багатьох галузей, оскільки будь-яка професія вимагає при навчанні їй педагогічного забезпечення.
Корегувальна педагогіка включає лікувальну педагогіку (спрямовану на збереження здоров'я дітей, їх лікування і реабилітацию), дефектологію (робота з дітьми, що мають вади психічного розвитку), сурдопедагогику (робота з дітьми, що недочувають), тифлопедагогику (робота з дітьми, що погано бачать і незрячими), логопедію (робота з виправлення дефектів мови).
Порівняльна педагогіка. Її предмет - педагогічна теорія і практика зарубіжних країн, можливості використання зарубіжного досвіду у вітчизняній педагогіці.
Історія педагогіки і освіти розглядає питання історичного розвитку педагогічної науки і практики.
Методики викладання окремих предметів (частные дидактики) вивчають проблеми викладання навчальних предметів в школі.
Починають все виразніше виступати і оформлятися педагогіка дорослих (акмеологія), теорія навчання дорослих (андрагогіка).
Сьогодні починає завойовувати своє право на існування педагогіка старості (герогогіка).
Пренатальна педагогіка - керування внутріутробним розвитком плоду.
Зафіксуємо сутність означених галузей педагогіки в таблиці.
Таблиця 3.1.
Основні ознаки галузей педагогіки.
| № п/п | Назва педагогічної науки (галузі) | Предмет вивчення |
Висновок:
Педагогіка як наука має свій предмет і взаємопов'язана з різними галузями знання, об’єктом вивчення яких є людина (філософією, психологією, фізіологією, соціологією, тощо).
Педагогіка - наука, що розвивається, і, відповідно, сукупність різних її галузей є відкритою системою.