Тема 10. Географiя релiгiйного туризму та паломництва

Схема бізнес-плану редакції.

Порядок складання бізнес-плану

Порядок складання бізнес-плану залежить від величини редакції, характеру і типу видання, стану інформаційного ринку, економічних, політичних факторів та іншого. Весь процес бізнес-планування включає такі етапи:

· Вивчення методології бізнес-планування на основі літературних джерел.

· Визначення цілей та головної мети — визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку тощо.

· Визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва.

· Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим — на рік чи два.

· Збирання даних для кожного розділу бізнес-плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенціальних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін редакції і урахування цих факторів у бізнес-плані.

· Складання бізнес-плану. Вихідними є показники обсягів продаж товарної продукції, інвестицій. Практика показує, що бізнес-план має складатися редакцією самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнес-плану на замовлення, за дорученням має низку недоліків.

· Читання, вивчення бізнес-плану. Як правило, бізнес-план надається для читання незацікавленим особам високої кваліфікації. В процесі може бути проведена незалежна експертиза та ділова критика. Усунення недоліків підвищить якість бізнес-плану.

· Дослідження ринку, план маркетингу, оцінка можливостей редакції щодо інвестицій, термінів початку випуску газети, фінансовий план тощо

Основні прийняті міжнародним суспільством методики написання бізнес-планів розроблені під егідою ЮНІДО (Організація об'єднаних націй з промислового розвитку). Методики та стандарти бізнес планування мають такі організації як ЄБРР, СБРР, TACIS. Міністерством економіки України в 2006-му році затверджені методичні рекомендації з розроблення бізнес-плану підприємств. Найбільш вичерпним в інвестиційних колах вважається зміст бізнес-плану, розроблений українською інвестиційно-проектною компанією BFM Group Ukraine.

Кожен бізнес-план, незалежно від приналежності до фірми (редакції газети), складається здвох основних частин – описової і цифрової.

У першій – детально описується, яким чином редакція досягне успіху на ринку інформації, завдання підрозділів і колективу в цілому.

Друга – представлена цифрами, які оформлені у графіки і таблиці, що стосуються в основному фінансової діяльності. Схема (чи структура) бізнес-плану складається з низки стандартних елементів, характерних для кожної фірми, компанії чи редакції газети. Окреслимо їх.

1. Короткий опис проекту.

– назва видання, адреса, юридична форма, суть бізнесу;

– стадії розвитку, які вже пройшла газета;

– інформаційні та інші послуги, які вона надає;

– цільовий ринок, на якому вона розповсюджується (бажані результати маркетингового дослідження даного ринку);

– стратегія маркетингу (як редакція планує утвердитися і розвиватися на цільовому ринку, які засоби і способи маркетингу будуть з цією метою застосовуватися);

– основні конкуренти на ринку (що редакція планує їм протиставити);

– план виробництва;

– фінансовий план (надходження і прибутки, які редакція може отримати в ближчій і дальшій перспективах);

– основні ризики, пов’язані з діяльністю редакції, її довготерміновим розвитком (тут також – протилежні дії у випадку реалізації цих ризиків);

– необхідне фінансування для ритмічної праці.

2. Короткий опис редакції видання:

– мета і завдання редакції газети;

– редакційні працівники, керівники виробничого процесу (провідні менеджери): головний редактор/генеральний директор, його заступники, відповідальний секретар, члени редколегії, завідувачі відділів;

– стадії розвитку (час заснування і початок роботи редакції, мета на ближчу перспективу, інші особливості розвитку);

– інформаційні товари і послуги редакції (кількість і типи товарних ліній, кількість товарів і послуг по кожній лінії);

– фінансове становище редакції (обсяг продажу, прибуток до оподаткування за останній рік, джерела фінансування, головні фінансові зобов’язання редакції).

