Виконання вправ
Вправа 1. Розкрийте дужки, поставте займенник у відповідному відмінку.
Микола Васильович Гоголь. (Він) належить до (ті) видатних художників, у творчості (який) відкриваються цілі етапи літературного, а значить, і суспільно-історичного розвитку. (Такий) роль випадає тільки письменникам, (який) кровно зв’язані зі (свій) народом, виражають (він) історичні шляхи і долі. Гоголь глибоко усвідомлював у (себе) (цей обов’язок: «Поети не беруться
звідкись з-за моря, але походять з (свій) народу. Це вогні, (який) злетіли з (він), передові провісники (він)».
Сам Гоголь і був (такий) провісником. Більше (той): (він) не тільки провіщав, а й сприяв загибелі старого і народження нового. «(Ми) не знаємо, - писав М.Г.Чернишевський, - як змогла б Росія обійтись без Гоголя… Все (він) життя було окрилене однією гарячою метою – думкою про служіння благу (свій) Батьківщини». В (він) творчості з особливою силою проявилися самовідданість народу…
Вправа 2. Напишіть займенники у непрямих відмінках; поясніть правопис.
Де (в) чому, де (з) ким , до (де) кого, від (аби) кого, аби (до) кого, аби (з) ким, хтозна (з) ким, з (казна) чим, від (аби) якого, ні (до) чийого, ні (з) яким, ні (в) чому, ні (до) кого, ні (на) якій, ні (в) чиїй, на (хтозна) що, на(що) небудь, хтозна (в який), на (який) небудь.
ТЕМА: ЗВЕРТАННЯ, ВСТАВНІ (ВСТАВЛЕНІ) СЛОВА І РЕЧЕННЯ, РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НИХ
Мета: поглибити знання студентів про звертання, вставні слова, виробляти вміння і навички знаходити звертання, використовувати їх у мовленні, правильно інтонувати та ставити розділові знаки при звертаннях, вставних словах і реченнях.
Тип заняття: комбіноване заняття.
Х І Д З А Н Я Т Т Я
1. Повідомлення теми, мети, завдання заняття.
Звертання– це слово або сполучення слів, що називає особу, іноді – предмет, до яких звернене мовлення.
Воно виражається іменником або іншими частинами мови в значенні іменника у кличному відмінку (рідше у називному відмінку) і вимовляється зі специфічною кличною інтонацією.
Н-д: Зоре моя вечірняя, зійди над горою.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала.
Розділові знаки при звертанні
1. Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без особливої окличної інтонації:
Н-д: Читаю знов твої листи, моя ти пташко, рідна, мила (В.Сосюра).
2. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери.
Н-д: О земле рідна! Знаєш ти свій шлях у бурі, у негоді!
Вставні і вставлені слова, словосполучення, речення.
3. Вигуки від звертання відділяються комами, Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
Н-д: Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить (В.Сосюра).
ОйДніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т.Шевченко).
Вставниминазивають такі слова, словосполучення і речення, якими автор виражає своє ставлення до висловлюваного або ставлення інших, враження, оцінку. З іншими словами в реченні вони граматично не пов’язуються і членами речення не бувають.
Вставні слова і словосполучення можуть виражати:
1) впевненість або невпевненість (мабуть, очевидно, справді, безумовно, безперечно, можливо, звичайно, значить).
2) емоції мовця (на щастя, на жаль, на сором, на зло, нівроку, чого доброго).
3) вказувати на джерело думки (кажуть, на мій погляд, на мою думку, гадаю, думаю, здається).
4) вказувати на порядок викладу думок і зв'язок між ними (по-перше, по-друге, отже, нарешті, між іншим).
5) послання на щось звичайне (бувало, як завжди, як водиться, буває).
6) протиставлення (навпаки).
Вставні слова мають досить широку сферу застосування. Одні з них використовуються переважно в книжних стилях, зокрема в науковому. Деякі з них служать засобом логічного зв’язку в тексті: отже, таким чином, скажімо, наприклад.
