Умовне форматування

Внаслідок застосування формул і змінюваних табличних даних результати обрахунків теж стають змінними. При цьому вони можуть змінюватись в досить широких межах. Щоб покращити сприйняття змінюваних табличних даних, при створенні табличних документів може використовуватись специфічне виділення певних характерних табличних значень (мінімальних, максимальних, таких, що перевищують або не досягають певної межі тощо). Специфічне виділення комірки може бути шрифтовим, кольоровим, а також за допомогою границь. Зрозуміло, що за указаних умов специфічне виділення комірок повинно бути залежним від величини значень, які в цих комірках зберігаються. Потрібний результат досягається, так званим, умовним форматуванням.

Для виконання умовного форматування заданої комірки використовують команду Формат-Условное форматирование.... Внаслідок цього з’являється діалогове вікно Условное форматирование, яке містить три поля введення, що відповідають певній умові Условие 1.

Перше поле введення. Указує, що ми збираємось виконувати умовне форматування в залежності від значення, що міститься у заданій комірці. Тому в цьому полі слід вибрати варіант значение.

Друге поле введення. Використовується для вказівки умови форматування. Значення у заданій комірці буде форматуватись специфічно, якщо воно, наприклад, знаходиться между указаними значеннями, або равно указаному значенню, або больше указаного значення тощо. Відповідний варіант слід вибрати в цьому полі введенні.

Третє поле введення. Складається з однієї або з двох ділянок. В цьому полі указуються конкретні значення для порівняння у відповідності з вибраною умовою.

Тепер у діалоговому вікні Условное форматирование треба, натиснувши кнопку Формат..., отримати на екрані вікно Формат ячеек і вибрати в ньому специфічний формат виділення. При цьому є можливість указати накреслення і/або колір шрифта (вкладинка Шрифт), певний вигляд і/або колір зовнішньої границі комірки (вкладинка Граница), а також колір і/або візерунок заливки комірки (вкладинка Вид).

Натискуючи далі кнопку А также>>, ми отримуємо можливість указати до трьох умов форматування. Введення умов форматування завершується натискуванням кнопки OK.

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Академія пожежної безпекиім.Героїв Чорнобиля

Факультет пожежно-профілактичної діяльності

Кафедра вищої математики та інформаційних технологій

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

ВМ та ІТ

к.ф-м.н., доц.,

полковник с.ц.з.

_______ І.П. Частоколенко

“___”______2011р.

Навчальна дисципліна:Інформатика та комп’ютерна техніка

1-й курс (стаціонар, курсанти).

ЛЕКЦІЯ

Тема № 4. Табличний процесор Microsoft Excel.

Час: 54, з них 10 години лекцій, 24 години практичних занять, 20 годин самостійної роботи

Тема лекції:№ 4.3 Побудова діаграм та графіків.

Навчальна мета: Розглянути теоретичний матеріал у відповідності з темою лекції.

Виховна мета:Переконання в необхідності вивчення матеріалу лекції для майбутньої професійної діяльності, формування матеріалістичного світогляду, виховання культури та дисципліни мислення.

Матеріально-методичне забезпечення: Дошка, крейда.

Розробив:

старший викладач

кафедри ВМ та ІТ О.М. Слободянюк

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол №____від “__”_____________2011р.

Лекція 4.3. Побудова діаграм та графіків

1. Робота з майстром діаграм

Табличний процесор надає широкі можливості для подання даних в графічній формі. Серед них найбільш поширені діаграми. Діаграми використовуються для виявлення тенденцій зміни якогось параметра, для порівняння між собою двох і більше величин, для відображення співвідношення компонентів у складі певного об’єкту тощо.

Розглянемо типову структуру діаграми, на якій відображено динаміку щомісячних виїздів деяких двох пожежних підрозділів у першому кварталі поточного року.

Таку діаграму доцільно представити у вигляді стовпчикової гістограми. Побудуємо її за даними, представленими у нижченаведеній таблиці.

