Лекція 1.2. (1год. ) Енергетичні об’єкти міст. (ТЕС) ,(АЄС). Основні стратегії по енергозбереженню.. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Енергозберегаючи архітектурно планувальні заходи

Види забруднень навколищного середовища

У відповідності з розробленою Національною енергетичною програмою України до 2010 р. електроенергетика матиме кілька напрямів розвитку.

Рівень електроспоживання. Для визначення оптимальних рівнів споживання електроенергії враховувались майбутні структурні зрушення в економіці України, зокрема:

розвиток промислового потенціалу для виробництва продукції, яка забезпечить першочергові потреби в продовольчих та промислових товарах;

прискорений розвиток агропромислового потенціалу, паливно-енергетичного комплексу, переорієнтація машинобудування на виробництво складної наукомісткої і конкурентоспроможної продукції;

збільшення обсягів експортної продукції та імпортозамінної продукції;

зниження обсягів виробництва неконкурентоспроможної продукції та ін.

1. У відповідності з цими напрямами розвитку економічного потенціалу та з урахуванням прогнозу чисельності населення, житлового фонду, розвитку комунальної і соціально-економічної сфер найбільш імовірні обсяги споживання електроенергії можуть досягти в 2000 р. 185 млрд. кВт • год, 2005 р. — 200 млрд. кВт • год, 2010 р. — 225 млрд. кВт • год.

2. Розвиток окремих типів електростанцій. Основним напрямом розвитку ТЕС на органічному паливі є їх реконструкція і модернізація, впровадження нових технологій, орієнтація на використання низькосортного вугілля.

3. На період до 2000 р. намічається:

продовження на 15—20 років строку служби діючих енергоблоків шляхом впровадження малозатратних повузлових реконструкцій;

підвищення ефективності, екологічної безпеки та маневреності енергоблоків, спорудження газотурбінних надбудов на Вуглегірській, Трипільській та Зуєвській електростанціях;

застосування високоефективного парогазового обладнання;

проектування ТЕС для нового будівництва;

виведення з експлуатації і демонтаж неефективних і екологічно небезпечних енергоблоків та іншого застарілого обладнання ДРЕС та ТЕЦ;

будівництво нових енергоблоків на існуючих ТЕС з використанням нових технологій і обладнання.

На другому етапі (2001—2010 рр.) передбачається:

продовження реконструкції і модернізації існуючих електростанцій із заміною котлоагрегатів;

впровадження високоефективних газоочисних установок на ТЕС;

будівництво комплексів «шахта — ТЕС»;

будівництво енергогенеруючих установок на базі нових технологій спалювання вугілля;

будівництво на ТЕС комплексів по переробці відходів в іншу корисну для народного господарства продукцію (будівельні матеріали, продукцію переробки сірки, ванадію та інших рідкоземельних матеріалів);

будівництво нових ТЕС загальною потужністю більш як 0,3 млн. кВт.

Зростання концентрації теплових навантажень і високі ціни на паливо створюють умови для розвитку ТЕЦ та джерел теплопостачання за такими напрямами:

реконструкція і технічне переоснащення більшості ТЕЦ;

введення нових потужностей на деяких ТЕЦ (Київській ТЕЦ, Харківській ТЕЦ-5, Одеській — ТЕЦ-2, Львівській ТЕЦ-2 та ін.);

спорудження котельних великої потужності, а також широке впровадження установок утилізації відведених газів.

Нестача органічного палива, а також деякі інші екологічні переваги підвищують ефективність гідроенергетики. У зв’язку з цим слід збільшити частку високоманеврених потужностей в енергосистемі України, реконструювати діючі об’єкти.

Розвиток гідроенергетики в майбутніх проектах передбачається у таких напрямах:

збільшення потужностей на ГЕС + ГАЕС до 9 млн. кВт, доведення середньорічного виробництва електроенергії до 17 млрд. кВт • год;

на етапі до 2001 р. передбачається ввести в експлуатацію Дністровську ГЕС-2, Олександрівську ГЕС, ряд ГАЕС та дрібних гідроелектростанцій;

на другому етапі до 2010 р. — ввести нові потужності на Канівській ГАЕС, на нових ГЕС в басейні р. Тиса та Верхнього Дністра.

Встановлені потужності АЕС (14 працюючих енергоблоків потужністю 12,8 млн. кВт) становлять 25% сумарної потужності електростанцій України. Основним завданням на перспективу є реконструкція діючих АЕС з метою підвищення їх надійності та безпечності, а також введення блоків високої будівельної готовності (Хмельницька — блок № 2, Рівненська — блок № 4) та блоків середньої готовності — на Хмельницькій АЕС — блок № 3 та 4. При цьому АЕС зможуть довести виробництво електроенергії майже до 98 млрд. кВт • год в 2010 р. Необхідно також передбачити введення нових потужностей на базі нових, більш безпечних реакторів на площадках існуючих АЕС (замість реакторів, які виробили свій ресурс).

Разом з тим подальший розвиток атомної енергетики залежить від виконання таких програм:

1. Підвищення рівня безпеки АЕС, які вимагають докорінної реконструкції автоматизованої системи управління технологічними процесами, системи діагностики, введення додаткових систем безпеки, проведення комплексу робіт щодо надійності і безпеки експлуатації, модернізації протипожежних систем та ін.

2. Створення ядерно-паливного циклу в Україні на базі передових технологій, який забезпечить гарантовану незалежність АЕС від імпорту ядерного палива і знизить потреби України в його закупівлі.

До складу ядерно-паливного циклу повинні входити підприємства по видобутку і переробці уранової руди, виробництву цирконієвого сплаву та його прокату, тепловиділяючих елементів та підприємства по переробці відпрацьованого ядерного палива і по його похованню.

Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, вітру та ін.).

Оцінка потенційних можливостей використання цих видів енергії на території України свідчить, що їх запаси досить значні. Широке впровадження і використання енергії нетрадиційних джерел може дати до 1800 млрд. кВт • год електроенергії на рік. Використання нетрадиційних джерел енергії дає змогу покращити екологічну обстановку в регіонах, замінити і зекономити дефіцитне паливо, вирішити певні соціально-економічні проблеми сільської місцевості, які не мають централізованого енергопостачання, тощо. Географічне положення України дозволяє розвивати усі напрями нетрадиційної енергетики, і особливо використання енергії вітру, сонця, геотермальної, біомаси.

