Файлова система
Прикладне програмне забезпечення
Прикладне програмне забезпеченняпризначається для розв’язання певної цільової задачі проблемної сфери.
o Текстові редактори дозволяють готувати текстові документи. Найбільш відомі: Блокнот, Лексикон, Word, Write.
o Програми для роботи з електронними таблицями дозволяють розв’язувати широке коло задач, пов’язаних з числовими розрахунками. Відомі програми: Ехсеl, Lotus 1-2-3, SuрегСаlс тощо.
o Графічні системи багаточисельні. Серед них можна виділити системи ділової графіки (Microsoft PowerPoint), художньої графіки (PaintBrush), інженерної графіки (AutoCAD), системи обробки фотографічних зображень (Photoshop), а також універсальні графічні системи (CorelDRAW).
o Системи керування базами даних (СКБД) призначені для створення баз даних, обробку та управління даними. Найпоширеніші: FохРго, Access, Рагаdох, Огасlе тощо.
Основним інформаційним об'єктом ОС Windows є файл.
Файл — іменована область зовнішньої пам'яті для зберігання програм і даних.
Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну та графічну інформацію тощо.
Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з документами, файли, в яких зберігаються дані, називають документами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, — додатками.
Для ідентифікації кожному файлу присвоюється ім'я. Воно утворюється з двох частин - власне імені та розширення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файла (додаток, текстовий документ. таблиця, рисунок, проект програми і т. д.). Власне ім'я може складатися з 1—255 символів, а розширення — з 0—4 символів. В імені файла (у власне імені га розширенні), крім літер і цифр, можна також вживати символи: «$»,«% », << ' », « - », « пропуск », « @ », « ~ », << ! »,
« ( », « ) », « { », « } », « ^ », « # », « & », « + », « ; », « = », « [ », « ] ».
Оскільки розширення визначає, тип файла, його ще називають просто типом. Як власне ім'я, так і розширення можуть бути задані користувачем довільно. Наприклад: letter.txt, Лист Іванову.doc, Собівартість.xls, Довідник цін.dat.
В іменах файлів можна вживати як великі, так і малі літери. їх написання запам'ятовується системою, аде при порівняннях імен ці символи будуть вважатися однаковими. Це означає, що в одній папці не можна зберігати два різних файли, імена яких різняться тільки регістром літер, тобто ім'я Лист Іванову.doc збігається з ім'ям Лист іванову.doc.
Незважаючи на допустиму довільність у визначенні імені файла, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення.
Застосування загальноприйнятих розширень допомагає користувачеві орієнтуватися у змісті файла за його розширенням. Наприклад, якщо файл має розширення .doc, то це означає, що він зберігає документ, створений у текстовому редакторі Word, а якщо .xls — то створену в ET Excel робочу книгу, Розширення .ехе свідчить про те, що у файлі міститься додаток (наприклад, Winword.exe — текстовий редактор, AVP.exe — антивірусна програма).
Використання уніфікованих розширень полегшує візуальну орієнтацію у призначенні файлів. Залежно від розширення файл зображається певним значком. Оскільки в рамках ОС Windows кожному зареєстрованому типу файла відповідає свій значок, самі розширення, як Правило, не виводяться на екран: для орієнтації у призначенні файла досить цього значка.
Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб розпочати роботу з деяким документом, досить двічі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому Windows аналізує розширення файла і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в нього вибраний документ.
У команді пошуку файлів, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи « ? » і « * ». Імена, що,містять такі символи, називають шаблонами, або родовими іменами. Вони застосовуються для позначення відразу кількох файлів. Символ «?» у вказаних позиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а символ «*» позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні шаблона.
Приклади:
1) для документів План 1997.xls, План 199B.xls і План1999.xls шаблоном є План 199?.xls;
2) для документів План 1999.xls і План2000. xls шаблоном є План *.xls
3) для документів План200l.xls і План200l.doc шаблоном є План2001. *;
4) для документів План 1999.xls, План2000. xls і План2001.doc шаблоном є План*.*,
5) для всіх вищенаведених файлів шаблоном є *.*.
