Тема 5. Шляхи сучасного фотомистецтва

ЛЕКЦІЯ 3.

Фотографы Санкт-Петербурга.-СПб.:Учитель и ученик, 2005.

14. Фотография .Пер. с ит..-М.:ООО»Издательство АСТ»,2004.-287 с.

15. Чибисов К.В. Очерки по истории фотографии, М., Искусство, 1987.

16. Хоуп Т. Лучшие фотографы мира и их истории, оставшиеся за кадром. –М., 2004.

17. Шипова Т.Н. Фотографы Москвы (1839-1930). –М.,2006

18. Журнали : DFoto, Digital Photographer, Фото и видео, Digital Photo & Video Camera.

 

5. Шляхи сучасного фотомистецтва

6. Багатоплановість інших фотожанрів

7. Реальність та фантазія

 

Фотожурналістика у сучасному розвитку людства, як окремий напрямок інформаційного поля. Фоторепортажі. Образність репортажної зйомки, документальність, достовірність. Оперативність подачі матеріалу. Використання цифрової технології фотозйомки у фоторепортажі. Репортажний фотопортрет. Особливості зйомки фоторепортажним методом. Емоційний стан фотознімків, виконаних репортажним методом. Відносна простота, людяність, мить, зупинена без попередження.

Українські майстри художнього фотопортрету: Бердичевський, Бáран Р. Л., Левіт Л. О., Кідоніді С. К., Розман, Деревичер та ін.

Валерій Блюмфельд. Так іменують на Заході фотожурналістів, що знімають не рекламу й голозадих дівиць, а соціально значимі сюжети: демонстрації, пікети, та й просто повсякденне життя товстосумів і простих людей з найбідніших кварталів.

Фотограф Анрі Картьє-Брессон. Не Картьє відкрив першим цей неспокійний і важкий вид фотодіяльності. Ще на зорі фотографії в 1840 – 50-х роках з'явилися перші фотографи-мандрівники. Як повідомляв відомий художній критик XIX сторіччя В.В.Стасов: «Подорожі, із самого відкриття фотографії, постійно були одним з найголовніших збудників, що викликали її продуктивність, спочатку на металевих дощечках (дагеротах), a потім винятково на папері (талботипія). Число мандрівників, що їздили в усі краї світу з метою привезти назад колекцію фотографічних видів, надзвичайно велике. Ми назвемо тільки найважливіші колекції.

Види Греції знімав барон Гро; Мексики – Тіфро. Ці дві колекції на металі. На папері ж види Єгипту, Палестини й Сирії знімав Максим-Дю-Кан і Тенар, Іспанії – Віконт Віжьє, Віконт Дакс, Тенісон; Швейцарії – Мартенс; Рейну й взагалі Німеччини – Дакс, Марвілль, Феррьє; Росії, а саме Києва, Петербурга й Москви – Фентон, секретар Лондонського фотографічного товариства...»

Уже на зорі фотографії багато фотографів вийшли зі студій, щоб запам'ятати види, а трохи пізніше, коли стала дозволяти вдосконалена фототехніка, і події справжнього життя.

До кінця XIX сторіччя броможелатиновий спосіб фотографування дозволив робити знімки зі швидкістю від 1/20 до 1/100 секунди.

Саткліф, Стігліц, Еванс скористалися новими можливостями для зйомки побутових сценок на вулицях і площах, або, як прийнято говорити – «на пленері».

У Росії одним з перших жанрових фотографів став ще в 1870-х роках Вільгельм Каррік. До кінця століття незліченні газети й журнали стали друкувати фоторепродукції з місць подій. У цьому виді зйомок вирізнилися хронікери Рііс і Хайн, яких іменували як «соціальних ідеалістів з камерою».

У Петербурзі в цей час енергійно працювала фірма «Булла й К°». Документалізм, властивому фотознімкам, дозволив використовувати фотографії для яскравого й наочного зображення соціальної несправедливості й боротьби, як тепер прийнято говорити, «за права людини».

До початку XX сторіччя ґрунт для бурхливого розвитку фотожурналістики був підготовлений. Фототехніка дозволяла робити зйомку навіть в умовах поганої освітленості за допомогою магнієвих спалахів, а соціальних тем було більш, ніж досить: Перша світова війна, революція в Росії, Німеччині, Угорщині, безперервні хвилювання в колоніальних країнах Африки, у Китаї, Індії й т.д.

Камерами «Лейка» знімали А.Родченко й Моголі-Надь – реформатори фототрадицій в 1930 – 40-і роки.

В 1947 році Картьє-Брессон став одним із засновників прес-агентства «Магнум». Це кооперативне агентство об'єднало найбільш обдарованих і енергійних фотожурналістів Європи, у числі яких був знаменитий військовий фоторепортер Капа. «Магнум» ставив завдання безцензурної фотозйомки подій. Агенти «Магнума» пропонували редакціям готові ексклюзивні матеріали, у яких за умовами договорів не можна було змінювати ні однієї коми, ні кадрувати ні єдиного знімка. Починання було безприкладно сміливим навіть у ті післявоєнні часи. Здавалося, такому агентству загрожує провал, але, завдяки взаємовиручці й талановитості фотографів, що об'єдналися, «Магнум» вистояв. Замовлення на його роботи почали надходити з різних країн світу. Виконуючи замовлення на зйомку, Анри Картьє-Брессон незабаром після створення «Магнума» відправився на зйомки в Індію, що одержала незалежність у результаті визвольного руху. Не пропустив Картьє й боротьбу китайського народу за свою незалежність. Ім'я фотографа стало відомим серед журналістів світового масштабу. Але особлива слава прийшла до маестро після його паризької виставки в 1950-х роках, що зробила тріумфальний хід по Європі й Америці.

Картьє вимагав, щоб вся робота над сюжетом і фотокомпозицією була проведена в момент зйомки й не вимагали ніякої додаткової обробки в лабораторії.