Екологічні проблеми. Електроенергетика України являє собою складну організаційно-технічну систему, численні об’єкти якої (ГРЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС, лінії електропередач, водойми — охолоджувачі, шлакоохолоджувачі, шлакозоловідвали, сховища радіоактивних відходів та ін.) розосереджені по території, функціонують у безперервно змінних умовах природного середовища.

Серед забруднювачів природного середовища найбільш масштабними і шкідливими є газопилові викиди теплової енергетики. Небезпека об’єктів теплової енергетики для населення і природного середовища України обумовлена їх розміщенням (особливо потужних ТЕС) у великих містах та густонаселених районах, а також наявністю в їх викидах, крім основних токсичних домішок (сірчистий ангідрид та окисли азоту), дрібнодисперсного попелу окису вуглецю і таких канцерогенів, як бензопірен, окис ванадію, високомолекулярних органічних сполук тощо.

Крім забруднення атмосфери, викиди енергетики інтенсивно забруднюють атмосферну вологу і опади за рахунок розчину в них окислів сірки і азоту; поверхню, грунти, рослинність — за рахунок випадання на них пилу, забрудненого дощу та снігу; поверхню вод — за рахунок осідання на водні об’єкти шкідливих речовин та змиву їх у річки і водойми дощовими струмками. Наслідком такого забруднення земної поверхні є закислення сільськогосподарських земель та накопичення у грунтах важких металів з вугільного попелу, що пригнічує розвиток лісових біоценозів, знижує урожайність сільськогосподарських культур і забруднює небезпечними для людини сполуками продукти харчування. Найбільш небезпечними в цьому відношенні є вугільні ТЕС, які використовують високозольне і сірчане вугілля.

З інших (крім пилогазових викидів) небезпечних для навколишнього середовища видів впливу ТЕС слід відзначити скиди хімічно забруднених стоків в річки і водойми, теплове їх забруднення, що різко змінює і погіршує термічний і гідрохімічний режим поверхневих вод, пригнічує водні біоценози.

Небезпечний локальний вплив на навколишнє середовище ТЕС здійснюють і шлакозоловідвали. Вони є причиною інтенсивного забруднення грунтів та місцевих поверхневих і грунтових вод. Зараз під шлакозоловідвалами ТЕС зайнято майже 3 тис. га, на яких заскладовано понад 300 млн. т. золошлаків. Щорічне зростання цих золошлаків становить 12 млн. т.

Крім хімічного забруднення, електроенергетика здійснює ряд фізичних впливів, до яких належать: теплове забруднення атмосфери паровими викидами великих градирень охолоджуючих водоймищ ТЕС і АЕС, що викликає негативні зміни місцевого клімату; значний шумовий вплив на навколишні території; утворення постійно діючих потужних електромагнітних полів вздовж трас високовольтних ЛЕП, а також формування під факелами аерозольних викидів потужних ТЕС небезпечного для здоров’я людини електричного поля. Серед фізичного впливу слід також відзначити і радіаційний вплив на населення і біосферу радіоактивних викидів атомних, деяких вугільних теплових електростанцій, попіл яких може мати радіоактивні речовини.

Шкідливий вплив на природне середовище здійснюють і хімічно чисті гідравлічні та гідроакумулюючі електростанції, водойми яких призводять до затоплення і виведення з господарського використання значних площ високопродуктивних земель та ріллі, формування екологічно шкідливих мілин, а також суттєвих змін гідрологічного і погіршення гідрохімічного режимів регульованих цими водоймами рік.

З точки зору хімічного забруднення природного середовища найбільш чистими вважаються атомні електростанції. Разом з тим вони є потенційно небезпечними з точки зору радіоактивного забруднення, про що свідчить аварія на Чорнобильській АЕС, яка призвела до глобальної радіоекологічної катастрофи, негативні наслідки якої будуть відчуватися на території України, Росії, Білорусі ще багато десятиліть.

Разом з тим у зв’язку з нестачею в Україні традиційних енергоносіїв (вугілля, нафти і особливо газу) і незначних запасів відновлюваних джерел енергії (гідро-, вітро-, біо-, геотермальної та ін.) єдиним надійним джерелом енергозабезпечення народного господарства може бути лише атомна енергія. Однак для її використання необхідно разом з будівництвом нових високонадійних реакторів і блоків АЕС створити на території України на базі наявних багатих покладів уранової руди власного ядерного енергетичного циклу, а також вирішити проблему консервації і демонтажу АЕС, що відпрацювали свій термін і безпечного довготермінового зберігання радіоактивних відходів. Зараз щорічний приріст цих відходів становить майже 11 тис. м3. Для забезпечення енергетичної безпеки функціонування ядерно-енергетичного комплексу необхідно дотримуватися при його створенні і експлуатації правил ядерної безпеки, а також організації високоефективної системи радіаційного моніторингу природного середовища і всіх установок цього комплексу.

Основними шляхами забезпечення екологічної безпеки традиційної теплової енергетики є економія споживання електричної і теплової енергії, збагачення палива і вдосконалення процесів його спалювання з метою зменшення викидів вуглецю та окислів азоту, впровадження високоефективного пило- та газоочисного обладнання, утилізація уловлених відходів та розробка економічних важелів екологізації енергетики.

Під забрудненням навколишнього середовища розумітимемо те, що привнесло в екологічну систему не властивих їй живих або неживих компонентів, фізичних або структурних змін, в результаті яких уриваються або порушуються процеси круговороту і обміну речовин, а також відтоки енергії, унаслідок чого знижується продуктивність або руйнується дана екосистема.

Забруднюючі речовини зазвичай групуються по їх природі:

фізичною,
хімічною,
біологічною…

На ділі, жоден з підходів не забезпечує необхідної повноти характеристики забруднювача, оскільки дія однієї і тієї ж речовини може істотно залежати не тільки від його кількості, але і від умов, при яких спостерігається ця дія (від температури, вологості, освітленості, рн середовища і т.д.).

В таблиці приводиться класифікація основних типів забруднюючих речовин.

