Анкерна опора СМ 10АУ

Схема АЕС

Схема ТЕЦ

ПЛАН

1. Поняття про „суспільство”.

2. Структура та основні елементи суспільства.

1.У сучасній літературі існують кілька визначень суспіль­ства.

По-перше, суспільство— це люди. А людина — це ду­шевно визначена природно-соціальна істота.

По-друге, суспільство— це різні люди. А це означає, що кожна людина в суспільстві постає як індивід.

По-третє, суспільство — це явище самодостатності людини.Адже людина-індивід постає як протилежність іншим людям завдяки: а) участі у постійному, безперервно­му відтворенні людського роду; б) створенні умов, поза яки­ми людина жити не може; в) виробленні ідей та ідеалів, за якими людина живе чи прагне жити.

По-четверте, суспільство — це спільність людей. Суспільство є можливим і дійсним тільки як співіснування різних (бо однакових не буває) людей.

І, по-п'яте, суспільство — це відносини між людьми.

Суспільство — це природно-соціальна самодостатня спільність людей.

Суспільство будується поняттями: "суспільне", "соціальне", "соціум".

Суспільне — це реальність відносин, які створені людь­ми в суспільстві.

Ця реальність виникає природно, об'єктивно, незалежно від волі і свідомості окремого індивіда. Люди з необхідністю вступають у низку економічних, політичних, культурних, релігійних та інших відносин, бо природно прагнуть задо­вольнити свої основні інстинкти, природно посіяний інтерес і природно окреслені потреби. Зазвичай, наприклад, під су­спільно-економічним процесом розуміється вся та низка від­носин між людьми, яка виникає у зв'язку з тим, що люди природно хочуть їсти, пити, одягатись, мати житло тощо.

Соціальне — це реальність відносин, які створені осо­бистостями в суспільстві.

Природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня — соціаль­ного. Соціальне — те штучне, чим людина намагається виділитись у середовищі собі подіб­них.

Таким чином, поняття "суспільне" і "соціальне" формують "соціум".

Отже, соціум — це соціалізоване суспільство.

Будь-який соціум має свою структуру. Основу соціальної структури су­спільства складають такі елементи: а) компоненти соціу­му — особистість, колектив, сім'я, соціальна група (існує в різноманітних формах: класи, страти, верстви, професійні та вікові угруповання тощо), соціально визначений тип су­спільства тощо; б) соціальні відносини, що існують як зв'яз­ки та взаємодії між елементами соціуму.

Соціальна структура — це сукупність відносно стій­ких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний поря­док їх взаємозв'язку та взаємодії.

 

Органічний взаємозв'язок соціальної структури і соціаль­них відносин полягає в тому, що вони взаємопроникають, взаємозумовлюють одне одного.

Опорним при дослідженні со­ціальної структури суспільства є поняття соціальної групи.

Соціальна група — це порівняно стала спільність лю­дей, яка є складовим елементом певного суспільства і характеризується спільністю інтересів, норм поведін­ки, соціально-психологічних ознак, цінностей тощо.

В кон­кретно-історичному суспільстві основними соціальними гру­пами є суспільні класи.

За К. Марксом: по-перше, існування класів пов'язане з певними історичними фазами розвитку виробництва; по-дру­ге, класова боротьба неодмінно веде до диктатури проле­таріату; по-третє, ця диктатура сама є лише переходом до знищення класів і до суспільства без класів.

Класичне марксистське визначення класів дав В.І. Ленін у праці "Великий почин": класи — це великі групи людей, що різняться між собою за місцем їх в історично визна­ченій системі суспільного виробництва, за їхнім відно­шенням (здебільшого закріпленим і оформленим у зако­нах) до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, а отже, за способом одержання і роз­міром тієї частини спільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні.

Соціальний стан — це со­ціальна група, що характеризується певним юридичним становищем, закріпленим у звичаях чи в законі, права­ми і обов'язками в суспільному житті й відносною замк­нутістю.

У східних суспільствах соціально-класова структура функціонувала як кастова. Касти — це групи людей, що займають певне успадковуване місце в соціальній ієрархи, пов'язані з традиційними заняттями й обмежені у спіл­куванні одна з одною.

Крім класів та станів, у соціально-класовій структурі су­спільства виділяють таку соціальну групу, як соціальна вер­ства. Соціальна верства — це проміжна або перехідна соціальна група, що формується порівняно самостійно (наприклад, інтелігенція, управлінці, службовці) або є елементом суспільного класу(наприклад, середня та дрібна буржуазія чи некваліфіковані, малокваліфіковані та висо­кокваліфіковані робітники), що характеризується певни­ми соціальними ознаками.

Поряд із поняттями "класи" та "соціальні верстви" в сучас­ній західній соціальній думці вживається поняття "страта".

Соціальні групи суспільства поділяють на великі, середні та малі.

Великі соціальні групи — це спільноти людей, що існу­ють у масштабі всього суспільства в цілому (суспільні класи, соціальні верстви, нації, конфесійні групи, вікові об'єднання: покоління, молодь, школярі, пенсіонери ).

До середніх (або локальних) соціальних груп можна від­нести виробничі об'єднання працівників певного підприєм­ства, науково-дослідні інститути або територіальні спільноти, наприклад, жителів одного села, міста, області, району тощо.

Специфічною ознакою малої соціальної групи є наявність безпосередніх особистісних контактів між її членами. До них належать: сім'я, сусідські угруповання, компанії друзів та ін. У малій групі індивід отримує психологічну і мораль­ну підтримку, в ній відбувається душевне спілкування, тоб­то контактність на рівні глибинних особистісних визначень. Сумісність і співчуття є психологічною ознакою спілкуван­ня в малій групі. Найяскравіше усі ці ознаки проявляються у такій малій соціальній групі, як сім'я.

