Припинення зобов'язань, крім виконання.
Забезпечення зобов'язань.
Наслідки невиконання зобов'язань.
Виконання зобов'язань.
Сторони в зобов'язанні.
Основи виникнення зобов'язань.
Поняття зобов'язання.
План
Література
1. Борев Ю. Б. Художественные направления в искусстве. – К., 1986.
2. Історія українського мистецтва. Т. 4. – К., 1968.
3. Історія української культури. – К.,1994.
4. Історія української літератури. – К., 1986.
5. Коваленко А. Н. Передвижники и Украина. – К., 1995.
6. Лобачевский Б. В., Горда П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1980.
7. Мороз З.П. Українська драматургія і театр другої половини ХІХ ст.. – К., 1950.
8. Огієнко І. Українська культура. – К., 1993.
9. Пимоненко М. К. Микола Пимоненко: Альбом / Авт.-упоряд. І. В. Огієвська. – К.: Мистецтво, 1983. – 107 с., іл..
10. Російщення України: Наук.-поп. зб. – К., 1992.
11. Старовойт І. С. Західноєвропейська і українська ментальність. – Тернопіль, 1995.
12. Українська культура: історія і сучасність. – Львів, 1994.
___________________________________________________________________
Мета та завдання розділу: показати велике значення, яке надавали стародавні римські юристи правовому регулюванню взаємовідносин учасників товарообміну, тому вони встановлювали їх учасникам певні права та обов'язки.
Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу
Необхідно зазначити, що вчення про зобов'язання виникло тому, що була суспільна потреба узаконити динаміку цивільних правовідносин з метою зобов'язати боржника виконати зобов'язання.
1. ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Зобов'язання - це правові обмеження, що змушують боржника виконати певні дії, зробити, дати, надати послугу, а кредитор має право це вимагати. Зобов'язальне право регулює відносини у сфері виробництва та цивільного обігу. Предметом зобов'язального права є певна поведінка зобов'язаної особи, її позитивні або негативні (тобто утримання від якоїсь дії) дії. За невиконання зобов'язання вільну людину заковували у кайдани, це боргове рабство, яке пізніше було скасоване.
Предметом зобов'язання виступає дія, яка має юридичне значення і породжує правові наслідки.
Двосторонні зобов'язання - якщо кожна сторона володіє певними правами і несе відповідні обов'язки (купівля-продаж, міна, позичка тощо). У синалагматичних зобов'язаннях права й обов'язки розподіляються рівномірно.
Натуральні зобов 'язання - ті, що не мали з боку держави позовного захисту (фідуціарний правочин, якщо мінує строк позовної давності тощо), залишався лише моральний обов'язок боржника, його ділова репутація тощо.
2.
ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Зобов'язання виникає з певних юридичних фактів. Факт- це дійсна, не видумана подія. Факти, що мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки, називаються юридичними. В свою чергу, факти поділяються на події і дії. Події-це ті факти, які наступають незалежно від волі людини, - шторм, природна смерть людини, землетрус. Дії - це факти, які наступають з волі людей, можуть носити як правомірний (договір, розлучення тощо), так і протиправний характер (делікт).
Правочин - це правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату (на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків). Як правило, встановлення прав і обов'язків сторін при укладенні більшості правочинів відбуваються у відповідності з їх волею і бажанням. Такі правочини називаються двосторонніми. Правочин, укладений без згоди чи проти волі іншої сторони (під погрозою застосування насильства), вважається недійсним. Можливі односторонні правочини (заповіт).
Підставою виникнення зобов 'язань служать юридичні факти: а) договір; б) ніби-договір; в) правопорушення; в) ніби-правопорушення.
Договірне цивільне правопорушення - цивільне правопорушення, яке порушує договір (наприклад, прострочення виконання).
Недоговірний делікт - це цивільне правопорушення, яке порушує права особи, з якою порушник у договірних відносинах не перебуває (пошкодження майна). Неправомірні дії прийнято поділяти на три типи: а) злочини; б) проступки; в) цивільні правопорушення. Зобов'язання могли виникати не лише з договорів, але й з неправомірних дій- особа, яка завдала матеріальних чи моральних збитків іншій, зобов'язана відшкодувати їх.