Виїзди пожежних підрозділів
Підрозділ	Місяць
Січень	Лютий	Березень
#1
#2

Гістограма має загальний заголовок “Виїзди пожежних підрозділів”. Вона має бути побудована в осях X (вісь категорій) і Y (вісь значень), які мають найменування “Місяць” і ”Кількість виїздів” відповідно. Осі мають поділки. З правої сторони є легенда з мітками, які розшифровують дві змінні, значення яких представлені на гістограмі.

Кількість груп стовпчиків на гістограмі співпадає з кількістю значень змінних (щомісячні дані), кількість стовпчиків у кожній групі співпадає з кількістю змінних (кількість пожежних підрозділів). Тут маємо по три значення для кожної з двох змінних. Стовпчики груп, які відповідають одній і тій же змінній відображуються (зафарбовуються) однаково у відповідності з легендою. Висота стовпчика пропорційна відповідному значенню змінної.

Значеннями категорій гістограми, тобто значеннями її незалежної змінної, є заголовки стовпчиків таблиці. Вони за замовчуванням використовуються як мітки осі X. Для позначення самих змінних використовуються найменування рядків таблиці (найменування пожежних підрозділів). Заокруглені значення змінних використовуються як мітки осі Y.

Таким чином, стандартна область даних таблиці, яка відображується на гістограмі, включає щомісячні дані по кожному з пожежних підрозділів, а також найменування стовпчиків та рядків. Фактично, гістограма відображує дві різні функціональні залежності вигляду Кількість виїздів = f (Місяць).

Дані, що мають відображуватись на діаграмі, повинні бути підготовлені в першу чергу. Далі для створення діаграми використовується Мастер диаграмм, який викликається шляхом натискування відповідної кнопки на панелі інструментів Стандартная або шляхом виконання команди Вставка-Диаграмма....

Процес створення діаграми за допомогою Мастера диаграмм складається із чотирьох кроків, в тому числі:

Ø вибір типу та зовнішнього вигляду діаграми;

Ø вказівка діапазонів початкових даних для діаграми;

Ø встановлення параметрів діаграми, тобто зовнішнє її оформлення (заголовки, підписи);

Ø вибір розміщення діаграми.

В процесі роботи Мастер диаграмм використовує відповідне вікно, яке, звичайно ж, до певної міри затуляє собою поле робочої сторінки. Це може заважати виділенню діапазонів початкових даних діаграми. Саме тому у вікні Мастера диаграмм передбачено використання кнопок мінімізації вікна (з червоною стрілкою). Якщо скористуватись указаною кнопкою, то вікно згортається до мінімально допустимих розмірів, тим самим надаючи можливість вільно працювати з окремими комірками та діапазонами робочого листа. Для повернення вікну Мастера диаграмм звичайних розмірів достатньо скористуватись кнопкою максимізації вікна.

Перший крок. Перший крок реалізується у вікні Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы. Указане вікно має дві вкладинки: Стандартные та Нестандартные. Мета кроку: вибрати найбільш підходящий тип та зовнішній вигляд діаграми. При цьому використовуються два підвікна Тип: та Вид:. У підвікні Тип: указані основні різновиди диаграм, у підвікні Вид: – можливі варіанти по кожному різновиду. Нижче підвікна Вид: дається стисла характеристика кожного виду діаграми.

Після вибору підходящої діаграми (в даному випадку обычная гистограмма) слід натиснути кнопку Далее>.

Другий крок. Другий крок реалізується у вікні Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы. Указане вікно має дві вкладинки: Диапазон данных та Ряд. Мета кроку: указати діапазони початкових даних до діаграми по кожній змінній, яка має бути на ній представлена, а також найменування змінних для легенди і підписи для міток осі категорій. Адреси комірок і діапазонів, які формуються на цьому кроці, є абсолютними. Це виключає їх зміну при переміщенні діаграми в межах робочого листа.

Вкладинка Диапазон даних використовується в тому окремому випадку, коли є можливість указати відразу весь діапазон, який містить всю указану інформацію у стандартно впорядкованому вигляді (дані знаходяться у прямокутному діапазоні без пропусків, рядок безпосередньо над ними містить найменування стовпчиків, які використовуються як мітки осі категорій, стовпчик безпосередньо перед ними містить найменування змінних для легенди).