Фізичні (параметричні) забруднення

Тип
Початок, що діє; джерело
1. Радіоактивні елементи (радіонукліди)
Нестабільні (радіоактивні) ізотопи; радіоактивні відходи.
2. Радіаційне випромінювання
Іонізуюче випромінювання
А) а і b частинки; радіоактивні відходи.
Б) g і рентгенівське випромінювання; рентгенівські установки, випробування атомної зброї.
3.Теплове забруднення
Гарячі димові гази, що відходять, теплі скидні води, теплоенергетичні установки і пристрої.
4. Шумове забруднення і низькочастотна вібрація
Звукові сигнали підвищеної потужності.
Інфразвук.
5. Електромагнітне забруднення
Лінії електропередач, могутні електроустановки, станції радіолокацій, різного роду випромінювачі радіохвиль (радіо, телебачення.)

Хімічні забруднювачі

Тип
Початок, що діє; джерело
1. Вуглеводні - газоподібні і рідкі
Природний газ, рідкі нафтопродукти.
2. Миючі засоби
Мило, поверхнево-активні речовини.
3. Пластмаси
Різні полімерні речовини.
4. Пестициди
Біологічно-активні синтетичні речовини («що вбивають живе»), вживані в сільському господарстві.
5. Похідні сірі
Газоподібні, рідкі і тверді сірковмісні з’єднання.
6. Похідні азоту
Газоподібні, рідкі азотвмісні з’єднання.
7. Синтетичні органічні речовини
Різного роду органічні речовини, що володіють біологічною активністю.
8. Важкі метали
З’єднання токсичних металів - Pb, Cu, Zn, Ni, Cd, Co, Sb, Sn, Bi, Hg, Mn.
9. Фтористі з’єднання
Газоподібні, рідкі і тверді токсичні з’єднання фтору.
10. Органічні речовини, схильні до бродіння
Клітковина і цукровмісні речовини.

Автоматизовані системи контролю забрудненого повітряного басейну

Сторінка 2 Кожний пост незалежно від категорії розміщається на відкритій, провітрюваній з усіх боків площадці з не пиловим покриттям (асфальт, твердий ґрунт, газон) таким чином, щоб виключити перекручування результатів вимірів через наявність зелених насаджень, будинків і інших об'єктів. Необхідна кількість постів встановлюється в залежності від чисельності населення, площі населеного пункту, рельєфу місцевості, особливостей розміщення і рівня розвитку промислових підприємств, розташування магістралей з інтенсивним рухом, розташування місць відпочинку і курортних зон, метеоумов. Оптимальна кількість постів, що забезпечують мінімальні витрати при заданій похибці спостережень у залежності від чисельності населення міста, наступна: до 50 тис. жителів — 1 пост; до 100 тис. — 2 пости; 100 – 200 тис. – 2 – 3 пости; 200—500 тис. — 3—5 пости; більш 500 тис. — 5—10 постів; більш 1 млн жителів — 10—20 стаціонарних і маршрутних постів. В такому випадку для контролю повітряного басейну нашої країни кількість КЗС становитиме близько 1100 штук. Відстань між стаціонарними постами складає від 0,5 до 5 км. Рівень забруднення атмосфери оцінюється за даними спостережень за рік. При цьому кількість спостережень повинна бути не менше 200. Щоб врахувати коливання метеорологічних умов і одержати більш достовірні данні про рівень забруднення використовуються дані спостережень за період 2—5 років. Загальне число спостережень за розглянутий період — не менш 800. Перелік речовин, що підлягають контролю, визначається за складом викидів підприємств міста. Далі оцінюється можливість перевищення ГДК цих речовин. Остаточно список речовин, що підлягають контролю, уточнюється за величиною параметра споживання повітря (СП). Цей показник характеризує витрати повітря, необхідні для розведення викидів і-го речовини Мі до рівня концентрації qі чи до рівня ГДКі. Додатково в обов'язковий список контрольованих речовин включаються: бензапирен розчинні сульфати — у містах з населенням більш 100 тис. жителів; формальдегід і з'єднання свинцю — у містах з населенням більш 500 тис. жителів; метали — у містах з підприємствами чорної і кольорової металургії; пестициди — у містах, розташованих поблизу сільськогосподарських територій. Перелік контрольованих речовин переглядається не рідше одного разу в 3 роки. При підфакельних спостереженнях виконується контроль за специфічними забруднюючими речовинами, характерними для викидів даного підприємства. Крім КЗС, які розсереджені по місту, в районах жилих масивів, біля промислових підприємств і вздовж автомагістралей доцільно мати рухомі замірні пункти (РЗП), які оснащаються необхідним комплектом апаратури для заміру метеопараметрів (температури, вологості, швидкості руху повітря і барометричного тиску) і концентрації шкідливих речовин, які забруднюють атмосферу. Для передавання інформації від сітки КЗС в системі передбачається апаратура передачі даних (АПД), а для відбору і опрацювання інформації – інформаційно-обчислювальний центр, який включає центральну станцію. Вона здійснює передачу команд і викликання КЗС, синхронізує їх роботу і накопичує інформацію, а також має обчислювальний центр, який оснащений ЕВМ і виконує обробку інформації КЗС. 2. В залежності від характеру і об’єму завдань, які вирішують автоматизовані системи контролю навколишнього середовища, їх можна розділити на п’ять типів: промислові, міські, регіональні, загальнодержавні і глобальні. Промислові системи контролюють викиди промислового підприємства, степінь забруднення їх промплощадок і прилеглого до нього району. Звичайно вони входять в систему підприємства і мають датчики, які характерні для інгредієнтів його викидів, і метеодатчики, які розміщуються з врахуванням місця викидів в атмосферу, “рози вітрів” і характеру розміщення житлових масивів в районі промислового підприємства. Міські