Діяльність — це активна взаємодія людини із середовищем, у якому він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи в нього певної потреби, мотиву(мал. 1.5).

Таблиця 2.

Найважливіші особливості діяльності
тварин	людини
Інстинктивна-біологічна діяльність	Направляється пізнавальною потребою й потребою в спілкуванні
Немає спільної діяльності, групове поводження тварин підлегле винятково біологічним цілям (харчування, розмноження, самозбереження)	Людське суспільство виникло на основі спільної трудової діяльності. Кожна дія здобуває для людей зміст лише в силу того місця, що воно займає в їхній спільній діяльності
Керується наочними враженнями, діє в рамках наочної ситуації	Абстрагує, проникає у зв'язки й відносини речей, установлює причинні залежності
Типові наследственно-закрепленные програми поводження (інстинкти). Научение обмежується придбанням індивідуального досвіду, завдяки якому спадкоємні видові програми поводження пристосовуються до конкретних умов існування тварини	Передача й закріплення досвіду через соціальні засоби спілкування (мова й інші системи знаків). Закріплення й передача досвіду поколінь у матеріальній формі, у формі предметів матеріальної культури
Можуть створювати допоміжні засоби, знаряддя, але не зберігають їх, не використають знаряддя постійно. Тварини нездатні виготовляти знаряддя за допомогою іншого знаряддя	Виготовлення й збереження знарядь праці, передача їхнім наступним поколінням. Виготовлення знаряддя за допомогою іншого предмета або знаряддя, виготовлення знаряддя взапас припускало наявність образа майбутньої дії, тобто поява плану свідомості
Пристосовуються до зовнішнього середовища	Перетворять зовнішній мир у відповідності зі своїми потребами

т. е. розуміє зміст дії. Зміст, по визначенню А. Н. Леонтьева, і є відбиття відносини мети дії до мотиву.

Мотиви й мети можуть не збігатися. Те, чому людина діє певним чином, часто не збігається з тим, для чого він діє. Коли ми маємо справу зактивністю, у якій відсутня усвідомлювана мета, те тут немає й діяльності в людському змісті слова, а має місце імпульсивне поводження,що управляється безпосередньо потребами й емоціями.

Під поводженням у психології прийнято розуміти зовнішні прояви психічної діяльності людини.

 

 

Рис. 1.5. Структура діяльності.

 

До фактів поводження можна віднести: 1) окремі рухи й жести (наприклад, уклін, кивок, стискання руки), 2) зовнішні прояви фізіологічних процесів, пов'язаних зі станом, діяльністю, спілкуванням людей (наприклад, поза, міміка, погляди, почервоніння особи, тремтіння й т.п.), 3) дії, які мають певний сенс, і, нарешті, 4) учинки, які мають соціальне значення й пов'язані з нормами поводження.

Учинок— дія, виконуючи яке, людина усвідомлює його значення для інших людей, тобто його соціальний зміст.

Главной характеристикою діяльності є її предметність.Під предметом мається на увазі не просто природний об'єкт, а предмет культури, у якому зафіксований певний суспільно вироблений спосіб дії з ним. І цей спосіб відтворюється щораз, коли здійснюється предметна діяльність. Інша характеристика діяльності — її соціальна, суспільно-історична природа.Самостійно відкрити форми діяльності із предметами людин не може. Це робиться за допомогою інших людей, які демонструють зразки діяльності й включають людини в спільну діяльність. Перехід від діяльності, розділеної між людьми й виконуваної в зовнішній (матеріальної) формі, до діяльності індивідуальної (внутрішньої) і становить основну лінію интериоризации,у ході якої формуються психологічні новотвори (знання, уміння, здатності, мотиви, установки й т.д.).

Діяльність завжди носить опосередкований характер. Уролі засобів виступають знаряддя, матеріальні предмети, знаки, символи (интериоризованные, внутрішні засоби) і спілкування з іншими людьми. Здійснюючи будь-який акт діяльності, ми реалізуємо в ньому певне відношення до інших людей, якщо вони навіть реально йне присутні в момент здійснення діяльності.

Людська діяльність завжди цілеспрямована, підлегла мети свідомо запланованому результату, що якпредставляє, досягненню якого вона служить. Ціль направляє діяльність ікоректує її хід.

Деятельность — не сукупність реакцій, а система дій, зцементованих у єдине ціле її мотивом, що спонукує. Мотив — це те, заради чого здійснюється діяльність, він визначає зміст того, що робить людина. Базові знання про діяльність, мотиви, навички представлені в схемах.

Нарешті, діяльність завжди носить продуктивний характер,тобто її результатом є перетворення як у зовнішньому світі, так й у самій людині, його знаннях, мотивах, здатностях іт.д. Залежно від того, які зміни відіграють головну роль або мають найбільша питома вага, виділяються різні типи діяльності (трудова, пізнавальна, комунікативна йт.п.).