Теоретичні передумови психоаналітичного розуміння психомалюнків

Література

Основна література

1. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 200-372.

2. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 116-131.

Додаткова література

3. ІІІ Всеукраїнська студентська конференція „Актуальні проблеми природничих наук у дослідженнях студентської молоді”. Частина 2. – Черкаси, 31 травня – 1 червня 2001. – С. 107, 112, 113, 115, 116.

4. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1989. – С. 86-107.

5. Мошенська Л.В. Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К., 1998. – С. 19.

6. Практикум по арт-терапии // Под ред. А.И. Копытина. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – С. 106-136.

7. Психомалюнок як метод діагностики психосексуальної сфери в юнацькому віці / Мазяр О.В. Курсова робота з психодіагностики. – Житомир, 2001. – 75 с.

 

Емпіричне вивчення комплексу психомалюнків вказувало на дієвість закономірностей психіки, відкритих З.Фройдом, які формуються у суб’єкта з раннього дитинства і пов’язані з еротичним ніжним потягом до близьких осіб, які втім є фрустрованими.

Психоаналітична процедура надання психологічної допомоги базується на самоусуненні «Над-Я» клієнта від контролю та критики вільних асоціацій і вимог логічної єдності висловлювань.

Звертаючись до структурних компонентів психіки (Я, Над-Я, Воно), психоаналіз передбачає нейтралізацію функцій Над-Я обіцянкою приймати без критики та осуду будь-які прояви несвідомого. Тобто психоаналітик санкціонує прояв Воно, дозволяє йому виразитися. У перспективі це має призвести до усвідомлення певних аспектів свого потаємного (несвідомого) життя і системи захисних механізмів, що виступають симптомами Я у боротьбі ворожих тенденцій Воно і Над-Я. Власне ці симптоми і є суттю звернення клієнта, адже вони є неефективними, нефункціональними.

Однак несвідоме Воно, примітивне за своєю природою, здебільшого виявляється не в словах, бо це насамперед свідома форма поведінки (хоча не тільки), а насамперед у моториці: коїтальний чи агресивний акт.

Отже, роль моторики дуже велика для процесу вираження психологічного змісту у пізнанні несвідомого (теорія психомоторного зв’язку). Саме в цьому допомагає малюнок завдяки рухам руки у процесі художньої матеріалізації психологічного змісту. Вони обходять чи розм’якшують механізми психологічного захисту, дозволяють з’ясувати справжні бажання суб’єкта, які ним неефективно блокуються.

Важливим моментом, що єднає психоаналіз та процесуальну діагностику, є робота з опором і механізмами психологічного захисту. Свідомість не готова до сприймання символічної інформації: в протилежному випадку символ стає непотрібним, оскільки його функціональне призначення у приховуванні реальності, яка не відповідає етичній позиції клієнта (що і складає зміст невротичного розладу). Природно суб’єкт чинить опір об’єктивації психічної реальності, тому що усвідомлення неминуче призведе до виявлення базального комплексу неповноцінності і неадекватного прагнення його компенсувати, що буде ним розцінюватись як слабкість, проти якої він вибудував унікальну систему психологічного захисту.

Символи малюнків можна вважати посланцями від несвідомого до свідомого. Важливим є вибір саме певного символу, а його інтерпретація збагачує і зміцнює свідоме.