Рис.2.1. Принципова схема ТЕЦ

1 – Котел; 2 – Парова турбіна 3 – Генератор;

4 – Конденсатор; 5, 10, 12, 17, 18, 19, 20– насоси;

6 – деаератор; 7 – колектор; 8 – парова лінія;

9 – теплові споживачі; 11– збірні баки; 14 – споживачі;

15 – пароводяний підігрівач; 16 – лінії теплової мережі; 21 – джерело водопостачання;

 

Принцип дії ТЕС.

Тверде паливо поступає з паливного складу за допомогою транспортера, в паливний бункер. Після чого, через дробильний пристрій «млин» за допомогою пневмотранспорту (у вигляді шпилеподібного палива) поступає в топку котла. При згорянні палива, виділяються гази з температурою 1200 – 1600º С. Ці гази нагрівають труби з водою (які розміщені в середині котла) і віддають тепло воді. В результаті чого вода перетворюється в пар з температурою 540˚ – 560º С, та тиском 130 – 200 тис. атмосфер поступає в парову турбіну «2». В наслідок різниці пари, що поступає і виходить з неї, а також різниці температур, пара розширюється і проходить через всі ступені турбіни тобто пара виконує механічну роботу і обертає вал турбіни.

Відпрацьована пара з тиском 0,035 – 0,05 тис. атмосфер і температурою 120˚ – 140 º С потрапляє в конденсатор 4, де перетворюється в дистильовану воду. Вода відкачується насосом 5 в деаератор 6, для звільнення від повітря. Відпрацьована вода насосом 20 відкачується в паровий котел.

Інша частина пари, відбирається з проміжної ступені турбіни з тиском 13 – 40 тис. атмосфер і потрапляє в теплофікаційний колектор 7, після чого потрапляє до комунально-господарських об’єктів.

При водяній системі постачання, пара поступає в колектор 7 та пароводяний підігрівач 15, де віддає своє тепло воді, яка циркулює в тепловій мережі 16 до споживачів 14 та 13. Потім по зворотній лінії, за допомогою насоса 17 знову потрапляє в пароводяний підігрівач 15.

При паровій системі теплопостачання, пара з колектора 7 прямує в парову лінію 8, а з неї в тепло споживні апарати 9, де перетворюється в конденсат, який зі збірних баків 11 насосами 12 через конденсаторну лінію потрапляє в деаератор «6», а потім в котел 1 за допомогою живлячих насосів 20.

Відпрацьовані гази з топки котла з високою температурою 350 – 450º С неможна викидати в атмосферу! А тому на шляху їхнього проходження встановлюють водяний економайзер, який додатково підігріває воду, далі гази проходять через сажоуловлювач, а потім за допомогою димососа викидається через димову трубу на великій висоті в атмосферу.

ДРЕС і КЕС мають не високий ККД (30 – 40 %). Паливо перетворюється а електричну енергію, а решта губиться разом з газами, що викидаються в атмосферу, а також з циркулюючою водою на ТЕЦ. При економній роботі, тобто при одночасному відпуску споживачам електроенергії та тепла ККД може складати 60 – 70 %. В період повного зменшення споживання тепла, ККД на ТЕЦ буде падати.

 

Рис. 2.2.1 - турбіна; 2 – генератор; 3 – конденсатор; 4 – конденсат; 5 – циркуляційні насоси;

6 – реактор; 7 – робочі канали.
Рис. 2.3. 1 - турбіна; 2 – генератор; 3 – конденсатор; 4 – конденсат; 5 – живлячий насос; 6 – циркуляційний насос; 7 – реактор; 8 – робочі канали 9 – парогенератор.

 

3. Принцип дії АЕС.

У нашій країні питома вага АЕС у сумарному виробництві електроенергії становить 12%. Перспективи електроенергетики на тривалий період в європейській частині країни будувалися на форсованому розвитку атомних електростанцій. Проте фатальна аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. зробила проблематичною цю орієнтацію.

Атомні електростанції відрізняються від звичайної паротурбінної станції тим, що на АЕС в якості джерела енергії використовується процес розподілу ядер урану, плутонію, торію та ін. У результаті розчеплення цих матеріалів у спеціальних пристроях - реакторах - виділяється велика кількість теплової енергії .

АЕС можуть виконуватися одно- і двоконтурними. У одноконтурних АЕС контури теплоносія (води) і робочого тіла (пари) збігаються; у двоконтурних АЕС контури теплоносія і робочого тіла розділені.

Принципова схема одно контурної АЕС представлена ​​на рис. 1.2, з якої видно, що все обладнання такої АЕС працює в радіаційному режимі, що ускладнює його експлуатацію, хоча і спрощує процес отримання електричної енергії.

Принципова схема двоконтурної АЕС представлена ​​на рис. 1.3. В якості регулятора швидкості протікання реакції використовують вертикально розташовані в реакторі стрижні з графіту, а як теплоносій - важку воду або рідкий гелій (-190° С). Виділяється в каналах реактора теплова енергія нагріває воду первинного контуру до температури 255˚-275 ° С. Нагріта пара поступає в парогенератор, де віддає свою теплоту воді вторинного контуру і перетворює її на пару з температурою 250˚-260° С і тиском 1,25 МПА, який подається в турбіну. Охолоджена вода з парогенератора при температурі 190° С і тиску 10 МПА подається циркуляційним насосом назад в реактор. Ця вода, що циркулює безпосередньо через реактор, є радіоактивною, тому обладнання цього контуру огороджують спеціальними залізобетонними, чавунними, свинцевими та іншими конструкціями. Вторинний замкнутий контур «парогенератор - турбіна - конденсатор» не представляє небезпеки радіоактивності і працює так само, як і в теплових паротурбінних станціях.

В даний час собівартість вироблення 1 кВт∙год електроенергія на АЕС, розташованих на європейській частині СРСР, менше, ніж на ТЕЦ на органічному паливі.

