СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОСВІТНІЙ СФЕРІ

Лекції

Таблиця № 7.1. Дії над іменованими числами.

Поняття величини та способів її вимірювання у курсі математики початкових класів. Величини початкового курсу математики (маса, ціна, кількість, вартість, швидкість, час, відстань тощо), способи та одиниці їх вимірювання, залежність між одиницями вимірювання.

6. Як у практичній діяльності, так і в наукових дисциплінах, що займаються вивченням і вимірюванням величин, зустрічаються найрізноманітніші величини. Найчастіше у практичній діяльності людині доводиться зустрічатися з такими величинами як маса, вага, сила, час тощо. У повсякденному житті дуже часто вживаються такі терміни: вага, маса. Непоодинокі випадки, коли не вбачається ніякої різниці між ними.

Для того, щоб цього не відбувалося, нагадаємо: 1) вага – це сила, з якою тіло притягується Землею; 2) маса – це властивість тіла, що характеризує його інертність і якою користуються для вимірювання ваги тіла шляхом порівняння його з вагою іншого. Якщо маса тіла не змінюється в залежності від місця розташування на Землі, то вага тіла змінюється. Так на полюсі тіло важить на 0,5% більше, ніж на екваторі. Так само, як і для вимірювання розглянутих величин, сутність вимірювання маси полягає у порівнянні маси одного тіла з масою іншого, яке обране за одиницю вимірювання. Можна прийняти аксіоматичне означення поняття “маса тіла”. Таким чином, маса – це невід’ємна скалярна величина, що характеризує міру інертності тіла.

Означення: маса – це невід’ємна скалярна величина, що характеризує міру інертності тіла та має такі властивості:

1)існує тіло, маса якого дорівнює 1;

2)маса тіла, яке складається із кількох частин однорідного матеріалу, дорівнює сумі мас його частин;

3)маси однакових тіл, виготовлених з одного й того ж матеріалу рівні.

Аналогічно, як і при вимірюванні розглянутих величин, при вимірювання маси ми можемо зустрітися з двома випадками: 1) процес вимірювання скінченний, а тоді величина маси виражатиметься невід’ємним раціональним числом; 2) процес вимірювання нескіченний, а мірою маси є невід’ємне ірраціональне число. Основною одиницею вимірювання маси в системі “SI” є 1 кілограм (кг), а похідними: 1 грам (г)=0,001 кг; 1 центнер (ц)=100 кг; 1 тонна (т)=1000 кг.

Інші величини також можна визначити аксіоматично, але, цілком зрозуміло, що в курсі математики початкових класів навряд чи це доцільно з методичної точки зору. Крім того, слід враховувати вікові особливості молодших школярів. Разом з тим, обійтися в курсі математики І-ІУ класів зовсім без вивчення величин неможливо. Саме тому, у пояснювальній записці до програми з математики записано, що основою початкового курсу математики є арифметика цілих невід’ємних чисел та основних величин. Основними завданнями вивчення величин у початкових класах є формування уявлень дітей про деякі види величин, усвідомлення ідеї вимірювання величин, ознайомлення з одиницями вимірювання величин і співвідношенням між ними, формування конкретних уявлень про окремі одиниці вимірювання величин тощо.

Всі величини курсу математики І-ІУ класів можна поділити на дві групи. До першої із них відносять ті, відносно яких ставиться завдання навчити дітей їх вимірювати (довжина, площа). Іншу групу складають величини, відносно яких такого завдання не ставиться (час, швидкість, маса тощо). Зазначимо, що до основних завдань ознайомлення молодших школярів з величинами слід віднести доведення до їхньої свідомості того факту, що однорідні величини можна додавати, віднімати, множити або ділити на число.

До скалярних величин, які вивчаються в курсі математики початкових класів, відноситься також така величина як час. Над проміжками часу можна виконувати такі дії: додавання, віднімання, множення на число, ділення на число, ділення проміжку часу на проміжок часу, якщо вони виражені в однакових одиницях вимірювання, визначаючи при цьому у скільки разів один із них менший чи більший за інший. Для вимірювання проміжків часу використовують спеціальний пристрій – хронометр. Одиницями вимірювання часу, які розглядаються в курсі математики початкових класів є: 1 секунда (с), яка є основною одиницею вимірювання часу в системі «SI»; 1 хвилина (1 хв=60 с); 1 година (1 год=60 хв=3600 с); 1 доба, як проміжок часу, за який Земля робить один повний оберт навколо своєї осі. Вважають, що доба складається приблизно з 24 годин; 1 місяць, який може містити 28, 29, 30 чи 31 добу; 1 рік – це проміжок часу, за який Земля робить один повний оберт навколо Сонця та який містить 365 чи 366 (у високосному році) діб; одне століття, яке складається із ста років.

