Вирахування площ засобами Geonics

Для визначення площі об’єктів необхідно використати команду Утилиты – Измерения:

Площадь и периметр контуров – використовується для визначення площі і периметра одного конкретного замкнутого контуру.

Площадь замкнутых контуров – використовується для визначення площі:

Ø всіх замкнутих контурів на конкретному вказаному шару даних (поСлою)

Ø конкретного вказаного одного або декількох контурів (примитив)

Площадь замкнутых контуров на слое – використовується для визначення площі всіх замкнутих контурів на шарах даних, які активні на поточному проекті.

Вирахування площі дорожньої мережі

Визначення площі дорожньої мережі виконується за допомогою команди з головного меню Горизонтальная – Улицы и проезды – Площадь.

Площу можна визначити двома шляхами:

· для дорожньої мережі на конкретному шарі даних (поСлою)

· для конкретного вказаного одного або декількох частин дорожньої мережі на різних шарах даних (пРимитив)

 

Для визначення лінійних і площових характеристик об’єктів є можливість використання стандартної панелі інструментів AutoCAD Inquiry або головне менюTools – Inquiry.

При застосуванні команди List в текстовому вікні AutoCAD Text Window виводиться вся інформація про виділені об’єкти.

 

Тема 6: Геостатичний аналіз

1. Просторова інтерполяція

2. Моделювання поверхонь та їх оцінка

1. Просторова інтерполяція

Останніми роками модулі геостатистичного аналізу і моде­лювання включаються до складу інструментальних ГІС з розви­неними аналітичними можливостями. Вони дають можливість дослідження структури дискретних наборів просторово-коорди­нованих даних, побудови на їх основі безперервних_поверхонь і, таким чином, оцінки (прогнозу) значень змінної в точках (комірках растра), у яких вона не визначалася (не спостерігалася, не вимірювалася), і оцінки точності (або похибки) цієї побудови з використанням статистичних методів. Як приклад таких моду­лів наведемо розширення (extention) Geostatistical Analyst (Геостатичний аналіз), введене розробниками до складу ГІС-пакетів фірми ESRI, починаючи з пакетів сімейства ArcGIS версії 8.1, модуль ПОВЕРХНЯ MapInfo Professional, Modeling and Geostatistics (Моделювання повер­хонь і геостатистика).

В основі методів побудови (моделювання) безперервних повер­хонь на основі дискретних (точкових) масивів просторово-коор­динованих даних лежать процедури просторової інтерполяції. При цьому використовуються як стохастичні, так і детерміністичні підходи.

Інтерполяція - обчислення проміжних значень якої-небудь вели­чини за деякими відомими її значеннями. Інтерполяція викорис­товується в багатьох прикладних напрямках наук про Землю. У метеорології інтерполюються дані спостережень метеостанцій для одержання карт погоди на великі території, інтерполюються дані океанологічних і гідрологічних вимірювань, будуються поля кон­центрацій речовин у різних середовищах та ін. Для створення інтерпольованої карти як мінімум необхідний набір точок з даними про їх просторове положення (координати х, у в користувальницькій системі або у вигляді широти/довготи) і кількісне значення параметра (z) у цих точках - висота, тиск, температура, концентрація забруднювача та ін. Завданням просторової інтерполяції є побудова на основі мережі вихідних точок суцільної поверхні з заданим розміром кроку сітки вузлів, що розраховуються. Залежно від необхідної просторової точності вибирається різний крок (наприклад, ділянка розміром 10x10 км може бути інтерпольована із кроком 100 м (100x100 вузлів сітки) або з кроком 10 м (1000x1000 вузлів). На підставі числових зна­чень точок даних розраховується значення для кожного вузла мере­жі, що інтерполюється. Звичайно процедура інтерполяції виконуєть­ся для області прямокутної форми – растра.

В англомовній науковій літературі процедура побудови регу­лярної прямокутної сітки числових значень на основі мережі нерегулярних точок одержала усталене найменування gridding, масив інтерпольованих по регулярній сітці даних - grid, окремий вузол інтерпольованої сітки - node. На основі регулярного маси­ву даних х, у, z можливе проведення великої кількості аналітич­них процедур, а також побудова різних видів графічних відобра­жень поверхонь: ізолінійних зображень, блок-діаграм, напівтонових або градієнтних зображень.

