ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З СТИЛІСТИЧНОГО ПОГЛЯДУ

Залежно від використання в тому чи іншому стилі літературної мови в сучасній українській лексиці розрізняють кілька основних груп слів, відмінних одна від одної своїм складом.

1. Загальновживана лексика. Вона охоплює слова, якими користується кожний, хто говорить українською мовою: хата, син, мати, говорити, сильний, вареники, сніг, тут, високо.

2. Специфічно побутова лексика. Вона пов'язана з предметами та явищами побуту різних груп населення: віник, шапка, свитка, мисник, ослін, борщ.

3. Виробничо-професійна лексика. Становить групу слів на позначення знарядь і матеріалів праці, процесів виробництва: добрива, молотьба, мартен, вікно (немає уроку).

4. Науково-термінологічна лексика. Вона поширена у мові працівників науково-дослідних установ: аналіз, аналогія, категорія, синус.

5. Емоційно забарвлена лексика. Це слова, які служать для вираження почуттів і настроїв людей: радість, жаль, злий, сумно.

6. Діалектизми — слова, що вживаються в окремих діалектах, говорах: бадьо (дядько), вуйко (дядько), жалива (кропива), пособа (допомога).

7. Жаргонізми — слова, які вживаються у вузькій соціальній групі людей.

8. Просторічні слова — властиві розмовній мові: друзяка, братва, викаблучуватися.

8. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ

Словникове багатство української мови створювалося протягом багатьох віків. Основну частину лексики української мови становлять питомі українськіслова, наприклад: овес, плуг, корова, ліс, вітер, молодий, зелений, веселий, робити, спати, ми, перед та ін. Значна частина цієї лексики є спільнослов'янською,тобто успадкованою від спільнослов'янської мови-основи. З деякими звуковими відмінами вона властива всім або більшості слов'янських мов, наприклад у мовах:

Українській серце вівця білий косити чотири	Російській сердце овца білый косить четыре	Польській serce owca bialy kosic cztery	Чеській srdce ovca bily kositi ctyri
	Болгарський	Сербохорватський
	сърце овца бял кося четири	срце овца бели косити четири

 

Серед спільнослов'янських слів є чимало таких, які в близькій формі збереглися також в інших споріднених мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Порівняйте укр.. син, рос. сьін, нім. Sohh, англ. son, лит. sunus; укр. ока, рос. око, нім. Augen, лат. осulus, укр. робота, рос. рабога, нім. Аrbeit і т. д.

До найдавнішої і найбільш сталої частини словникового» складу української мови належать насамперед назви родинних зв'язків — мати, дочка, брат, сестра, тато, свекор; назви частин людського тіла — кров, м'ясо, мозок, череп, брова, вухо,, ніс, зуб, ясна, язик, лікоть; назви диких і свійських тварин, птахів, риб, комах і продуктів тваринництва — свиня, вівця, мед, молоко, вовна, олень, вовк, бобер, їжак, орел, журавель, гуска, вугор, муха, оса; назви багатьох рослин — дерево, дуд, береза, ясен; назви житла, господарських знарядь і занять, страв — дім, двері, двір, село, віз, вісь, колесо, жорна, молоти, орати, тесати, юшка, сіль; назви небесних світил, часу і явищ природи — Сонце, Місяць, небо, день, ніч, вечір, весна, зима, вогонь, дим, вода; назви основних дій і процесів — іти, везти, пхати, стояти, сидіти, лежати, текти, пекти, їсти, пити, лизати, знати, жити, міряти; назви основних якостей — довгий, вузький, білий, світлий, темний, сірий, синій, рудий, жовтий тощо.

Частина загальновживаних і загальнозрозумілих для українського народу слів виникла вже на основі давньоруської мови. Наприклад, такі слова, як сім'я, ківш, коромисло, білка, собака, сизий, сорок, дев'яносто, з незначними звуковими відмінами властиві також іншим двом східнослов'янським мовам — російській та білоруській, але, скажімо, в польській мові на означення цих понять вживаються зовсім інші слова.