Одним із практичних завдань курсу математики І-ІУ класів є ознайомлення учнів з такими поняттями як ціна і вартість. Під ціною розуміють кількість грошей, яку слід заплатити за одиницю товару. Вартість розуміють як кількість грошей, що їх необхідно сплатити за кілька одиниць товару або за всю покупку. Одиницями вимірювання цих величин є 1 гривня (грн) та 1 копійка (1 к), причому 1 грн=100 к. Формування уявлень дітей про ціну і вартість відбувається у процесі розв’язування простих задах трьох видів: 1) за відомою ціною і кількість визначити вартість, наприклад: «У магазині купили 5 кг цукру за ціною 3 гривні 40 копійок. Скільки грошей заплатили за покупку?»; 2) за відомою вартістю і ціною визначити кількість, наприклад: «За цукор заплатили 17 грн. Ціна цукру 3 грн 40 коп. Скільки кілограмів цукру купили?»; 3) за відомою кількістю і вартістю визначити ціну, наприклад: «За 5 кг цукру заплатили 17 гривень. Яка ціна цукру?». Крім того, діти виконують вправи на перетворення складених іменованих чисел у прості та, навпаки, простих – у складені, наприклад: 17 грн 15 коп = 1715 коп; 256 коп=2 грн 56 коп. Також навчаються діти виконувати арифметичні операції над простими та складеними іменованими числами, вираженими в одиницях вимірювання ціни чи вартості. Приклади виконання таких вправ представлено у наступній таблиці № 7.1.

 

Додавання	Віднімання	Множення	Ділення
5 грн 70 коп +7 грн 93 коп 13 грн 63 коп	12 грн 53 коп - 4 грн 87 коп 7 грн 66 коп	6 грн 83 коп × 4 27 грн 32 коп	63 грн 54 коп : 9 = 7 грн 06 коп
+793 1363 коп=13 грн 63 коп	- 487 766 коп=7 грн 66 коп	× 4 2732 коп=27 грн 32 коп	6354 9 - 63 706 - 54 706 коп = 7 грн 06 коп

 

 

Запитання для самоконтролю та самостійної роботи студентів.

1. Побудувати перпендикуляр до заданого відрізка в його середині.

2. Поділити заданий відрізок на дві рівні частини.

3. Поділити заданий кут пополам.

4. Через точку А провести пряму, паралельну даній прямій.

5. Побудувати відрізок х, який є четвертим пропорційним для трьох заданих відрізків, тобто відрізок, який задається формулою х=(аb)/с.

6. Побудувати відрізок х, який є середнім пропорційним відрізком для двох даних, тобто відрізок заданий формулою а/х=х/b або х²=аb або х=√(аb).

7. Поділити заданий відрізок на кілька рівних частин.

8. Побудувати трикутник за трьома сторонами; за двома сторонами і кутом між ними; за стороною і двома прилеглими кутами.

 

 

Навчальне видання

 

Сілков В.В. Робоча навчальна програма та курс лекцій з математики. Методичний посібник для студентів-заочників спеціальності «Початкова освіта” (3 р.н.). – Рівне, РДГУ, 2010. – 184 с.

 

 

Відповідальний редактор: проф. В.В.Сілков

Відповідальний за випуск: проф. В.В.Сілков

Підписано до друку . . 2010 р.

Формат 60х84 1/16. Папір друкарський.

Умовн. друк. арк.