Існуючі методи інтерполяції можна поділити на дві великі групи - глобальні і локальні. Локальні методи інтерполяції, у свою чергу, поділяються на локальні детерміновані і локальні стохастичні.

 

 

Рис. 1. Характеристика методів інтерполювання

 

2. Моделювання поверхонь та їх оцінка

 

Для моделювання безперервних поверхонь на основі дискретного масиву даних використовується процедура локальної інтерполяції, аналогічна до тієї, що застосовується при інтерполяції методом зваженого ковзного усереднювання, відповідно до якої розрахунко­ве значення змінної z у деякій точці простору х₀ задається виразом:

(1)

 

де z(х) - значення змінної z у і-х точках простору (комірках растра), отримані на основі вимірювань або спостережень;

- вагові коефі­цієнти для цих значень.

Рис.2 Поверхня (Локальна інтерполяція)

Для визначення вагових коефіцієнтів Li що забезпечують мі­німум похибки при заданому масиві просторово-координованих даних, використовується оптимізована варіограмна модель. Про­цедура визначення вагових коефіцієнтів лінійної моделі (8.1) базується на теорії випадкових процесів, виходячи з якої диспер­сія оцінки змінної z(х) може бути записана як функція значень напівдисперсії між всіма парами проб (вимірювань), а також між всіма пробами (вимірюваннями) і оцінюваною точкою (х₀), та значень вагових коефіцієнтів:

(2)

 

де дисперсія відхилень оцінного (прогнозного) значення змінної в точці оцінювання (прогнозу) від істинного, тобто похибка оціню­вання (прогнозу), або «кригінговська дисперсія»;

напівдисперсії змінної z між точкою оцінювання х₀ і точками вимірювань x_i, та між точками вимірювань х_i і х_j відповідно визначува­ні з використанням оптимізованої варіограми;

N - кількість точок вимірювань в околах точки х₀ радіусом а;

- залишкова дисперсія варіограмної моделі, тобто с₀.

Завдання оптимальної інтерполяції, таким чином, полягає в знаходженні такого набору вагових коефіцієнтів , який би забез­печував максимальну точність оцінки, тобто мінімальну дисперсію . Отже, постає завдання мінімізації функції дисперсії, розв'язком якої є ті вагові коефіцієнти, які цей мінімум забезпечують.

Рис. 3 Поверхня (локальна інтерполяція, метод idw )

 

Відомо, що будь-який екстремум функції багатьох змінних су­проводжується рівністю нулю всіх часткових похідних у точці екс­тремуму. У нашому випадку всі часткові похідні є лінійними функ­ціями, і пошук екстремуму зводиться до розв'язання системи ліній­них рівнянь. Позитивна напівизначеність функції варіограми за­безпечує, що розв'язання системи існуватиме, буде єдиним і відпові­датиме саме мінімуму дисперсії, а не максимуму.

Для забезпечення однієї з головних вимог завдання оціню­вання - вимоги незміщеності оцінки — у систему (2) необхід­но ввести додаткове рівняння, що визначає умову рівності оди­ниці суми всіх вагових коефіцієнтів, або, що те ж саме, додати відповідний доданок у рівняння функції, що мінімізується:

(3)

де - множник Лагранжа.

Обчислюючи і прирівнюючи до нуля часткові похідні, одержу­ємо систему лінійних рівнянь:

(4)

 

Де середнє значення варіограми між точками А і В.

Розв'язком системи (4) є і шукані вагові коефіцієнти, і значення множника Лагранжа, які дозволяють окрім, власне оцінки змінної 2, у будь-якій точці простору або комірці растра ви­значити значення кригінгової дисперсії.

Для знаходження значень змінної в тих точках простору, де вимірювання не проводилися, використовується модель (1) зі знайденими ваговими коефіцієнтами. При використанні растро­вої моделі просторових даних оцінка (прогноз) проводиться для всіх комірок растра з невідомими значеннями змінної. У комір­ках, де значення змінної відомі, ці значення беруться як оцінні. У результаті будується (моделюється) безперервна поверхня z(х), що задовольняє сформульовані вище вимоги - мінімуму похибки і незміщенності.