3. СТОРОНИ В ЗОБОВ'ЯЗАННІ
Приватне право розрізняло дольові і солідарні зобов 'язання, активні і пасивні. Наприклад, дольове пасивне зобов 'язання - кілька боржників одного кредитора відповідають кожний за свою частку боргу. Дольове солідарне зобов 'язання - з кредитором домовлено, що спільний борг він має право стягнути з будь-кого з боржників на свій розсуд (такий боржник мав право регресного позову до інших). У певних випадках кожний з боржників мав виконати усе зобов'язання у повному об'ємі (при злочині). Дольовим активним зобов'язанням називалося те, у якому кожний з кредиторів міг стягнути з спільного боржника лише свою належну частку боргу; активним солідарним - у якому кожний з кредиторів міг стягнути з боржника усю суму боргу, щоб
потім розрахуватися з іншими, відповідно до їх частки. При солідарному правочині кредитор міг висунути позов і стягнути усю масу боргу з найбільш платоспроможного з боржників, полишивши їм надалі розбиратися між собою. Презумпцією було те, що угода вважається дольовою, а солідарною вона буде лише у тому випадку, коли це спеціально встановлено законом (у деліктних зобов'язаннях) або укладеним договором.
Заміна сторін у зобов 'язанні
Новація - обновлення зобов'язання, новий договір відміняв старий без зміни сторін договору.
За погодженням з боржником кредитор укладав з третьою особою угоду, якою передавав їй своє право вимоги до боржника. Цесія -перевід боргу або поступка кредитором свого права третій особі шляхом призначення її своїм представником. Боржника лише ставили до відома, засоби забезпечення старого договору при цьому зберігалися. Цесія укладалася як з волі кредитора, так і по судовому рішенню чи на вимогу закону.
Цесія не застосовувалася, якщо: а) вимога носила чисто особистий характер (стягнення аліментів); б) при спірних вимогах (боржник оспорює борг); в) при передачі вимоги більш впливовій особі; г) опікуваному - на опікуна. При переводі боргу на нову особу вимагалася безумовна згода нового кредитора. Перевід боргу (цесія) міг здійснюватися і з ініціативи боржника, який підшукав би кредитору платоспроможну особу, що погоджувалася узяти на себе вказаний борг.
Вимоги до цесії:
а) прийняття чужого боргу із сторони того, хто приймає, було добро
вільним;
б) той, хто приймає борг, повинен бути стороннім, не родичем креди
тора;
в) перевід повинен здійснюватися юридично оформленою угодою.
4. ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Під виконанням зобов'язання розумілося виконання певною особою дії, яка власне складала зміст цього зобов'язання: передачі речі; надання речі у тимчасове користування; виконання певної роботи (дії). Без згоди кредитора заміна предмету зобов'язання не допускалася (наприклад, людина, яка позичила гроші, повинна була повернути саме гроші, а не якийсь інший предмет, навіть набагато цінніший, якщо тільки сам кредитор не погоджувався на таку заміну).
Вимоги до виконання зобов 'язань: - виконання зобов 'язання відбувається в інтересах кредитора, якщо
виконання прийняв сам кредитор.
- зобов'язання виконує сам боржник, якщо на цьому наполягає кре
дитор; .
- місце виконання зобов 'язання має принципове значення (тут береть
ся до уваги ризик транспортування, вартість перевезень тощо). Як
що місце виконання в договорі не обумовлювалося, ним вважалося
або місце проживання боржника (саме по місцю його проживання
висувався позов), або місто Рим - за принципом: Рим - наша спіль
на вітчизна;
- має бути дотриманий час виконання (саме строками визначався
нормальний ритм господарського життя). Час виконання встанов
лювався договором, в позадоговірних зобов'язаннях (наприклад,
деліктних) - законом. Якщо час не визначався, діяло правило, за
яким борг наступав негайно. Боржник, який не дотримав встанов
леного строку виконання, вважався в простроченні, тому нагаду
вання кредитора за зобов'язанням, строк виконання якого настав,
не вимагалося. Після того, як боржник прострочив, кредитор, крім
виконання самого зобов'язання, отримував право: а) вимагати по
криття усіх спричинених простроченням збитків (продукти зіпсува
лися); б) ризик випадкової загибелі індивідуального предмета зобо
в'язання переходив на боржника; в) кредитор мав право відмовити
ся від виконання зобов'язання, якщо воно втратило для нього інте
рес. Прострочення могло наступити і з вини кредитора, якщо він
відмовлявся прийняти зобов'язання без поважних причин або не
прибув на зустріч з боржником без поважних причин. В такому
випадку кредитор мав компенсувати збитки боржника, ризик випа
дкової загибелі речі покладався уже на нього;
- виконання повинно строго відповідати змісту зобов 'язання, недо
пустиме дострокове виконання зобов'язання, якщо тільки така мо
жливість спеціально не передбачена у домовленості з кредитором,
не допускається виконання зобов'язання по частинах. Заміна пред
мета зобов'язання (наприклад, віддати золотий зливок замість гро
шей) можлива тільки зі згоди кредитора.
