Тема 18. Держава і право Російської імперії у ХІХ – на початку XX ст.

Мета заняття: освітня – аналіз процесу становлення російської держави в ХIХ - на початку ХХ ст., змін у політичному та державному розвиту; розгляд особливостей російського права зазначеного періоду; виховна – виховання розуміння історичності права і гуманістичної цінності принципів права нового часу; розвиваюча – закріплення навичок проведення порівняльного аналізу на прикладі буржуазного права та держави Англії, Франції і Росії.

 

План

1. Державна система і кодифікації права Росії у І половині ХІХ ст.

2. Держава і право Росії в період розвитку капіталізму (2 пол. ХIХ - лютий 1917 р.).

3. Держава і право Росії в період буржуазно-демократичної республіки (лютий-жовтень 1917 р.)

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: царська канцелярія, Третє відділення, Державна рада, жандармський корпус, Державна Дума, Тимчасовий уряд, Рада, двовладдя.

 

1. У розвитку державної системи першої половини ХІХ ст. намітилася подальша централізація і бюрократизація державного апарату, заглиблювалася спеціалізація окремих органів влади і управління.

У 1810 р. створюється Державна рада як найвищий законодорадчий орган, розробляючий законопроекти. Існувала також Царська канцелярія, що очолює в нач. XIX ст. всю систему центральних галузевих органів державного управління. Органом верховного управління було також Міністерство двору. Сенат з найвищого адміністративного органу перетворився на вищу судову установу.

У 1802 р. замість створених при Петрові І колегій створюються нові органи галузевого управління - міністерства. Всього було створено 8 міністерств.

Міністерство внутрішніх справ очолювало всю систему поліцейських органів. У 1836 р. було прийнято Положення про корпус жандармів.

Вся судова система будувалася на станових принципах. Окрім станових існували і відомчі суди (військові, морські, церковні).

У цей період склалися основні галузі права: державне, цивільне, адміністративне, шлюбно-сімейне, кримінальне.

У 1845 р. прийнятий новий кримінальний кодекс "Заключення про покарання кримінальні і виправні". У ньомум зберігся становий підхід до кваліфікації покарань і визначення санкцій відповідно до встановлених привілеїв.

2. Розвиток капіталістичних відносин і криза феодально-кріпосницької системи викликали загострення класової боротьби в країні.

У 1859-61 рр. склалася революційна ситуація, причиною якої були свавілля поміщиків, важке становище селян, збільшення податків. Самодержавство побоювалося, що відміна кріпосного права може відбутися революційним шляхом, тому цар скасував його зверху. 19 лютого 1861 р. був опублікований "Маніфест про відміну кріпосного права" і серія супутніх законів. Пограбувавши селян, реформа дала їм особисту волю.

У 1864 р. була проведена судова реформа. Створювалися дві системи - місцеві суди /волостні суди, мирові судді, з'їзди мирових суддів/ і загальні суди / окружні суди - для декількох повітів, судові палати - по цивільних і кримінальних справах, касаційні департаменти Сената/. Влада цих судів розповсюджувалася на всі сфери, окрім тих, де діяла юрисдикція духовних, військових, комерційних судів, судів інородців. Вводилися нові принципи судочинства, створювалися нові спеціальні інститути – адвокатури, нотаріату, інститут слідчих.

1879 р. – "тюремна реформа". Змінилося положення ув’язнених: почала активніше використовуватися їх праця, створювалася система медичного обслуговування.

У 1864 р. введено Положення про губернські і повітові земські установи. У кожній губернії і повіті обиралися земські збори, які, у свою чергу, обирали розпорядливі органи - земські управи. У 1870 р. створені органи міського самоврядування. Органи місцевого самоврядування займалися в основному питаннями освіти, охорона здоров'я, впорядкуванням міст.

У 1862 р. почалася поліцейська реформа, яка проводилася у декілька етапів. Унаслідок військової реформи 1878 р. військова повинність вводилася для всього чоловічого населення всіх станів.

