РЕЛІГІЯ ЯК ІСТОРИЧНЕ ЯВИЩЕ

ІСТОРИЧНЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ.

Тема

Контрольні завдання і запитання

РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

ТЕМА

 

Психологія релігії як галузь релігієзнавства, на відміну від філософії і соціології релігії, концентрує увагу переважно на проблемах індивідуальної релігійності - феноменах релігійного досвіду, релігійної віри, механізмах виникнення та розвитку релігійного переживання.

Психологія релігії вивчає переживання надприродного, психологічні корені такого переживання та його значення для суб'єкта. Оскільки особа формується та діє в соціумі, то дослідження релігійного переживання має включати водночас і його соціальні джерела. Таким чином, предметом психології релігії є: з одного боку, феноменологія індивідуального переживання надприродного, а з іншого - прояви індивідуального релігійного переживання в формі соціальної поведінки, його детермінованість міжособистісними стосунками, спілкуванням і колектив­ними уявленнями, індивідуальне сприйняття і трансформація релігійної традицій. Це зумовлює багатовимірність методологічних і методичних підходів цієї дисципліни із застосуванням засобів як соціальної, так і індивідуальної психоло­гії. Більшість західних психологів розглядають насамперед онтогенетичні аспекти релігійності, тобто особистісні механізми релігійного навернення, не звертаючись до історичного чи філогенетичного підходів.

 

1. Назвіть психологічні корені релігії та релігійності.

2. В чому особливість релігійних переживань?

3. В чому суть релігійного досвіду?

4. Яке місце займає віра в релігійності особи?

5. Які психологічні функції виконує релігія?

Рекомендована література

1. Джемс У. Многообразие религиозного опыта. - М.,

1910.

1. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности.- К., 1986.

2. Попова М.А. Критика психологической апологии религии.- М., 1972.

3. Самыгин С.И., Нечипуренко В.И., Полонская И.Н. Религиоведение: социология и психология релииги. - Ростов-на-Дону, 1996.

5. Угринович Д.И. Психология религии. - М., 1968.

6. Фрейд 3. Будущность одной иллюзии // Сумерки

богов.- М., 1989.

7. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки

богов. - М., 1989.

2. Элиаде М. Священное и мирское. - М., 1994

 

Домінуюча тривалий час в українському релігієзнавстві марксистська ідеологічна оцінка сутності релігії заперечувала власну історичну природу релігійного феномену. Тут спрацьовувала думка, що в релігії, як і в моралі, "немає історії, у них немає розвитку".1 Це пояснювалося тим, що історичний розвиток релігії не є самостійним процесом, а лише відображенням змін суспільного, зокрема соціально-економічного життя. Поруч з цим поширювалися й богословські викладки проблем історії релігії. Розглядаючи останню як "самобутній фактор в існуванні людини", в них обстоюється думка про її "надісторичний характер". Понад двісті років тому аббат Берж'є писав, що людство зобов'язане знанням Бога і релігії не природному зусиллю свого розуму, а виключно Божественному одкровенню. "Створивши нашого прабатька й праматір, Бог... їм відкрив, що він є єдиним творцем світу і, зокрема, людини, а тому він є єдиним благодійником і верховним законодавцем". Відтак, відповідно богословському баченню, в розуміння історії слід включати позалюдське начало, в контакті з яким вона виникає.