Атомні електростанції витрачають незначну кількість пального, наприклад для вироблення 1 млн. кВт∙год електроенергія витрачається близько 400 г урану. Такі станції можна споруджувати в будь-якому місці, так як вони не пов'язані з місцем розташування природних запасів палива. Крім того, навколишнє середовище не забруднюється димом, золою, пилом і сірчистим газом.

 

Тема: Структурні схеми передачі електроенергії до споживачів.

План:

1.Призначення енергетичних систем.

2.Надійність електропостачання.

1. Призначення енергетичних систем.

Дослід експлуатації показав, що коли енергетичні системи зв’язані між собою, то це дає можливість забезпечити резерв потужності та відновлювати рівень експлуатації.

Сукупність електричних станцій, ліній електропередач, теплових мереж та споживачів, що об’єднані загальним та безперервним процесом вироблення, перетворення, розподілу теплової та електричної енергії – називається енергетичною системою. Електрична мережа об’єктів електропостачання є продовженням енергетичної системи.

Приймання, перетворення та розподіл електричної енергії виконується на підстанціях. Електроустаткування складається з: трансформаторів, або інших перетворювачів електричної енергії, розподільчих пристроїв керування, захисту, а також інших допоміжних пристроїв.

Електроустаткування, на яке подається напруга, без її перетворення або трансформації, називається розподільчим пунктом.

Трансформаторна підстанція – це електротехнічний пристрій, який призначений для розподілу і трансформації електричної енергії.

В розподільчому устаткуванні, фази позначають кольорами:

Перша фаза (А) – жовтий; Друга фаза (В) – зелений; Третя фаза (С) – червона;

Рис. 3.1. Схема трансформаторної підстанції; TV1, TV2 знижуючі трансформатори, Q1 – Q6, QB вимикачі.

 

Електрична мережа поділяється:

1) По напрузі:

- низьковольтні (НН) - до 1кВ;

- високовольтні (ВН) - вище 1кВ.

2) По роду струму:

- Постійний;

- Змінний;

- однофазні, трифазні.

3) По призначенню, характеру споживачів та по призначенню територій ,на яких знаходяться:

- міські мережі;

- мережі промислових підприємств;

- мережі електричного транспорту;

- мережі сільської місцевості.

Крім того, є районні мережі, що призначенні для з’єднання електричних станцій та підстанцій на напругу вище 35 кВ. А також є міжсистемні мережі, для з’єднання потужних енергетичних систем, на напругу 330 кВ і вище.

4) Мережі можуть бути:

- Живлячі;

- Розподільчі.

5) По конструктивному виконанню:

- Повітряні;

- Кабельні;

- Струмопровідні;

Підстанції можуть бути: відкритого виконання і закритого.

Для графічного зображення енергетичної системи, а також окремих елементів та зв’язків між ними, використовують умовні позначення:

Графічні позначення на кресленнях:

1) Трансформатори: а) три обмотковий, б) дох обмотковий

Трансформатори –
двох обмоткові TV

три обмоткові TV

2) Високовольтний вимикач Q

3 ) Вимикач навантаження QW
Вимикач високої напруги

Вимикач секційний QB

 

4) Роз’єднувач: - загальне позначення QS

Роз’єднувач: - заземлюючий QSQ

5) Відсікач QR

6) Короткозамикач QN

7) Вимикач автоматичний QF

8)РубильникS

9) Генератор електричний (загальне позначення) G

10) Лінії електричного зв´язку: прокладені проводи, кабелі,

Зображення три провідникової мережі в однолінійній схемі

 

11) Запобіжник плавкий.

12) Машина електрична (загальне позначення)

Двигун асинхронний:

-з фазним ротором ( загальне позначення)

13) Головна понижуюча підстанція (ГПП).

14) Цехова понижуюча підстанція (ЦПП).

15) Розподільчий пункт

16) Муфта з´єднувальна

17) Кабельна лінія

 

Принципова схема району електропостачання

 

Дана схема виконана в однолінійному виконанні. В дійсності елементи системи, що працюють на змінному струмі, мають трифазне виконання.

2. Надійність електропостачання.

Надійність електропостачання залежить від прийнятої схеми живлення, від ступеня резервування окремих електричних систем електропостачання.

Надійність електропостачання – це здатність системи забезпечити підприємства електричною енергією хорошої якості, без зриву плану виробництва і перерви в роботі.

По надійності електропостачання всі споживачі поділяється на три категорії:

1 категорія – це електричні споживачі, перерва в електропостачанні яких може призвести до небезпеки життя людей, пошкодити основне обладнання, призвести до масового браку продукту, порушити технологічний процес. Електричні споживачі першої категорії повинні мати два незалежних джерела живлення, перерва в електричному постачанні допускається на час автоматичного відновлення живлення.

2 категорія – споживачі, перерва в електричному постачанні яких приводить до масового недовипуску продукції, простою робочих місць, порушення нормальної діяльності міських та сільських жителів. Рекомендовано живлення від двох незалежних джерел, але допускається живлення від одного трансформатора. Перерва в електричному постачанні допускається на час включення резервного живлення черговим персоналом або виїзною бригадою, але не більше 24-х годин.

3 категорія – споживачі, несерійного виробництва продукції, допоміжні цехи, комунальне господарство, сільськогосподарські заводи. Живлення таких споживачів виконується від одного джерела. Перерва в електричному постачанні для заміни пошкодженої частини дозволяється до 24-х годин.

Тема: Повітряні лінії.

План:

1.Конструктивне виконання повітряних ліній.;

2.Будова ізолятора.

3.Опори повітряних ліній.

 

1. Конструктивне виконання повітряних ліній.

Повітряні лінії – це пристрої, які призначені для передачі електричної енергії по проводам, які розташовані на опорах, на відкритому повітрі і які приєднані до опор за допомогою ізоляторів.

