Місце логопедичного масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії.
Тема: Особливості проведення логопедичного масажу в системі реабілітації дітей
Лекція 5
Мета: сформувати в студентів знання про особливості проведення логопедичного масажу, як корекційно-розвивально методу в системі реабілітації дітей раннього віку: ознайомити з основними методами, прийомами і функціями масажу.
Кількість годин: 2 години
План лекційного заняття:
1. Місце логопедичного масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії.
2. Можливості та основні прийоми логопедичного масажу.
3. Особливості масажу органів артикуляції та м’язів обличчя .
Завдання для самостійної роботи:
1. Особливості виконання елементів самомасажу дітьми раннього віку
Література:
1. Бейлинсон Л.С. Профессиональная речь логопеда: Учебно-методическое пособие.- М.:ТЦ Сфера, 2005.- 160 с.
2. Волкова Л.С. Логопедия. - М.: Владос, 1999.
3. Волкова Л.С. Хрестоматия по логопедии. - 1 –2 том. - М., 1999.
4. Гревцева Е.В. Логопедический тренинг.- СПб.:, 2002.- 144 с.
5. Методы обследования детей: Пособие по диагностике речквых нарушений/ Под общ. ред. проф. Г.В. Чиркиной. 4-е изд., доп. – М.:АРКТИ, 2005. – 240 с.
6.Новикова Е.В. Зондовый массаж: коррекция звукопроизношения. Наглядно-практическое пособие. – М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2000. – 496 с.
7. Савченко.М.А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей. - К.,1992.
8. Яковлева С.Д. Анатомо-фізіологічні та клінічні основи дефектології.- Херсон, 2001.
Логопедичний масаж — активний метод механічної дії, який змінює стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовного апарату. Логопедичний масаж є одною з логопедичних технік, яка сприяє нормалізації мовлення і емоційного стану осіб, з мовними порушеннями.
Показання до застосування масажу в логопедичній практиці. Логопедичний масаж входить в комплексну медико-педагогічну систему реабілітації дітей, підлітків і дорослих, із мовними порушеннями. Масаж використовується в логопедичній роботі з особами, у яких діагностовано такі мовні розлади, як дизартрія, у тому числі і її стерті форми, ринолалія, заїкання, а також порушення голосу. В цілому масаж застосовується в корекційній педагогічній роботі у всіх тих випадках, коли є порушення тонусу м'язів.
Логопедичний масаж – частина комплексної роботи, направленої на корекцію мовних розладів. Він може проводитися на всіх етапах корекційної роботи, але особливо важливе його використання на початкових етапах роботи. Нерідко масаж є необхідною умовою ефективності логопедичної дії.
При подоланні артикуляторних порушень логопедичний масаж проводиться разом з пасивною, пасивно-активною і активною артикуляційною гімнастикою.
При формуванні мовного дихання, голосу, нормалізації емоційного стану масаж може використовуватися в комплексі з традиційними логопедичними вправами.
Логопедичний масаж може здійснювати логопед, дефектолог, медичний працівник, який володіє технікою логопедичного масажу, тобто пройшов спеціальну підготовку і знає анатомію і фізіологію м'язів, які забезпечують мовну діяльність, а також етіопатогенез мовних порушень. Елементи масажу можуть здійснюватися батьками дитини, спеціально проінструктованими і навченими логопедом.
Фізіологічна дія масажу. Обличчя дитини, на відміну від інших частин тіла, найбільш забезпечено нервовими закінченнями і кровоносними судинами. Це відображається на стані її м'язів, за допомогою яких передаються найтонші зміни емоційного стану дитини.
Вираз обличчя в першу чергу відображає настрій і самопочуття дитини. Шкіра обличчя особливо чутлива до механічних дій. Завдяки цьому існує найтонший зворотний зв'язок між станом м'язів і нервів обличчя, виникаючим під впливом масажу, і самопочуттям та настроєм дитини.
1. Масаж робить благоприємний вплив на організм. Під впливом масажу в організмі виникає ряд місцевих реакцій, в яких беруть участь всі тканини, органи і системи.
