Виробничий травматизм. Заходи по його попередженню

План

Шостка, 2014

Розробив викладач П.С. Пата

У розвиток управлінської науки істотний внесок зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850 – 1902), Михайло Павлик (1896 – 1977), Михайло Драгоманов (1841 – 1895), Микола Зібер (1844 – 1888), Сергій Подолинський (1850 – 1891), Михайло Туган-Барановський (1865 – 1919), Іван Вернадський (1821 – 1884), Григорій Цехановецький (1833 – 1898), Костянтин Воблій (1876 – 1947) та ін.

Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду розвинутих країн світу, глибинних традицій управлінської діяльності в українських організаціях, починаючи з княжих часів. Розвиток українського менеджменту відбувається в руслі трансформаційних процесів в економіці України на сучасному етапі.

Змістовний модуль №1

Правова частина охорони праці в галузі

Лекція №1

Тема лекції: Основні поняття охорони праці в галузі, нормативні документи.

Мета лекції: Вивчити основні поняття та првові нормативні акти ОПвГ.

Література: Зеркалов Д.В. З-57 Охорона праці в галузі: Загальні вимоги. Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2011. – 551 с.

1. Основні поняття організації охорони праці в галузі

2. Нормативна і нормативно-технічна документація

3. Система стандартів безпеки праці

4. Правове забезпечення безпеки діяльності на виробництві

5. Організація і функції служб охорони праці на підприємстві

6. Державний нагляд і суспільний контроль за дотриманням законодавства по охороні праці

1. Основні поняття організації охорони праці в галузі

Виробниче середовище – частина техносфери, що володіє підвищеною концентрацією негативних чинників. Основними носіями травмуючих і шкідливих чинників у виробничому середовищі є машини і технічні пристрої, хімічно і біологічно активні предмети праці, різні джерела енергії.

Охорона праці – система законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Охорона праці розглядає питання техніки безпеки і виробничої санітарії.

Техніка безпеки – система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих чинників.

Небезпечний виробничий чинник – це чинник, дія якого на того, що працює в певних умовах приводить до травми або погіршення його здоров'я. До таких чинників відносяться: рухоме машини і механізми (підйомно-транспортне устаткування); електричні ланцюги, замикання яких може відбутися через тіло людини; підвищений рівень статичної електрики; підвищена або знижена температура навколишнього середовища і ін.

Шкідливий виробничий чинник – це чинник, дія якого на того, що працює в певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.

Безпека праці – стан умов праці, при яких відсутні небезпечні і шкідливі чинники. До шкідливих виробничих чинників відносяться: підвищена запилена в робочій зоні; підвищена або знижена температура, відносна вологість, рухливість повітря; підвищений рівень шуму і вібрацій; підвищений рівень електромагнітних і електростатичних полів, іонізуючих, теплових, ультрафіолетових випромінювань; недостатня освітленість і ін.

Залежно від рівня і тривалості дії виробничий чинник може стати небезпечним. Наприклад, крупні зважені частинки в повітрі робочої зони можуть стати причиною травмування очей, а дрібні – з часом викликати професійні захворювання легенів (пневмокониоз). Пари і гази можуть викликати як гостре ураження слизистих оболонок органів зору, так і професійне захворювання – кон'юнктивіт.

Пожежна безпека – стан об'єкту, при якому зі встановленою вірогідністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі, дії на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

2. Нормативна і нормативно-технічна документація

Нормативна документаціявизначає вимоги до умов праці, тобто до рівня шкідливих виробничих чинників.

Нормативно-технічна документаціязабезпечує захист тих, що працюють від дії небезпечних і шкідливих чинників, визначає вимоги до виробничого устаткування і виробничих приміщень, до організації і проведення технологічних процесів, створення і застосування засобів захисту.

Вимоги нормативної і нормативно-технічної документації повинні враховуватися як на етапі експлуатації споруд, устаткування, засобів захисту і проведення технологічних процесів, так і на етапі їх проектування.

Нормативна документація представляється нормами і правилами Мінохоронздоров'я і стандартами Держстандарту. Нормативно-технічна документація включає правила, норми, інструкції, стандарти.