Дисперсія відхилень оцінного (прогнозного) значення змінної від істинного, тобто похибка оцінювання (прогнозу), для кожної точки простору (комірки растра) обчислюється за формулою (2).

Описаний метод просторової інтерполяції відомий як звичай­ний лінійний (або ординарний) точковий кригінг.

 

Тема 7: Особливості виконання польових робіт електронними приладами

 

1. Функціональні можливості сучасних електронних приладів

2. Метод вільного вибору станції

3. Порядок знімання контурів

1. Функціональні можливості сучасних електронних приладів

 

З появою цифрових приладів дещо трансформувалася традиційна класифікація оптико-механічних приладів, зокрема теодолітів та нівелірів. Як правило, всі фірми виробники випускають електронні прилади двох класів: високоточні та прилади для рутинних робіт (масових робіт). Останні відповідають класу точних приладів, але в порівнянні з високоточними мають малі габарити, вагу, більшу швидкодію та простоту експлуатації.

Електронні прилади технічної точності практично не випускаються. Причин цьому дві. Перша – вартість точного і технічного приладу практично однакова, і друга – точним приладом можна виконувати роботи технічної точності.

Серед загальних функціональних можливостей електронних приладів варто виділити наступні:

· Наявність вбудованої пам’яті, обсягом необхідним для збереження результатів вимірювання протягом дня;

· Наявність компенсатора, автоматичне введення поправки за нахил осі приладу, шляхом використання електронних рівнів;

· Можливість запису даних на твердотільний модуль пам’яті, реєстратор або накопичувач;

· Можливість введення даних з клавіатури;

· Застосування сервомоторів для дистанційного управління, підсвітки сітки ниток, проектування візирної цілі.

Досить популярними стали так звані теодолітні геодезичні системи (ТГС), до складу яких входить 2-8 електронних теодолітів, які з’єднані з ПЕОМ. Спостереження виконуються прямими кутовими просторовими засічками. Результати вимірювань передаються на ПЕОМ, що дозволяє в режимі реального часу отримувати просторові координати недоступних об’єктів. Теодолітні геодезичні системи застосовуються для виконавчого знімання складних просторових конструкцій, таких як кораблі, літаки і т.д.

 

2. Метод вільного вибору станції

При виконанні розмічувальних робіт традиційним способом створюється локальна розмічувальна мережа. В умовах будівельного майданчика завжди існує небезпека втрати пунктів цієї мережі. Уникнути цієї небезпеки і відмовитись від цілого ряду рутинних операцій дозволяє метод вільного вибору станції. Реалізація цього методу можлива при використанні електронного тахеометра.

 

Рис. 1. Метод вільного вибору станції

А, Б, В – вихідні пункти з відомими координатами (Х, У, Н);

1,2,3,4 – точки, що виносяться в натуру;

Т – станція (місце стояння тахеометра).

При даному методі локальна розмічувальна мережа не створюється, що дає економію затрат і часу. Електронний тахеометр встановлюється в будь-якій точці (Т), але в безпосередній близькості до точок 1-4 і за умови видимості мінімум двох вихідних пунктів. Координати тахеометра визначаються з оберненої засічки (кутової, лінійної, лінійно-кутової або їх комбінації) безпосередньо в полі. З клавіатури тахеометра вводяться проектні координати точок 1-4. В режимі слідкування знаходиться грубе положення цих точок, котре уточнюється в режимі „точно”.

Переваги методу вільної станції полягають у наступному:

· Локальна розмічувальна мережа не створюється;

· Тахеометр не центрується;

· Всі обчислення виконуються у полі без участі виконавця прикладними програмами;

· Зростає надійність виносу точок в натуру.

Способи визначення місцеположення тахеометра в методі вільної станції

Обернена кутова засічка. Виміряними величинами є горизонтальні кути. Умови застосування засічки такі: мінімальна кількість видимих пунктів – 3, віддалі від тахеометра до вихідних пунктів є великими, або якщо з якихось причин неможливо виміряти віддаль до вихідних точок.

 

 

Рис. 2. Обернена кутова засічка

 

Обернена кутова засічка двох пунктів з вимірюванням вертикальних кутів. Виміряними величинами є горизонтальний кут і два вертикальних кути.