системи призначенні для контролю рівня забруднення повітряного басейну міста викидами промислових підприємств, автомобільного транспорту і вимірювання метеопараметрів. Вони дозволяють встановити величину забруднення з врахуванням пори року і кліматичних факторів, вплив кожного джерела і всесторонню його характеристику, прогнозувати небезпечні ситуації смогового характеру. Регіональні системи звичайно не мають КЗС, а отримують дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових АСКЗ. Вони призначені для статистичної обробки і аналізу даних про забруднення навколишнього середовища на значних територіях, на базі яких проводяться дослідження і прогнозування, а також розробка науково обґрунтованих рекомендацій по охороні природного середовища. Загальнодержавні системи отримують матеріали про забруднення і стан навколишнього середовища від регіональних систем, з штучних спутників Землі і космічних станцій. Вони функціонують спільно зі службою погоди Держком гідромета і здійснюють прогнозування стану забруднення атмосфери на великих територіях країни. Глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для дослідження і охорони природи, які здійснюються на основі міжнародних договорів в цій області. Багато країн мають сітку наземних станцій, на яких здійснюється безперервний відбір і аналіз проб на наявності в атмосфері забруднюючих речовин, СО, СО2, пилу свинцю, а також ізотопів деяких елементів (радіонуклідів) природного і штучного походження. Заслуговує уваги система моніторингу фонового забруднення навколишнього природного середовища, яка має сітку спеціальних станцій в різних природних зонах і районах, які значно віддалені від локальних джерел забруднення, і, зокрема, в біосферних заповідниках. Основу робіт по автоматизованому моніторингу навколишнього середовища складає система сімейства АСКНС (автоматичного спостереження, контролю навколишнього середовища) і спеціалізованих аналітичних станцій. Система АСКНС вирішує чотири основні завдання: вимірювання рівня забруднення, оцінка стану забруднення атмосфери і поверхневих вод, прогнозування рівня забруднення повітряного і водного басейну і локалізація інтенсивних джерел викидів забруднюючих речовин. 3. Впровадження АСКЗ-А забезпечує безперервний, більш якісний контроль забруднення атмосфери і значно скорочує сумарні витрати на його здійснення в порівнянні з звичайними методами, якщо їх проводять штат спостерігачів і використовують звичайні методи збору і обробки інформації. Однак такий автоматизований контроль вимагає значних затрат на купівлю та монтаж дорогого оснащення. Це положення привело до необхідності пошуку нових, більш дешевих методів і засобів для оперативного контролю забруднення повітряного басейну, зокрема, використання в цих цілях лазерів. Діапазон довжини хвиль, які випромінюються лазерами, охоплює видимий спектр, інфрачервону і ультрафіолетову області електромагнітних коливань з довжиною хвиль, мкм: 0,49…0,51; 0,53; 0,63; 0,694; 1,06; 10,6. Основою лазерної локації як дистанційного методу контролю забруднення атмосфери є розсіювання електромагнітних хвиль на компонентах-забруднювачах повітря. Імпульс випромінювання лазера направляється в повітряний простір по раніше вибраній траєкторії і перетинає досліджувану частину атмосфери; розсіяна частина випромінювання реєструється чутливим приймачем і за спеціальним складом випромінювання і його інтенсивності визначається вид забруднення, оцінюється його концентрація, а за запізненням сигналу – відстань забруднюючого шару від земної поверхні. Зонування атмосфери може здійснюватися на базі серійного лазерного обладнання (станція РМС-1), доповненої розробленою для цих цілей реєструючою апаратурою. Лазернолокаційні вимірювання атмосфери можуть проводитись на висоті від 20 – 100 м до 40 – 50 км, а радіус лазерної локації становить декілька кілометрів (по горизонталі 3 – 10 км). Звичайно концентрація аерозолей, яку вимірюють знаходиться в межах від 0,001 до 10 мг/м3; за степеню забруднення виділяють 6 класів, мг/м3: менше 0,15; 0,15 – 0,5; 0,3 – 0,45; 0,45 – 0,75; 0,75 – 1, більше 1. Місце встановлення лазерного локатора повинно бути вибрано з врахуванням рівномірного перекриття площі всього міста, на максимально високих дахах приміщень, які забезпеченні виводом електросилової сітки напругою 380/220 В. Такий дистанційний метод контролю атмосфери з допомогою лазерної локації дає можливість здійснювати картографування забруднення повітряного басейну міста на різних висотах, вивчити динаміку виникнення і розповсюдження їх в окремих регіонах, встановити небезпечні вогнища забруднення і оперативно їх ліквідувати. Отримані при цьому карти забруднення і якості атмосфери є основою для розробки комплексу заходів по оздоровленню повітряного басейну, базою для проектних заходів по організації санітарно-захисних зон промислових підприємств, виносу найбільш інтенсивних джерел викидів за межі міста, раціональному розміщенню зон відпочинку і зелених насаджень, удосконалення технології виробництва і схеми транспортних магістралей і т. п. Лазерна локація дозволяє: систематично контролювати ефективність розроблених на її основі і здійснених в місті природоохоронних заходів по захисту атмосфери від забруднення; підвищувати рівень охорони навколишнього природного середовища; значно знизити витрати часу і засобів. Лекція 1.3. (1 год.). Об’єкти екологічного дизайну . Конструктивно - будівельна екологія, як прикладна наука.