Норми і правила по охороні праці підрозділяються на єдині, міжгалузеві і галузеві. Дія єдиних норм і правил розповсюджуються на всі галузі народного господарства. Вони приймаються директивними органами спільно або за угодою з профспілковими організаціями і містять найважливіші вимоги, єдині для всього народного господарства. Аналогічний порядок прийнятий для міжгалузевих норм і правил, що розповсюджуються на декілька галузей або на окремі види виробництва або робіт у всіх галузях. Галузеві норми і правила по охороні праці зважають на специфіку окремих галузей народного господарства і розповсюджуються на всі їх підприємства. Вони затверджуються міністерствами, органами державного нагляду спільно або за угодою з Центральним Комітетом профспілки галузі.

Інструкції по охороні праці бувають типовими (для робочих основних підприємств), галузевими і такими, що діють в масштабі підприємства. В даний час основними видами нормативно-технічної документації є система стандартів безпеки праці, що діє (ССБТ).

3. Система стандартів безпеки праці

В рамках системи стандартів безпеки праці (ССБТ) проводиться взаємна ув'язка, систематизація всієї існуючої нормативної і нормативно-технічної документації по безпеці праці, в т.ч. численних норм і правил по техніці безпеки і виробничої санітарії як загальнодержавного, так і галузевого значення. ССБТ є багаторівневою системою взаємозв'язаних стандартів, направленою на забезпечення безпеки праці. ССБТ є нормативно-технічною основою переходу від техніки безпеки до безпечної техніки.

Стандарти ССБТ можуть бути державними, галузевими і стандартами підприємств. Галузеві стандарти розробляються з урахуванням специфіки галузі і можуть містити вимоги жорсткіші, ніж у відповідному державному стандарті (зниження рівня вимог в галузевому стандарті в порівнянні з вимогами в державному стандарті не допускається). Такий же підхід прийнятий в стандартах підприємств. ССБТ включає наступні взаимоподчиняемые системи (мал. 1):

Стандарти підприємства – СТП

Галузеві стандарти - ОСТ

Державні стандарти - ГОСТ

Організаційно-методичні стандарти

Основ побудови і впровадження ССБТ

1 Державні стандарти

вимоги, норми по видах небезпечних і

і шкідливих виробничих чинників

2 Стандарти вимог безпеки до

виробничому устаткуванню

3 Стандарти вимог безпеки до

виробничим процесам

4Стандарти вимог безпеки

до засобів захисту

5Стандарти вимог безпеки

до будівель і споруд

Мал. 1. Структура ССБТ

Стандарти підсистеми «0» встановлюють цілі, завдання, область розповсюдження, структуру ССБТ і особливості узгодження стандартів ССБТ, термінології в області охорони праці; класифікацію небезпечних і шкідливих виробничих чинників, принципи організації роботи по забезпеченню безпеки праці в промисловості.

Об'єктами стандартизації на підприємствах є: організація робіт по охороні праці; контроль стану умов праці; планування робіт по безпеці праці; порядок стимулювання роботи по забезпеченню безпеки праці; організація навчання і інструктажа що працюють по безпеці праці і всіх інших робіт, якими займається служба охорони праці.

Стандарти підсистеми «1» встановлюють вимоги по видах небезпечних і шкідливих виробничих чинників і гранично допустимі значення їх параметрів; методи контролю нормованих параметрів небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Стандарти підсистеми «2» встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого устаткування, вимоги безпеки до окремих груп виробничого устаткування; методи контролю виконання вимог безпеки.

Стандарти підсистеми «3» встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничих процесів; вимоги безпеки до окремих груп технологічних процесів, методи контролю виконання вимог безпеки.

Стандарти підсистеми «4» встановлюють класифікацію засобів захисту; методи контролю і оцінки засобів захисту, вимоги безпеки до них.

Стандарти підсистеми «5» встановлюють вимоги безпеки до будівель і споруд.

4. Правове забезпечення безпеки діяльності на виробництві

У основі державної політики в області охорони праці лежить принцип профілактики травматизму і професійної захворюваності, що знайшло віддзеркалення у всіх нормативних і законодавчих актах.