У праві остаточно оформляється поняття юридичної особи. Всі юридичні особи розділялися на: а) публічні, б) приватні, в) об'єднання осіб, г) установи.

У сімейному праві чіткіше проводився принцип розподілу майна подружжя. Укладенню шлюбу передувало заручення. Розірвання браку - тільки за наявності необхідних підстав. Здійснювалося консисторією /церковным судом/.

Ускладнювалася система кримінального права. Основна маса цивільних і кримінальних справ була віднесена до розгляду загальними судами. Військово-карним судам були підсудні справи військовослужбовців і цивільних осіб, які скоїли злочини в місцевостях, оголошених на військовому положенні.

3. Внутрішня політика будувалася на великодержавних принципах. Наростала соціальна напруженість. Поглибився конфлікт в економіці - між поміщиками і промисловим сектором. Поразка у війні з Японією сприяла наростанню революційної обстановки в країні.

У ході революції 1905 – 1907 років відбулися наступні зміни: Травень 1905 р. - проект про створення законодавчого органу. Маніфест 17 жовтня 1905 р. проголошує введення цивільних свобод, що поклало початок буржуазному конституціоналізму в Росії.

У країні виникають і легалізовуються численні політичні партії, в своїх програмах передбачаючі різні шляхи політичних змін державного ладу: КОНСТИТУЦІЙНІ ДЕМОКРАТИ /кадети/; ПОМІРНО-ПРОГРЕСИВНА ПАРТІЯ; ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ; СОЮЗ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ (чорносотенці); ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (есери); РСДРП.

У Маніфесті 17 жовтня 1905 р. вказувалося, що всі закони прийматимуться царем тільки після схвалення їх Держдумою, тобто Дума повинна була стати законодавчою установою. Цар зобов'язувався залучити у вибори в Думу всі верстви населення. Всього в Росії діяли чотири Державні Думи.

Депутати останньої створюють 27 лютого 1917 року Тимчасовий комітет Державної Думи, на основі якого створено Тимчасовий уряд.

27 лютого 1917 року в Петрограді діячами соціалістичних партій створюється Рада робочих і солдатських депутатів.

У країні склалася ситуація, охарактеризована як двовладдя: Тимчасовий уряд, який мав офіційний статус не мав реальної влади, і Ради, які не мали чітко певних функцій, але володіли реальною владою завдяки своїй опорі на робочих і солдатів.

Червень 1917 р. – відбувся І Всеросійський з'їзд Рад. Він обрав Всеросійський центральний виконавчий комітет, де найбільше були представлені есери і меньшевики.

Літом 1917 р. перед Росією стояли два шляхи встановлення демократичної влади: через Установчі збори і через Ради. 3 липня 1917 р. більшовики провели невдалу спробу зброєного повстання в Петрограді. У відповідь меншовики й есери заявили про свою незгоду з цією лінією.

У серпні 1917 р. в країні була здійснена спроба військового перевороту. Генерал Корнілов і отаман козачого війська Каледін зажадали поставити армію поза політикою, скасувати Ради. Але заколот був розгромлений за допомогою робочих і солдатів. Розгром заколоту викликав перестановки у складі Тимчасового уряду, який очолив есер Керенський. 1 вересня 1917 року Росія була проголошена республікою. Була утворена Директорія на чолі з Керенським.

У 1917 р. уряд прийняв ряд актів, що значно розширила демократичні права і свободи громадян. Відбувалася демократизація політичного життя країни. Після липневих подій політика уряду змінилася. У жовтні 1917 р. розробляється ряд проектів конституційних законів, які передбачалося внести на розгляд Установчих зборів.

Установчі збори мали оибрати тимчасову Президію республіки. Жовтнева революція 1917 р. змінила систему влади, управління і судна, встановивши нову більшовицьку систему.