Методи, прийоми та засоби навчання
Питання про методи навчання – одне з найважливіших в теорії педагогіки.
- Як треба вчити, щоб досягти високих результатів в навчальній роботі?
Метод навчання – це спосіб спільної діяльності між вчителем та учнем, який спрямований на розв’язання освітніх, розвивальних та виховних завдань.
Визначення суті питання, розкриття змісту матеріалу, охоплює весь шлях роботи.
Структурні елементи методу навчання:
1. Методичні прийоми – це допоміжні способи при даному методі; не виконують самостійної функції по передачі та засвоєнню знань, умінь, навичок учнями. Прийом – разова дія.
2. Засоби навчання – матеріальне забезпечення навчального процесу – наочність, допоміжна література, ТЗН – що забезпечує його необхідну ефективність.
Функції методу навчання:
- освітня – оптимальний добір методів навчання → висока якість знань;
- виховна – формування наукового світогляду, формування позитивних якостей особистості;
- розвивальна – розвиток психіки дитини;
- мотиваційна (спонукальна) – формування спонукальних сил навчання, формування пізнавального інтересу;
- контрольно–корекційна.
Приклади: навчання грамоті в середньовічній школі.
Визначаються метою і завдання освіти.
Часи середньовіччя:
Мета виховання? Яка? ↓
Зубрячка, механічне заучування релігійних постулатів , основна книга Псалтир, основний метод стимулювання – покарання → обмежені можливості пізнання світу ↓
Методи усного навчання: катехізична бесіда, лекція, розповідь.
Капіталістичне суспільство: розвиток природних здібностей дитини
(«Джейн Ейр»)
Методи практичних і лабораторних робіт, екскурсія, евристична бесіда.
Сучасне суспільство:
Різноманітні методи навчання . Йде ефективний пошук нових методів. Інноваційні методи навчання; педагоги – новатори.
Потапова Е.Н. «Радость познания», с.48.
- Які функції навчання реалізовані?
Метод має двобічний характер:
1. Діяльність вчителя по передачі знань, керівництву процесом формування умінь, навичок учня.
2. Діяльність учня по засвоєнню знань, виробленню умінь, навичок.
Зовнішня сторона методу – це різні способи його прояву в навчальній діяльності вчителя і учнів, які можна безпосередньо спостерігати (словесна форма викладу навчальної інформації та усна форма відтворення знань учнями або зорова форма з використанням наочності тощо).
Внутрішня, або змістовна сторона методу навчання, характеризується цілеспрямованістю викладання й учіння, змістом навчання, психологічною стороною методу – мотивацією учіння, видом і ступенем пізнавальної активності й самостійності учнів, ставленням вчителя та учнів до предмету.
Методи навчання загальні (загальнодидактичні) – застосовуються у школі при вивченні різних навчальних предметів → дидактика.
Методи навчання спеціальні (методичні) – застосовуються при вивченні окремих дисциплін → методики викладання окремих предметів.
3. Різні підходи до класифікації методів навчання
Як багатомірне утворення, метод має багато аспектів, взявши кожний з яких за основу, можна групувати методи в систему. У зв'язку з цим існує багато класифікацій методів, в яких останні об'єднуються на основі однієї або кількох загальних ознак. Так, одні педагоги стали класифікувати методи за джерелами знань, інші – за дидактичними завданнями, треті – за логічними формами мислення, четверті – за сукупністю цих ознак і т.д.
Важливим є питання: наскільки доцільна та чи інша класифікація? Надумані, штучні побудови не сприяють розвитку теорії методів, створюють непотрібні труднощі для вчителя.
Вдалою можна визначити лише ту класифікацію, яка узгоджується з практикою навчання і слугує ґрунтом для її реалізації.
Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.
Зростає кількість методів навчання – з’являються нові класифікації. Різноманіття підходів до методів навчання відображає їх об’єктивну, реальну багатогранність.
РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ: №1(С.83-84), 6 (С.129-131).
СКЛАДАННЯ ТАБЛИЦІ «КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ»
1. За головним суб’єктом діяльності.
2. За навчальною метою.
3. За логікою викладання.
4. За специфікою навчального предмету.
5. За джерелом знань:
- словесні – розповідь, бесіда, робота з підручником і книгою, пояснення;
- наочні – демократизація, ілюстрація, спостереження;
- практичні – вправи, практичні роботи, лабораторні, творчі роботи.