2. Поверхня шкіри є величезним чутливим полем, яке є периферичною частиною шкірного аналізатора, а значить вона нерозривно пов'язана з центральною нервовою системою.
3. При масажі дія спрямовується не тільки на структурні шари шкіри, її судини і залозистий апарат, але і на стан ЦНС.
4 Масаж поліпшує секреторну функцію шкіри, активізує її лімфо- і кровообіг, а отже, поліпшує її живлення, підвищує обмінні процеси.
5. Масаж робить великий вплив на стан капілярів шкіри. Капілярна система є рефлексогенною зоною в судинній системі. Під впливом масажу капіляри розширяються, збільшується газообмін між кров'ю і тканинами (киснева терапія тканин). Ритмічні масажні рухи полегшують просування крові по артеріях, прискорюють відтік венозної крові.
6. Під час масажу здійснюється рефлекторна дія на всю лімфатичну систему, поліпшуючи функцію лімфатичних судин.
7. Істотно змінюється під впливом масажу стан м'язової системи. В першу чергу підвищуються еластичність м'язових волокон, сила і об'єм їх скоротливої функції, працездатність м'язів
8. Функція м'язів нерозривно пов'язана із сухожильно-зв’язочним апаратом. Під впливом масажу збільшується рухливість і еластичність м’язів.
9. Між силою дії при масажі і відповідною реакцією організму існує складна залежність. При легкому повільному погладжуванні знижується збудливість м’язових тканин. Це забезпечує заспокійливу дію, виникає приємне відчуття тепла, поліпшується самопочуття.
10 Енергійні і швидкі рухи при масажі підвищують подразливість м’язових тканин. Таким чином, логопедичний масаж надає загальну позитивну дію на організм дитини в цілому.
Основна мета логопедичного масажу:
1.Нормалізація м'язового тонусу загальної, мімічної і артикуляції мускулатури;
2.Зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату;
3.Зниження патологічних рухових проявів м'язів мовного апарату (судоми)
4.Стимуляція пропріоцептивних відчуттів;
5.Активизация тих груп м'язів периферичного мовного апарату, у яких була недостатня скоротлива активність.
6. Формування довільних, координованих рухів органів артикуляції.
2. Можливості та основні прийоми логопедичного масажу.
Масаж – це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на організм шляхом натискання, тертя, вібрації та погладжування які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини руками масажиста.
Масаж може бути загальним та місцевим. Логопедичний масаж відноситься до місцевого масажу, так як він безпосередньо впливає на різні частини артикуляційного апарату.
Прийоми масажу слід вибирати з урахуванням тонусу м’язів мовленнєвого апарату. Такі прийоми як погладжування, розтирання, натискання.
Сеанс масажу необхідно починати з прийомів загального розслаблення (релаксації). Дитина повинна прийняти положення при якому м’язи дитини максимально розслаблені, фізіологічне дихання спокійне.
Погладжування — основний прийом масажу, який залежно від методики застосування прийому і дозування сили дії може надавати заспокійливу або стимулюючу (збудливу) дію на нервову систему. Наприклад, поверхневе площинне погладжування заспокоює, охоплювання — збуджує.
На думку досвідчених фахівців в даній області, погладжування шкіри обличчя поліпшує дихання. Стимулюються обмінні процеси, підвищується шкірно-м'язовий тонус, посилюється циркуляція крові в капілярах, тонізуються і тренуються судини. Пальці рук ковзають по шкірі обличчя, не збираючи її в складки, легко натискаючи. Погладжувати слід тільки по ходу току лімфи в лімфатичних судинах - у напрямі крупних лімфатичних вузлів. Прийом рекомендується виконувати повільно (24-26 рухів в 1 хвилину), плавно, ритмічно, з різним ступенем натискання на масажовану поверхню.
Розтирання — це прийом, який рекомендується виконувати перед розминанням. Розтирання сприяє збільшенню рухливості м’язових тканин по відношенню до нижчих шарів. При цьому посилюється приток крові і лімфи до масажованих тканин, що значно поліпшує їх живлення і стимулює обмінні процеси. При виконанні даного прийому в області обличчя необхідно використовувати переступання.