Право на безпечну працю закріплене в Конституції України

Основні законодавчі акти, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, представлені Кодексом законів про працю, прийнятий 10.12.1971 р. Під час переходу України до ринкової економіки до Кзот були внесені істотні зміни і доповнення. На даний момент Кодекс складається з 20 розділів і 265 статей. Також основними законодавчими актами є Цивільний кодекс і Основи законодавства України про охорону праці.

КЗОТ містить розділ про Охорону праці, яка включає 21 статтю, де регламентується безпека праці на виробництві.

Згідно закону України від 01.07.1993 «Про колективні договори» питання забезпечення умов і охорони праці належать до найважливіших і повинні бути обов'язково обумовлені в трудовій угоді.

До законодавчих актів по охороні праці відносяться ухвали директивних органів: Уряди України, Госькомтруда, Держкомстату, Держбуду, Мінохоронздоров'я, а також інших органів по нагляду за безпекою праці. У виконання вказаних ухвал в галузях народного господарства розробляється нормативна і нормативно-технічна документація.

5. Організація і функції служб охорони праці на підприємстві

Організація роботи на підприємстві по створенню здорових і безпечних умов праці що працюють, попередженню нещасних випадків і професійних захворювань покладається на службу охорони праці. Вона є самостійним структурним підрозділом підприємства і підкоряється його безпосередньому керівникові або головному інженерові, проводить свою роботу спільно з іншими підрозділами підприємства і у взаємодії з комітетом профспілки, технічною інспекцією праці і місцевими органами державного нагляду за планом, затвердженому керівником або головним інженером підприємства.

Служба охорони праці відповідно до покладених на неї основних завдань виконує наступні функції:

- проводить аналіз стану і причин виробничого травматизму і професійних захворювань, розробляє спільно з відповідними службами заходу щодо попередження нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а також контролює їх виконання;

- організовує роботу на підприємстві по проведенню паспортизації санітарно-технічного перебування на робочих місцях по підрозділах підприємства;

- організовує спільно з відповідними службами підприємства розробку і виконання комплексного плану поліпшення умов праці, охорону праці і санітарно-оздоровчих заходів, а також бере участь в розробці угод по праці;

- готує і вносить керівництву підприємства пропозиції по розробці і впровадженню досконаліших конструкцій, запобіжних пристроїв і інших засобів захисту від небезпечних виробничих чинників;

- бере участь в роботі по впровадженню стандартів безпеки праці і наукових розробок по охороні праці;

- проводить спільно з відповідними службами підприємства і за участю профспілкового активу перевірки технічного стану будівель, споруд, устаткування, ефективності роботи вентиляційних систем, стану санітарно-технічних пристроїв, санітарно-побутових приміщень;

- контролює правильність складання і своєчасність надання заявок на придбання спецодягу, спецобладнання і інших засобів індивідуального захисту, а також устаткування і матеріалів для здійснення заходів щодо охорони праці;

- надає допомогу підрозділам підприємства в організації контролю стану навколишнього виробничого середовища;

- бере участь в роботі комісій з приймання в експлуатацію нових і після реконструкції об'єктів виробничого призначення, устаткування і машин, перевіряючи виконання вимог по забезпеченню здорових умов праці;

- проводить ввідний інструктаж і надає допомогу в організації навчання працівників по питаннях охорони праці;

- бере участь в роботі атестаційної комісії і комісії з перевірки знань фахівцями правив і норм по охороні праці, інструкцій по техніці безпеки.

6. Державний нагляд і суспільний контроль за дотриманням законодавства по охороні праці

Вищий нагляд за виконання законів про працю і правив по охороні праці

всіма міністерствами і відомствами, підприємствами, установами, організаціями і їх посадовими особами покладається на Генеральну прокуратуру. Крім того, контроль за охороною праці здійснюють і інші органи нагляду. Контроль за охороною праці можна умовно розділити на державний, державний профспілковий, відомчий, профспілковий суспільний, адміністративно-суспільний.

Державний контроль за охороною праці утворюється вищестоящими органами державної влади, в підпорядкуванні яких є спеціалізовані інспекції:

- котлонагляд – здійснює нагляд за судинами, що працюють під тиском понад 0,7 атм (парові казани, балони із стислими і зрідженими газами і тому подібне);

- газовий нагляд – перевіряє правильність ведення робіт по споруді і змісту газопроводів і газового устаткування;

- нагляд за підйомно-транспортним устаткуванням контролює ліфти, підйомники, крани і тому подібне

Інженери-інспектори спеціалізованих інспекцій проводять реєстрацію і технічний огляд підконтрольного ним устаткування, видають дозвіл на його експлуатацію, контролюють дотримання правив і норм по техніці безпеки.

