Робота з листами читачів. Вимоги до анкетування читацької аудиторії
Є багато показників популярності і громадського визнання газети. Одним із них завжди була читацька пошта. У радянські часи кількість листів завищувалася, створювалися різні штучні умови для накопичення пошти (відповіді на кросворди, загадки, ребуси, надумане анкетування тощо). Але було чимало листів по суті, що стосувалися різних негараздів у суспільстві – редакція газети виконувала роль важливої інстанції полагодження якоїсь конкретної господарської чи приватної справи.
Потоки відгуків викликали різні публікації, особливо на моральні теми. Уважно ставилися до скарги, реагування на яку було обов’язковим атрибутом. Працівники редакції витрачали дуже багато дорогоцінного часу на розслідування, вивчення пошти і т.д.
Нині кількість листів до редакцій газет різко зменшилася. Причин тут кілька – читачі вже не ставляться до газети як до інстанції, яка мала великі можливості. З другого боку, більшість редакцій відмовляються листуватися з читачами, не зобов’язуються відповідати на листи і друкують лише те, що замовляють. Таке право передбачене відповідним законодавством.
Чи є від цього користь редакціям? З одного боку, у журналістів зменшилося рутинної роботи. Але водночас почало щезати важливе джерело інформації: бо у листах, навіть анонімних, писалося інколи таке, що не отримає жодним іншим способом.
Як свідчить світовий досвід – до листів слід ставитися уважно і періодично використовувати їх на газетних сторінках. Вони збагачують „ансамбль” виступів газети, роблять її жанрову палітру до певної міри „інтимною”. У кожній редакції мусить існувати власна система використання пошти, з якою повинна бути ознайомлена якнайширша читацька аудиторія. Насамперед, слід визначити частину рубрик за листами, періодичність їх появи. Можливості використання листа величезні:
лист з коментарем спеціаліста чи журналіста;
тематична добірка листів;
аналітичні огляди редакційної пошти;
листування з читачами як пряме, так і на сторінках газети.
Лист може стати основою журналістського розслідування, основною формою полеміки в газеті. Дуже багато у цій справі залежить від професійної майстерності, відповідальності та ініціативи журналістів. Звісно, насамперед, від тих, хто вирішує найголовніші проблеми редакційного менеджменту.
ЗМІ не лише вивчають громадську думку, а й значною мірою її формують. Мета — подальше ефективне функціонування газети.
Для вивчення громадської думки редакції періодичних видань активно використовують різні форми анкетування.Цим насамперед переслідується потреба зібрати об'єктивну зовнішню інформацію про сприйняття газети читацької аудиторії (йдеться про взаємовідносини з читачами, ефективність газетних виступів, пошук нових тем тощо).
Анкетування — форма програмного опитування, один із основних методів вивчення громадської думки.
Анкетування має певні переваги перед таким методом як опитування, оскільки виявляє об'єктивну точку зору читачів з тих чи інших питань, охоплює значно більшу кількість респондентів (опитуваних), її легше провести.
Розрізняють такі види анкетування:
пресове;
поштове;
роздавальне;
експертне.
Вид анкетування, який використовується у газеті, соціологи називають пресовим.Проте він має суттєвий недолік — низький відсоток поверненнят анкет. Поштове анкетування має вищий відсоток повернення, адже журналіст роздає і збирає анкети на місці. Експертне анкетування — це опитування фахівців або компетентних осіб. Проводять його у вигляді “круглих столів” тощо.
Існують певні правиласкладання анкет:
1) у передмові до них слід лаконічно визначити мету і завдання;
2) запитання анкети мають бути конкретні, суттєві, недвозначні та чітко сформульовані;
3) кожне запитання повинно підтримувати у реціпієнта інтерес і серйозне ставлення;
4) особливу увагу слід звернути на формулювання першого запитання6 воно має бути цікавим і простим;
5) щоб запобігти помилкам, перед проведенням анкетування слід провести апробацію запитань.
Композиційно анкети складаються з трьох частин: передмови, основної частини і демографічної довідки.
Типи запитань поділяються за змістом на: фактологічні і оціночні; за формою: відкриті і закриті, прямі й непрямі, особові та безособові; за функцією:фільтруючі й контролюючі.
У посібнику “Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці” (атори професори Лизанчук і Кузнецова) подаються такі загальні вимоги до організації запитань в анкеті.Насамперед кілька запитань на одну і ту ж тему дають надійнішу і точнішу інформацію, ніж одне запитання. Не можна допускати поряд кілька запитань, що потребують відповіді “так” або “ні”. Оскільки у деяких респондентів складається звичка відповідати на них однозначно: так, ні. При постановці альтернативних запитань слід змінювати їх порядок, аби респондент не фіксував уваги лише на перших чи других варіантах. Запитання слід групувати за темами: спочатку загальні й відкриті, а потім — специфічні й конкретні. Всі запитання повинні бути вмотивовані і становити єдність. Для поступового переходу від теми до теми слід ставити кілька нейтральних запитань.
Рекомендована література
1. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе. – Москва: изд-во „РИП-холдинг” – 2001. – С.167-201.
2. Григораш Д.С. Методичні вказівки щодо вивчення організації роботи редакції газети для студентів факультету журналістики. – Львів. – 1983. – 41 с.
3. Гуревич С.М. Основы редакционного менеджмента. – Москва. – 1994. – 86 с.
4. Мішель А. Картер, Гілліан Кей. Як керувати редакцією газети. – IREX Про Медіа. – 2002. – С. 13-20.
5. Різун В.В. Маси. – К.: ВПЦ „Київський університет”. – 2003. – С.5- 6. В.Лизанчук, О.Кузнецова “Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці” .
Питання для самоконтролю
1. Хто такі маси?
2. Від чого залежить успіх газети на ринку інформації?
3. Як ви розумієте словосполучення „масова робота редакції”?
4. Окресліть склад активу редакції газети?
5. Як редакції організовують роботу з позаштатними кореспондентами?
6. Які ви знаєте форми масової роботи редакції газети?
7. Організація і наслідки „круглого столу” в редакції.
8. Як використовуються листи читачів на сторінках газети?