ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекційного заняття на тему:

« МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

 

 

Виконав:

студент групи

ЮРД – 51М

Шевчук Тарас

 

Львів - 2011

1. Мета:

Навчальна мета передбачає формування у студентів:

· наукових знань про поняття соціально-правових досліджень;

· розуміння основних понять соціології права;

· осмислення закономірностей проведення соціологічних досліджень;

· умінь дискусії з проблем соціології права;

· критичного ставлення до проблем соціологічних досліджень.

ІІ. Методи, прийоми, засоби:

Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

· розповідь;

· бесіда (пошукова, проблемна);

· мозкова атака;

Методи, прийоми переконування:

· проведення доказів;

· висловлювання аргументів «за» і «проти»;

· діагностичне питання.

Методи, прийоми розвитку мислинєвих дій:

· аналіз;

· синтез;

· порівняння;

· розрізнення;

· міркування (доказове);

· дедукція;

· індукція.

ІІІ. Наочність:Таблиці, схеми, графіки, макети, приладдя, тощо.

 

IV. Основні питання лекції:

1. Поняття і види соціально-правових досліджень.

2. Програма соціально-правового дослідження.

3. Методи збору й обгрунтування первинної соціологічної інформації.

 

V. Рекомендована література:

Основна:

1. Воронцов Ю. П. Методы збора информации в социологическом исследовании. - М., 1974.

2. Гревцов Ю. И. Социология права: Курс лекций. - СПб.; Юридический центр Пресс, 2001. - 312 с.

3. Гречихи В. Г. Лекции по методике и технике социологических ииследований. - М., 1998.

4. Здравомислов А. Г. Методология и процедура социологических исследований. - М., 1969.

5. Методика конкретных социологических исследований / Казмирук В. П., Кудрявцев В. Н. Современная социология права: Учебник для ВУЗов. - М., 1995.

6. Патна Н. В. Технолопя соцюлопчного дослщження. - 1С, 1996.

7. Рукавишников В. О., Пониото В. И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. - К.,1988.

8. Сырых В. М. Социология права. - М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2001. - 480 с.

VІ. Основні питання, що розглядаються під час лекції:

Хід лекції:

І. Вступна частина (10 хв.)

· «Доброго дня, шановні студенти!»;

· «Сьогодні ми ознайомимось із феноменом соціально-правових досліджень. Після цього як ми розглянули історію розвитку соціології права на минулому заняття, ми перейдемо до детальнішого вивчення сучасної соціології права. Для того, щоб вам було легше сприймати інформацію, основні поняття і ознаки відображатимуться за допомогою схем та графіків.»;

· «Тема сьогоднішньої лекції: «Методологія та методи соціально-правових досліджень»;

· «Зараз ми з вами розглянемо такі питання, прошу занотувати:

1. Поняття і види соціально-правових досліджень.

2.Програма соціально-правового дослідження.

3.Методи збору й обгрунтування первинної соціологічної інформації.

Для підготовки до практичних занять необхідно використовувати наступні джерела:

1. Гревцов Ю. И. Социология права: Курс лекций. - СПб.; Юридический центр Пресс, 2001. - 312 с.

2. Гречихи В. Г. Лекции по методике и технике социологических ииследований. - М., 1998.

3. Здравомыслов А. Г. Методология и процедура социологических исследований. - М., 1969.

4. Методика конкретных социологических исследований / Казмирук В. П., Кудрявцев В. Н. Современная социология права: Учебник для ВУЗов. - М., 1995.

Також рекомендую звернути увагу на літературу, зазначену в методичних матеріалах.

В сучасному українському суспільстві, в умовах нового етапу модернізації, все більшої ваги набуває з’ясування громадської думки, позиції кожного мешканця України. Одним з важливих джерел інформації є соціологічні дослідження. Для студентів, як громадян України, представляє інтерес не тільки соціологічна інформація, але й методи її отримання, методика соціологічних досліджень. Соціологічне дослідження є сьогодні досить важливою і актуальною справою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надійність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення. Соціологічні дослідження відкривають нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, зокрема права, дає змогу побудувати цілісну картину реальних суспільних відносин та їх процесів. На основі соціологічних досліджень можна виробити нові підходи у вивченні соціальних процесів, та їх застосування у соціології права.

 

П. Основна частина (60хв.)

· «Отже, почнемо розгляд першого питання згідно з нашим планом.