Повітряні лінії складаються з трьох елементів:

Проводи, ізолятори та опори.

Проводи по конструкції можуть бути одножильні і багатожильні. Одножильні з перерізом: 4; 6; 10 мм². Багатожильні: 16; 25; 35; 50; 70; 95; 120; 150; 185; 240 мм².

Мінімальний переріз встановлюється в залежності від передаючої потужності, запасу міцності, втрат на корону та номінальної напруги повітряної лінії.

Рис. 4.1. Будова багатожильного проводу. а. Провід з центральною жилою 1 та одним шаром
проводів 2, б. Провід з центральною жилою 1, та двома шарами проводів 2, 3 ( шари проводів намотані в різні сторони), в. Провід з центральною жилою 1, та трьома шарами проводів 2, 3, 4. ( шари проводів намотані в різні сторони)
На лініях напругою 220 кВ і вище застосовують розчепленні проводи - підвішені де-кілька проводів в фазі. Цим досягається зменшення напруженості електричного поля навколо проводів та послаблення іонізації повітря (корони). Відстань між проводами розчепленної фази складає 40 см. Для фіксування проводів вздовж лінії встановлюють спеціальні розпор-ки між проводами розчепленної фази.

Явище корони – це іонізація повітря навколо проводів, якщо напруженість електричного поля навколо проводів перевищує електричну міцність повітря. По мірі збільшення напруги лінії, корона що виникає через нерівності в поверхні проводу або забруднення, може перейти в загальну корону – по всій довжині проводу.

Згідно ПУЕ (правил устаткування електроустановок), максимальне значення напруги електричного поля повинно бути не більше 28 кВ/км. А тому найменші діаметри проводів марки АС (сталево алюмінієвий), що забезпечує допустимі втрати на коронування, повинні бути: при напрузі 110 кВ – діаметр проводу має бути 11,4 мм; при напрузі 220 кВ – діаметр проводу має бути 21,6 мм.

По матеріалу виготовлення проводи бувають: алюмінієві, сталеві, сталево алюмінієві.

По умовах механічної стійкості, переріз проводу більше 1000 В повинен бути не менше – 35 мм². На перетинах з лініями зв’язку, залізничними лініями, з надземним трубопроводом, переріз проводу не менше – 70 мм².

Для передачі електричної енергії на великих напругах, застосовують сталево алюмінієві проводи полегшеної конструкції типу – АСО, або підвищеної конструкції – АСУ. Наприклад: АСО – 3 ^х70 мм² (три фази з перерізом проводу 70 мм²), АСУ – 3^х95 мм².

Відстань між двома сусідніми опорами називається прогін.

Рис. 4.2. Прогін лінії на опорах з підвісними ізоляторами

Проводка до опор підвішуються сводбодно та під впливом своєї маси провід в прольоті провисає. Відстань від точки підвіс ссу проводів до нижньої точки проводу називається стрілою провісу f .

Найменша відстань від нижньої точки проводу до землі, називається габаритом наближення проводу до землі і позначається буквою – h.

Габарит забезпечує безпеку людей і руху транспорту, залежить від місця умов та напруги лінії. Для населеної місцевості h = 6 - 8 м, а для ненаселеної: h = 5 – 7 м.

Висота опори при горизонтальному розташуванні проводів, визначається габаритом та максимальною стрілою провісу, а прикріплення проводів виконується на гірляндах ізоляторів. Висота опори збільшується ще на довжину опори.

Відстань між сусідніми проводами повітряної лінії забезпечує необхідний ізоляційний проміжок і залежить від напруги. Наприклад: для ліній напругою 6 – 10 кВ ця відстань – 1 м; для ліній напругою 110 кВ ця відстань – 4 м; для ліній напругою 220 кВ ця відстань – 7 м; для ліній напругою 500 кВ ця відстань – 12 м; для ліній напругою 750 кВ ця відстань – 15 м.

Довжина прогону для ліній до 1кВ приблизно 30 – 75 м; для ліній 110 кВ довжина прогону 150 –200 м; для ліній 220 – 300 кВ приблизно 400 – 450 м.

Над повітряною лінією електропередач, для захисту від атмосферних перенапруг, застосовують грозозахисні троси, за звичай, сталево алюмінієві.

Ізолятори використовують різних типів і кріпляться до опор за допомогою крюків та штирів. Позначаються: ШС – 6 (на напругу 6 кВ), ці ізолятори фарфорові; ШД – 20 (на напругу 20 кВ).

Ізолятор служить для ізоляції проводів між собою, від землі та для кріплення проводів, шин, струмопроводів.

Підвісні фарфорові ізолятори: ПС (підвісні скляні), ПФ (підвісні фарфорові) – застсо-вують для ліній напругою 35 кВ і вище. Для напруг 110 кВ і вище, використовують тільки підвісні ізолятори, які збираються в гірлянди.

2. Будова ізолятора.

Рис. 4.3. Будова підвісного ізолятора. 1 чавунна шапка; 2. тіло (юбка); 3. кільчик; 4 отвір для кріплення ізоляторів в гірлянді або кріплення до опори.

Рис.4. 3.2. Штирьові ізолятори для ПЛ: а– фарфоровий типу ШФ-10 ( 10 кВ ), б – скляний

для мереж типу ШСС-10 ( 10 кВ ) ( штыревой, стеклянный, сетевой, рос. ), в – фарфоровий
типу ШФ ( 35 кВ )

Застосовуються такі типи підвісних ізоляторів:

- скляні штиреві типу ШС-6, ШС-10 - для ліній напругою 6 ...10 кВ;

- фарфорові штиреві типу Ш-20, ШД-35 - для ліній напругою 20 ... 35 кВ;

підвісні фарфорові або скляні ізолятори ПФ і ПС - для ліній напругою 35 кВ і вище.

