Лекція 4. Функціональне та будівельне зонування території міста. Склад та принципи формування основних функціональних зон міста. Планувальна структура міста.

У 1903р. відомим англійським архітектором Тоні Гарньє було запропановано проект «індустріального міста». Він вперше спробував окреслити проблеми сучасного містобудівництва та зокрема промислового міста. А саме в цьому проекті ним було внесено :

- ясний розподіл між основними функціями міста (виробництво, житло, відпочинок );

- транспортного та пішохідного руху ;

- планування житлових районів, що пронизуються зеленими просторами зі школами на відкритих ділянках.

У 1933р. в Афинах відбувся 4-й Всесвітній конгрес архітекторів (СІАМ), на якому було визначено та сформульовано основний принцип сучасного містобудівництва –функціональне зонування території міста.

Ітоговим документом роботи конгресу була Афінська хартія :

« ТРУД. Расстояния между жилищем и производстенными территориями должны быть прямыми и короткими с минимальными затратами времени на их преодоление. Промышленные районы должны быть независимы от жилих районов и других функциональных зон и изолированы от них зеными полосами или нейтральными зонами.

Некоторые малые промышленнне предприятия тесно связанные с городской жизнью, могут оставаться в жилой застройке города, обслуживая отдельнные жи- лые районы. Важные промышленнные районы и зони должны примыкать к железным дорогам, судоходным рекам, гаваням и главным транспортным путям.

Деловые районы должны обладать благоприятными средствами связи с жилыми и промышленными зонами….»

Територія на якій розташовується комплекс будинків та споруд особливого та конкретного призначення називаються зоною. Взаємне розташування зон називається функціональним зонуванням.

Функціональне зонування – диференціація території міста за характером використання , тобто по типу функціонального призначення - один з основних принципів раціонального планування та просторової структури міста.

За ДБН 360 – 92** територія міста поділяється на:

 

1. Сельбищну зону.

2. Промислову зону, в т. ч.:

а)комунально-складська підзона;

б)підзона зовнішнього транспорту. 3.Ландшафтно-рекреаційну зону.

Сельбищна зона займає ~ 50% території.

 

До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

До неї входять:

- територія житлових будинків;

- територія громадських установ;

- внутрішньо сельбищна, вулично-дорожня мережа;
-площі, сквери, парки та інші місця загального користування.

Ця територія проектується з розрахунку 80-180 м²/1люд Ділянки міських громадських закладів 15-20% території. Вуличньо дорожня мережа і майданчики 15-20% території. Загально міські ділянки території 15-20%.

Розташування сельбищної території у найбільш зручних місцях: добре інсольованої та вентильованої території.

 

Промислова зона потребує санітарно-захисні розриви, які в залежності від шкідливості виробництва бувають від 50-500м, а іноді і 1000м.

Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними виробничих об'єктів, у т.ч. комплексів наукових установ з дослідними підприємствами, комунально-складських об'єктів, підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарських продуктів; санітарно-захисних зон промислових підприємств; об'єктів спецпризначення (для потреб оборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського й приміського сполучення внутрішньоміської вулично-дорожної і транспортної мережі; ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста.

Примітка. Промислові підприємства, які не виділяють у навколишнє середовище екологічно шкідливих, токсичних, пилоподібних і пожежонебезпечних речовин, не створюють підвищених рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, не вимагають під'їзних залізниць, допускається розміщувати у межах сельбищних територій або поблизу них з дотриманням санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог.

Технологічні території в промислових зонах займають ~ 50% території. Озеленені та резервні території- 35%.

Транспортні споруди та шляхи, адміністративні центри - 5%

 

Комунально-складська підзона проектується з розрахунку 3-5 м²/1люд Територія водозаборів та водозабірних споруд, очисні споруди, водовідведення та каналізації, теплоцентралі, споруди комунального господарства.

Підзона зовнішнього транспорту:

підприємства та територія транспорту міжміського сполучення. Залізничний транспорт(розриви між ними 100м).

Автошляхи 1-2 категорії(санітарний розрив 200м) Аеропорт (санітарний розрив 5-9км)

 

Ландшафтно-рекреаційна зона.

2.4 До ландшафтно-рекреаційної території входять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити парки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, які формують систему відкритих просторів; заміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, міжселищні зони відпочинку; курортні зони (у містах і селищах, що мають лікувальні ресурси).

Проектується з розрахунку- 50 м2 на 1-го мешканця.

 

 

Схема функціонального зонування території міста:

 

Умовні позначки :

 

- сельбищні території ;

- центр міста ;

- промислова зона ;

- комунунально –складська підзона ;

- ландшафтно – рекреаційна зона

 

Принципові схеми розташування основних функціональних зон в містах різної величини :

а)

 

 

Схеми а) та б) – паралельні, характерні для малих та середніх міст.

Схема в)- перпендикулярна, характерна для великих та значних міст.