Які є міркування з приводу того, що ж таке соціально-правове дослідження? Прошу висловлювати будь-які ідеї, які спадуть вам на думку! (метод мозкового штурму).

Дякую, ви рухаєтесь у правильному напрямі, серед почутих мною думок є багато істинних та раціональних. А тепер запишемо, яке ж визначення цьому явищу дає юридична наука:

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Основні функції соціологічного дослідження:

— пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати його розвиток;

— методологічна — забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;

— практична — полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за соціальними процесами;

— інформаційна — сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності;

— управлінська — забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.

У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'язаних етапи:

1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.

4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видом соціологічного дослідження. Їх виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливішими з них є мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об'єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності, яку вивчають.

За метою виокремлюють:

— фундаментальні дослідження — спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства;

— прикладні дослідження — націлені на вивчення конкретних об'єктів, вирішення певних соціальних проблем;

За глибиною аналізу виділяють:

— пошукові дослідження — за своїми параметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдання. Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій. Найчастіше використовують як попередній етап більш глибокого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на збирання інформації щодо об'єкта та предмета дослідження, уточнення гіпотез тощо;

— описові дослідження — покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми, застосовуючи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об'єктом аналізу є відносно велика спільнота людей, з певними соціальними, професійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур є значно складнішими від пошукових досліджень;

— аналітичні дослідження — полягають не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного дослідження потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника — аналітичних здібностей, вміння інтерпретувати та аналізувати складну соціологічну інформацію, робити виважені висновки.

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні, виокремлюють опитування і аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент.

За затратами часу виділяють довгострокові (терміни проведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1—2 тижнів до 1—2 місяців).

Зважаючи на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетні дослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними; госпрозрахункові — на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання.

Залежно від способу дослідження об'єкта ( у статиці чи динаміці) виділяють разове і повторне соціологічне дослідження. Разове дослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об'єкта, їх напрями і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які проводять через певні проміжки часу. Тобто повторні дослідження проводять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни одного й того самого об'єкта упродовж певного часу, при цьому обов'язковим є збереження однакової вибірки), трендові (досліджують зміни протягом певного часу на тому самому об'єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфічні соціальні сукупності — когорти — впродовж певного часу).

Щодо об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров'я тощо.

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. У суцільних дослідженнях обстежують усі, без винятку, одиниці об'єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і матеріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою прискорення їх і скорочення витрат найчастіше використовують вибіркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, а лише їх частину. Мета вибіркового дослідження — на підставі певної кількості обстежених одиниць об'єкта (кількість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих документах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.(метод розповіді)

· Зараз перейдемо до розгляду другого питання.

Соціологічне дослідження починається з розробки його програми, яка є конкретним втіленням його підготовчого етапу. Програма містить всебічне обгрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення певного явища або процесу. Тільки програма соціологічного дослідження, усі складові якої глибоко обмірковано, може стати запорукою його проведення на високому якісному рівні. Не випадково програму називають стратегічним документом дослідження, ознайомившись з яким можна відразу зрозуміти концепцію всього дослідження, ті наміри його організаторів, за допомогою яких здійснюється спроба впровадитися в аналіз тієї чи іншої проблеми. Від наукового обгрунтування цього документа значною мірою залежать кінцеві результати.

Програма дослідження — це виклад його теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) відповідно до основних цілей роботи та гіпотез дослідження, зазначення правил процедури, а також логічної послідовності операцій з метою їх перевірки.

Програма — це теоретико-методологічна основа процедур дослідження, які здійснюються дослідником, а саме: збір, обробка та аналіз інформації. Вона включає визначення проблеми, об'єкта та предмета дослідження, характеристику його цілей та завдань, інтерпретацію основних понять, висунення гіпотез, визначення стратегічного плану дослідження, складання плану вибірки, описи методів збору та схеми аналізу даних. У програмі можна виділити теоретичний (методологічний) і методичний (процедурний) розділи. До першого належать усі ті компоненти програми, які починаються з постановки проблеми та закінчуються складанням плану вибірки, до другого — опис методів збирання, обробки та аналізу даних.