Ізолятори типу ШД і ШС кріпляться до опор на гаках і штирях. При напрузі 110 кВ і вище застосовуються тільки підвісні ізолятори, які збираються в гірлянди (рис. 3.2).

Рис. 4.4. Гірлянда підвісних ізоляторів: 1 - ізолятор; 2 - затиск для кріплення проводу; 3 – провід; а гірлянда натяжних ізоляторів.

Гірлянди підвісних ізоляторів бувають підтримують і натяжні. Підтримуючі ізолятори розташовуються вертикально на проміжних опорах, натяжні гірлянди використовуються на анкерних опорах і знаходяться майже в горизонтальному положенні. На відповідних дільницях ЛЕП застосовують здвоєні гірлянди. Кількість ізоляторів в гірлянді залежить від напруги ЛЕП, ефективної і нормованої довжини шляху витоку і матеріалу опори (необхідного рівня ізоляції). На дерев'яних і залізобетонних опорах при напрузі 35 кВ ставлять два підвісних ізолятора в гірлянді, при напрузі 110 кВ - шість ізоляторів, при напрузі 220 кВ - дванадцять ізоляторів. На металевих опорах береться на один-два ізолятори більше. На повітряних лініях напругою вище 220 кВ для захисту гірлянд від пошкоджень при виникненні дуги короткого замикання застосовуються захисні роги і кільця.

Широкого застосування набули самоутримані ізольовані проводи для повітряних ліній електропередач, які прийшли на заміну неізольованим проводам марок А (алюмінієві) та АС

(сталеалюмінієві).

Само утримний ізольований провід (СІП) – система скручених в джгут проводів (фазні, нульові, додаткові) ізольованих зшитим світло стабілізованим проліетіленом або аналогічною полімерною композицією, що не потребує несучого троса та монтується за допомогою лінійної арматури до опор, стін будівель та споруд

Само утримні ізольовані проводи призначені для повітряних ліній електропередач та відгалужень до вводів у житлові будинки, господарські будівлі в усіх кліматичних районах з вітровим та ожеледовим навантаженням з температурою навколишнього середовища від мінус 60º С до плюс 50º С. СІП використовуються у будівництві повітряних ліній зі спільною підвіскою проводів 6 – 10 кВ, освітлення та ліній провідного зв’язку

Переваги СІП:

Ø так як виготовляється СІП у вигляді скрутки декількох жил, то можна позбутися
”павутини” проводів на вулицях населених пунктів;

Ø відпадає необхідність використання фарфорових або скляних ізоляторів на опорах лінй та металевих траверсах;

Ø зменшується ширина просіки під час будівництва ПЛ в лісових масивах;

Ø на відміну від неізольованих проводів традиційних ЛЕП, проводи СІП мають значно менший реактивний опір, що зменшує спад напруги вздовж такої лінії (близько 0,1 Ом/км замість 0,35 Ом/км у неізольованих проводів) на 15 – 20 %;

Ø ізоляція СІП стійка до ожеледних відкладень (налипання снігу, інею, льоду);

Ø значно менша імовірність коротких замикань;

Ø у випадку падіння проводу підвищується електробезпека населення;

Ø зменшення габаритів відносно землі (5 метрів в порівнянні з 6 метрами для неізольованих проводів), а також збільшення прогонів при проектуванні нових мереж;

Ø можливість збільшення прогону між опорами у важкодоступних місцях

Ø Можливість збільшення прогону між опорами у важкодоступних місцях (через водойми, яри, ущелини або інші перешкоди) до 100 метрів;

Ø Зменшення нормованих відстаней до будівель та інших інженерних споруд;

Ø Можливість розвантаження існуючих мереж за рахунок багато колових виходів з ТП 10/0,4;

Ø Можливість сумісної підвіски на ЛЕП проводів з різним класом напруги на існуючих опорах телефонних ліній;

Ø Можливість монтажу ПЛ по фасадах будинків;

Ø Зниження імовірності виникнення пожеж;

Ø Значне зниження ймовірності крадіжок електроенергії;

Ø Зменшення термінів будівництва та ремонту ПЛ за рахунок простоти та високої технологічності монтажу СІП;

Ø Безпечне виконання робіт поблизу ПЛ;

Ø Можливість тимчасової експлуатації ПЛ з пошкодженими опорами;

Ø Підвищення надійності та зменшення експлуатаційних витрат(у 3-4 рази).

Ø Виключена крадіжка проводів, так як вони не підлягають вторинній переробці;

Ø Висока механічна міцність проводів, що унеможливлює їх обрив;

Ø Зниження енерговитрат в ЛЕП за рахунок зменшення реактивного опору ізольованого проводу в порівнянні з “голим” (неізольованим).

Недоліки:

Ø Велика вартість виробництва, яка окупається в процесі експлуатації;

Ø Боїться грозових перенапруг

Марки проводів та їх будова

СІП–1, СІП–1А– само утримні проводи з алюмінієвими фазними струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції, з нульовою утримною жилою. Утримана жила виконана з алюмінієвою зі стальним осердям або з алюмі-нієвого сплаву високої міцності. Літера Авказує на те, що утримна жила ізольована.

Маркування фазних жил проводу виконано кольоровими повздовжними лініями на ізоляції. Можливе маркування повздовжними рисками на ізоляції, що ідентифікується доторканням.

Струмопровідні жили само утримних проводів зкручуються між собою, а при наявно-сті утримної жили, накручуються на неї.

Проводи СІП – 1, СІП – 1А використовуються для мереж 0,4 кВ.

За ознаками кріплення утриманої нульової жили можливі три основні типи проводів:

1. З неізольованою утримною нульовою жилою ( СІП – 1, СІП – 2);
2. З ізольованою утримною нульовою жилою (СІП – 1А. СІП – 2А)
3. Без утримної жили (СІП – 4, СІП – 5 , СІП – 5 нг). При цьому механічне навантажен-ня сприймається усіма струмопровідними жилами.

