Методики залучення добровільних помічників до соціальної діяльності фахівцями служб соціального забезпечення
ЛІТЕРАТУРА
Лекція 4. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ЗАЛУЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИМИ СЛУЖБАМИ ДОБРОВІЛЬНИХ ПОМІЧНИКІВ-ВОЛОНТЕРІВ
Слайд 23
Заключна частина
Таким чином в ході лекції ми розглянули, як соціально-психологічні знання можна практично застосовувати при роботі в соціальних мережах для покращення ефективності діяльності, а саме:
· використання засобів та способів соціально-психологічного впливу в процесі спілкування в соціальних мережах дозволяє відносно ефективно вирішувати як житейські, так і професійні задачі;
· алгоритм акмеологічного впливу — розвиток міжособистісних відносин за допомогою подолання фільтрів психологічного захисту, супроводжуваний підвищенням рівня довіри між сторонами інтерсуб’єктної взаємодії, дозволяє досягти рівня мотиваційного ядра особи, створює умови для ефективного управління мотивацією людини і опосередковано — її поведінкою і діяльністю в професійних цілях.
1. Методики залучення добровільних помічників до соціальної діяльності фахівцями служб соціального забезпечення.
2. Хто може бути волонтером.
1. Законодавство України про соціальний захист населення. — К., 2000. — 224 с.
2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. — К.: ДЦССМ, 2000.
3. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка. — Кн. 2 — К.: ДЦССМ, 2002.
4. Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие / Под ред. проф. Е. Холостовой, А. Сорвина. — М.: ИНФРА, 2002.
5. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. — К., 2002.
6. Ляшенко А.И. Организация и управление социальной работой в Росии. — М.: Наука, 1995.
7. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы (исторически-понятийный аспект). — М.: ИПС — Воронеж МОДЭК, 1997.
8. Социальная работа: теория и практика. — М.: ИНФРА-М, 2002.
9. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка, М. Лукашевича. — У7 ч. — Ч. 2. — К.: ДЦССМ, 2002.
10. Мигович І.І., Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посібник. — К., 2002.
11. Лукашевич М.П., Мигович І.І., Пінчук І.М. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. — К., 2001. — 168 с.
12. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Т.М. Лактіонової. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 256 с.
13. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. — К., 2002. — 128 с.
Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічною, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності і насильства. Соціально-психологічні проблеми в Україні відобразились на психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначились категорії людей, які потребують соціально-психологічної допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного заняття; дорослі безробітні; діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків або не мають батьків; пенсіонери; інваліди та інші.
Сьогодні молодь — найбільш чутлива та вразлива частина населення країни, яка потребує соціально-психологічного захисту, допомоги і підтримки. Таку підтримку забезпечують кваліфіковані соціальні працівники та психологи [2, 3, 4, 5, 6].
Нині спостерігається зростання тенденції до урізноманітнення соціально-психологічної допомоги та форм роботи з молоддю. Звідси випливає потреба суспільства в кваліфікованих соціально-психологічних кадрах, які здатні впливати певною мірою на формування людини, допомагати реалізовувати себе як особистість.
На сучасному етапі розвитку нашої країни висококваліфікованих психологів і соціальних працівників в Україні не вистачає. Щоб розв’язати дану проблему, необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення; по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть у реалізації цих потреб; по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи.
Незаперечним також є і той факт, що потреби населення в соціальній допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникла необхідність у залученні до соціально-психологічної роботи з різними верствами населення добровільних помічників-волонтерів. Спільна робота психологів, соціальних працівників і волонтерів має великий потенціал, підвищує ефективність і якість послуг населенню.
Термін «волонтер» у перекладі з англійської мови означає «доброволець». Волонтер — це людина, яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди. Волонтерський рух — це рух із надання безкорисної допомоги тим, хто її потребує. Волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом набуття освіти, можливістю вчитись, а також можливістю самореалізації. Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше — розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання тощо. Скільки у світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи. Волонтер — не тільки інструмент впливу на об'єкт соціально-психологічної роботи, а й сам є об'єктом такої роботи. Тому соціалізація волонтера — не менш, а може й навіть більш важлива проблема, ніж та соціально-психологічна робота, яку він виконує.
Волонтерська діяльність є соціально-психологічним явищем, оскільки її розглядають як систему взаємин між людьми, добровільне надання соціально-психологічної допомоги людині людиною.
Добровільність — це широке коло можливостей саморозвитку, розширення знань про інших людей, демонстрація свого піклування про інших, випробування себе в нових умовах і обстановці, добра перспектива на майбутнє. Це конкретний спосіб підвищити якість життя людини, яка відчуває дискомфорт. Волонтери — це група людей, яка відчуває необхідність пошуку нових шляхів для надання своєму життю суспільної цілі і цінності.
Волонтерські групи та загони об'єднують людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціально-психологічних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі, надання допомоги різним верствам населення, соціальному становленню й інтеграції молоді в суспільство. Волонтери — добровільні помічники фахівців соціально-психологічної галузі, надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така діяльність добровольців потребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань із психології, педагогіки, соціології, медицини тощо. Волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками молоді, знайомитися з кращим досвідом роботи волонтерів нашої країни і зарубіжжя. Організація різних форм навчання волонтерів стає актуальним питанням сьогодення.
Через те що більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна потреба в розробці системного підходу до залучення волонтерів, організації їхньої діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцненні позицій добровольців і формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, про що говорить досвід волонтерства інших країн.
Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв'язання проблем у соціально-психологічній, економічній, культурній, гуманітарній сферах. Це стало передумовою ініціативи проведення Міжнародного року волонтерів (МРВ). Генеральна Асамблея ООН, беручи до уваги рекомендації Економічної і Соціальної Ради, передані в резолюції 1997/44 від 22 липня 1997 р. на 52 сесії ухвалила рішення:
— проголосити 2001 рік «Роком волонтерського руху»;
— закликати уряди держав, волонтерські, громадські, урядові та неурядові організації до співробітництва;
— намітити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризації діяльності волонтерських організацій;
— Об'єднаній організації волонтерів розробити програму роботи.
Ідея проведення МРВ має надати допомогу у виконанні волонтерами своєї життєво необхідної роботи, а також сприяти визнанню її досягнень.
Ті, хто підтримав ідею проведення МРВ-2001, вірять, що внесок волонтерів може бути ще вагомішим, ніж є зараз.