Контроль за охороною праці здійснюють також і спеціалізовані інспекції окремих міністерств:

- Державна інспекція по промисловій енергетиці і енергонагляду здійснює контроль за електробезпекою

- Санітарно-епідеміологічна служба здійснює нагляд за дотриманням гігієнічних норм, санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних правил;

- Інспекція морського і річкового регістрів контролює споруду і безпечну експлуатацію судів і інших плавучих засобів, а також стежить за дотриманням правил судноплавства;

- Державна пожежна служба перевіряє дотримання правил протипожежної безпеки на об'єктах народного господарства.

Державний профспілковий контроль за охороною праці покладений на профспілки, В їх апараті є спеціальні органи, які здійснюють тільки державний контроль за охороною праці. Органами цього виду контролю є технічні інспекції профспілок.

Відомчий контроль проводять міністерства і відомства. Вони контролюють внутрівідомче дотримання законодавства про працю. Для цього створюються спеціальні служби охорони праці у вигляді відділів з апаратом інженерів по охороні праці, санітарних лікарів і інших фахівців.

Профспілковий суспільний контроль здійснюють суспільні інспектора і комісії з охорони праці комітетів профспілок. Голова комісії не може бути особою з складу адміністративного персоналу. Ця комісія контролює дотримання адміністрацією законодавства про працю, бере участь в підготовці і перевірці виконання угоди по охороні праці, вивчає причини виробничого травматизму, професійних захворювань і так далі

Адміністративно-суспільний контроль здійснюється адміністрацією підприємства або організації спільно з профспілковою організацією по схемі оперативного контролю.

Лекція №2

Тема лекції: Нагляд за охороною праці, види відповідальності.

Мета лекції: Вивчити основні контролюючі органи, що ведуть нагляд за ОП та види відповідальності за порушення.

1. Державний нагляд за охороною праці.

2. Громадський контроль за охороною праці.

3. Відповідальність за недотримання вимог з охорони праці.

1. Державний нагляд за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-охоронпраці);

органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;

органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорониздоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні_ін-спектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

2. Громадський контроль за охороною праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх обовязки і права.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форма власності, видів їх діяльності чи чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Уповноважені, в місячний термін після обрання, за рахунок власника проходять навчання з питань охорони праці відповідно до програми, розробленої службою охорони праці підприємства, погодженої з органом самоврядування трудового колективу та профспілкою і затвердженої керівником підприємства.

Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

— виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;

— забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють в межах підприємства, та додержання їх вимог працівниками;

— своєчасним і правильним розслідуванням, документальним формленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

— використанням фонду охорони праці підприємства за його

призначенням, та інше.

Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до _; розроблення розділу „Охорона праці" колективних договорів та угод, комплексних перспективних планів з охорони праці, до роботи в комісіях з питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: в комісіях з розслідування професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку у разі невиконання працівником вимог нормативних документів про охорону праці; розгляду факту наявності виробничої ;'ситуації, небезпечної для здоров'я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу.

Уповноважені з охорони праці мають право:

—безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

— вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції

щодо усунення виявлених порушень;

— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника , виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;

— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.

Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачається у колективному договорі. Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.

3. Відповідальність за недотримання вимог з охорони праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністратив-ної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встанов-лено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом при-йняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охоро-ною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Максимальні розмі-ри та види штрафів, що можуть бути накладені службовими особами Держнаглядохо-ронпраці, визначаються чинним законодавством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушен-ня шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть мате-ріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушен-ня покладених на них обовязків, у тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується пев-ною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відпо-відальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавст-ва та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку

Лекція №3

Тема лекції: Виробничій травматизм. Види інструктажів.

Мета лекції: Вивчити заходи попередження виробничого травматизму та види інструктажів з техніки безпеки проаналізувати можливі причини травматизму.

2. Аналіз причин травматизму

3. Види інструктажа по техніці безпеки