Тираж 100 примірників

Інформаційно-видавничий відділ

Рівненського державного гуманітарного університету

33028, м. Рівне, вул. С.Бандери 12

 

 

з методики викладання фахових дисциплін у ВНЗ

склав: к.ф.н., проф. П.І. Осипов
Тема 1. «ВИЩА ОСВІТА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ»

ПЛАН:

1. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОСВІТНІЙ СФЕРІ

2. СУТНІСТЬ І ЦІЛІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

3. Тенденції розвитку вищої освіти в Україні

 

У зв'язку з важливими соціально-економічними і технологічними перетвореннями у сучасному світі спостерігається еволюція постіндустріального суспільства до інформаційного суспільства. Абсолютно зрозуміло, що наше майбутнє існування буде все в більшому ступені глобалізуватися на всіх рівнях: економіки в цілому (виробництва, торгівлі, фінансової сфери) і освіти, оскільки вона за своїм призначенням покликана готувати кадрів , здатних управляти середовищем, що швидко змінюється.

В останнє десятиліття 20-го століття на міжнародних конференціях обговорювалися проблеми вироблення освітніх стратегій на третє тисячоліття. У квітні 1998 року три університети (University of Central Lancashire, UK, Institut Universitaire de Technologic de Tours, France, California State University, USA) організували і провели міжнародний освітній саміт під назвою: "Towards the Global University: Strategics for the Third Millenium". Завдання, що стояли перед учасниками саміту, полягали в ідентифікації ключових проблем стратегічного управління глобальним ринком вищої освіти на найближчі роки 21-го століття.

І хоча мова йшла про трансформацію освіти в цілому, поняття "трансформації", на наш погляд, не може бути однозначним для різних освітніх систем різних країн і різних політичних і соціально-економічних умов як з погляду умов для освіти взагалі, так і якості освіти.

У США – економічно розвиненій країні економічне навколишнє середовище знаходиться в постійному русі і розвитку, оскільки уповільнення в економічному зростанні загрожує втратою конкурентоспроможності. Характерним показником цих змін служить глобалізація економіки, відбувається інтернаціоналізація операцій мультинациональных і глобальних компаній, а також реструктуризація організацій, однією з причин якої є бажання скоротити витрати.

У зв'язку з цим студенти-випускники університетів повинні бути підготовлені з мінімальним "тренуванням", але так, щоб вони були "товаром", який можна "продати". Багато освітніх установ США відходять від традиційних форм навчання і більше звертають увагу на практичне застосування теорій.

У сучасних умовах у вищій освіті повинні враховуватися потреби глобальної економіки. При цьому основним завданням, що стоїть перед вузами, є, як ми вже відзначали, підготовка наступного покоління фахівців до управління не світом, що просто змінився, а змінами, що відбуваються у цьому світі, або змінами в майбутньому.

Процес глобалізації не може обмежуватися лише політичними та економічними факторами - він має охоплювати усі сфери суспільного життя: економічну, політичну, правову, наукову, культурну, освітню. Більше того, саме гуманітарний розвиток суспільства є головною передумовою і запорукою успішного просування в цьому напрямі. Серед інших чинників інтеграція в освітній сфері виступає одним з найважливіших - довгостроковим чинником всього процесу. Адже саме освіта значною мірою закладає погляди, цінності, способи сприйняття й інтерпретації світу тощо. Тому близькість чи принаймні співмірність освіти має стати ефективним стимулятором процесу європейської інтеграції на тривалу перспективу.

Усвідомлення цього фактору керівництвом європейських країн втілилося в започаткуванні Болонського процесу тобто підписанням 1999 року у Болон'ї 33 країнами Європи угоди про інтеграцію вищої освіти різних країн світу, що стало концентрованим вираженням загальноєвропейських інтеграційних тенденцій в освітній сфері.

Крім Європейської комісії та представників 40 країн, які вже офіційно приєдналися до Болонської декларації, «рушійними силами» в Болонському процесі виступають також Follow Up Institutions (організації сприяння з консультативними функціями); Тhе Counsil of Europe (Рада Європи), EURASHE (European Association of Institutions in Higher Education - Європейська асоціація інституцій вищої професійної освіти), EUA (European University Association - Асоціація європейських університетів), ESIB (Association of National Unions of Students in Europe - Асоціація національних союзів студентів Європи), UNESCO-CE-PES (The UNESCO European Centre for Higher Education -Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО). До «рушійних сил» Болонського процесу, безумовно, треба віднести також провідні університети Європи:

З 2002 р. розпочався процес формування Європейського дослідницького простору. 19 вересня 2003 р. відбулася Берлінська конференція міністрів вищої освіти і науки країн Європи, яка проголосила конвергенцію двох євроінтеграційних процесів: створення Європейської зони вищої освіти та Європейського дослідницького простору.