СІП–2 СІП–2А – само утримні проводи з алюмінієвими фазними струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції, з нульовою утримною жилою. Утримана жила виконана з алюмінієвою зі стальним осердям або з алюмі-нієвого сплаву високої міцності. Літера Авказує на те, що утримуючаа жила ізольована.

СІП – 1, СІП – 2 СІП – 1А, СІП – 2А

СІП – 1, СІП – 2 СІП – 1А, СІП – 2А

Рис.4.5. Будова проводів СІП – 1, СІП – 2, СІП – 1А, СІП – 2А 1. фазні струмопровідні жили.

з алюмінію, багато провідникові, ущільнені, 2 нульова само утримна жила з алюмінієвого сплаву АВЕ або з алюмінієвого сплаву зі стальним осердям, 3. ізоляція, 4. струмопровідні жили. з алюмінію багато провідникові, ущільнені, 5. кольорове маркування, 6. додаткова жила.( освітлення ) при необхідності.

СІП – 1, СІП – 2 СІП – 1 А, СІП – 2 А

Рис. 4.6. Будова проводів СІП – 1, СІП – 2, СІП – 1А, СІП – 2А: 1 нульова несуча жила не ізольована (СІП – 1, СІП – 2), 1 нульова несуча жила ізольована (СІП – 1 А, СІП – 2 А)

Нульова жила має надпис, який дає інформацію:- назва проводу; - переріз жил; - виробник;

- рік випуску; - номінальна напруга; сертифікат безпеки., 2. фазна алюмінієва жила, 3. ізоля-ція із зшитого поліетілену світло стабілізованого.

Технічні показники проводів

Технічні характеристики	Марка само утримних проводів
СІП – 1, СІП – 1 А	СІП – 2, СІП – 2 А СІП – 2F, СІП – 2FА
Номінальна змінна напруга при 50 Гц, кВ	1,0	1,0
Допустима температура нагрівання струмопровідних жил, не більше º С
Температура струмопровідних жил в режимі перенавантаження протягом 8 годин, не більше º С
Температура короткого замикання протягом 5 секунд, не більше º С
Температура навколишнього середовища, º С	- 60 – +50
Час служби, років	Не менше 40 років
Гарантійний строк експлуатації	3 роки

 

Таблиця проводів СІП – 1 Технічні дані.

Число та номінальний переріз жид СІП – 1 мм2	Маса кг/км	Зовнішній діаметр проводу мм2	Одно секундний струм короткого замикання кА	Струмове навантаження А	Мінімальне розривне зусилля утримних жил кН не менше
1х16+1х25		13,2	1,0		7,4
3х16+1х25		17,40	1,0		7,4
3х25+1х35		21,9	1,6		10,3
3х35+1х50		24,3	2,3		14,2
3х50+1х70		27,5	3,2		20,6
3х70+1х95		32,3	4,5		27,9
3х95+1х95		36,2	6,0		27,9
3х120+1х95		41,2	5,9		27,9
4х16+1х25		20,1	1,0		7,4
4х25+1х35		24,2	1,6		10,3
4х35+1х50		28,8	2,3		14,2
3х50+1х50+1х16		31,4	3,2		14,3
3х50+1х70+1х16		32,9	3,2		20,6
3х70+1х70+1х16		36,7	4,5		20,6
3х70+1х95+1х16		38,3	4,5		27,9
3х95+1х70+1х16		40,7	6,0		20,6
3х95+1х95+1х16		42,3	6,0		27,9
3х120-1х95+1х16		45,5	5,9		27,9
3х35+1х50+1х25		28,8	2,3		14,2
3х50+1х50+1х25		31,4	3,2		14,2
3х50+1х70+1х25		32,9	3,2		20,6
3х70+1х70+1х25		36,7	4,5		20,6
3х70+1х95+1х25		38,3	4,5		27,9
3+1х95+1х25		40,7	6,0		20,6
3х95+1х95+1х25		42,3	6,0		27,9
3х120+1х95+1х25		45,5	5,9		27,9

 

Само утримні ізольовані проводи марок: СІП – 1, СІП – 1А, СІП – 2, СІП – 2А, випускаються ЗАТ ”Завод ” Південкабель”. Провід поставляється на барабанах.
СІП – 2F, по будові аналогічні СІП – 2. Ізоляція – світло стабілізований сіланольнозшива-ємим поліетіленом (ПЕ).
СІП – 2FA по будові аналогічні СІП – 2 А, ізоляція аналогічна СІП – 2F,з сепаратором або без нього, або без несучої жили. Як несуча жила може використовуватись зміцнена сталевим дротом алюмінієва ущільнена жила.. Характеристики аналогічні проводам СІП 2. Проводи виготовляються в Росії

СІП – 3 само утримний провід з алюмінієвими струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції. Робоча напруга проводу 6 – 20

кВ. Може використовуватись на узбережжях морів, солоних озер, у промислових районах районах засолених.

Термін служби не менше 40 років, гарантійний термін експлуатації 3 роки. Мінімаль-но допустимий радіус вигину при прокладанні кабелю 10 діаметрів.

Рис. 4.7. Будова проводу СІП 3.

1. Несуча жила з алюмінієвого сплаву АВЕ або сталеалюмінієва, 2. Струмопровідна жили з алюмінію, багато провідникова, ущільнена. 3. Ізоляція з світло стабілізованого зшитого поліетілену (XLPE).

 

Номінальний переріз жили мм2	Сталеве осердя	Алюмінієва частина проводу	Товщина Ізоляції мм	d зовнішний провідників мм	Маса проводу кг/км
Кількість дротів	d ном про- відників мм	Кількість дротів	d ном про- відників мм
СІП – 3 50		3,20		3,06	2,3	12,7
СІП – 3 70	3,80	3,72	14,3
СІП – 3 95	4,50	4,40	15,9
СІП – 3 120	4,50		2,80	17,4
СІП – 3 150	4,50		3,50	19,0

 

Само утримні ізольовані проводи марки: СІП – 3 випускаються ЗАТ ”Завод ” Південкабель.