Для цієї засічки складається система трьох умовних рівнянь:

де Н_Т, Н_А, Н_Б – висоти відповідно точок Т, А, Б; і- висота тахеометра; и_А, и_Б – висота наведення; f – поправка за кривизну землі та рефракцію. В системі невідомими є віддалі від тахеометра до вихідних пунктів S_ТА, S_ТБ та висота тахеометра. Розв’язок системи перетворює даний тип засічки у традиційну лінійну засічку. Умови застосування: видимість лише двох вихідних пунктів при неможливості виміряти віддалі до них.

 

Рис. 3. Обернена кутова засічка двох пунктів з вимірюванням вертикальних кутів

Обернена лінійна засічка. Вимірюваними величинами є довжини ліній. Умови застосування: видимість лише двох вихідних пунктів та зручність вимірювання віддалей до них. Варто відзначити, що лінійні вимірювання забезпечують найвищу точність визначення координат на сьогоднішній день.

Рис. 4. Обернена лінійна засічка

Обернена лінійно-кутова засічка. Вимірюваними величинами є горизонтальний кут і одна із віддалей. Умови застосування: видимість лише двох вихідних пунктів, до однієї з вихідних точок неможливо виміряти віддаль. В усіх вищезгаданих способах засічки для визначення висотного положення тахеометра достатньо виміряти вертикальний кут на один з вихідних напрямків. Більш надійний результат отримують при визначенні висоти від найближчого вихідного пункту, через те, що вплив помилки на рефракцію в цьому випадку мінімальний.

Рис. 5. Обернена лінійно-кутова засічка

Обернена лінійно-кутова засічка з вимірюванням усіх можливих величин.

Даний тип засічки є більш надійним, ефективним і поширеним при використанні електронного тахеометра. Вимірюваними величинами є горизонтальний кут, довжини ліній та вертикальні кути. Кількість вимірів – 5, кількість невідомих – 3. Тому виникає задача зрівноваження результатів, як в плановому, так і у висотному положеннях. Спільне використання лінійних і кутових вимірів гарантує якісне визначення положення тахеометра. При цьому зменшуються вимоги до геометрії засічки.

 

 

Рис. 6. Обернена лінійно-кутова засічка з вимірюванням усіх можливих величин

2. Порядок знімання контурів

Після проведення підготовчих робіт приступають до зйомки внутрішньої ситуації. Слід відмітити, що знімання контурів ситуації дуже часто проводять паралельно з прокладанням ходів, визначення положення точок проводять з меншою точністю, чим точок самих ходів, тому застосовують різні способи, що забезпечують швидкість в роботі, наприклад спосіб обходу. Спосіб обходу застосовують для знімання замкнутих контурів. Знімальне обґрунтування складається шляхом прокладання ходів, які створюють складні системи вузлових точок і замкнутих полігонів, що опираються на пункти полігонометрії.

Знімальне обґрунтування при зйомці забудованих територій складається з двох стадій. Спочатку складаються сітки теодолітних або тахеометричних ходів по проїздам, які опираються на пункти міської полігонометрії. З ліній та точок цих ходів здійснюється зйомка ситуації по проїздам. Потім розвивається обґрунтування для знімання внутрішньої ситуації. Направлення цих ходів і розміщення їх точок вибирають так, щоб їх можна було найбільш зручно та максимально використовувати для знімання ситуації. Рельєф знімають одночасно з ситуацією. В забудованій частині міста вихідними пунктами для зйомки рельєфу в основному слугують репери ІІІ класу. Зйомку рельєфу контролюють прокладанням в характерних місцях нівелірних ходів, а також шляхом визначення відміток пікетів.

Тахеометричне знімання проводиться з точок основного знімального обґрунтування із згущенням цих точок в тих місцях, де це необхідно.

Знімання ситуації проводиться в напрямку за часовою стрілкою. При зніманні ситуації особливу увагу приділяють зйомці опорних будівель, тобто таких будівель, які будуть прийняті в якості вихідних для проектування “червоних” ліній. Список опорних будівель видають проектні організації.