Операційна система Windows може читати і записувати імена файлів інших ОС (Unix, OS/2, Windows NT і т. д.),
До того як з'явилася ОС Windows, на ПК основною ОС була система MS DOS, у середовищі якої були створені сотні тисяч програм (додатків). Використання цих програм важливе і тепер. Вони обробляють документи, що зберігаються у файлах із довжиною власне імені, яка не перевищує восьми символів (короткі імена).. Якщо ж документ спочатку готується в ОС Windows, то імена файлів, що утворюються там, мають довжину до 255 символів (довгі імена). Для того щоб ці документи могли оброблятися також у програмах у середовищі MS BOS, ОС Windows при їх створенні утворює короткі імена. Кожне таке ім'я складається з перших шести символів довгого імені, до яких додаються символ тильда ( ~ ) і порядковий номер файлу з такими самими першими шістьма символами в цій папці. Наприклад, якщо у папці Личные письма зберегти файл Письмо Иванову.txt, а потім Письмо Петрову.txt, то ОС паралельно з цими довгими іменами створює короткі імена Письмо ~1.txt і Письмо~2.txt відповідно.
Папки
Складовими елементами ПК як сховища інформації є диски (жорсткі, гнучкі та компакт-диски). Кожний з них зберігає файли, які можна упорядкувати за певною тематикою у папки. Кожна з папок, у свою чергу, може містити файли й інші підпапки. Таким чином, для користувача папка — це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки, а з точки зору ОС — місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього поновлення кожного файлу і т. д.
Файлова система — сукупність папок і файлів, що зберігаються на зовнішніх носіях ПК.
Папки доцільно створювати тільки на жорстких і компакт-дисках, що мають значні ємності пам'яті, а отже, велику кількість файлів.
Розміщення файлів у різних папках.дає змогу;
виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад усі додатки або всі файли з даними);
виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, ET, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т. д.);
виділити всі файли кожного користувача, якщо комп'ютер експлуатує кілька користувачів.
Папці присвоюється ім'я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використовуєтеся (наприклад, Личные письма, Мои документы).
На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка, крім підпапок, може містити ще й файли. Так угворюється ієрархічна деревоподібна структура папок на диску.
У кореневій папці диска С: зберігаються два файли; командний процесор (command.com) і файл автозапуску (autoexec.bat), а також одна папка Program Files, в якій містяться три папки: Microsoft Exchange, Microsoft Office і Vb. У кожній з них є файли і свої папки.
При. деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файла необхідно вказати його місце розташування — ланцюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок називається шляхом, або маршрутом. При ньому імена під- папок розділяються символом « \ ». Останній записується після імені дисковода, а також перед ім'ям файла.
Таким чином, повне ім'я файла задається такими елементами:
ім'ям дисковода;
маршрутом (ланцюжком імен пайок, в якому кожна наступна є підпапкою попередньої);
ім'ям файла, що завершує ланцюжок (файл має міститися в останній згаданій папці).
В одній папці кожний файл повинен мати оригінальне ім'я. Файли можуть розрізнятися, зокрема, розширенням. У різних папках імена файлів можуть бути однаковими. При цьому їхні повні імена будуть розрізнятися маршрутами.
Лекція № 4
Тема: Загальні відомості про ОС Windows. Робочий стіл. Структура типового вікна.
План
1.Вступ. ОС Windows, її переваги.
2.Робочий стіл.
3.Структура типового вікна.
4.Головне меню ОС Windows.
5.Запуск програм.
6.Способи виконання дій над об’єктами.
7.Дії з папками та текстовими файлами.
8.Видалення об’єктів. Корзина. Буфер обміну.
9.Запитання.
1. ОС Windows, її переваги.
Найбільш розповсюдженою в світі багатозадачною, графічною та багатовіконноюОС для персональних комп’ютерів фірми Microsoft є ОС Windows.
До групи ОС Windows належать Windows 95, 98(9.Х), 2000, МЕ, NT, ХР, Vista.
У 90-х роках набули популярності ОС Windows 95, Windows 98 (узагальнена назва Windows 9.Х ). Нині найпоширенішими в світі є ОС Windows 2000, МЕ, NT 95версій 3.0, 4.0, ХР.