Більш універсальним є спосіб побудови діаграми засобами вкладинки Ряд. Він дозволяє вибирати потрібні дані із будь-яких місць у довільному порядку. Засобами вкладинки Ряд можна скористуватись також і для того, щоб доповнити результат, отриманий після користування засобами вкладинки Диапазон даних.

Третій крок. Третій крок реалізується у вікні Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы. Указане вікно має шість вкладинок: Заголовки, Оси, Линии сетки, Легенда, Подписи данных, а також Таблица данных. Мета кроку: указати параметри зовнішнього оформлення діаграми.

У вкладинці Заголовки ми можемо указати найменування диаграми: “Виїзди пожежних підрозділів”, загальне найменування осі X (категорій) “Місяць”, а також загальне найменування осі Y (значень змінних) “Кількість виїздів”.

У вкладинці Оси ми можемо заборонити відображення однієї з осей або обох відразу.

У вкладинці Линии сетки ми можемо заборонити відображення ліній сітки по одній з координат або по обох відразу.

У вкладинці Легенда ми можемо добавити до діаграми легенду (розшифровку позначень) у бажаному місці.

У вкладинці Подписи данных ми можемо підписати стовпчики діаграми, указавши над ними конкретні значення.

У вкладинці Таблица данных ми можемо розмістити поряд з діаграмою таблицю даних, за якими вона була побудована.

Четвертий крок. Четвертий крок реалізується у вікні Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы. Мета кроку: указати місце розміщення діаграми. Її можна розмістити або на будь-якому листі із існуючих, або на окремому.

2. Редагування діаграм

Мастер диаграмм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера диаграмм.

Для зручності редагування всю діаграму розбито на окремі області, які можна редагувати окремо, використовуючи відповідні вікна форматування. Таких областей сім:

Ø область діаграми (охоплює всі елементи діаграми за винятком тих, що стосуються безпосередньої її побудови),

Ø область побудови діаграми,

Ø області рядів даних (по кількості змінних),

Ø області осей (дві),

Ø області найменувань осей (теж дві),

Ø область легенди,

Ø область заголовка діаграми.

Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування.

Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.

3. Побудова графіка заданої функції

При поданні даних в графічній формі дуже поширені графіки. Графіки використовуються для ілюстрування функціональних залежностей одних величин від других.

Побудова графіка функції складається з двох етапів:

Ø побудова таблиці значень заданої функції;

Ø створення графічного зображення за отриманою таблицею.

Для побудови таблиці значень функції мають задаватись проміжок побудови, а також крок обчислення значень функції.

Для створення графічного зображення за отриманою таблицею використовується Мастер диаграмм. На першому кроці його роботи вибирається стандартна діаграма, а саме: в полі Тип: вибирається пункт Точечная, а в полі Вид: вибирається різновид “Точечная диаграмма со значениями, соединенными сглаживающими линиями”. На другому кроці роботи Мастера диаграмм використовується вкладинка Ряд. У всьому іншому побудова графіка функції та його редагування подібні до побудови та редагування діаграми.

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Академія пожежної безпекиім.Героїв Чорнобиля

Факультет пожежно-профілактичної діяльності

Кафедра вищої математики та інформаційних технологій

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

ВМ та ІТ

к.ф-м.н., доц.,

полковник с.ц.з.

_______ І.П. Частоколенко

“___”______2011р.

Навчальна дисципліна:Інформатика та комп’ютерна техніка

1-й курс (стаціонар, курсанти).

ЛЕКЦІЯ

Тема № 4. Табличний процесор Microsoft Excel.

Час: 54, з них 10 години лекцій, 24 години практичних занять, 20 годин самостійної роботи

Тема лекції:№ 4.4 Розв’язування типових математичних задач засобами табличного процесора.

Навчальна мета: Розглянути теоретичний матеріал у відповідності з темою лекції.

Матеріально-методичне забезпечення: Дошка, крейда.

Розробив:

старший викладач

кафедри ВМ та ІТ О.М. Слободянюк

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол №____від “__”_____________2011р.