Вихідний пункт у складанні програми — визначення проблеми дослідження. Реальні життєві суперечності створюють проблемну соціальну ситуацію, для розв'язання якої потрібен подальший розвиток соціологічного знання та відповідні управлінські рішення. Наукова проблема має більш-менш точно відображати проблемну соціальну ситуацію, ту суперечність, яка виникає у процесі функціонування і розвитку соціальних систем. У ній фіксується суперечність між знанням про потреби суспільства у певних практичних діях та незнанням шляхів і засобів реалізації цих дій.

Наступним кроком дослідження вважаються визначення мети та постановка завдань. Мета визначається відповіддю на запитання: «Для чого?» («Для чого проводиться дослідження?»). Мета — це загальний напрям, проект дії, те, чого потрібно досягти.

Завдання формулюють запитання, на які необхідно відповісти для реалізації мети дослідження. Вони орієнтують на аналіз проблеми або з точки зору потреб розвитку теорії, або для практичних цілей розв'язання суперечності, що вивчається. Завдання бувають основні, приватні, додаткові.

Основні завдання випливають безпосередньо з предмета дослідження, відповідають його цільовому напряму, приватні — з основних, допомагають розв'язанню головних питань дослідження.

Соціальна проблема не існує сама по собі і має свого носія — ту спільноту людей та їх діяльність, з якими вона нерозривно пов'язана. Об'єктом соціологічного дослідження в широкому розумінні є носій тієї чи іншої соціальної проблеми.

Об'єкт соціологічного дослідження — це спільнота людей, їх діяльність, що організована за допомогою соціальних інститутів, та умови, за яких ця діяльність здійснюється.

Причини появи тієї чи іншої проблеми можуть лежати за межами об'єкта дослідження. Це веде до умовного поширення його масштабів, яке дає змогу виявити дійсні причини виникнення даної проблеми. Тому виділяють два об'єкти дослідження — основний і додатковий.

 

Чітке виділення об'єкта сприяє правильному визначенню предмета дослідження, який визначається конкретним формулюванням відповіді на запитання: «Що?» («Що вивчатиметься»). Наприклад, «соціальне напруження», «правова культура», «причини злочинності».

Предметом дослідження вважається та сторона об'єкта, яка безпосередньо підлягає вивченню. Це найбільш значуща сторона об'єкта у соціологічній теорії та соціальній практиці. Одному й тому самому об'єкту може відповідати кілька різних предметів дослідження, кожний з яких за змістом визначається тим, яку саме сторону об'єкта він відображає, з якою метою, для вирішення якої проблеми обраний.

Таким чином, об'єкт — це те, що містить у собі соціальну суперечність, а предмет — це ті його властивості та сторони, які відображають цю суперечність.

У ході дослідження необхідно провести теоретичну інтерпретацію основних понять.

Повністю розкрити зміст поняття можна лише тоді, коли його інтерпретують у двох напрямах: порівнюють дане поняття з іншими поняттями (теоретична інтерпретація поняття) і зіставляють його з даними спостереження та експерименту, тобто емпіричними даними (емпірична інтерпретація поняття). В першому випадку розкривається теоретичний зміст поняття, у другому — емпіричний.

Паралельно з уточненням основних понять відбувається цілісний попередній аналіз об'єкта, тобто систематизація літературних та практичних відомостей у даній предметній сфері щодо даного об'єкта. Власне кажучи, попередній системний аналіз предмета — це по суті «моделювання» проблеми, яка вивчається, тобто її деталізація.

Об'єкт можна пояснювати різними шляхами, з яких найтиповішими є два підходи — системний та функціональний.

Системний підхід — це такий спосіб наукового пізнання і практичної діяльності, що потребує розгляду частин у нерозривній єдності з цілим. Під центральним поняттям системного підходу розуміємо певний матеріальний або ідеальний об'єкт, що уявляється як складне цілісне утворення. Оскільки будь-яка система завжди перебуває в певному середовищі, системний підхід завжди враховує її зв'язки і відносини з ним. Тобто система завжди є підсистемою іншої, більшої системи і навпаки — в ній можна виокремити менші підсистеми.

Функціональний аналіз передбачає виділення зовнішніх обставин стосовно явища, яке вивчається, їх упорядкування, субординацію, попереднє визначення сили впливу. При функціональному аналізі важливо вміти з'ясувати специфічні механізми впливу кожного чинника, що розглядається.

Загальна спрямованість дослідження може бути визначена до його початку гіпотезами, які сформульовані.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — це науково обгрунтоване припущення структури соціальних об'єктів, характеру, елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, механізму їх функціонування і розвитку. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу об'єкта, що вивчається.