Рухи при розтиранні можна проводити в будь-якому напрямі, незалежно від напряму току лімфи. Важливо не затримуватися на одній ділянці більше 8—10 секунд. Потім, для максимальної активізації роботи лицьових м'язів, рекомендується використовувати такий прийом, як розминку. В цьому прийомі можна виділити декілька фаз: фіксацію, захоплення, здавлення, стискання, відтягування і безпосередньо розминання тканин пальцями однієї руки або двох рук одночасно.
Розминання - в основному діє на м'язи обличчя, завдяки чому підвищується їх скоротлива активність. Цей прийом сприяє поліпшенню крово-і лимфообігу. Отже, поліпшуються живлення тканин, обмін речовин, зменшується або повністю знімається м'язове стомлення, підвищуються працездатність м'язів, їх тонус. Розминання є свого роду пасивною гімнастикою для м'язів. Масажні рухи при розминці рекомендується проводити в подовжньому і поперечному напрямі.
Подовжні рухи потрібно робити по ходу м'язових волокон. Випрямлені пальці слід розташувати на масажованій поверхні так, щоб перші пальці обох кистей знаходилися на передній поверхні м'яза, а інші — по сторонах від неї.
Для проведення поперечних рухів, руки треба встановити упоперек м'язових волокон так, щоб перші пальці знаходились по одну сторону масажованої ділянки, а інші — по іншу.
Корисно використовувати такий допоміжний прийом масажу, як зсування. Зафіксувавши масажовану область, проводьте короткі ритмічні рухи, зсовуючи тканини. Рухи в протилежних напрямах називаються розтягуванням. Розтягування можна виконувати двома-п'ятьма пальцями.
Ще один важливий прийом логопедичного масажу — вібрація.
При вібрації рука передає м'язам обличчя, шиї, губ, язика коливальні рухи. Даний прийом викликає посилення рефлексів. Залежно від частоти і амплітуди вібрації відбувається розширення або звуження судин. Вібрація впливає на функції різних органів.
Вібрацію можна здійснювати одним, двома або всіма пальцями. При не переривистій вібрації слід проводити по тканинах кінцевими фалангами одного або декількох пальців. При переривистій (ударній) вібрації потрібно ударяти кінчиками напівзігнутих пальців.
Близькі до вібрації допоміжні прийоми логопедичного масажу: поплескування (легкі рухи вказівним пальцем) і пунктирування, або «пальцевий душ» (рухи, які здійснюються кінцевими фалангами другого-третього або другого-п'ятого пальців, що нагадує вибивання дробу на барабані).
Вібрація не повинна викликати болісних відчуттів у дитини. Доведено, що тривала вібрація з малою амплітудою викликає заспокоєння, розслаблення, а нетривала вібрація з великою амплітудою - протилежний стан. Тривалість виконання ударних прийомів в одній області не повинна перевищувати 10 секунд. Обов'язково потрібно комбінувати вібрацію з іншими прийомами.
Переривисту вібрацію не слід здійснювати на напружених групах м'язів, щоб не викликати біль. Вибір прийомів масажу повинен залежати від м'язового тонусу.
Так, наприклад, погладжування, розтирання, розминання, поплескування, легку вібрацію доцільно використовувати при зниженому тонусі мовної мускулатури. При гіпертонусі (спастичних станах) застосовується в основному поверхневе погладжування і сильна вібрація.
Помилки, що найбільш часто зустрічаються при масажі, наступні:
1.Сильний тиск подушечками пальців може викликати неприємні відчуття у дитини або навіть біль.
2. Розведення пальців і нещільне прилягання їх до поверхні обличчя при площинному погладжуванні може привести до нерівномірної дії і виникнення неприємних відчуттів.
3. При розтиранні рука повинна не ковзати по шкірі, а зміщувати її, проводячи зсування, розтягування в різних напрямах.
4. Розтирати м’язові тканини слід зігнутими у міжфалангових суглобах пальцями (а не прямими), щоб не викликати біль.
Ефект масажу залежить від інтенсивності дії на шкіру обличчя: слабке подразнення підвищує тонус м'язів. Звичайно, зусилля, прикладені при виконанні інших прийомів, наприклад розтирання і, тим більше, розминання, повинні бути більшими, ніж при погладжуванні.