Участь шкіри у теплорегуляції

План

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА ШКІРИ

Лекція 16.

Література

Бугаев К.Е., Маркусенко H.H. та ін. Возрастная физиология.— Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 149-151. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.— М.: Высш.шк., 1985.— С. 350-352. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 229-234. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник. — К.: Фенікс, 1998,—С. 194-196.

Старушенко JI.I. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. по­сібник,—К.: УСМП, 2001,—С. 167-172.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.—М.: Просвещение, 1978,— С. 268-271.

 

1. Будова та функції шкіри.

2. Участь шкіри у теплорегуляції.

3. Хвороби та ураження шкіри.

Основні поняття: шкіра, залози шкіри, придатки шкіри, теплорегуляція, терморегуляція, хвороби шкіри, ураження шкіри.

1. Будова та функції шкіри

Шкіра – це орган, який підтримує безпосередній зв'язок організму з навколишнім середовищем, сприймаючи його різноманітні впливи. Для виконання цього завдання шкіра повинна поєднувати у собі механічно-захисні властивості ( міцність, еластичність, щільність) з яскраво вираженою чутливістю та здатністю до реагування.

Шкіра складається з двох шарів: повер­хневого —епідермісу, або надшкір'я, і гли­бокого —дерми, абовласне шкіри, яка переходить без різкої межі у розміщену глибшепідшкірну жирову клітковину(рис. 65).

Рис. 65. Схема будови шкіри:

І— епідерміс; II— дерма;

III— підшкірна клітковина; 1 — потова залоза та її про­тока; 2 — рецептори, чут­ливі до холоду; З, 11, 13 — поверхневі, глибокі та підшкірні судинні сплетення; 4 сосочки шкіри; 5 — вільні нервові закінчення в епідермісі; 6 - мейснерові тільця; 7 сальні залози; 8 — корінь волоса; — нервові закінчення навколо кореня волоса. / 0 сосочок воло­са; 12 рецептори, чутливі

до тепла; 14 жировий шар; 15 - рецептори, чут­ливі до холоду; 16 — рецеп­тори, чутливі до тиску.

Епідерміс (від грец. ері — над, derma — шкіра) зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною, зокрема багатошаровим плоским епітелієм. Верхній шар епітелію – роговий – це міцні, щільні, зроговілі клітини. Він непроникний для мікробів, води та шкідливих організмові речовин. Зроговілі клітини постійно злущуються, а на їх місці утворюються нові. Заміна втрачених клітин відбувається за рахунок безперервного утворення молодих клітин у базальному (ростковому) шарі епідермісу. Клітини базального шару епідермісу виробляють пігмент – меланін, від кількості якого залежить колір шкіри.

Затримуючи ультрафіолетові промені ми мни меланін захищає розміщені глибше органи і тканини від їх шкідливої дії. В епідермісі немає кровоносних судин. У дітей, особливо в ранньому віці, епідерміс значно ТОНШИЙ І НІЖНІШИЙ, тому шкіра може легко поранитись, що створює сприятливі умови для шкірних захворювань ( парші, стригучого лишаю, корости тощо).

Дерма (власне шкіра) (від грец. derma — шкіра) утворена із сполучної тканини, яка має багато колагенових і еластичних волокон І tonn надають шкірі міцності й еластичності. На межі з ростковим шаром епідермісу власне шкіра утворює виступи — сосочки з дрібними сітками капілярних судин для живлення епідермісу.

У дермі є також лімфатичні капіляри, численні та різнорідні нервові закінчення, сальні та потові залози, корені волосся і дрібні пучки гладеньких м'язових волокон.

Підшкірна жирова клітковина утворена окремими скупчення ми жирової тканини, розділеними прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини. Роль підшкірної жирової клітковини різноманітна: вона пом'якшує силу механічних поштовхів, яких зазнає організм, відіграє роль своєрідного ізолятора в процесах тепловіддачі та депонує різні речовини, в тому числі й самі жири.

У шкірі є багато потових і сальних залоз. Потопі нию ні миihm. ся у власне шкірі і підшкірній клітковині, мають вигляд трубочок, кінець яких згорнутий у клубочок. На поверхні шкіри протока відкривається невеличким отвором — порою. Загальна кількість потових залоз до 2 мільйонів, їх особливо багато на підошвах, долонях і в пахвах. Функція потових залоз полягає у виділенні рідкого секрету - поту, разом із яким виводяться з організму кінцеві продукти обміну речовин. Секрет потових залоз – піт – водний розчин кухонноїсолі, сечовини та інших продуктів, що є в сечі, а тому інтенсивне потовиділення зменшує навантаження нирок. Потовиділення відіграє особливу роль у процесах терморегуляції, а при функціональній неповноцінності нирок полегшує їх роботу.

Сальні залози розташовані у власне шкірі (за винятком долоні, і підошов). Вивідні протоки залоз відкриваються у волосяні мішечки, і їхній секрет — шкірне сало змащує волосся і шкіру.

Придатками шкіри єволосся інігті. Волосся поділяється на довге (на голові, в пахвинних і пахових западинах, у чоловіків на обличчі) коротке (брові, вії), і тонке, що зустрічається на більшій частині тіла. У волосині розрізняють стрижень, що виступає над поверхнею шкіри, і корінь, який міститься в її товщі. Корінь волосини закінчується потовщенням — волосяною цибулиною, клітини якої епітеліального походження, проте не мають рогової речовини, якою просочена волосина Росте волосина за рахунок волосяної цибулини, клітини якої постійно розмножуються. Колір волосся залежить від особливого пігменту. Під старість волосся поступово втрачає пігмент — сивіє.