В масштабі 1:2000 зазнімають по два кути всіх основних будівель, а в масштабі 1:500 – всі кути основних та капітальних будівель. Крім зйомки точок внутріквартальної ситуації, необхідний обмір всіх забудов з архітектурними виступами, заглибинами, терасами, ілюмінаторами, сходами і т.д. обміри проводять також по всім заборам і межах між точками зломів. Також проводиться зйомка газонів, клумб, повороти доріг, стовпів ЛЕП та зв’язку, світлофорів, інженерних комунікацій, пам’ятників, об’єктів благоустрою, спортивних майданчиків, окремо стоячих та групи дерев і кущів і т.д.

В процесі знімання складається абрис. Абрис представляє собою креслення, яке виконується безпосередньо в польових умовах і на якому фіксуються взаємне розміщення точок, ліній та окреслення об’єктів, що знімаються, вказується найменування об’єктів. Іноді записують цифрові результати лінійних та деяких кутових вимірювань.

Складається абрис простим олівцем в довільному масштабі, вибір якого залежить від масштабу зйомки (чим крупніший масштаб, тим з більшою точністю повинні бути зняті подробиці, а значить, і масштаб абрису повинен бути крупнішим), а також від складності ситуації (чим вона складніша, тим крупніший масштаб абрису).

Для забезпечення основних якостей абрису – чистоти, ясності та повноти інформації – необхідно при його складанні дотримуватись слідуючи правил.

наближено орієнтувати абрис;

зарисовку об’єктів, що знімаються вести так, щоб залишалось достатньо місця для записів деяких результатів вимірювання;

записи проводяться чітко, розміщення їх в визначеному порядку, категорично забороняється стирати гумкою результати вимірювань, занесені в абрис. Помилкові записи слід закреслити і над ними записати вірні результати.

Потрібно пам’ятати, що невірне складання абрису призводить до серйозних ускладнень при складані плану, а в окремих випадках викликає необхідність повторного виконання знімальних робіт.

 

Тема 8: Передача даних знімання на ЕОМ та імпорт в прикладні програми

1. Створення *. DAT - файлу

2. Віддкриття *. DAT – файлу в Digitals

3. Передача даних знімання на ЕОМ та імпорт в програму “CREDO DAT”

1. Створення *. DAT - файлу

Дані польового знімання зберігаються в карті пам'яті самого тахеометра, яка має об’єм на який можна записати дані 1100 пікетів. Після проведення знімання, дані зйомки потрібно перенести в комп’ютер. Для цього потрібно виконати слідуючи дві операції:

за допомогою спеціального інтерфейсного кабеля 3Та5-сб26 приєднують тахеометр до персонального комп’ютера (комп’ютер сприймає тахеометр як локальний диск);

спеціальна програма (3Та5), яка входить в комплект поставки тахеометра, “скачує” інформацію з карти пам'яті тахеометра на жорсткий диск комп’ютера;

Після того як інформація перенесена в комп’ютер, вона потребує обробки для подальшої роботи з нею зокрема в нашому випадку це імпорт в програмний пакет “Digitals”. Оскільки файлу присвоюється розширення *.txt, то можна це зробити в програмі “Блокнот” (стандартна програма Microsoft Windows).

Можна використати інший спосіб, коли використовується Microsoft Word. Для цього потрібно просто відкрити даний файл в Microsoft Word. Щоб відредагувати цей файл потрібно спочатку натиснути та утримувати клавішу “Alt” і за допомогою “миші” виділити непотрібну інформацію (висоту рефлектора і т.д.), потім натиснувши клавішу “Del” видалити все зайве. Відредагований текст зберегти як текстовий документ з розширенням .txt. Потім цей файл відкриваємо в Microsoft Excel. Отриманий файл необхідно перезаписати, як форматований текст (разделители – пробелы), даний файл отримав розширення *.prn. Відкривши Windows Commander можна замінити розширення *.prn на *.txt, або *.dat.

Обробивши таким чином інформацію можна приступати до імпорту файлу даних зокрема в програму “Digitals”.

Текстовий формат ASCII-file має розширення *.txt і його зручно використовувати для нанесення на карту об’єкту або групи об’єктів по координатах. Найпростішою різновидністю ASCII формату придатного для читання являється файл, який містить списки точок об’єктів розділені пустими строками:

(наявність координати Z – необов’язкова)

X1 Y1 Z1

X2 Y2 Z2

... ... ...