Лекція 4.4. Розв’язування типових математичних задач засобами табличного процесора

1. Задача підбору параметрів

Означення. Задачею підбору параметра називається знаходження такого значення аргумента даної функції, при якому ця функція набуває заданого значення.

Зокрема, це може бути пошук коренів заданого рівняння f(x)=0, коли необхідно знайти такі значення аргумента, за яких функція набуває нульового значення.

Розглянемо задачу знаходження коренів рівняння . Якщо має простий вигляд, то корені можна знайти аналітичним методом, тобто за формулами:

q при маємо лінійне рівняння , корінь якого ;

q при маємо квадратне рівняння , дійсні корені якого .

Але у більш складних випадках формул для обчислення коренів рівняння не існує. Тому застосовують наступну чисельну методику:

q спочатку здійснюють відокремлення всіх коренів, тобто на заданому широкому проміжку для кожного кореня знаходять досить вузький проміжок , на якому відсутні інші корені;

q уточнюють корені, тобто на кожному з вузьких проміжків знаходять значення кореня із заданою точністю.

Розглянемо відокремлення коренів. Основні методи відокремлення коренів: графічний та табличний.

У відповідності з графічним методом необхідно побудувати графік заданої функції на всьому заданому проміжку , після чого візуально локалізувати точки його перетину з віссю Ox. Далі в околі точок перетину треба довільним способом вибрати вузькі проміжки так, щоб на кожному з них знаходилась лише одна точка перетину графіка з віссю. Один із недоліків даного методу – його громіздкість. Другий недолік – ненадійність – пов’язаний з можливістю втратити корені при неякісній побудові графіка.

Більш зручним слід вважати табличний метод, оскільки він досить формальний і зводиться до послідовності простих обчислювальних операцій. У відповідності з цим методом, на всьому широкому проміжку визначають знаки функції з певним кроком h. З одержаної таблиці знаків вибирають вузькі проміжки , на кінцях яких функція має протилежні знаки. Чим дрібніший крок h, тим надійніше будуть відокремлені корені, тим менша ймовірність їх втратити.

Приклад. Відокремимо корені рівняння на широкому проміжку . Виберемо крок . При цьому ми припускаємо, що відстань між найближчими коренями даного рівняння перевищує вибраний крок, і тому корені втрачені не будуть. Складемо таблицю знаків функції на проміжку .

x	1.0	1.5	2.0	2.5	3.0	3.5	4.0	4.5	5.0
Знак f(x)	+	+	+	–	–	–		+	+

Таким чином, таблиця показує, що на широкому проміжку знаходяться два корені: перший – в межах вузького проміжка , другий – в межах вузького проміжка .

Подібну таблицю для заданої функції можна скласти засобами MS Excel. Для цього достатньо знати широкий проміжок , а також правильно вибрати крок побудови таблиці h.

Для уточнення коренів в MS Excel використовують підбір параметрів. При цьому порядок дій для кожного вузького проміжка може бути наступним:

¨ Вибрати комірки для розміщення значення аргумента x і функції y (наприклад, A1 і A2 відповідно).

¨ В комірку A1 ввести орієнтовне значення кореня. Це має бути один із кінців вузького проміжка .

¨ В комірку A2 ввести формулу для обчислення значення функції , вважаючи, що аргумент x знаходиться в комірці A1.

¨ Виконати команду Сервис-Подбор параметра.... Внаслідок цього на екрані з’являється діалогове вікно Подбор параметра.

¨ В поле Установить в ячейке: ввести адресу комірки значення функції, тобто A2.

¨ В поле Значение: ввести нульове значення.

¨ В поле Изменяя значение ячейки: ввести адресу комірки значення аргумента, тобто A1.

¨ Натиснути кнопку OK діалогового вікна. З’являється нове вікно Результат подбора параметра, в якому повідомляється, вдалося чи ні розв’язати рівняння.

¨ Значення кореня рівняння з’являється у комірці A1.

Якщо користувача не задовольняє точність знайденого значення, то він може її змінити. Для цього треба виконати команду Сервис-Параметры..., у діалоговому вікні Параметры вибрати вкладинку Вычисления, а полі Относительная погрешность: цієї вкладинки ввести інше значення (наприклад, 0.00001 замість 0.001).