6. За характером пізнавальної діяльності учнів:
- пояснювально–ілюстративний;
- репродуктивний;
- методи проблемного викладу знань учителем;
- частково–пошуковий;
- дослідницький.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: НАКРЕСЛИТИ ТАБЛИЦЮ!!! В СО.
1. За джерелом знань
2. За характером пізнавальної активності учнів
Цікаві прийоми навчання:
Два кольори грамотності: Кожен учень має 2 ручки (з синьою і зеленою пастами).
Синьою пастою учень пише букви, виконує завдання вчителя.
Орфограми, правило (велика буква на початку речення і
у власних назвах, крапка в кінці речення) – зелена паста.
Чим БІЛЬШЕ орфограм, тим яскравіше зелений колір.
Корисна кунсткамера:
• «Гнать, держать, смотреть и видеть, дышать, слышать, ненавидеть, и обидеть, и терпеть, и зависеть, и вертеть. Вы запомните, друзья, их на - е – спрягать нельзя».
• Цыган, встав на цыпочки, на цыплёнка цыкнул: «Цыц!».
• Кросворди, ребуси.
4. Співвідносна характеристика окремих методів навчання і вимоги, які ставлять до їх використання (самостійне опрацювання)
Словесні методи навчання: пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником.
-Яке значення має мова у житті людини?
-Що є провідним на уроці в одержанні знань?
-Які методи навчання відносимо до словесних методів навчання?
Бесіда
в усіх класах, на всіх етапах уроку
- Коли застосовуємо – коли є база знань
Роль:
-дозволяє пов’язати навчальний матеріал з особистим досвідом дитини, її знаннями;
-ефективний обернений зв’язок.
Види:
І – вступна ІІ – катехізична
- уточнююча - евристична
- закріплююча
- повідомляюча
- підсумкова
Катехізична бесіда – у тих випадках, коли вчитель стимулює учня до відтворення точних формулювань закону, правила, тощо.
Використовується переважно при перевірці та оцінці знань учнів, закріплення, аналізі прочитаних текстів.
Евристична (сократівська) бесіда – підводить учнів до самостійних висновків і є важливим засобом активізації мислительної діяльності учнів.
Проводиться з метою повідомлення нових знань. Питання та відповіді (що передбачаються) будують таким чином, що вони підводять думку учня до нових положень, висновків.
-Що є основним компонентом? (Питання.)
-Від чого залежить успіх у використанні цього методу?
Бесіда – це завжди система питань.
Види питань:
-головні,
-другорядні,
-додаткові,
-евристичні (пошукові),
-репродуктивні (відтворюючі).
Вимоги до питань:
-чітка постановка, без зайвих, пояснюючих слів;
-не треба повторювати питання до того як діти дадуть відповідь;
-не треба формулювати питання по-різномовну;
-не можна ставити подвійних питань;
-не можна включати важкодоступні терміни, складні звороти мови;
-не рекомендується давати навідних, підказуючи, пояснюючих питань;
-не варто давати питання, які вимагають відповіді «так» чи «ні», коротких відповідей;
-питання ставити до всього класу.
Учнів треба привчати до повних відповідей.
Думка учня ↔ відповідь.
Вимоги до вчителя:
1.Знати рівень знань учнів.
2.Вимагати повні, грамотні відповіді з прикладами і поясненнями.
3.Вимагати чітких, голосних відповідей від учнів.
4.Активізувати весь клас.
5.Урізноманітнювати прийоми проведення бесіди.
6.Враховувати бажання дітей відповідями.
7.Використовувати різні способи заохочення.
8.Вчити учнів відповідати за певним планом.
Розповідь
Розповідь – послідовний виклад питання, присвяченого повідомленню фактів, подій, опису місця, віддалених часом або простором.
ПИТАННЯ: КОЛИ НАЙЧАСТІШЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ?
В процесі пояснення наукових понять, формул, законів розповідь застосовується з метою образного опису і повідомлення окремих відомостей з історії наукових відкриттів, цікавих подій, пов’язаних з біографією вчених та історією створення наукових теорій.
Розповідь у таких випадках підвищує пізнавальну активність, розвиває інтерес і допитливість.
Вимоги:
1.Плановість, чіткість побудови.
2.Емоційність, образність.
3.Переконливість.
4.Мобілізація і утримування уваги учнів під час розповіді.
5.Нетривалість розповіді (6р. - 4-5хв.), (7р. - 5-7хв.).
Структура:
1.Початок.
2.Розвиток подій.
3.Кульмінаційний момент.
4.Фінальна частина.