XN YN ZN

(В цьому випадку нумерація точок присвоюється автоматично з 1-ї. Це дещо незручно для складання ЦКМ.)

Файл також може містити інші атрибути (шари об’єкту). Всі параметри за винятком координат являються необов’язковими. ASCII-file може також мати такий вигляд:

(Для одного об’єкту)

 

MET

BEGIN

XYZ

#

//Layer 25 Ліхтар одиночний на металевому стовпі

//ObjectID 80540020

3707.62 8912.47 126.41

END

 

(Для групи об’єктів)

 

MET

BEGIN

XY

//Layer 57 Теодолітний хід

//ObjectID 256

3708.76 8899.43

3699.51 8930.59

3617.99 8938.83

3650.90 8900.97

3708.76 8899.43

END

 

В першому випадку програма сприймає як одиночний символ, а в другому випадку нанесені точки по координатах сполучаються прямими лініями.

Існує ще один спосіб внесення координат, це DAT file (N X Y Z). Цей формат зручно використовувати для нанесення на карту результатів польових вимірювань, опорних точок та інше. Файл повинен містити список точок з номерами.

 

N1 X1 Y1 Z1

N2 X2 Y2 Z2

... ... ... ...

NN XN YN ZN

 

При зчитуванні програмою DAT файлу кожна точка заноситься в окремий об’єкт, а номер заноситься першого по порядку параметру (при його відсутності на пустій карті він добавляється). Таким чином DAT file (N X Y Z) є зручнішим для використання.

Поряд з двома вище наведеними способами існують ще й інші, такі як Panorama SXF російської ГІС “Панорама”, який являється також текстовим і дозволяє передавати як геометрію так і атрибутивну частину; Digitals for Windows 32bit стандартний формат програми, який дозволяє зберігати в одному файлі всі настройки карти та атрибути об’єктів; MapInfo MID/MIF обмінний формат MapInfo; AutoCAD DXF+DBF обмінний формат системи AutoCAD з використанням бази даних; ArcView Shapefile.

В нашому випадку доцільно використовувати формат представлення даних – DAT file (N X Y Z), оскільки нам необхідно працювати безпосередньо з матеріалами польових знімань.

 

2. Віддкриття *. DAT – файлу в Digitals

 

Після запуску програми “Digitals”, потрібно в меню [Файл] вибрати пункт [Открыть…], потім вибрати ім'я файлу та тип DAT file (N X Y Z). В робочому полі з'являться точки, програма їх приймає як Default layer, тобто невизначений шар. Спочатку потрібно зайти в меню “Карта” вибрати пункт [Слои] і відредагувати Default layer замінивши його, наприклад на “Пікети”, в типі шару вибрати “Пикет” або “Одиночный символ” після чого натиснути кнопку [Закрыть].

Слідуючим етапом буде нанесення підписів. Для цього необхідно спочатку відмітити всі точки, потім перейти на закладку [Инфо] на правій інструментальній панелі відмітити значок (*) напроти параметру потрібного підпису, в нашому випадку це “Number” після чого натискаємо на кнопку із зображенням ока. З’явиться діалогове вікно, де потрібно вибрати на панелі [Операция] значення [Создать подпись].

З підписами можна виконувати слідуючи операції, такі як, пересування підпису. Для цього потрібно підвести курсор до центру підпису (можна включити режим відображення центрів, для того, щоб бачити центр підпису на моніторі), після того як курсор змінить форму наживши ліву клавішу миші і утримуючи її, можна перемістити підпис в потрібну позицію. Копіювання підпису відбувається в результаті натиснення та утримування клавіші “Ctrl” в процесі перетягування. Таким чином ми отримали готовий файл у вигляді карти.

 

3. Передача даних знімання на ЕОМ та імпорт в програму CREDO DAT

Основними вхідними даними системи є:

· вихідні координати й висоти пунктів, дирекційні кути;

· результати польових вимірювань - відстані, горизонтальні й вертикальні кути, перевищення;

· інформація про топографічні об'єкти, що знімаються

Додаткові дані: використовувані системи координат і їхні параметри, загальні відомості про технології зйомки (одиниці вимірювань, формули для розрахунку вертикальних кутів, інструментальні поправки), атмосферні умови, апріорні точності (класи) вимірювань.