Саме давньоруська мова була безпосередньою основою всіх трьох братніх східнослов'янських мов. Ця основа і досі забезпечує їх велику близькість.

Певне місце в лексиці української мови посідають старослов'янські слова. Старослов'янська мова (з походження староболгарська) через релігійну літературу дістала велике поширення в Київській Русі. Вона помітно збагатила давньоруську писемну мову. Проникали старослов'янські слова, а також суфікси і префікси і в живу мову народу. Старослов'янська мова впливала на східнослов'янські мови і пізніше, оскільки вона була достатньою мірою зрозуміла і засвоєння її не становило великих труднощів. До старослов'янізмів в українській мові належать, наприклад, такі слова, як здрастуй, храм, вождь, єдиний, зело, перст, суєта та ін.

Деякі слова старослов'янського походження широко вживаються як і звичайні питомі українські слова: буква, учитель, трудящий тощо. Але частина старослов'янських слів співіснує разом з українськими словами, відрізняючись більшою книжністю або урочистістю, наприклад: перст і палець, злато і золото, враг і ворог. В інших випадках слова з старослов'янськими і українськими коренями сприймаються як слова з різними значеннями: прах (тіло людини після смерті, останки) і порох (пил або вибухова речовина).

У сучасній українській мові є чимало слів з префіксами і суфіксами старослов'янського походження. За їх допомогою створювалися і створюються також нові слова. Найбільш поширеними префіксами є воз-, пре-, пред-, со-: возвеличити, воздвигати, возз'єднаний, прегарний, предовгий, пребагатий, предтеча, представник, пред'явлений, соратник та ін. Найбільш поширеними суфіксами е -тель, -ств(о), -тай, -ин(я), -щ(нй): учитель, вихователь, визволитель, багатство, братерство, глашатай, гординя, трудящий.

Проникли в українську мову також деякі старослов'янські корені, з якими утворювались і утворюються нові слова, наприклад: благоустрій, властолюбний. Але кількість старослов'янізмів в сучасній українській літературній мові менша, ніж у російській, де традиції старокнижної мови зберігалися довше. Такі звичайні російські слова старослов'янського походження, як время, жажда, облако, храбрий, вред, невежда, гражданин тощо, мають в українській мові інші відповідники або утворені безпосередньо від давньоруських коренів (наприклад, хоробрий). Тому здебільшого старослов'янізми в українській мові мають більше емоційне навантаження, відзначаються більшою книжністю або урочистістю. Пор. рос. древняя Русь та укр. давня і древня Русь. Це треба враховувати при паралельному спілкуванні обома мовами.

З другої половини XVII — початку ХУІІІ ст. після возз'єднання України з Росією українська мова почала активно засвоювати слова російської мови — адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, побутову лексику. Наприклад: посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, лящ, самовар тощо. Через російську мову до української мови ввійшло багато іншомовних слів у галузі культури, політики, науки і техніки, про що мова йтиме далі — у відповідному параграфі. За зразком російських слів і виразів утворювалося і утворюється багато українських слів і термінологічних словосполучень. Наприклад: виробничник — производственник, доповідач — докладчик, довгобуд — долгострой, місяцехід — луноход, тиж-часовик — временщик, телебачення — телевидение; матеріально-технічне забезпечення, без'ядерний і ненасильницький мир, почесний обов'язок і т. ін. Частина таких слів і виразів, створених у радянський час, набула інтернаціонального значення. У свою чергу російська мова засвоїла цілий ряд українських слів: бондарь, вареник, корж, хлебороб, хутор, детвора, девчата, селянство, хата-лаборатория та ін.

Білоруськими за походженням є в українській мові слова бадьорий, дьоготь, жлукто. Чимало слів було засвоєно з польської мови: білизна, гарцювати, кепський, ліжко, місто, підлога, посаг, скарга, тлумачити, урядник, хвороба, шибка, цимбали тощо. Польська мова була також одним з посередників лексичних запозичень із західноєвропейських мов. Є запозичення з інших слов'янських мов, наприклад, в українській літературній мові слово влада чеського походження.