Вставлені слова і речення не виражають особистого ставлення мовця до висловлюваного, як вставні слова і речення, а вносять у речення додаткову інформацію, яка доповнює основне повідомлення.
Н-д: Україно моя! (А на серці тривога).
Я не можу про тебе забути ніде.
Вставні конструкції приєднуються до речення без сполучників або за допомогою сполучників сурядності та підрядності.
Вставні слова мають досить широку сферу застосування. Одні з них використовуються переважно в книжних стилях, зокрема в науковому. Деякі з них
служать засобом логічного зв’язку в тексті: отже, таким чином, скажімо, наприклад.
Виконання вправ
Вправа 1. У поданих реченнях знайдіть звертання.
1. Гей, ви зорі ясні!.. Тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?
2. Ой ти дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе.
3. Ти мене з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов’я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносице моя!
4. Не покидай мене, пекучий болю, не покидай, важкая думо-муко.
Вправа 2. Поставте іменники у кличному відмінку. З двома словами, на вибір, складіть речення.
Земля – земле, місяць – місяцю, вітер – вітре, син – сину, дочка – дочко, учитель – учителю, Київ – Києве, Дніпро – Дніпре, пісня – пісне, Олег – Олеже, Олена – Олено.
Вправа 3. Спишіть речення, з’ясуйте, в яких з них однакові слова є вставними, а в яких – членами речення або сполучниками.
1. Мені осіння ніч короткою здається. (член речення).
2. Така, здається, й я була торік (вставне слово – невпевненість).
3. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (член речення).
4. Видно, було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося (вставне слово).
5. На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка (вставне слово).
6. Відчиняли люди широко ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (член речення.)
ТЕМА: “Значення і використання фразеологізмів»
Фразеологізми – (гр. «фразіс» - вислів, зворот, логос – поняття, вчення – особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості слів і характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу та граматичної будови. (Неподільні за змістом, стійкі за будовою та структурою словосполучення): замилювати очі, як кіт наплакав, собаку з’їсти (досвідчений).
Фразеологізми за значенням часто дорівнюють одному слову: ні пари з уст (мовчати), гави ловити (неуважний), давати волю рукам (бити), жовтороте пташеня ( молодий або недосвідчений).
Фразеологізми у реченні виступають одним членом речення.
Н-д: Я собі думала, як ото наші хлопці грають у мовчанку (Леся Українка).
Українська мова дуже багата на фразеологізми. Джерела їх походження різноманітні:
1. Народна мова (прислів’я та приказки): Під лежачий камінь вода не тече. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. Язик без кісток: що хоче, те й лопоче. Чужим добром не забагатієш.
2. Вирази виробничо-професійного походження: грати першу скрипку (з мови музикантів), номер не пройде, на ловця і звір біжить (з мови мисливців), не святі горшки ліплять (з мови гончарів), сім раз одміряй – раз одріж (з мови кравців),
3. Крилаті вислови видатних письменників: Всякому городу нрав і права (Г.Сковорода). Без надії таки сподіваюсь (Леся Українка). І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко).
4. Антична міфологія: Гомеричний сміх (невтримний, громоподібний, подібний до сміху старогрецьких богів, описаного Гомером в його «Іліаді» й «Одісеї»; Аріаднина нитка – дороговказівна нитка, спосіб вийти зі скрутного становища (за ім’ям Аріадни, яка згідно з грецьким міфом, дала Тезею клубок ниток і цим допомогла йому вийти з лабіринту); Сізіфова праця – безкінечна і безплідна робота (по імені старогрецького міфічного царя Сізіфа, покараного за зневагу до богів тим, що повинен був викочувати на гору великий камінь, який зараз же скочувався вниз).
За єдністю та міцністю структури фразеологізми поділяються на:
1. Ідіоми– стійкі звороти, що виражають єдине поняття, яке можна замінити одним словом: прикусити язика (замовкнути), стояти як стовп (непорушно), товкти воду в ступі (зволікати) вкладатися в голові (розуміти).
2. Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне, узагальнене значення не випливає із значень їх компонентів: збити з пантелику (заплутати), байдики бити (нічого не робити).
3. Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких можна вмотивовувати значенням компонентів: тримати камінь за пазухою (ховати образу на когось), вивести на чисту воду (викрити), не нюхати пороху (бути недосвідченим).
4. Фразеологічні сполучення – фразеологізми, які складаються як зі слів з вільним, так і з фразеологічно пов’язаним значенням: намилити шию (вилаяти), збирати вершки (брати найкраще), вставляти палиці в колеса (заважати), чухати потилицю (задумуватися), витріщити очі (дивуватися).
В українській мові існують фразеологічні синоніми : не мати своєї голови на плечах, танцювати під чужу дудку, співати з чужого голосу, жити чужим розумом, немає кебети.
Фразеологізми можуть також бути антонімами: кури не клюють – як кіт наплакав; майстер на всі руки – ні швець, ні жнець, ні на дуді гравець; камінь за пазухою – з відкритим серцем; забити памороки – відкрити очі.
Більшість фразеологізмів емоційно забарвлені, образні. Вони широко використовуються у розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
Альфа й омега – про початок і кінець справи.
Буря в склянці води – про велике хвилювання з приводу другорядної події, яку штучно роздувають.
Випити чашу до дна – йти до кінця, перетерпіти усі незгоди.
Відкрити Америку – говорити про всім давно відоме.
Держиморда – про свавільного адміністратора, людину, грубу в поводженні.
Дух часу – так мовиться про актуальну проблему, назріле питання.
Лебедина пісня – про останній вияв таланту, останній непересічний вчинок у житті.
Гордіїв вузол – заплутана справа.
Езопівська мова – вислів, сповнений натяків, замовчувань, алегорій.
Вовк в овечій шкурі – про лицемірну людину, яка під маскою доброчесності приховує злі наміри.
Блудний син – про людину, що розкаялася у своїх гріхах.
Біла ворона – про незвичайну людину, рідкісне явище.
Перейти Рубікон – зробити безповоротний крок, рішучий вчинок.
Пуп землі – вислів характеризує людину, що безпідставно претендує на головну роль, на центральне місце.
Робити з мухи слона – занадто перебільшувати що-небудь.
Яблуко незгоди – причина суперечок.
Умивати руки – ухилятися від відповідальності.
Колесо фортуни – фортуна – щастя, удача; колесо фортуни – випадок, сліпе щастя.
Сіль землі – кращі люди свого щастя..
1. Перекладіть українською мовою:
Сломя голову – стрімголов.
И след простыл – і сліду не лишилось.
Переменить гнев на милость – змінити гнів на ласку.
Смех да и только – сміх та й годі.
Стереть в порошок – на порох стерти.
Было да сплыло – було та за водою пішло (було та загуло).
Ни в коем случае – ні на мить.
Что ни на есть лучший – щоякнайкраще.
Ни в жизнь – ні за що в світі.
Не в добрый час- лихої години.
Не будь этого – ні в якім разі (або в жодному разі).
Не к месту – не до речі.
Не по вкусу – не до вподоби.
Какой ни есть – Хоч би там який.
2. Фразеологічні звороти замініть синонімічними словами.
Висадити в повітря – підірвати.
Не тямлячи себе – у нестямі.
Скипіти гнівом – розлютуватися.
Дим коромислом – буча (сум’яття, гармидер).
Втратити свідомість – у нестямі.
Мусолити очі – надокучати.
Від землі не видно – маленький.
Як риба у воді – добре.
Вивести на чисту воду – викрити.
Водити за ніс – дурити.
ТЕМА: ВІДОКРЕМЛЕНІ ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ.
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НИХ.
Мета: поглибити знання студентів про відокремлені члени речення, знаходити їх у реченні, ставити правильно розділові знаки.
Тип заняття: комбіноване заняття.
Х І Д З А Н Я Т Т Я
1. Актуалізація опорних знань.