Як допоміжні дані використовуються картографічні матеріали у вигляді растрових зображень.

Джерелами данихдля системи є:

• Файли електронних тахеометрів (реєстраторів) у форматах:
• Sokkia (SDR2x/33),
• Nikon (DTM400-710, RDF),
• Geodimeter (ARE, JOB),
• Leica (GRE, GSI, IDEX),
• Topcon (GTS6, GTS7),
• Zeiss (R4, R5, Rec500, M5),
• УОМЗ (2Та5, 3Та5).

Ці файли копіюються на жорсткий диск програмними засобами, що поставляються разом із приладами.

• Текстові файли довільних форматів, що містять координати або вимірювання.
• Польові журнали, відомості й каталоги, дані з яких вводяться із клавіатури в табличних редакторах.

Для імпорту файлу в систему камеральної обробки інженерно-геодезичних робіт CREDO DAT необхідно виконати наступну послідовність команд:

· Вибрати команду Файл/Імпорт/З файлу;

· В списку Формат вибрати пункт Файли формату 3Та5;

· Перейти у папку, де міститься файл з результатами вимірювань;

· Натисніть кнопку Налагодження (Настройки);

· Перейти в закладку Загальні (общие) та вимкнути опцію Направляти вимірювання в журнал ПВО;

 

 

 

· Встановити опцію Автоматичне визначення формули вертикального кута;

· Перейти в закладку Кодування;

· Встановити опцію Компактний формат;

 

 

Компактний формат – це формат польового кодування, при якому для вводу кодів і команд використовуються тільки цифри. Цей формат необхідний для електронних тахеометрів, в яких введення символів неможливе, зокрема для приладу 3Та5.

· Вимкнути опцію Структурні лінії за замовчуванням та Тиражування коду

Включення опції Структурні лінії за замовчуванням дозволяє автоматично створювати структурні лінії при побудові лінійних і площинних об'єктів. Результат дії даної опції можна побачити тільки в системах CREDO_TER або CREDO_MIX. Установка опції Тиражування коду дозволяє поширювати код на наступні за нею точки без вказівки кодів доти, поки у файлі не зустрінеться точка з іншим кодом.

· Зі списку, що випадає,Відношення точок до рельєфу за замовчуваннямвибираютьРельєфна, а в списку, що випадає,Система кодування - Базовий код, попередньо відключивши опцію Взяти із проекту, інакше вибір системи кодування буде недоступний.

При експорті оброблених даних у цифрову модель місцевості всім точкам і пунктам, тип яких не закодований при зйомці, автоматично присвоюється той вид (рельєфний, нерельєфний, ситуаційний), що установлений за замовчуванням.

· Для запам'ятовування налагоджень імпорту файлу 3Та5_win.txt більше ніяких операцій виконувати не слід. Натискаємо кнопку [OK].

· Для імпорту даних у проект натискаємо кнопку [Імпорт] вікна Імпорт файлів приладів. Процес імпорту буде відображатися в рядку стану, по його закінченні буде виведене вікно з повідомленням про успішне завершення імпорту. Закриваємо інформаційне вікно.

Повідомлення може бути двох видів: про успішне закінчення імпорту або про наявність протоколу імпорту, у якому зафіксовані попередження системи й повідомлення про помилки, виявлені при імпорті. Бажано переглянути повідомлення протоколу й переконатися у відсутності помилок. Повідомлення про помилку починається з букви «Е» (Error), а попередження з букви «W» (Warning). У випадку наявності критичних помилок їх необхідно буде виправити й повторити імпорт. До помилок, які найчастіше варто ігнорувати, ставиться повідомлення в протоколі імпорту про відстань, рівному 00000.000 на точку орієнтування.

По закінченню процесу імпорту в графічному вікні відобразиться фрагмент оброблюваного проекту.

Тема 9: Створення цифрової карти в програмному комплексі Digitals

1. Функціональні можливості “Digitals”

2. Побудова планових об’єктів топографічного плану

3. Реєстрація растрового зображення

4. Порядок збору об’єктів

5. Операції над об’єктами

6. Основні принципи редагування

7. Шари. Загальні поняття

8. Підписи