Діяльність — це активна взаємодія людини із середовищем, у якому він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи в нього певної потреби, мотиву(мал. 1.5).
Таблиця 2.
Найважливіші особливості діяльності | |
тварин | людини |
Інстинктивна-біологічна діяльність | Направляється пізнавальною потребою й потребою в спілкуванні |
Немає спільної діяльності, групове поводження тварин підлегле винятково біологічним цілям (харчування, розмноження, самозбереження) | Людське суспільство виникло на основі спільної трудової діяльності. Кожна дія здобуває для людей зміст лише в силу того місця, що воно займає в їхній спільній діяльності |
Керується наочними враженнями, діє в рамках наочної ситуації | Абстрагує, проникає у зв'язки й відносини речей, установлює причинні залежності |
Типові наследственно-закрепленные програми поводження (інстинкти). Научение обмежується придбанням індивідуального досвіду, завдяки якому спадкоємні видові програми поводження пристосовуються до конкретних умов існування тварини | Передача й закріплення досвіду через соціальні засоби спілкування (мова й інші системи знаків). Закріплення й передача досвіду поколінь у матеріальній формі, у формі предметів матеріальної культури |
Можуть створювати допоміжні засоби, знаряддя, але не зберігають їх, не використають знаряддя постійно. Тварини нездатні виготовляти знаряддя за допомогою іншого знаряддя | Виготовлення й збереження знарядь праці, передача їхнім наступним поколінням. Виготовлення знаряддя за допомогою іншого предмета або знаряддя, виготовлення знаряддя взапас припускало наявність образа майбутньої дії, тобто поява плану свідомості |
Пристосовуються до зовнішнього середовища | Перетворять зовнішній мир у відповідності зі своїми потребами |
т. е. розуміє зміст дії. Зміст, по визначенню А. Н. Леонтьева, і є відбиття відносини мети дії до мотиву.
Мотиви й мети можуть не збігатися. Те, чому людина діє певним чином, часто не збігається з тим, для чого він діє. Коли ми маємо справу зактивністю, у якій відсутня усвідомлювана мета, те тут немає й діяльності в людському змісті слова, а має місце імпульсивне поводження,що управляється безпосередньо потребами й емоціями.
Під поводженням у психології прийнято розуміти зовнішні прояви психічної діяльності людини.
Рис. 1.5. Структура діяльності.
До фактів поводження можна віднести: 1) окремі рухи й жести (наприклад, уклін, кивок, стискання руки), 2) зовнішні прояви фізіологічних процесів, пов'язаних зі станом, діяльністю, спілкуванням людей (наприклад, поза, міміка, погляди, почервоніння особи, тремтіння й т.п.), 3) дії, які мають певний сенс, і, нарешті, 4) учинки, які мають соціальне значення й пов'язані з нормами поводження.
Учинок— дія, виконуючи яке, людина усвідомлює його значення для інших людей, тобто його соціальний зміст.
Главной характеристикою діяльності є її предметність.Під предметом мається на увазі не просто природний об'єкт, а предмет культури, у якому зафіксований певний суспільно вироблений спосіб дії з ним. І цей спосіб відтворюється щораз, коли здійснюється предметна діяльність. Інша характеристика діяльності — її соціальна, суспільно-історична природа.Самостійно відкрити форми діяльності із предметами людин не може. Це робиться за допомогою інших людей, які демонструють зразки діяльності й включають людини в спільну діяльність. Перехід від діяльності, розділеної між людьми й виконуваної в зовнішній (матеріальної) формі, до діяльності індивідуальної (внутрішньої) і становить основну лінію интериоризации,у ході якої формуються психологічні новотвори (знання, уміння, здатності, мотиви, установки й т.д.).
Діяльність завжди носить опосередкований характер. Уролі засобів виступають знаряддя, матеріальні предмети, знаки, символи (интериоризованные, внутрішні засоби) і спілкування з іншими людьми. Здійснюючи будь-який акт діяльності, ми реалізуємо в ньому певне відношення до інших людей, якщо вони навіть реально йне присутні в момент здійснення діяльності.
Людська діяльність завжди цілеспрямована, підлегла мети свідомо запланованому результату, що якпредставляє, досягненню якого вона служить. Ціль направляє діяльність ікоректує її хід.
Деятельность — не сукупність реакцій, а система дій, зцементованих у єдине ціле її мотивом, що спонукує. Мотив — це те, заради чого здійснюється діяльність, він визначає зміст того, що робить людина. Базові знання про діяльність, мотиви, навички представлені в схемах.
Нарешті, діяльність завжди носить продуктивний характер,тобто її результатом є перетворення як у зовнішньому світі, так й у самій людині, його знаннях, мотивах, здатностях іт.д. Залежно від того, які зміни відіграють головну роль або мають найбільша питома вага, виділяються різні типи діяльності (трудова, пізнавальна, комунікативна йт.п.).