=Сучасні приклади біотехнологій в архітектурі.. Об’єкти екологічного дизайну . Конструктивно - будівельна екологія, як прикладна наука.

-біосферна концепція розвитку екосистеми міста

-дизайнерські рішення ,як один з запобіжних факторів по зменшенню антропогенного навантаження на довкілля

-сучасні приклади проектування біопозитивних споруд

Арколо́гия (слово-гібрид з двох слів: архітектура і екологія) — архітектурна концепція, що враховує екологічні чинники при проектуванні місць існування людини. Основні принципи аркологиі розвинені итало-американським архітектором Паоло Солері. У вужчому сенсі під аркологией розуміють ідею про те, що шляхом спорудження великих, самодостатніх, добре спланованих, багаторівневих конструкцій, званих гіперструктурами і що вміщають в собі населення цілого міста, можна зменшити негативну дію поселень на навколишнє середовище. У ще вужчому сенсі під аркологией розуміється сама гіперструктура.

Розвиток ідеї аркологиі

В процесі урбанізації міські поселення спочатку займають невиправдано велику територію, завдаючи тим самим збитку навколишньому середовищу, а потім зайнятий простір витрачається нераціонально в процесі ущільнення населення. Не дивлячись на те, що центральним елементом ідеї є зменшення займаної площі шляхом перенесення поселення в тривимірну гіперструктуру, Солері не обмежується лише екологічними міркуваннями і розвиває ідею і в соціальному напрямі, припускаючи, що наново відбудовувані гіперструктури сприятимуть кращому плануванню, максимальній самодостатності і найбільшому використанню суспільного транспорту, що в сумі дозволить підвищити щільність населення, уникаючи при цьому класичних проблем великих міст. Ідеї Солері викладені в його книзі Аркология: Град за образом і подобою людському (Arcology: The City in the Image of Man) Необхідно відзначити, що Солері не є оригінальним автором ідеї. Перша згадка аркологиі датується 1899-м роком і відноситься до науково-фантастичного романа Коли Сплячий прокинеться, написаному Гербертом Уеллсом. Спроби реалізації На даний момент єдиною практичною реалізацією аркологиі є проект Arcosanti - спроектований самим Солері експериментальне місто в штаті Арізона, США, такий, що зводиться з 1970-ого роки в основному силами студентів-добровольців. На практиці проект служить освітнім і туристичним цілям (в середньому близько 50000 туристів в рік). Існує маса реалізованих проектів, які можна класифікувати як протоаркологіі - тобто структури, що включають у себе елементи аркологіі на зародковому рівні. Типово це великі житлові комплекси з вбудованими в них пунктами обслуговування населення. Як приклади можна привести найбільший у світі житловий кооператив Co-op City в районі Бронкс міста Нью-Йорк, США, система критих надземних тротуарів 15 в місті Калгарі, Канада, а також різні полярні станції, змушені підтримувати автономність протягом тривалих проміжків часу.
Ще більша кількість проектів (напр. токійський X-Seed 4000) так і залишається на папері. Аркологіі також є популярним об'єктом в науково-фантастичній літературі, кінематографі та комп'ютерних іграх.

На сьогодні не існує чітко сформульованого визначення «Екодізайна». Поняття «Екодізайн» включає безліч напрямів. Кожна організація, що функціонує на ринку екологічної продукції, робіт і послуг займається певним напрямом залежно від свого потенціалу, зв'язків з науково-дослідним середовищем і урядовими структурами.

У найбільш загальному сенсі під екодізайном можна розуміти систему наукових досліджень і заходів, направлених на забезпечення «екологічно свідомого» розвитку житлового і робочого простору людини.

На Заході поняття «екодізайн» асоціюється в першу чергу з проходженням програмам грамотного поводження з природою, направленого перш за все на грамотне поводження з відходами. Таким чином, упор робиться як на поведінковий аспект (навчання, починаючи з молодших класів школи), так і на кінцеву продукцію (мішки з екологічно чистої плівки, пристрою для збору і переробки сміття). На сьогодні не існує чітко сформульованого визначення «Екодізайна». Поняття «Екодізайн» включає безліч напрямів. Кожна організація, що функціонує на ринку екологічної продукції, робіт і послуг займається певним напрямом залежно від свого потенціалу, зв'язків з науково-дослідним середовищем і урядовими структурами.

Рідко коли розглядається можливість зміни спрямованості чинників, оскільки багато що визначається діяльністю або відсутністю діяльності державних органів. В більшості випадків скоріше йдеться про діагностику процесів, лише небагато центрів пропонують достатньою повний спектр послуг з корекції (часто рішення по корекції зводяться до механічної дії фахівців, без урахування додаткової техніки, яку можна запропонувати споживачеві). На сьогоднішній момент важко говорити про екологічно відповідальну поведінку і екологічно орієнтований спосіб життя пересічного російського громадянина. Скоріше потрібно відзначити, що процеси екологічно грамотної поведінки носять епізодичний характер – цим і пояснюється усічена і однобокість комплексу пропонованих послуг екодізайна.

Спектр послуг екодізайна

Послуги, пропоновані на екологічному ринку, пов'язані із здійсненням комплексу робіт по приладовому, методичному і метрологічному забезпеченню аналітичних вимірювальних технологій в енергетиці, металургійній промисловості, нафтогазовому комплексі, охороні навколишнього середовища, промислової безпеки і безпеки житла.

Спеціалізація проводиться з урахуванням категорії об'єктів діагностики (промислові, побутові, земляні) Далі представлені наявні напрями і спектр послуг, по ним що надається:

Сертифікація:

• Екологічна сертифікація систем управління навколишнім середовищем промислових підприємств, організацій;

• Екологічна сертифікація і екомаркировка різних промислових об'єктів, технологій, устаткування, продукції;

• Реалізація міжнародних і регіональних програм екологічної маркіровки і сертифікації для груп однорідної

продукції, робіт, послуг

Підготовка супровідної документації

• Розробка проектів нормативів гранично допустимих викидів в атмосферу, водні об'єкти і т.п.

• Складання екологічних паспортів підприємств, вентиляційних установок, оцінка ефективності пиле- і газоочисного

устаткування • Страхування екологічних ризиків

• Оцінка екологічної безпеки матеріалів, речовин, устаткування, технологій, промислових об'єктів

Навчання і консалтинг

• Проведення екологічного навчання керівників і фахівців підприємств

• Екологічний консалтинг

• Впровадження апаратури для ядерний-фізичних досліджень, контролю технологічних процесів, охорони навколишнього середовища

• Засоби екологічного і аналітичного контролю повітря, води, грунту, в т.ч. власного виробництва

• Прилади контролю фізичних параметрів середовищ

• Лабораторні і офісні меблі власного виробництва, а також інших ведучих вітчизняних і зарубіжних виробників

• Серійні прилади екологічного контролю і промислової безпеки і приладів з індивідуальними характеристиками

• Аналітичне приладобудування для завдань моніторингу повітря житлової і робочої зони, контролю промислових і

автотранспортних викидів в атмосферу • Постачання газоаналізаторів

Продаж (виробництво) устаткування для очищення повітря

Засоби для екологів Програми по охороні атмосферного повітря

Програми по безпечному поводженню з відходами

• Програми по водному середовищу

• Розробка природоохоронної документації

Послуги з очищення і корекції

• Послуги з аналітичного контролю за станом і очищення різних поверхонь, місткостей і грунтів від будь-яких вуглеводневих забруднень і їх відходів з використанням безвідходних замкнутих технологій

• Аналітичні роботи і оптимізація рівня шуму, вібрації, мікроклімату, освітленості

• Розробка єдиного в світі родовища шунгитових порід, використовуваних для очищення води від органічних речовин: нафтопродуктів, для захисту людини від електромагнітних випромінювань, від випромінювань геопатогенних зон, при

будівництві житла в геопатогенних зонах Рішення задач збереження металевих кровель і усунення протечек, очищення їх від снігу і полоів, пристрій систем антиобмерзання і створення спеціальних покриттів «ПРОЛ», що забезпечують довговічність і захист від корозії покрівельних матеріалів

Відеоекологія

Створення художнього образу будинку. Итерьеры-стимулятори і інтер'єри-релаксанти

. Все більший значення набуває впровадження системи «розумний будинок».