-
5. НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
З древніх часів сформувалась відповідальність за зазіхання на особистість та на майно у формі самоуправства. Стягнення зверталося безпосередньо на особистість боржника, як у кримінальної відповідальності. Зі спливом часу форми відповідальності були пом'якшені. Римське приватне право встановлювало однакові наслідки (санкції) невиконання або неналежного виконання зобов'язання. В обох випадках або наступала відповідальність боржника, або він звільнявся від відповідальності. Відповідальність наступала у випадку поєднання двох умов - вини боржника та наявності шкоди інтересам кредитора. За відсутності, принаймні, однієї з умов відповідальність не наступала.
Під виною розумілося недотримання поведінки, яка вимагається нормами права. Юрист Павел стверджував: "Якщо особа дотримувалася усього, що вимагається... то вина відсутня". Римські юристи розрізняли дві форми вини: а) умисел (коли особа усвідомлює результати своєї поведінки і бажає їх настання та б) необережність, коли особа не передбачує можливі наслідки своєї поведінки, хоча мала б їх завбачити. Необережність була двох ступенів: груба та легка. Груба вина проявлялася у тому випадку, якщо боржник не виявляв тієї завбачливості, яку, як правило, виявляють звичайні люди Легка вина - боржник не виявив тієї завбачливості, яку повинен виявляти добрий турботливий господар. Інколи при визначенні ступеня необережності порівнювали, наскільки дбайливо боржник ставився до позиченої речі та до своєї власності. За умисел і за грубу вину боржник ніс однакову відповідальність в усіх без винятку випадках. Відповідальність за легку вину наступала лише у випадку, якщо договір був укладений в інтересах боржника. Якщо ж договір укладався в інтересах кредитора, відповідальність наступала тільки за грубу вину боржника.
Шкода - це наслідки неправомірної поведінки боржника, які складаються з порушених інтересів кредитора та певних збитків, які він поніс.
Збитки - це: 1) позитивний збиток (фактичні витрати, усяке зменшення наявного майна); 2) упущена вигода - недоотримання очікуваного прибутку.
Казус (неподолана сила, форс-мажор) — це випадок, збіг обставин, неможливість виконати зобов'язання без вини боржника, загибель речі чи інша не передбачена подія. Діяло правило — за випадок ніхто не відповідає. Боржник звільнявся від відповідальності у разі, якщо свого зобов'язання він не зміг виконати внаслідок дії випадку (казусу).