СІП – 4 само утримний провід з алюмінієвими струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції. Робоча напруга проводу 0,4

кВ. Будова проводу СІП – 4 (однієї жили) аналогічна будові проводу СІП – 3 (дивись рису-нок 4.7)

Рис. 4.8. Будова проводу СІП – 4

Само утримні ізольовані провід марки: СІП – 4, випускаються ЗАТ ”Завод ” Південкабель.
Механічне навантаження розподіляється на усі електропровідні жили.

СІП – 4шс (аналог ASxSn) само утримний провід з алюмінієвими зкрученими струмо-провідними жилами призначений для передачі та розподілу електричної енергії в силових та освітлювальних мережах змінної напруги 0,6/1,0 кВ.

На поверхні однієї жили (нульової) вказується рік виготовлення, назва підприємства виробника, марка проводу.

 

 

Механічні характеристики
Марка проводу	Номінальний діаметр струмопровідної жили,мм	Зовнішній діаметр проводу, мм	Розрахункова маса 1 км проводу,кг	Мінімальне розривне зусилля несучих жил, кН, не менше	Номінальна товщина ізоляції, мм
СІП-4 2x16	4,8	17,2	142,6	5,0	1,2
СІП-4 2x25	6,0	19,8	205,5	5,0	1,2
СІП-4 4x16	4,8	20,8	285.,3	9,8	1,2
СІП-4 4x25	6,0	23,9	410,9	15,4	1,2
СІП-4 4x35	7,0	27,1	544,7	21,5	1,2
СІП-4 4x50	8,4	30,9	730,8	30,7	1,4
СІП-4 4x70	9,8	35,6	1014,1	43,0	1,6
СІП-4 4x95	11,6	41,5	1358,5	58,4	1,7
СІП-4 4x120	13,0	45,2	1683,2	73,7	1,7

 

Механічні характеристики
Марка проводу	Номінальний діаметр струмопровідної жили,мм	Зовнішній діаметр проводу, мм	Розрахункова маса 1 км проводу,кг	Мінімальне розривне зусилля несучих жил, кН, не менше	Номінальна товщина ізоляції, мм
СІП-4 2x16	4,8	17,2	142,6	5,0	1,2
СІП-4 2x25	6,0	19,8	205,5	5,0	1,2
СІП-4 4x16	4,8	20,8	285.,3	9,8	1,2
СІП-4 4x25	6,0	23,9	410,9	15,4	1,2
СІП-4 4x35	7,0	27,1	544,7	21,5	1,2
СІП-4 4x50	8,4	30,9	730,8	30,7	1,4
СІП-4 4x70	9,8	35,6	1014,1	43,0	1,6
СІП-4 4x95	11,6	41,5	1358,5	58,4	1,7
СІП-4 4x120	13,0	45,2	1683,2	73,7	1,7

 

СІП – 5 само утримний провід з алюмінієвими струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції. Робоча напруга проводу 0,4

кВ. Будова проводу СІП – 5 (однієї жили) аналогічна будові проводу СІП – 3 (дивись рису-нок 4.7)

Рис. 4,9. Будова проводу СІП 5.

 

СІП – 5нг само утримний провід з алюмінієвими струмопровідними жилами та ізоляцією зі світло стабілізованої термопластичної полімерної композиції, яка не не поширює горіння. Робоча напруга проводу 0,4 кВ.

Будова проводу СІП – 5 (однієї жили) аналогічна будові проводу СІП – 3 (дивись рисунок 4.7)

Рис. 4. 10 Будова проводу СІП – 5 нг (As x Sn)
Само утримні ізольовані проводи марок: СІП – 5, СІП – 5 нг, випускаються ЗАТ ”Завод ” Південкабель

 

3. Опори повітряних ліній.

Повітряні лінії прокладаються на дерев’яних, залізобетонних металевих, иеталевих багатогранних опорах. По призначенню бувають: проміжні, анкерні; кутові; кінцеві. Опори є одноколові і двоколові, з тросом і без тросу.

Рис. 4.11 схема повітряної лінії.

В залежності від призначення розрізняють п'ять основних типів опор: проміжні, анкерні, кутові проміжні, кутові анкерні, кінцеві.
Проміжні опори призначені для підтримання проводів на прямих дільницях лінії. Вони не сприймають зусиль, які направлені вздовж лінії.

Найбільш розповсюджені проміжні опори – 80-90 % від загальної кількості опор. На опору діють вертикальні сили: маса проводів, ізоляторів, снігу та самої опори і горизонтальні сили : тиск вітру на провід та опору. При обриві проводу проміжна опора повинна приймати повздовжню силу не урівноваженого тяжіння на провід, що обірвався на одному з прогонів.

Рис. 4.12. Залізобетонні опори повітряної лінії 0,4 кВ (ПЛ 0,4 кВ):. П - 0,4 проміжна опора, ПП – 0,4 – перехресна проміжна, ОП – 0,4 – відгалуджувальна проміжна (отделительная – рос)

Анкерні опори призначені для сприйняття зусиль, які направлені вздовж лінії. Анкерні опори встановлюють в тих точках лінії, де по умовам місцевості прольоти по обидва боки
від опори не однакові. Тяжіння проводів зі сторони більшого прольоту буде перевищувати тяжіння проводів зі сторони меншого прольоту. Тому анкерні опори виконуються більш міцними та жорсткими, ніж проміжні

Анкерні опори повинні встановлюватись через певну кількість прогонів (через кожні 3 – 5 км лінії). Лінії мають жорстке кріплення проводів і розраховуються на обрив проводів. Проводи ліній з підвісними ізоляторами кріпляться на анкерних опорах – натяжними гірляндами, проводи однієї і тієї ж фази суміжних з опорою прогонів з’єднані петлями проводів. (Рисунок анкерних опор дивись нижче)

Кутові проміжні опори встановлюються в місцях повороту лінії. Вони сприймають зусилля, які направлені по бісектрисі кута повороту лінії. Ці зусилля визвані тяжінням проводів. Як кутові опори в деяких випадках використовуються А – подібні проміжні опори,

які встановлюють таким чином, щоб площина опори була в напрямку дії сумарного зусилля від тяжіння проводів. При різній довжині прольотів в обох напрямках від точки повороту використовують кутову анкерну опору.