Лекція 1.3. (1 год.). Сучасні приклади біотехнологій в архітектурі.. Об’єкти екологічного дизайну . Конструктивно - будівельна екологія, як прикладна наука. Практично –проектне завдання (1 год.)

-біосферна концепція розвитку екосистеми міста

-дизайнерські рішення ,як один з запобіжних факторів по зменшенню антропогенного навантаження на довкілля

-сучасні приклади проектування біопозитивних споруд

В наш час багато Європейських організацій, в тому числі і урядових структур, погоджуються з тим, що міста відіграють надзвичайно важливу роль в питаннях повязаних із зміною клімату. Усвідомлення цієї концепції відбулося через численні конференції та обговорення, внаслідок чого деякі організацій виробили чітке прогресивне бачення того, як саме міста можуть зменшити наслідки глобальної зміни клімату, через підвищення ефективності використання ресурсів на місцях. Однією з таких організацій є Інститут Міської Екосистеми, що знаходиться у Мадриді, Іспанія. На думку співробітників Інституту, у містах можна впровадити набагато більш ефективні зміни, особливо що стосується управління споживанням ресурсів, адже за останні кілька десятиріч міста переживали періоди бурхливого розвитку. В цей же час, нових досліджень стосовно підвищення ефективності функціонування моделі сучасного міста надзвичайно мало. Так, співробітники Інституту впевнені: за допомогою раціонального наукової думки та творчого підходу на місцях можна досягти суттєво відчутних результатів. В наступній частині статті, пропонуємо Вашій увазі коротке резюме інтервю з представником Інституту Екосистеми Міста.

Отож, яким є Ваше бачення сучасного Європейського міста?
Перш за все слід визнати, що міста є складиними системами, які в деяких аспектах є дуже неефективними, наприклад, що стосується управління споживанням ресурсів. За останні кілька десятиріч, досліджень в цій сфері було надзвичайно мало, і ми вважаємо, що в певному розумінні, це втрачений час. Проте, не слід забувати, що міста є не лише проблемою, а й її вирішенням. Тобто, за активної участі міста та його громадян, вагомого ефекту у підвищенні ефективності використання ресурсів можна досягти буквально вже за кілька років.

Яку роль в цьому процесі має відіграти Інститут Екосистеми Міста?
Насправді, ми дуже зацікавлені працювати в урбаністичному контексті, в контексті повсякденного життя міста, де здавалося б незначні пропозиції та ідеї, можуть принести багато користі в розвязанні питань транспорту та мобільності, управління відходами, очищення води, усвідомлення громадянами їх ролі у підвищенні ефективності використання енергії та захисту довкілля. Кожна з цих проблем має вирішення, і це вирішення є тісно повязаним з рішенням мешканців міста та їх представників. Таким чином, можна не лише підвищити ефективність функціонування існуючого міста, але й встановити новий стандарт, як шлях у безпечне майбутнє. Наша роль - активні дії на шляху до цього майбутнього.

Зрозуміло, а чи могли б Ви сказати кілька слів про сталий розвиток архітектури міста?
Насправді, сталий розвиток стосується всіх форм людської діяльності. Це концепція яка стосується не лише використання енергії та захисту довкілля, але й включає в себе ряд дуже важливих економічних та соціальних аспектів. Відтак, з точки зору сталого розвитку, сталої архітектури міста є недостатньо для досягнення задовільних показників сталого розвитку. На сьогоднішній день, чітко відомо, що великий відсоток проблем захисту довкілля, повязані із неконтрольованим ростом міських поселень. Втім, місто, як субєкт управлінської діяльності є саме тим рівнем, на якому ці проблеми необхідно вирішувати, на якому ці проблемі мають відповідні розвязки.

І все ж таки, яку роль відіграє архітектура у підвищенні ефективності використання енергії?
На даний час нам фактично відомо, що 45% всієї енергії, що виробляється людством на планеті, використовується для опалення, освітлення та вентиляції будівель. В цей же час, 40% всьго спожвання води відбувається у міських будівлях. Відтак, принципи сталого розвитку необхідно включати в архітектурну концепцію будівлі від самого початку. Відтепер, це питання аж ніяк вже не є другорядним. Відтепер, будівлі мають бути настільки ж сталими у своєму функціонуванні, наскільки вони є безпечинми та зручними. Серед архітектурних заходів, що сприяють значному підвищенню енергоефективності будівлі є як активні системи, серед яких впровадження нових технологій та матеріалів, так і пасивні, що стосуються критеріїв початкового архітектурного задуму самої будівлі і не потребують значних капіталовкладень, при цьому зменшуючи витрати на експлуатацію протягом всього періоду використання будівлі. Приклади таких архітектурних рішень можна знайти у традиційній архітектурі народів світу, але в останні десятиліття ми наче перестали звертати на це увагу. Як наслідок, сучасний фонд будівель наче існує сам по собі, не маючи концепції взаємодії із рештою міського середовища, не кажучи про середовище природне. Так, існує дуже тісний звязок між архітектурою будівель та якістю громадського (спільного міського) простору. Це стосується питання не енергетичної, а так званої соціальної сталості. Будівля вважається сталою тоді, коли вона є енергоефективною, а також вдало вписується у контекст громадського (спільного міського) простору на якому розміщена.

Тож, на думку Інституту Екосистеми Міста, яким має бути ідеальне міське поселення?
На нашу думку, це місто, громадяни якого свідомі та переймаються питаннями своєї відповідальності за захист довкіллі. Місто, у фунціонуванні якого беруть участь всі індивіди та організації, що населяють його. Місто, у якому громадяни відіграють активну роль у творенні громадського (спільного міського) простору. Місто, що є приємним як для дорослих так і для дітей. Місто, як каталізатор творчості та нових ідей серед відкритих груп професіоналів, що діляться один з одним досвідом та знаннями, утворюючи так звані інноваційні галузеві кластери.

Біоніка.

Загальні відомості про біоніку.

Біоніка (від грецької “віоп” – елемент життя) – наука, що виникла на стику таких наук як кібернетика, біофізика, біохімія, інженерна психологія, космічна психологія та інші.

