IV. Основні методи й засоби впливу

III. Тип терапії

II. Основні мішені впливу

I. Рівень впливу

На біологічному рівні впливу основними цілями впливу є:

 перебудова нейромедіаторних систем, що беруть участь у формуванні потреби у психоактивній речовині;

 перебудова метаболічних процесів, які формують потяг;

 генетична схильність.

Тип терапії на цьому рівні - біологічно орієнтований вплив, основними методом і засобом якого є медикаментозне лікування, тобто використання препаратів, що регулюють нейромедіацію: нейролептики, антидепресанти, нейропетіди, антиконвульсанти, блокатори рецепторних систем, транквілізатори, а також немедикаментозні методи - рефлексотерапія, электростимуляція.

На психічному рівні впливу основною мішенню є патологічний потяг до наркотичної речовини. Тип застосовуваної терапії - «психотерапевтично орієнтований вплив»[2]. Основні методи й засоби в цілому можна підрозділити на дві головні групи, що розрізняються по характеру психотерапевтичного впливу:

 методи, що використовують переважно маніпулятивні стратегії;

 методи, що використовують розвиваючу особистість стратегії.

1.Методи маніпулятивного характеру адресовані головним чином до патологічних процесів; хворий розглядається як об'єкт впливів; ціль впливу – зміна поведінки; патерналистичне відношення до клієнта з боку терапевта. До найбільш популярних методів цієї групи можна віднести:

 суггестивні методи (навіяння), їх ціль впливу - зміна поведінки хворого. Що стосується сучасних методів суггестивної терапії, те все більшою популярністю користується підхід, заснований на особливій методиці введення в транс за допомогою спеціальних прийомів, що забезпечують «приєднання» терапевта до хворого й зворотний зв'язок.

 гіпнотерапія, що дуже широко поширилася в нашій країні. Основні проблеми, які вирішуються за допомогою гіпнотерапії - формування установок, підвищення самооцінки й упевненості у власних силах, руйнування небажаних стереотипів поводження.

 поведінкові, такі як психодрама по Д. Морено. Будучи досить трудомісткою технікою, вона успішно застосовується в лікуванні наркоманів у структурі комплексної психотерапевтичної програми.

 ігрові методи (ситуаційно-психологічний тренінг). Збирається група, визначаються теми, розігруються ролі. Звичайно відтворюється ситуація, що так чи інакше пов'язана із уживанням наркотиків. При цьому відбувається тренування окремих умінь, як наприклад уміння відмовитися від наркотику, при цьому може використовуватися відеозапис для тренінгу соціальних навичок.

 групові дискусійні методи - це психотерапевтичний вплив у малих групах, що функціонують на основі клієнтоцентрованій терапії. Ціль впливу - вироблення групового стилю мислення, поліпшення комунікацій, корекція образа «Я» і підвищення самооцінки - все це реалізується за рахунок, безумовно, позитивного відношення до наркотично залежного хворого, щирому його прийняттю й емпатичному впливу.

2. Методи розвиваючі особистість та характер адресовані головним чином до нормативно-компенсаторних процесів; хворий розглядається як суб'єкт впливу; ціль впливу – ріст особистості, взаємини терапевта й клієнта партнерські:

 гештальт-терапія (принцип «тут і зараз»). За допомогою наркотиків хворий прагне піти від усвідомлення самого себе й самовираження, гештальт-терапія повертає його до самого себе, переборюючи захисти, що створюють перешкоди для особистісного розвитку й досягнення зрілості. У результаті в клієнтів формується більше здорове й прийнятне існування без наркотиків, те, як вони більш повно живуть у сьогоденні.

 екзистенціальна терапія - апеляція до вищих ціннісних регуляторів і їхня активізація в процесі обговорення таких проблем, як смерть, воля, ізоляція.

 «терапія рішення проблем» - методика, що допомагає клієнтові прояснити наявні в нього проблеми.

 методика системної інтервенції - формування установок на одержання допомоги й лікування, полягає в підготовці й здійсненні впливу на хворого, по певному наборі правил, силами найбільш значимих осіб з його оточення.

Психотерапевтична робота наркоманами - робота трудомістка й серйозна. Сама головна, неодмінна умова успіху - чим активніше роль самого хворого в цьому процесі, тим значніше буде результат. Багато в чому успіх лікування й соціальної реабілітації буде залежати від скоординиованості зусиль і лікаря-нарколога, і фахівця із соціальної роботи, і самого клієнта, а також від правильності вибору технологій лікувально-реабілітаційної роботи в кожному конкретному випадку, від уміння ці технології раціонально сполучити.

На соціальному рівні впливу основною мішенню є созалежність (під созалежністю розуміють деформацію взаємин і індивідуальної поведінки, рольові зрушення й перекручування психоемоційного стану у членів соціального оточення хворого наркоманією – подружжя, дітей, батьків і інших), тип терапії – социально-орієнтований вплив. Основний методи й засоби терапії:

 групи саме- і взаємодопомоги, розроблена в їхніх рамках програма «12 кроків». Її плюси: прості, але ефективні прийоми підтримки; добре враховує особливості психологічного статусу хворих із залежністю; легко інтегрується з іншими видами терапії; апелює до вищих духовних цінностей наркозалежних і активізує їх, вони одержують нові сили для боротьби зі своїм захворюванням.

Слід зазначити, що, незважаючи на «поголовне» лікування наркоманів вищевказаними методами, їхня ефективність залишається низькою, а інтегрованість хворих у ці програми мінімальна. Із усього цього треба, що необхідно розробляти й впроваджувати нові інноваційні програми соціальної реабілітації або «реанімувати» програми, які з успіхом застосовувалися в минулому, але їхнє використання, на жаль, припинилося в часи «розквіту демократії» у нашій державі. Як приклад можна привести розвинену мережу лікувально-трудових майстерень при лікувально-профілактичних установах. Трудова терапія, як форма соціальної реабілітації й реадаптації наркоманів, безсумнівно, ефективна, але вона повинна застосовуватися стосовно них залежно від ступеню захворювання й соціально-психологічних особливостей хворого.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що діяльність фахівця із соціальної роботи на медико-соціальному етапі допомоги наркоманам полягає в наступному:

 вирішення організаційних і терапевтичних проблем у тісній взаємодії з медичним персоналом;

 організація й участь у спеціальних психологічних тренінгах, що сприяють ранній реадаптації й реабілітації пацієнтів;

 організація сімейної психотерапії й участь у ній;

 організація й участь у різних програмах реабілітації й реадаптації пацієнтів