Спочатку було створено ОС Windows 3.1 фірмою Microsoft як операційне середовище для надбудови над операційною системою DOS ( для забезпечення додаткових можливостей та зручностей для користувачів). Починаючи з Windows 95, ОС Windows стає повноцінною і самостійною операційною системою.
Розглянемо основні переваги ОС Windows порівняно з MS-DOS:
1. Єдиний інтерфейс, що не потребує для кожної нової прикладної програми вивчення принципів взаємодії з цією програмою;
2. Багатозадачність − можливість одночасно виконувати декілька програм;
3. Сумісність з програмами, що працюють під керуванням ОСMS-DOS (працюючи в Windows, можна запустити DOS- програму);
4. Дані з однієї програми можна вставляти в інші програми за допомогою буфера обміну;
Буфер обміну − це ділянка оперативної пам’яті, призначена для тимчасового розміщення даних обміну.
5. Підтримка шрифтів, що масштабуються. Такі шрифти називаються True Tуpe шрифтами. Вони дають змогу створювати тексти з символами різних розмірів та стилів написання: підкреслених, курсивних, потовщених тощо;
6. Підтримка мультимедіа, що дає високу якість звуку та зображення;
7. Зручність підтримки додаткових пристроїв − для підключення нового пристрою достатньо встановити драйвер цього пристрою;
8. Вбудовані можливості роботи в мережі, простий та зручний спосіб роботи в глобальній мережі Internet;
9. Наявність довідок та навчальних слайдів для багатьох програм.
2. Робочий стіл
Робочий стіл − це стартовий екран, на якому розташовані об’єкти та елементи керування ОС Windows.
Об’єкти ОС Windows: файл, папка, диск, документ, ярлик тощо.
На робочому столі розташовані: панель завдань та піктограми.
Панель завдань − спеціальна зона, яка призначена для доступу до головного меню Windows. Вона містить кнопку Пуск, кнопки програм та файлів(з якими працює користувач), індикатор мови, годинник тощо.
Піктограми програм − це значки, що призначені для виклику програм чи відкриття папки або файлу, що містяться на робочому столі.
Будь-який файл, що містить дані (текст, малюнок, електронну таблицю тощо) називається документом. Каталоги називають папками.
Папка − це область для збереження файлів з метою їх упорядкування.
Ярлик − це посилання на деякий об’єкт, що знаходиться у файловій системі. Він внизу зліва містить зігнуту стрілку. Найчастіше ярлики використовують для швидкого запуску програм.
Вилучення ярлика не призводить до вилучення файлів, на які він посилається.
3. Структура типового вікна
Особливістю ОС Windows є зручний графічний інтерфейс, головним елементом якого є вікно.
Розрізняють такі типи вікон:
1. Робочий стіл
2. Вікно програми
3. Вікно папки
4. Вікно документа
5. Діалогове вікно
6. Вікно довідки
Вікна мають таку загальну структуру:
1. Вгорі вікна знаходиться рядок заголовка, в якому відображена назва папки, праворуч − кнопки управління вікном.
Кнопки управління вікном:
− закрити вікно (Alt+F4);
− розгорнути вікно на весь екран;
− приведення до нормального розміру;
− згортання активного вікна й розміщення на панелі завдань;
Службове меню відкривається клавіатурним скороченням Alt+пробіл, що дозволяє закривати, згортати, розгортати, поновляти розмір вікна.
2. Під рядком заголовка знаходиться рядок меню (командний рядок).
3. Нижче − піктографічний рядок із панеллю інструментів.
4. Адресний рядок відображає шлях до вибраного елемента.
5. Внизу вікна − статусний рядок, в якому виведена довідкова інформація відносно кількості та розміру виділених об’єктів.
6. Основна частина вікна займає робоче поле із горизонтальними та вертикальними смугами прокрутки.
Робота з вікнами програм та папок
Папка “Мій комп’ютер” призначена для доступу до всіх об’єктів файлової системи, а саме дисків, папок, файлів та інших пристроїв комп’ютера.
Відкривають вікно:
− подвійним клацанням мишкою на його піктограмі;
− виокремивши його клавішами управління курсором (←,↑,→,↓) і натиснути на Enter.