Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

ЛЕКЦІЯ

 

 

1. Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності.
2. Злочини проти громадського порядку.
3. Злочини проти моральності.

Відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності передбачена розділом XII Особливої частини КК (стат­ті 293-304). Цей розділ охоплює різноманітні посягання - від ма­сових заворушень до проституції. В зв'язку з цим виникає запитан­ня: чи розділом «Злочини проти громадського порядку і мораль­ності» охороняється єдиний родовым об'єкт, чи цей розділ перед­бачає посягання принаймні на два родових об'єкта? Відповісти на це можна лише на основі встановлення того, що ж слід розуміти під «громадським порядком», що таке «моральність», а також з'ясувавши: чи є моральність частиною (елементом, формою про­яву) громадського порядку, чи виступає самостійним благом, яке підлягає кримінально-правовій охороні.

Для встановлення змісту поняття «громадський порядок» слід з'ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють. Під порядком розуміють: 1) стан врегульованості су­спільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій; 2) результат дотри­мання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки. Громадський - це той, який стосується невизначеної кількості осіб, всіх членів суспільства. Такі правила і норми поведінки є загаль­новизнаними та загальноприйнятими. Саме це й дає підстави ви­знати порядок громадським.

Тобто, громадський порядок - це суспільні відносини, які скла­даються для дотримання членами суспільства прийнятих у ньому правил та норм поведінки. У більш вузькому значенні, під громадським порядком розуміють суспільні відносини, які сто­суються не всіх правил та норм поведінки, а лише тих, які забез­печують спокій у суспільстві, інтереси співжиття людей як членів громади.

Термін «моральність» зазвичай використовується паралельно з терміном мораль. При цьому, під мораллю розуміють відповідні правила поведінки людей в суспільстві, а під моральністю — ду­ховні якості, необхідні для життя людини в суспільстві та вико­нання правил моралі. Інакше кажучи, моральність - це громадсь­ка мораль.

Таким чином, моральність передбачає: 1) наявність правил (на­самперед, неправового характеру), які визначають вимоги до по­ведінки людей у суспільстві, їх духовні й душевні якості; 2) ре­зультат дотримання таких правил, поведінка, яка не викликає по­чуття сорому в самого себе чи/та оточуючих.

Таким чином, моральність - це суспільні відносини, які скла­даються, щоб забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі загальноприйнятих правил взаємної поваги, сором'язливості, роз­різнення соціальної і інтимної сторін життя та неафішування останньої, поваги до цінностей, які сповідують інші члени суспі­льства, виховання підростаючого покоління в дусі поваги до мора­льних цінностей суспільства.

У цілому можна констатувати, що, як кримінально-правові по­няття громадський порядок і моральність істотно відрізняються між собою. Відповідні суспільні відносини становлять не єдиний родовий об'єкт, а дві різні відносно відокремлені групи суспільних відносин, кожна з яких заслуговує на те, щоб становити самостій­ний об'єкт кримінально-правової охорони. Виходячи з цього, мож­на дійти висновку, що в межах розділу XII Особливої частини КК об'єднані посягання на два різних родових об'єкти - громадський порядок та громадську мораль (моральність).

Безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених статтями розділу «Злочини проти громадського порядку та моральності», виступають суспільні відносини, які складаються у зв'язку із за­безпеченням окремих складових громадського порядку (порядок поведінки в громадських місцях груп людей, громадський спокій) або є складовими моральності (моральні засади суспільства в час­тині поваги до померлих та місць їхнього поховання, в частині поширення інформації про інтимне життя людей).

Обов'язковою ознакою більшості посягань, які становлять зло­чини проти моральності, є предмет, яким є речі матеріального сві­ту (включаючи живі істоти), наділені ознаками, які прямо вказанів КК, або випливають з його статей. Це, зокрема, пам'ятки історії або культури, тварини, порнографічні предмети.

З об'єктивної сторонибільшість злочинів, передбачених роз­ділом XII Особливої частини КК, характеризується наявністю формального складу. Матеріальний склад (і, відповідно, наслідки, вказані в диспозиції статті) мають злочини, передбачені стат­тями 293, 294, 297, 298. Та й то, у цих статтях про наявність обов'язкових наслідків можна говорити остільки, оскільки вони невіддільні від діяння - викрадення, наруга, нищення тощо озна­чають не лише діяння, а й заподіяну при цьому шкоду. Крім того, матеріальними є склади кваліфікованих складів злочинів, які виді­ляються за наслідками (ч. 2 ст. 294).

Суб'єктбільшості злочинів проти громадського порядку та моральності - загальний. Відповідальність за хуліганство (ст. 296) настає з 14-річного віку, за всі інші злочини - з 16-річного віку. Водночас, в слідчо-прокурорській і судовій практиці усталеною є думка, що за злочини, які полягають у вчиненні посягань щодо неповнолітніх (наприклад, розповсюдження серед неповнолітніх творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,— ч. 2 ст. 300, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - ст. 304) слід при­тягати до відповідальності лише дорослих осіб, тобто тих, які досягли 18-річного віку. Спеціальний суб'єкт мають злочини, які вчиняють особи, що виділяються за характером виконуваних ро­лей — виступають як організатори дій групи осіб (статті 293, 294) або активні учасники (ст. 293). За ч. З ст. 298 відповідальність несе службова особа.

Суб'єктивна сторонаусіх, без винятку, злочинів проти гро­мадського порядку і моральності характеризується умисною ви­ною. Для окремих із них (зокрема, хуліганства - ст. 296) прита­манним є також спеціальний мотив.

Злочини, передбачені розділом XII Особливої частини КК, за родовими об'єктами можна поділити на двігрупи:

1) злочини проти громадського порядку (статті 293-296);

2) злочини проти моральності (статті 297-304).