Процедурний розділ програми дослідження включає такі елементи: 1) принциповий стратегічний план дослідження; 2) обгрунтування системи вибірки одиниць спостереження; 3) визначення основних процедур збирання та аналізу вихідних даних.

Основна передумова для вибору принципового плану — стан знання до моменту збирання емпіричних даних, а отже — можливість для розробки гіпотез. Можна виділити три основні варіанти стратегії наукового пошуку.

1. Розвідувальний план застосовується у тому разі, коли про об'єкт дослідження практично мало що відомо, і соціолог не має можливості висунути ніяких гіпотез.

2. Описовий варіант дослідження можна використати тоді, коли зібрані про об'єкт дані є достатніми для висунення описових гіпотез. Мета плану — описування якісно-кількісних особливостей соціальних структур, процесів та явищ.

3. Аналітико-експериментальний план — найефективніший варіант наукового пошуку. Його використовують тільки в умовах досить повного знання про об'єкт, що дає змогу висунути пояснювальні передбачення. Мета плану — дослідження функціональних взаємозв'язків.

Визначенням об'єкта дослідження (наприклад, кількості або окремої групи його членів) не завершується вирішення питання про кількість та характер тієї сукупності людей, які мають бути охоплені цим дослідженням. Опитування усіх людей, які становлять об'єкт дослідження (а це можуть бути тисячі, сотні, десятки людей), було б нераціональним. Це подовжувало б строки дослідження, а отже, і одержання необхідної інформації, потребувало б значних витрат, відвертало б увагу великої кількості людей, та й саме таке дослідження є занадто громіздким. Тому більшість соціологічних досліджень має не суцільний, а вибірковий характер.

Вибірковий метод — метод дослідження, який дає можливість робити висновки щодо характеру розподілу ознак, що вивчаються, генеральної сукупності на основі деякої частини — вибіркової сукупності.

Генеральна сукупність — уся сукупність одиниць спостереження, яка стосується даної проблеми. Вона буває обмежена територією, часом, професією, функціональними рамками.

Вибіркова сукупність — частина генеральної сукупності, яка виступає як безпосередній об'єкт вивчення за розробленою програмою добору. Вона має характеристики генеральної сукупності.

До методичної частини програми соціологічного дослідження включаються: характеристика методів збирання первинної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент); логічна структура використовуваного інструментарію, звідки видно, на виявлення яких характеристик предмета дослідження спрямований той чи інший блок питань; порядок розміщення питань в інструментарії. Сам інструментарій додається до програми як самостійний документ.

Поряд з переліченим у програмі доречно позначити і логічні схеми обробки зібраної інформації, які показують діапазон та глибину аналізу первинної соціологічної інформації.

Таким чином, створення та обгрунтування програми соціологічного дослідження — це необхідна умова достовірної та об'єктивної інформації з проблеми, якою займається дослідник. (метод розповіді)

Чи зрозуміли ви, якими особливостями характеризується програма соціологічного дослідження?

Чи може хтось коротко пояснити, для чого вона застосовується?» (метод пошукової бесіди)

 

· Перейдемо до розгляду третього питання.

Найбільш економічним з точки зору затрат праці та аналіз документів. Він має й ряд інших переваг у порівнянні з іншими методами. Аналіз документів дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані, наприклад про підприємство в цілому і його робітників та службовців. Ця інформація носить об'єктивний ха­рактер. Але при цьому не можна забувати про обмеження, які зв'язані з якістю такої інформації.

Документом у соціології є спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі чи зберігання інформації. Документами є: письмові документи (державні архіви, архіви організацій, особисті документи); іконографічні документи (твори образотворчого мистецтва — картини, гравюри, скульптури тощо); кіно-, відео-, фотодокументи; фонетичні документи (магнітофонні записи, грамплатівки).

Є два основних типи аналізу документів: традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний метод аналізу — це різноманітні операції, спрямовані на інтерпретацію даних, що містяться в документі, з прийнятої соціологом певної точки зору — інтерпретацію з'ясування змісту документа. Слабкість такого аналізу в його суб'єктивності.