Назва науки “біоніка” запропонована в 1960 році на симпозіумі в Дайтоні (США) для позначення нового наукового напрямку. Біоніка використовує знання біологічних процесів та досвід розв’язку архітектурно-технічних задач для вирішення різних проблем.

БІОНІКА – наука про використання в техніці та архітектурі знань про конструкції та форми, принципів та технологічних процесів живої природи.

Основу біоніки складають дослідження по моделюванню різних живих систем. Як вважають вчені біологічне моделювання значно складніше і відрізняється від моделювання в інших науках. Адже моделі біоніки – це динамічні структури. Їх створення вимагає спеціальних уточнюючих досліджень на живому матеріалі. За програмами розробленими в НДІ на ЕОМ, біологічні моделі одержують своє технічне втілення.

В нашій країні широко почалися біологічні дослідження з 1964р. Тоді систематично почали проводитись симпозіуми з проблем біоніки. Академік В.В.Парін дав таку характеристику біоніці: це цілеспрямоване намагання шукати та знаходити в живій природі “зразки” для створення технічних пристроїв.

Вивчення природи: рослин, тварин, особливо самої людини розкриває неперевершену досконалість природних форм.

Акад. Павло Капіца вважає, що природа є кращим “Інженером конструктором”, чим людина, і нам є чому в неї повчитися.

Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена у грунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крон дерев. Їх форма нагадує нам конус з вершиною вгорі. Її використовують при проектуванні башених споруд – це Ейфелева башта у Парижі, радіо башта В.Г.Шухова в Москві, димові труби заводів, ТЕЦ та ін.

Однією із складних проблем біоніки є проблема моделювання людського мозку. Так конструкцію рахункової машинки можна співставити із будовою людського мозку. Мозок людини захищений черепною коробкою (упаковка) від багатьох впливів і надійною рахунковою машиною. При цьому працює ця машина все життя. Якщо порівняти біологічний монтаж з технічним, то технічний аналог мозку при використанні сучасних напівпровідників мав би об’єм башти з основою 10x10м і висотою 100м. Цей пристрій споживав би 1млн. кіловат годин енергії, в той час як мозок людини витрачає декілька десятків (В.В.Парін).

Нервова система людини складається з кліток-нейронів. За даними вчених нейрофізиків головний мозок людини займає об’єм 1,5дм³ і містить 10-15млрд. нейронів. Це вважається вершиною еволюції (хоча це спірне питання). Особливе значення мають нейрони пам’яті, особливості яких використовують при пошуку різноманітних правил запам’ятовування. Сучасна техніка за таким параметром як надійність не може конкурувати з роботою мозку, серця та інших органів людини.

Біологічними перетворювачами інформації є органи відчуття людини очі, вуха, ніс, язик, шкіра, відчуття температури, болю, вібрації, рівноваги. З них найбільший інтерес мають очі. Наведіть приклади технічних аналогів ока. (фотоапарат – об’єктив замінює хрусталик, діафрагма – райдужну оболонку, а світло сприймальна плівка – сітківку ока). Доречі, в біоніці вже є модель ока на основі якої розроблені автомати для сортування листів на пошті. Також розроблено багато пристроїв, які з електронною швидкістю обробляють різноманітні візуальні документи.

Очі жаби, голуба інших птахів мають незвичну будову. Жаба добре реагує на предмети що літають (казка про царівну-жабу-струлу), які вона швидко розпізнає. На цій основі біло сконструйовано модель пристрою для обробки інформації з розвідувальних систем засобів зв’язку. Цей прилад можна використовувати для розпізнавання летючих ракет та скоротити час для балістичних розрахунків. Існують машини з магнітними дисками, що мають пам’ять на 500тис.слів. створено верстат, керувати яким можна голосом і ЕОМ яка друкує під диктовку.

На надводних і підводних кораблях використовується звукова локація завдяки системі “електронне вухо”; на деяких літаках встановлено спеціальні ЕОМ для синтезу мови за кодовими сигналами.

Комахи, черв’яки, медузи мають просту нервову систему. Мозок бджілки складається із 900 нейронів, а у оси – 200 нейронів. Але дивлячись на це у цих комах дуже складна поведінка. Франц. Ентомолог Жак Фабр описує як оси заготовляють корм для личинок. Завдання оси зберегти корм у свіжому вигляді. Їжею їм служить стрибунці, гусельні, сліпні та ін. Оса робить дуже розумно. Під час полювання вона спочатку паралізує жертву жалячи в нервовий центр, що пов’язаний з відчуттям. Коли комаха губить відчуття орієнтації оса не поспішаючи паралізує ще ряд центрів. При цьому вона не чіпає нервові центри обміну речовин. Тому, комаха довго зберігається у свіжому вигляді. Це знання визначається певними інстинктами, що передаються у спадщину.

Органи рівноваги медузи – слухові бульбашки – вони допомагають медузам визначати наближення шторму і ховатись у глибину. Вчені на цій основі створили прилад, що передбачає шторм за 12 годин до його початку. Це явище пов’язано із здібністю медузи сприймати ультразвуки (шум вітру, моря)з частотою нижче 20 герц. Людина своїм вухом не сприймає.

На основі дослідження органів нюху мухи сконструйовано прилад, що реагує на ядучі запахи слабкої концентрації на підводних човнах, рудниках космічних ракетах і т.п.

Локаційні здібності багатьох тварин дали велике поле діяльності для конструкторів та вчених. Так відомий амер. Вчений Д.Гриффін визначив мінімум потужності 10^-16 Ватт та частоту випромінювання локатора – 90-45кГц, що їх сприймає летюча миша. За допомогою кіноз’ємки він показав рух миши, коли вона ловить комах. Траєкторія руху її – це оптимальна крива, а маневри і точність визначення цілі допомагають миші за 15хв. Зловити 175комах, тобто за 6сек.одну комаху. Інший вчений Л.Катрона встановив, що взуколокаційний апарат миші важить долю грама, а об’єм – долю куб.дм. а згадайте сучасні радіолокаційні пристрої: вони важать сотні - тисячи кг, а об’єм їх сотні куб.дм. Розрахунки показують, що система летючої миші в 100 разів переважає сучасну аналогічну техніку.

