Історія розвитку тестування

Тестування –– це стандартизоване випробування, яке спрямоване на встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей.

Основне поняття у визначенні

 

переведення сирих тестових балів, що відображають кількість вико­наних завдань, в узагальнену шкалу, яка характеризує рівень індиві­дуальної вираженості даної психіч­ної властивості чи функції

забезпечення одноманітності вимог до всіх умов тесту­вання та інструкцій з їх проведення та обробки результатів

 

Ф. Гальтон(1822 –– 1911) увів термін тест.

Д. Кетелл(1860 –– 1944) –– тест став дуже популярним після виходу статті «Умственные тесты и измерения».

А. Біне(1857 –– 1911) за дорученням міністерства освіти Франції в 1905 р. склав серію тестів інтелекту.

За Біне інтелект визначався як різниця між розумовим і хронологічними віками.

IQ= 1912 р. розумовий вік____. 100 хронологічний вік

В. Штерн (1875 –– 1938)

Д. Векслер(1896 –– 1981) –– інша процедура визначення коефіцієнту інтелекту. Вона базується на співвідношенні результатів досліджуваного з інтелектом групи його ровесників.

Артур Отис(1888 –– 1963) – були розроблені перші групові тести.

Від 20-х років–– значне поширення тестування в усьому світі.

30–– 40 рр. – становлення психодіагностики особистості.

 

5. стійкість до перешкод (помех), незалежність його результатів від дії випадкових чинників. Це характеристика точності вимірювання. Вона свідчить про те, наскільки можна довіряти даним тестування. Кількісним проявом даної характеристики служать коефіцієнти надійності.