Общие тренинговые методы

Спостереження

Організоване спостереження за учасниками дає великий обсяг інформації про успішність тренінгу. Тренер може звернути увагу на особисті реакції та стратегії учасників, (особливо на психокорекційних групах або групах особистісного зростання), групову динаміку, якщо розвиток групи був одним з завдань, на зацікавленість групи.

Тестові завдання

Можуть бути трьох типів: письмові тести, тести на перевірку знань; психологічні тести, спрямовані дослідження змін у психічному стані учасників; тестові завдання у вигляді вправ, які неможливо виконати, не набувши необхідних навичок.

Експертна оцінка замовника

Якщо тренінг проводиться на замовлення корпоративного клієнта, тоді до початку тренінгу домовляються щодо кри­теріїв оцінки ефективності: засвоєння навичок, вирішення конкретних питань, згуртованості команди.

· Групповая дискуссия – совместное обсуждение какого-либо спорного вопроса, позволяющее прояснить (возможно, изменить) мнения, позиции и установки участников группы в процессе непосредственного общения. Результати групової дискусії, найважливіші висновки інколи є сенс записати і залишити у полі зору. Структурированные дискуссии – те, в которых задается тема для обсуждения, а иногда и четко регламентируется порядок проведения дискуссии. Неструктурированные –в которых ведущий пассивен, темы выбираются самими участниками, время дискуссии формально не ограничивается. В некоторых направлениях тренингов групповая дискуссия становится главнейшим, а иногда и единственным методом групповой работы (группы встреч К. Роджерса, групп-анализ).

· Мозковий штурм –різновид структурованої дискусії. Протягом 1-го етапу учасники висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо розв’язання проблеми. Секретар ретельно записує усі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників. Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10-15), починається 2-й етап: кожну зі списку ідею по черзі обговорюють, критикують, відшукують засоби її практичної реалізації. Нарешті група відбирає ті варіанти проектів (неменше 3-5), які можна реалізувати.

· Міні-лекції. Їх мета – надати інформацію. Міні-лекція триває 5-10 хвилин; її зміст необхідно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо. Використовуються наочні схеми, які не прибираються одразу після лекції; якщо матеріал великий за обсягом, доцільніше виготовити і роздати роздаткові матеріали. Якщо групу ведуть два тренери, доцільно читати лекцію по черзі.

· Вправи:

структуровані – дають можливість кожному з учасників пізнати на власному досвіді ті чи інші відчуття, набути нових навичок поведінки. Структуровані вправи виконують усі учасники, поділені на пари чи трійки. Тренер дає чітку інструкцію, що саме робитиме кожний учасник вправи, наприклад: „Учасник №1 приймає будь-яку зручну позу. Учасник №2 намагаються „віддзеркалити” цю позу якомога точніше. Учасник №3 – спостерігач, він допомагає учасникові №2, звертають його увагу на деталі пози, які він не помітив”. Коли завдання виконані, учасники міняються ролями. Тренер спостерігає за дотриманням інструкцій, надає допомогу. Успішність вправи залежить: - від чіткості інструкцій; - роботи щоразу в іншій парі; - чітко обмеженого часу (від 3 до 10 хвилин) на виконання вправи; - обговорення вправи.

рухові – активізують увагу, підвищують рівень активності та довіри в учасників, сприяють створенню невимушеної атмосфери тренінгу. Доцільно кожний блок тренінгу розпочинати і завершувати руховими вправами. Вони також дуже корисні, коли група стомлена чи малоактивна. Вони є обов’язковими на тренінгах для підлітків.

Завдання тренера – давати чіткі інструкції, стежити за безпекою учасників. Небажано, щоб ці вправи виконували лише кілька учасників, а інші спостерігали. Недоцільно одразу після рухової вправи починати лекцію (учасникам важко заспокоїтися), краще провести групову дискусію чи структуровані вправи. Інша назва – „вправи-енергезатори”.

· Игровые методы включают ситуационно-ролевые, дидактические, творческие, организационно-деятельностные, имитационные, деловые игры.

Рольова гра–може розглядатися також різновид структурованих вправ. Учасники групи взаємодіють згідно із заданими ролями та обставинами. Рольова гра сприяє засвоєнню нової інформації та використанню її в реальних ситуаціях взаємодії. Тренер на початку чітко описує специфіку ролі та вихідні обставини, правила гри, допомагає учасникам обрати „рольове ім’я”. Під час гри стежить за виконанням правил, інколи „підкидає” нові обставини та перешкоди та спостерігає за груповою динамікою. Тренер також чітко визначає закінчення гри, скидання „рольового імені”: „Я вже не ..., я – Вася”, організує обговорення результатів гри у вигляді групової дискусії.