Щоб позбутись елементів суб'єктивізму традиційного аналізу, розроблені формалізовані (кількісні) методи аналізу документів (контент-аналіз). Суть цих методів полягає в тому, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які б відображали істотні сторони його змісту. Тоді зміст документа робиться вимірюваним, над ним можна провести необхідні обчислювальні операції і результати аналізу можуть досягти певної об'єктивності. Водночас формалізований аналіз має свою обмеженість, яка полягає в тому, що не весь зміст документів можна виміряти за допомогою формальних показників. Об'єктом контент-аналізу є зміст газет, кінофільмів, теле- і радіопередач, публічних виступів, суспільних і особистих документів, інтерв'ю, відповіді на відкриті запитання анкет тощо.

Важливий метод соціологічного дослідження — спостереження. У соціологічному дослідженні під спостереженням мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів.

Спостереження як метод застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана ніякими іншими способами. Так буває, якщо не хочуть чи не можуть детально описати послідовність своїх дій. Спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.

Метод спостереження в соціології класифікується за такими принципами: за мірою формалізованості (структуралізоване й неструкту-ралізоване спостереження), залежно від ступеня участі дослідника в ситуації, що вивчається (включене та невключене), за місцем проведення, умовами організації спостереження (польове й лабораторне), за регулярністю проведення (систематичне й несистематичне спостереження) тощо.

Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей — респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію. За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють письмові (анкетування) й усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи і в цільових аудиторіях (глядачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т. ін.), очні (особисті) й заочні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), групові й індивідуальні і т. ін.

Найбільш поширений вид опитування — анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15—20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета — це система запитань, об'єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кількісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Інтерв'ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.

Метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група добре поінформованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами. Враховуються також громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного життя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань — анке­ти або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів. Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реальності в соціології використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. Це метод одержання інформації в умовах, які контролюються і керуються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення відповідної експериментальної ситуації. Головне завдання експерименту полягає в тому, щоб, вибравши для експериментування ту чи іншу групу, впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.

У суспільствознавстві відрізняють такі види дослідження: по-перше, соціологічні, економічні (господарські), педагогічні, правові, соціально-психологічні та інші експерименти; по-друге, реальні (натурні), тобто польові або лабораторні, по-третє, експерименти на моделях — математичних чи визначених за вибіркою, тобто модельні експерименти.

Соціометричний метод. Перед соціологами постають завдання, які пов'язані з вивченням соціальних і соціально-психологічних процесів у малих групах — бригадах, відділах, малих підприємствах, спеціальних командах тощо. При вивченні таких малих груп ефективно себе зарекомендували методи соціометрії. Термін «соціометрія» походить від сполучення коренів двох латинських слів: socis — товариш, співучасник, компаньйон і metrum — вимір. Соціометричний метод застосовується на рівні мікросоціології, тобто на стику соціології та соціальної психології і пов'язаний із вивченням міжособистих відносин у малих групах. Тому метод соціометричного опитування, в якому основним робочим інструментом є питання соціометричної анкети (тести), дозволяє глибше проникнути у стосунки всередині групи, визначити її лідера.(метод розповіді)

Що таке анкетування (своїми словами)? Будь ласка.» (діагностичне питання)

· «А зараз я хотів би почути ваші думки з приводу того, який з наведених методів є найбільш ефективним для застосування в Україні та чому. Прошу не боятися висловлюватись, на дане питання нема і не може бути однозначної відповіді, тому ніхто не скаже, що ви помилились, головне – це обґрунтування вашої точки зору. Чи є бажаючі висловити свою думку?

Чи всі погоджуються з такою точкою зору? Можливо, хтось має заперечення?Прошу висловлювати свої аргументи проти, а також на підтримку даної позиції.(метод проблемної, пошукової бесіди; приведення доказів; висловлювання аргументів «за» і «проти»)

Ш. Заключна частина (10 хв.)

· «Підсумуємо сьогоднішню нашу роботу. Ми з’ясували, що таке соціально-правове дослідження, які його види, що таке програма соціологічного дослідження та які основні методи збирання соціологічної інформації

· «Я вважаю, що сьогодні ми повністю виконали поставлену перед нами задачу і можемо впевнено переходити до вивчення наступного матеріалу. Дякую вам усім за активну участь в обговореннях та дискусії!»

· «Для підготовки до практичного заняття, зверніть свою увагу на рекомендовану літературу та підготуйте програму соціально-правового дослідження»

· «На наступній лекції ми продовжимо розмову про політологічні методи правового дослідження»

· «Дякую всім за увагу! До побачення!»