Перелік рекомендованої літератури

Запитання для самоперевірки

Прийняття й реалізація рішення щодо розв’язання проблеми

Побудова та структуризація систем

Насамперед необхідно локалізувати систему, установити її межі. Для цього з усього набору наявних у даній проблемній ситуації елементів визначають, які з них безпосередньо пов'язані з цією проблемою. Їх включають до створюваної системи. Ті елементи, що не мають внутрішніх технологічних зв'язків і здійснюють на систему зовнішній вплив і/або зазнають впливу від неї, включають до навколишнього середовища даної системи. Структуризація створеної системи полягає в розбивці її на підсистеми відповідно до поставленого завдання та визначенні всіх істотних зв'язків між даною системою й системами, виділеними в навколишньому середовищі. На цьому етапі має бути сформульовано загальну ціль та критерії її досягнення, інші цілі й критерії, зроблено декомпозицію цілей і критеріїв, виявлено потреби в ресурсах і процесах.

На другому етапі закінчується вся підготовча робота, що передує вирішенню проблеми, завдяки реалізації таких чотирьох базових функцій:

– побудова та структуризація системи для вирішення проблеми;

– формування загальної цілі та критерію її досягнення;

– декомпозиція цілей системи;

– виявлення процесів і ресурсів системи.

 

Це заключний етап, що веде до кінцевого результату. Основою його є створення й дослідження моделей системи. Ось чому іноді його називають етапом побудови й дослідження моделей (моделювання).

На цьому етапі реалізуються такі три базові функції:

– оцінювання цілей і засобів їх досягнення;

– вибір оптимального варіанта розв’язання проблеми;

– упровадження рішення й оцінювання його наслідків.

 

 

1. Що являє собою діагностичний аналіз системи?

2. Опишіть етапи програми вивчення системи.

3. Перерахуйте методи, які використовують для визначення функцій, при вивченні системи.

4. Поясніть принцип структуризації систем.

5. На якій основі будується розв’язання проблеми?

6. Яку роль відіграє в цьому створення моделі та її аналіз?

 

1. Ажогин В.В., Згуровский М.З. Машинное проектирование систем оптимального управления динамическими объектами с распределенными параметрами. – К.: Вища школа, 1984.

2. Акофф Р., Эмени Ф. О целеустремленных системах. – М.: Советское радио, 1974.

3. Анисимов В.В., Закусило О.К., Донченко В.С. Элементы теории массового обслуживания и асимптотического анализа систем. – К.: Выща школа, 1987.

4. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. – М.: Наука, 1979.

5. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. – М.: Наука, 1980.

6. Анфилатов В.С., Емельянов А.А., Кукушкин А.А. Системный анализ в управлении. – М.: Финансы и статистика, 2002.

7. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980.

8. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. – М.: Политиздат, 1981. – 432 с.

9. Бардачев Ю.Н., Цокуренко А.А., Желебовский И.И. Математические основы критериальных методов управления. – Херсон, 2000.

10. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. – М.: Статистика, 1980.

11. Блауберг В.К., Садовский А.П., Юдин С.С. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. – М.: Знание, 1969.

12. Блауберг И.В., Юдин Э.Г.: Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука, 1973.

13. Богомолов А.М., Твердохлеб В.А. Диагностика сложных систем. – К.: Наукова думка, 1974.

14. Бусленко Н.П., Калашников В.В., Коваленко И.Н. Лекции по теории сложных систем. – М.: Советское радио, 1973.

15. Волкова В.Н., Денисов А.А. Основы теории систем и системного анализа. – СПб.: СПбГТУ, 2001.

16. Дегтярев Ю.И. Системный анализ и исследование операций. – М.: Высшая школа, 1996.

17. Згуровский М.3., Мельник B.C. Нелинейный анализ и управление бесконечномерными системами. – К.: Наукова думка, 1999.