Як правило, вони роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невимушеною, проте можуть ускладнити ситуацію, коли учасники не можуть вийти з ролі, а команди, що змагалися у грі, продовжують змагатися й далі. Уникнути таких негативних наслідків допомагає поєднання ігор з обговоренням та структурованими вправами в парах. Якщо напруження після гри занадто велике, можна зробити перерву чи виконати рухову вправу.

Існує також поняття рольове моделювання – тренування бажаної поведінки (скажи наркотику „ні”).

Ділова гра – спрямована на вирішення реальних виробничих питань у ігровій формі. Під час ділової гри учасники не перебирають чужих ролей, а зберігають власні професійні обов’язки та знання, спрямовуючи свої зусилля на розв’язання реальних, а не уявних проблем.

· Методы, направленные па развитие социальной перцепции.Участники группы развивают умения воспринимать, понимать и оценивать других людей, самих себя, свою группу. В ходе тренинговых занятий с помощью специально разработанных упражнении участники получают вербальную и невербальную информацию о том как их воспринимают другие люди, насколько точно их собственное самовосприятие.

· Методы телесно-ориентированной психотерапии. Здесь выделяют три основные подгруппы приемов: работа над структурой тела (техника Александера, метод Фельденкрайза), чувственное осознание и нервно-мышечная релаксация, восточные методы (хатха-йога, тайчи, айкидо).

· Медитативные техники чаще всего используются в целях обучения физической и чувственной релаксации, умению избавляться от излишнего психического напряжения, стрессовых состояний и в результате сводятся к развитию навыков аутосуггестии и закреплению способов саморегуляции.

Поскольку внушение подразумевает некритическое восприятие сообщаемой информации реципиентом, использование их подразумевает не только высокую квалификацию, но и высокий нравственный уровень психолога. Вообще говоря, нанести вред участникам группы может не только неосторожное или злонамеренное внушение, но и почти любое психологическое воздействие, производимое неумелым, низкоквалифицированным или преследующим эгоистические цели ведущим. Поэтму настолько важным является скрупулезно продуманное составление тренинговой программы с учетом всех возможных последствий применения того или иного метода.

· Малювання – дає змогу усвідомити та продемонструвати підсвідоме ставлення учасників до заданої теми. Малюнки можуть бути групові, парні, індивідуальні.

· Тестуванняпід час тренінгу відрізняється від звичайного тим, що повинно займати якомога менше часу та бути досить цікавим для учасників. Доцільно проводити методом заповнення друкованих матеріалів.

· Демонстрації –особливо потрібні тоді, коли вправи досить складні. Її виконують або учасники під керівництвом тренера або тренер з кимось з учасників. Тренер пояснює зміст вправи, запропонувати учасникам взяти участь у демонстрації; дає групі інструкцію, на що саме слід звертати увагу під час демонстрації.

· Захист проектів – учасники тренінгу індивідуально чи об’єднавшись у групи створюють власні проекти реалізації набутого у тренінгу (проекти збільшення продажу товарів, плани презентації товару, проект корпоративної вечірки, проект виробничої наради). Груповий проект записують на фліпчарті, й один з членів підгрупи доповідає та відповідає на запитання інших підгруп.

6. Групові норми

Норми можна по­ділити на дві категорії:

1) які задає ведучий групи – і слідкує за їх дотриманням;

2) що існують у самій групі – їх члени дотримуються внаслідок групового впливу.

Норми тренінгової групи створюють особливі умови взаємодії, особливий психологічний клімат, що різко відрізняється від того, який є в традиційних групах. Ігровий характер норм дозволяє частково зняти природну напругу і тривогу учасників. Доцільно пропонувати правила на початку тренінгу. Учасники тренінгу, усвідомлюючи це, починають самі стежити за дотриманням групових норм.

Найпоширеніші норми за Вачковим:

1. "Здесь и теперь"

2. Искренность и открытость

3. Принцип Я

4. Активность

5. Конфиденциальность

 

Мілютіна пропонує такі норми існування групи:

1) кожен проявляє активність;

2) група закрита: усе, що відбувається в ній, має тут і залишатися;

3) отримуючи інформацію каналом зворотного зв'язку, не виправдовуйся та не захищайся, а слухай і запитуй;

4) коли даєш зворотну інформацію, висловлюйся якомога конкретніше та уникай оцінок.

5) кожен має право просити допомоги в групи.

 

Окрім вказаних норм слід обговорити спосіб звернення один до одного.

 

Норми, що існують у самій групі можуть як сприяти, так і перешкоджати досягненню терапевтичної мети: уникання чи перебільшення емоцій, заборони якихось тем для обговорення, захищати невдаху, підкорятися керівни­кові, обраному із самих учасників, не проcити допомоги...