6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Забезпечення належного виконання зобов'язань застосовувалося з метою зробити невиконання не вигідним для боржника, воно досягалося або застосуванням універсального способу захисту - компенсації інтересу кредитора за рахунок боржника, що порушив зобов'язання, або використанням спеціальних засобів. Закони XII таблиць передбачали позбавлення волі для несправного боржника, однак це могло бути не вигідним для кредитора, оскільки кредитор повинен був утримувати боржника у в'язниці. Також додатковим засобом у ранньому римському праві була клятва, релігійні санкції. У період Республіки засобами забезпечення зобов’язань виступали:
• виокремлення спеціального майна або грошової суми, за рахунок
яких могло бути виконане стягнення боргу;
• завдаток. Боржник (найчастіше покупець) вручав його кредитору
в момент укладення договору. Якщо надалі боржник відмовлявся
від свого зобов'язання, він втрачав відданий завдаток. Якщо це
робив кредитор, він мав повернути боржнику подвійну суму завда
тку. При нормальному виконанні договору завдаток йшов за ра
хунок суми платежу;
• неустойка - визначена у договорі сума, яку боржник зобов'язаний
виплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного
виконання основного зобов'язання. Як правило, неустойка визна
чалася у формі додаткового, т.зв. акцесорного договору. Якщо
основний договір з якихось причин визнавався недійсним, то не
дійсним був і додатковий;
• порука (поручництво) - боржник надавав замість себе поручите
ля - особу, що вважалася боржником кредитора, доки обов'язок не
буде виконаний. Кредитор міг, в залежності від досягнутої домов
леності, або спершу вимагати виконання зобов'язання від основ
ного боржника і лише у разі його неплатоспроможності стягнути
борг з поручителя (субсидіарне зобов'язання), або відразу - на
свій розсуд - стягнути борг з боржника чи поручителя (солідарне
зобов'язання);
7. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, КРІМ ВИКОНАННЯ
Римському приватному праву були відомі принципи непорушності договору, які полягають при необхідності у збереженні первинної домовленості сторін. Неприпустимі одностороння зміна, розірвання та відмова від виконання договору. Окрім виконання, існують такі підстави припинення договору:
Новація - це договір, який відміняє раніше існуюче зобов'язання і породжує нове. Вона укладається з метою погашення раніше чинного зобов'язання та містить певний новий елемент у порівнянні з первісним зобов'язанням. Можливі два типи новацій: 1) зміна підстави договору - наприклад, борг з позики перетворюється на борг з купівлі-продажу; 2) зміна змісту договору - наприклад, річ передана у в найм, оголошується річчю, даною в позичку. Якщо змінюються сторони, це уже цесія, тобто перевід боргу.
Залік - взаємне зарахування зустрічних вимог. Для цього необхідне поєднання чотирьох умов: а) вимоги - зустрічні; б) вони дійсні; в) однорідні (гроші на гроші, зерно на зерно); г) "зрілі", тобто за двома настає строк платежу; д) безспірні. Смерть однієї з осіб не припиняє зобов'язання - на спадкоємців переходять як активи, так і пасиви - уся сукупність прав і боргів померлого. Не переходять у спадщину борги, які випливають з деліктів (наприклад, штраф за спричинену образу), якщо тільки такий делікт не збагатив спадкоємців (померлий злодій передав у спадщину украдене). За сам делікт збагачені спадкоємці відповідальності не несуть. Спадкоємці повинні повернути суму завдатку - як незаконне збагачення. Стягнення аліментів у спадщину не передається.
Випадкова неможливість виконання буває двох видів - фізична і юридична. Фізична полягає у тому, що предмет зобов'язання випадково знищується. Юридична неможливість - предмет правочину вилучається з обороту.
Висновок до теми. Зобов'язання оформлюють економічний обмін у правову форму і являють собою типові відносні правовідносини, що характеризуються чітким суб'єктним складом.
Завдання для самоконтролю
1. Дайте юридичне визначення терміну "зобов'язання". Чим зобов'язальне право відрізняється від речового? Що є предметом зобов'язання?
2. Що таке двосторонні зобов'язання, натуральні зобов'язання?
3. Як виникає зобов'язання?
4. Що таке правочин? Які правочини визнавалися дольовими, а які
солідарними у спірних випадках?
5. Чи допускалася заміна сторін у зобов'язанні? Що таке "новація"?
Що таке "цесія"? Назвіть вимоги до цесії.
6. Перечисліть вимоги до виконання зобов'язання. У яких випадках
кредитор міг відмовитися прийняти виконання зобов'язання боржником?
7. Які існують вимоги щодо часу виконання зобов'язання?
8. Умови наступу відповідальності за порушення зобов'язання.
9. У яких випадках боржник ніс відповідальність не лише за умисел і
тяжку вину, але й за легку вину? Критерії поділу вини на "тяжку" і
"легку".
10.Чи міг боржник бути звільненим від відповідальності за невиконане зобов'язання?
11.Перечисліть форми забезпечення зобов'язань.
12.У якому порядку погашалося зобов'язання у випадку смерті боржника?
13.Перечисліть види припинення зобов'язань, крім виконання.
14.Що називається "випадковою неможливістю виконання"? У яких
двох формах може виступати випадкова неможливість виконання
зобов'язання?