На кінцях пальців рук і ніг єнігті — тверді рогові пластинки. Ніготь складається із кореня і тіла, яке закінчується вільним краєм. Ріст нігтів відбувається в ділянці кореня. Нігті захищають кінцеві фаланги пальців, де найбільша чутливість. Нігті ростуть все життя.

Шкіра виконує такіфункції:

Захисна(бар’єрна) функція полягаєу тому, що вона захищає організм від шкідливих впливів навколишнього середовища. У шкірі утворюється лізоцим - білкова речовина, антибіотик тваринного по­ходження, який має здатність руйнувати деякі мікроби. Шкіра захищає організм від різних пошкоджень, ультрафіолетових променів;

о виконує функцію органа чуття — сприймає тепло, холод, тиск, дотик, біль;

о видільна функція шкіри здійснюється через сальні і потові за­лози. Сальні залози виділяють сало, яке зволожує і пом'якшує волосся і шкіру. Потові залози виділяють піт, до складу якого входить: вода (98%), мінеральні солі (хлористий натрій і калій та ін.), органічні продукти розпаду: сечовина, аміак, різні кислоти (молочна, оцтова, мурашина тощо). Потовиділення — процес рефлекторний і регулюється центральною не­рвовою системою;

° бере участь у процесах терморегуляції організму, що здій­снюється шляхом розширення або звуження її судин та зміни інтенсив­ності потовиділення, тобто фізичної терморегуляції;

о дихальна функція шкіри становить не більше 1 % загальної ве­личини газообміну (за добу людина поглинає шкірою від 3 до 6,5 г кис­ню і виділяє від 7 до 28 г вуглекислого газу;

о у шкірі відбувається депонування жирів, а при певних умовах — води, мінеральних солей, вітамінів, особливо вітаміну О, який тут і утворюється.

Процестеплоутворення (теплопродукція) відбувається пере­важно хімічним шляхом, коли при розкладанні та окисненні в мітохондріях вуглеводів, жирів, білків вивільняється енергія АТФ, більша части­на якої використовується на утворення теплової енергії. Теплоутворення залежить від інтенсивності обміну: у стані спокою людини воно невелике, під час роботи підвищується; інтенсивність обміну речовин а отже і теплопродукція) залежить від температури на холоді вона вища, ніж у теплі. Найбільше тепла н організмі людини виробляють органи з на­пруженим обміном речовин. Це насамперед печінка, температура якої становить 37,8 38°С, та скелетні м'язи, що мають температуру 37- 37,2°С. За звичайних умов довкілля у спокійному стані у людини близь­ко 70% тепла утворюється за рахунок печінки і 30% скелетних м'язів і внутрішніх органів. Під час фізичного напруження, навпаки, 70% тепла утворюється завдяки працюючим м'язам, а решта завдяки печінці та іншим внутрішнім органам. Вирівнюється температура в організмі за участю крові.

Основна части на тепла (82%) виділяється організмом через шкіру, через органи дихання 12%, на зігрівання прийнятої їжі і води — 4,6%, з сечею і калом — 1,3%. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з поверхні шкіри. Чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача. Кровопостачання шкіри регулюється рефлекторно. У шкірі є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збудження, що виникає в рецепторах, іде в судиноруховий центр головного мозку, який регулює кровопостачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судинорухового центра до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.

При високій температурі навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини внутрішніх органів звужуються, а су дини шкіри розширюються, внаслідок чого кров швидко переноси 11. тепло з місць теплопродукції до місця тепловіддачі. При низькій темпе­ратурі і невисокій теплопродукції, навпаки, шкіра блідне, її судини зву жуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах, і тепло піддача різко зменшується.

Втрата тепла під час випаровуванні поту в дітей більша, ніж у до­рослих, бо в них більша поверхня шкіри на 1 кг маси тіла. Потовиділен­ня під пахвами при підвищенні температури настає в дітей близько в 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.

Стала температура тіла людини зумовлюються тим, що централь­на нервова система регулює, з одного боку інтенсивність утворення тепла, а з другого – інтенсивність тепловіддачі.

Встановлено, що в підгорбиковій ділянці проміжною мозку є ок­ремі ядра, які контролюють теплоутворення і тепловіддачу, - це центр теплорегуляції.

Збудинками центру теплорегуляції є температура крові та рефлек­торні впливи. Якщо температура крові, що проходить в проміжному мозку, підвищена, то центр теплорегуляції збуджується, і в діяльності організ­му наступають зміни, які сприяють зниженню температури. При зниженні температури крові центр теплорегуляції реагує підсиленням інтенсивності процесів, які зумовлюють підвищення температури. Під дією різних змін температури на шкіру в її рецепторах виникають збудження, які надходять у центр теплорегуляції. Звідти імпульси йдуть по відцент­рових нервах до органів, зв'язаних з теплоутворенням (м'язи, печінка, тощо) і тепловіддачею, і викликають зміну їх діяльності. Імпульси з цен­тру теплорегуляції до органів теплоутворення і тепловіддачі передаються по симпатичних нервах. Центр теплорегуляції підгорбикової ділянки го­ловного мозку перебуває під контролем кори великих півкуль.

Таким чином, через шкіру відбувається вплив на весь організм і гуморально (тому що шкіра є місцем утворення деяких ферментів, імун­них тіл і специфічних начал росту — вітастеринів), і рефлекторно. Через кору головного мозку подразнення шкіри впливає на рівновагу вегета­тивної нервової системи, на морфологічні особливості крові, її фізико - хімічний склад, на функцію внутрішніх органів тощо.