 

7. Поняття про групову згуртованість

Групова згуртованість - це показник міцності, єдності і стійкості міжособистісних взаємодій і взаємин в групі, що характеризується взаємною емоційною привабливістю членів групи і задоволеністю групою. Групова згуртованість може виступати і як мета психологічного тренінгу (про це не завжди доцільно інформувати учасників), і як необхідна умова успішної роботи, бо робить групу стійкішою до ситуацій, що супроводжуються негативними емоційними переживаннями. У групі, сформованій з незнайомих людей якась частина часу обов'язково буде витрачена на досягнення рівня згуртованості, потрібного для вирішення групових завдань.

Чинники, що сприяють груповій згуртованості :

1.збіг інтересів, поглядів, цінностей учасників групи;

2. достатній рівень гомогенності складу групи (особливо за віком);

3. атмосфера психологічної безпеки, доброзичливості, прийняття.

4. задоволення особистих потреб учасників за допомогою групи;

5. узгодженість між метою групи та її окремих членів;

6. симпатія між учасниками;

7. престижність перебування в цій групі;

8. наявність іншої конкурентної групи.

Очевидно, що однорідні за складом групи спочатку більш схильні до згуртованості, психологічна атмосфера в них комфортніша, люди почувають себе вільніше і розкутіше. За віком бажана достатня однорідність:

• для дорослих — різниця віку не більше 20 років;

• для груп підлітків оптимальні такі поєднання: 12-14,
15-16, 17-18 років.

У групі, де об'єднані 12—14-річні, робота йде краще, коли хлопці старші за дівчат.

Поєднання підлітків у групи з більшим віковим інтерва­лом (наприклад, 12 і 16 років) призводить до розшарування на ознакою віку, конкуренції за увагу тренера та конфліктних си­туацій. Виняток можуть становити групи, що вже сформували­ся з якихось інших причин (наприклад, туристичний або біо­логічний гурток), тоді припустимо проводити програми з усім гуртком.

Спосо­би підвищити рівень згуртованості:

• за допомогою веселих вправ, що потребують активності всієї групи;

• створивши вузьке коло та фізичний контакт учасників;

• через спільний спів або танець;

• не залишивши незайнятих стільців;

• вибравши мале приміщення;

• за допомогою інтимної атмосфери (свічок, ароматів, тихої музики).

Знайомство(дружба, симпатія) між окремими членами групи до початку тренінгу є однією з причинзниження групової згуртованості –веде до приховання від інших учасників групи якоїсь приватної інформації, до прагнення захистити один одного і не вступати в полеміку, до відчуження такої діади від групи.

У тренінговій групі може виникати ситуація конкуренції між окремими учасниками чи кіль­ка ворожих підгруп. Учасники групи можуть боротися за увагу тренера чи лідера групи, завойовувати лідерські позиції, а інколи вони саме конкуренцію вважають неодмінним стимулом для успішного навчання. У деяких ситуаціях, зокрема на тренінгу конкретних навичок і вмінь, конкуренція між учасниками може підвищувати в більшості учасників мотивацію навчання. Водночас конкуренція перешкоджає роботі терапевтично спрямованих груп.

Проблема психологічного опору.Усвідомлення нової інфор­мації, особливо стосовно власної особистості, супроводжується психологічним напру­женням та активізацією захисних механізмів, що в більшості випадків усклад­нює роботу тренера та групи захисту ( і навіть можуть досягти такого рівня, щоб зробити проведення тренінгу неможливим). Інколи метою тре­нінгу стає усвідомлення власного психологічного захисту, звіль­нення від неконструктивних варіантів захисного реагування.

Посилює опір авторитарний стиль тренера, велика відмінність поведінки тренера та норм групи, занадто легкі чи складні зав­дання, вимога зайнятися саморозкриттям у псевдозгуртованій групі; зменшує — приєднання до групи, особливо на рівні ідеа­лів і цінностей учасників, емоційна відкритість тренера, повага тренера до групи, спрямованість тренера на конструктивне з'ясування непорозумінь. Середній рівень опору групи та психологічного захисту учас­ників, що сприяє максимальній швидкості особистісних змін, можливий у згуртованій, мотивованій групі, з низьким рівнем конкуренції, добре тренованою системою зворотного зв'язку. Занадто низький рівень критичності групи, спричинений по­єднанням згуртованості групи, безумовної довіри до тренера та високої мотивації до особистісних змін, може призвести до пе­ретворення тренінгової групи на секту.

1. Вачков И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: учебное пособие. – М.: Ось–89, 2000.– 224с.

2. Мілютіна К.Л. Теорія та практика психологічного тренінгу. Київ, 2004.–188 с.