Загальна характеристика асоціативної психології

ПЛАН.

ТЕМА: РОЗВИТОК АСОЦІАТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В XIX СТОЛІТТІ.

ЛЕКЦІЯ 6.

(4 години)

1. Загальна характеристика асоціативної психології.

2. Класичні теорії асоціативної психології.

3. Розвиток асоціативної психології в другій половині XIX століття.

4. Становлення експериментальної психології.

На початку XIX в. асоціативна психологія залишалася єдиною психологічною школою, предмет якої - свідомість - був визнаний усіма без винятку вченими. У класичних теоріях ассоцианизма, що з'явилися на початку XIX в., зміст свідомості розглядався як комплекс відчуттів і подань, з'єднаних за законами асоціацій.

Однак уже до 40-50-м років стали виникати теорії, що обумовили істотні зміни в розвитку науки. Насамперед, мова йде про позитивізм, поява якого в 30-і роки привело до перегляду критеріїв, яким повинна відповідати наукова дисципліна. Засновник цього напрямку О. Конт уважав, що розвиток світогляду й пояснювальних принципів, що лежать в основі наукового знання, проходить три стадії - теологічне, метафізичне й, нарешті, наукове, або позитивне, мислення. На його думку, не тільки люди, але й окремі науки проходять ці стадії, а в деяких з них вони переплітаються, сполучаючи щире дослідження з метафізикою й догматичною вірою. Виходячи із цього, Конт увів свою класифікацію наук, у якій особливо виділив так називані абстрактні науки, що мають справу не із предметами, а із процесами, при вивченні яких можна вивести загальні закони.

Психології в цій класифікації не найшлося місця. Ні по предметі, ні, головне, по методу дослідження вона ніяк не могла претендувати на володіння позитивною парадигмою. Конт відніс її до метафізичного й частково навіть теологічним наукам і вважав, що вона повинна відмовитися від статусу самостійної дисципліни, з'єднавшись із біологією й соціологією (так він називав всі суспільні науки).

Таким чином, для того щоб залишитися незалежною й об'єктивною (позитивної) наукою, психології необхідно було переглянути свої основні методологічні принципи й, насамперед, знайти об'єктивний і точний метод дослідження щиросердечного життя, який би не уступав методам природних наук. Провідні психологи XIX в. - Д. С. Милль, Г. Спенсер, як і вчені інших напрямків, розділяли позитивістські погляди й прагнули трансформувати психологію в руслі позитивізму. Це завдання зважувалося на протязі майже ста років.

Протягом другої половини XIX в. багато вчених (Д. ( Г. Спенсер, А. Бэн, И. Ф. Гербарт, В. Вундт) пропонували варіанти побудови психології. Загальної була ідея про важливість перегляду предмета психології й введення нового методу. Залишалася думка про те, що самоспостереження не може залишатися основним методом, тому що він повинен бути надындивидуальным і достовірним. Не менш важливим був і той факт, що самоспостереження могло вважатися достовірним тільки в тому випадку, якщо психіка обмежувалася областю свідомості. Але вже до середини XIX в. усе більше вчених особливо в Німеччині, слідом за Лейбницем дійшли висновку про існування не тільки свідомих, але й несвідомих явищ. Дослідження психіки маленьких дітей і тварин, у яких самоспостереження неможливо, також доводило, що цей метод не може залишатися провідної і єдиним у психології.

Поэтому психологія повинна була, по-перше, навчитися використати спостереження за іншими, по-друге, розробити об'єктивний метод вивчення щиросердечного життя. Із середини XIX з'являється усе більше робіт, що пропонують різноманітні варіанти.

Ще одним важливим фактором, що зробив вплив на розвиток психології в цей період, була поява еволюційної теорії Дарвіна, що мала вирішальне значення в повороті психології до природознавства. Філософія, що сама в той час переживала методологічну кризу й зазнавала критики з боку позитивізму, не могла допомогти психології в рішенні її проблем. У той же час, що активно розвивається природознавство, насамперед біологія й фізіологія, давало психології зброя в боротьбі за об'єктивність, допомагало сформувати експериментальний підхід до психічного.

Теорія еволюції дозволила також переглянути постулати безнадійно застарілого механістичного детермінізму. Ідея про те, що метою психічного розвитку є адаптація до середовища, структурировала багато відкриті на той час факти.