Кінцеві опори встановлюються на кінцях ліній та при підході до підстанцій і призначені приймати тяжіння, що діють на опори лінії. Кріплення проводів на них є жорстким, як і на анкерних опорах за допомогою натяжних гірлянд ізоляторів. В точках повороту лінії встановлюють кутові опори.

Рис. 4.13.Залізобетонні опори повітряної лінії 0,4 кВ (ПЛ 0,4 кВ): АО – 0,4 – відгалуджуваль-на анкерна, А – анкерна (вид з боку) дивись рисунок 4.9, ПА – перехресна анкерна (вид з боку),.

Рис. 4.14. Розташування проводів та тросів на опорах: а) по вершинах трикутника, б) горизонтально, в) зворотною зіркою. 1 – троси, проводи.

Рис. 4.15. Залізобетонні опори повітряної лінії 10 кВ (ПЛ 10 кВ): П – 10 проміжна, ПА – 10 –проміжна анкерна, УПА – 10 кутова (угловая – рос.) анкерна, КА – 10 – кінцева анкерна

Сталеві опори ПЛ 10 під ізольований провід

Проміжна на 2 кола Анкерна на 2 кола Анкерна кутова на 2 кола
підвісна натяжна натяжна

Рис. 4. 16. Сталеві опори ПЛ 10 під ізольований провід

Анкерна на 2 кола натяжна

.

Сталеві багатогранні опори ЛЕП.

Сталеві багатогранні опори призначені для встановлення на високовольтних лініях елект-ропередач. Опори ЛЕП експлуатуються і І – V вітрових та ожеледних районах в населеній та ненаселеній місцевості у відповідності до ПУЕ-7 в районах з розрахунковою температурою повітря до - 65º С і вище. Багатогранні металеві опори виготовляються зі стійок у вигляді усічених пірамід із сталевого листа з поперечним перерізом у вигляді правильного багато-гранника. Секції стійок з’єднані між собою телескопічним або фланцевим з’єднанням. Тра-верси таких опор виготовляють багатогранними, решітчастими або ізолюючими.

Антикорозійний захист виконується за допомогою горячого оцинкування та цинко-наповненого композитного покриття.

Переваги багатогранних опор ЛЕП.

Строки будівництва ПЛ на багатогранних опорах мають 2^х, 4^х кратні переваги перед ПЛ на залізобетонних та решітчастих опорах.. Це обумовлено зменшенням трудовитрат за рахунок збільшення прольотних відстаней, простоти встановлення багатогранних опор, малої кілько-сті збірних елементів. Збирання опори дуже просте. Бригада з 7 – 8 чоловік витрачає на це менше двох годин. Встановлення опори на фундамент виконується звичайним краном так як опори компактні та мають невелику вагу. Кріплення опори до фундаменту здійснюється за допомогою болтів.

Економічна ефективність при будівництві ПЛ на багатогранних опорах складає 12 – 15 % в порівнянні з залізобетонними опорами, 40 – 45 % в порівнянні з решітчастими. Це обумов-лено збільшенням прольотних відстаней, зменшенням витрат на транспортування та буді-вельно монтажні роботи, малими витратими на експлуатацію, більш тривалими строками експлуатації.
Надійність експлуатації є комплексною властивістю, яка включає безвідказність, великий строк експлуатації, ремонтно придатність та зберігання. По всім цим параметрам багато-
гранні опори краще традиційних.. Термін експлуатації для залізобетонних опор складає 30 років, для решітчастих – 40 років, для багатогранних – 50років.

Безвідказність: згідно статистиці пошкодження ЛЕП на багатогранних опорах значно менше ніж на традиційних.. На лініях відсутні катастрофічні руйнування, типові для залізобетонних і решітчастих опор.

Ремонтопридатність практично не потребують ремонту, яки здійснюється в мінімальний строк.

Сталеві багатогранні опори для ЛЕП 6 – 10 кВ.
Сталеві багатогранні опориСМ10П, СМ10АУ, СМ10АО, СМ10АП, СМ10АУ-1Р, СМ10АУ-1М розроблені для підвішування сталево алюмінієвих проводів АС 50/8, АС 70/11, АС 91/16, АС 121/19 та само утримних ізольованих проводів типу СІП 3 з номінальним перерізом струмопровідної жили 50 мм², 75 мм², 95 мм², 120 мм².
Опори розраховані на застосування підвісних скляних ізоляторів ПС 70Е або підвісних полімерних ізоляторів ЛК 70/10, штирових ізоляторів ШФ-20, ШК-10.

Розшифровка умовного позначення опор:

• СМ – С – сталева, М– багатогранна (многогранная – рос.);
• П - проміжна, А - анкерна, У – кутова (угловая – рос), О – відгалуджувальна (ответвительная – рос), АП - анкерна перехідна;
• 10 - клас напруги ПЛ – 10 кВ;
• 1 – номер модифікації опори;
• Р - з встановленням роз’єднувача (розрядника), М - з встановленням кабельної муфти.

 

Проміжна опора СМ10 П

Рис. 4. 17. Сталеві багатогранні опори ПЛ 10 під провід СІП.