Гідролокаційний апарат дельфінів визначає дальність дії на відстані 3км. Точність визначається ними при відстані декілька десятків метрів всього в півградуса. Такий апарат може бути зразком для інженерів, що розроблять гідрокаційну техніку.

Особливо цікавить вчених швидкий рух китів та дельфінів. Швидкість касаток – 38-55 км/год, дельфіни – до 48 км/год, меч-риба – до 100 км/год. Це обумовлено формою тіла тварин, будовою шкіри, що вкрита особливим слизом уміння керувати шкірою, тілам, м’язами. Зараз вчені вивчають методи їх моделювання.

Не менш цікаве глісирування водяних тварин та їх рух за допомогою повітряної подушки. Летючі риби глісирують по поверхні води зі швидкістю 18 км/год, а у момент відриву від води U=60 км/год.

Південноамериканська качка-пароплав не вміє літати. А в Японії за цим принципом побудовано корабель із використанням підводних крил, 98% його маси знаходиться над водою, а 2% – у воді. Також японці створили корабель – копію кита, що дозволило на 25% збільшити швидкість при тій же вантажопід’ємності.

Інженери з Нижнього Новгорода створили снігоход вагою 1300кг і швидкість його 50 км/год. А рухається він як пінгвін.

Інженер А.Треблев вивчивши роботу крота розробив конструкцію підземлехода.

Інженер В.Турін розробив проект без колісного автомобіля, що рухається скачками, як кенгуру.

Орієнтація тварин в просторі являє саму складну загадку природи (риби на нерест, птахи на зимівлю). Так зелена морська черепашка відкладає яйця в південні частині Атлантичного океану, а черепашки, що вилупились упливають до південно-східного узбережжя Південної Америки. А потім вони вертаються знову туди проти течії на тіж острови для відкладення яєць. Вчені висунули ряд гіпотез щодо поведінки цих тварин: що вони орієнтуються по сонячному азимуту по зіркам за допомогою магнітного поля. Та інші нові гіпотези.

Як ми бачимо, вчені, інженери, художники, конструктори широко використовують науку біоніку для нових винаходів та відкриттів. Біоніка сприяє на тільки технічні думці, а й естетичній. Адже питання архітектоніки, пропорційності та гармонійності форм природи, сприяє створенню естетично повноцінних виробів.

Як ми бачимо, світ природи невичерпний на творчість. Завдання людини вибирати все корисне, доцільне, перенести його в своє життя, але так щоб не нашкодити ні собі, ні нащадкам, ні природі.

Історія винаходів не стоїть на місті, тому і для вас є велике поле діяльність в наступних напрямках та системах біонічних досліджень:

1. Дослідження принципів функціонування живих систем (адаптація, самоорганізація, само настрій, асоціативна пам’ять і т.п.) використання їх при створенні технічних об’єктів.

2. Створення мініатюрних датчиків акустичних, теплових, магнітних, світлових та інших.

3. Дослідження, спрямовані на розкриття принципів розпізнавання образів, орієнтації, та навігації живих організмів. Це важливо для розробки способів керування літаючими апаратами, що літають.

4. Розробка методів, засобів для забезпечення оптимальної взаємодії людини і машини та ін.

Таким чином, ми ознайомились із науковими дисциплінами, які дають нам широке поле діяльності по вдосконаленню оточуючого середовища.

Проробимо дослід, який показує одну із чудових закономірностей природи – опірність конструкції залежно від форми.

Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, ті закручуються в спіраль. Це дає їм можливість витримувати якнайбільше навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи в техніку називається трансформацією.

Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції – напівзгорнутого трав’яного листка. Міцність, краса, легкість цьої споруди взята з природи.

Художник-конструктор працює разом з інженером, архітектором, технологом.

Уважно вивчає форму природних аналогів, їхні пропорції, розподіл мас, доцільність та раціональність зовнішньої будови (див.табл.). трансформація за допомогою формоутворюючих ліній природної форми в техніку, при збереженні образу аналога.

Ви бачите ці перетворення. А таке завдання сподобається і вам, що ви проробите на л.п. роботі.

Проробимо з вами маленький експеримент. Візьмемо аркуш паперу і покладемо його на дві підставки і під власною вагою він прогнувся.

А тепер складіть його ребрами впоперек прольоту. Такий аркуш не прогинається і може витримати вантаж в 100 разів більше, ніж ви самі.

А взяти бджолиний стільник. Він складається з безкінечної кількості шестикутних призм. Розміщуються вони паралельно рядами. Це ідеальна модель дуже місткої монолітної конструкції. Секрет її в найраціональнішій будові воскових чашечок. Така форма забезпечує в будівництві найменші витрати будівельного матеріалу (Елеватори зерносховища).

-сучасні приклади проектування біопозитивних споруд

На востоке Сан Пауло в Бразилии архитектурной компанией Triptyque из Франции построен уникальный дом. Уникален он тем, что способен дышать, изменяться и даже потеть почти так же, как живой организм. По форме здание мало чем отличается от других современных строений. Оно представляет собой две массивные башни, соединенные металлическими мостами. Но главное в нем - не форма, а окружение - весь дом усеян мелкими отверстиями, засаженными разнообразной растительностью.

Для того, чтобы растениям было комфортно в жарком бразильском климате, в дом встроена специальная ирригационная система, настроенная на регулярный автоматический полив. Вода течет через стену и постоянно проходит циклы очищения.

Также, как и в центре Помпиду в Париже, все трубы выведены наружу, только окрашены в неоново-зеленый цвет под стать бушующей вокруг флоре. Кроме того, на фасаде здания расположены раздвижные двери, позволяющие либо открывать окна, либо затенять их от солнца.

Таким образом, жильцы будут иметь возможность всегда оставаться в тени и прохладе при любом климате - да еще и смогут любоваться маленьким лесом, который им самим не надо поливать.

экологическая мебель. Снова увлечение старыми вещами, переосмысленными и даже не всегда отреставрированными. Джейми Вард/Jamie Ward собирает старую мебель по всему Манчестеру. Он почти ничего не меняет в этих устаревших предметах, разве что создает из кусочков старой мебели новую, да так, чтобы подчеркнуть индивидуальность старого, видавшего виды дерева.

Ведь все новые сиденья и столешницы на одно лицо, а вот изборожденная стариной, трещинами и сколами мебель – неповторима. Как истории людей, так и мебельные истории хранятся из года в год, словно воспоминания о прошедших временах.