3. Аналіз інформаційного ринку:

– визначення цільового ринку, його величина, географія і тенденції розвитку;

– портрет основного споживача (демографічний, соціальний і т.д.), фактори споживацьких переваг;

– головні конкуренти;

– позиціонування свого інформаційного продукту у власному сегменті ринку (яким споживачам і який ваш продукт потрібен);

– цінова політика (ціна визначається при співставленні ринку попиту, цін конкурентів, розрахункові суми витрат);

– реклама і просування інформаційного продукту;

– маркетинговий бюджет (реклама в ЗМІ, пряма реклама, видатки на засоби зв’язку, професійні рекламні агенти і консультанти, участь у виставках і т.д.);

– способи розповсюдження продукції.

4. План виробництва:

– графік виробництва (повна послідовність дій з виробництва газети, застосовувані матеріали, технологія виробництва та її переваги);

– собівартість і стандарти одиниці продукції (номера газети);

– видатки на офіс та інші редакційні приміщення;

– видатки на матеріали і комплектуючі (перелік матеріалів і комплектуючих для виробництва одиниці продукції, загальної кількості продукції, загальна вартість);

– видатки на виробничий персонал (загальна кількість працівників, постійних, за сумісництвом, позаштатних, бажана кваліфікація працівників, хто контролює їхню працю, інші аспекти);

– видатки на маркетинг і рекламу;

– видатки на підтримання та оновлення устаткування;

– контроль товарного запасу (мінімальний обсяг паперу, інших компонентів, необхідних для підтримання безперервного виробничого процесу);

– фінансовий контроль (хто його здійснює в редакції);

– закупівля необхідних матеріалів.

5. Менеджмент і організація:

– організаційна структура редакції (система відповідальності, відображена в посадових обов’язках, в тому числі фінансової, оцінка провідних осіб ланки управління: їх досвід, успіхи, освіта, переваги, сфера відповідальності;

– завдання управління (генеральна політика редакції, способи найму працівників, навчання і підвищення кваліфікації, зарплата і винагороди).

6. Тривалий розвиток, ризики і стратегії виходу:

– довгострокова мета редакції;

– стратегія досягнення мети (просування і підтримка видання);

– оцінки різних видів ризиків;

– можливі стратегії виходу (продаж бізнесу, продаж частини, продаж концепції, закриття бізнесу).

7. Фінансовий план:

– фінансовий прогноз;

– бюджет редакції (деталізація фінансового плану, його жорстке поєднання з реаліями щоденної діяльності газети).

Як стверджують А.А. Грабельников та В.І. Іваницький існує багатоваріантність бізнес-планів. Кількість розділів можна зменшувати чи збільшувати. Приміром, такий документ може вінчати розділ „Логістика”, у якому вказуються способи біжучого управління персоналом і товарними потоками. Бізнес-план включає і ряд додатків (маркетингові дослідження, резюме провідних менеджерів, технічну, виробничу інформацію і т.д.).

Бізнес-план, прийнятий редакцією як основний документ концентрації колективних зусиль впродовж року, дозволяє включити всі важелі росту, всі ресурсні можливості для досягнення мети.

Рекомендована література

1. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе. – Москва: изд-во „РИП-холдинг” – 2001. – С.155-166.

2. Гуревич С.М. Газета и рынок: как добиться успеха? – Москва. –1998.

3. Иваницкий В.Л. Бизнес-план редакции (рабочая тетрадь главного редактора). – Ч.1 п.2. – Москва. – 1999.

4. Репкова Татьяна. Новое время: как создать профессиональную газету в демократическом обществе. – IREX Про медиа / Украина. – 2002. – С.49-97.

Питання для самоконтролю

1. Мета створення бізнес-плану.

2. Хто створює бізнес-план?

3. З яких двох частин складається бізнес-план?

4. Які позиції передбачається висвітлити у розділі „Короткий опис проекту”?

5. Основні положення розділу „Короткий опис редакції видання”.

6. Як у бізнес-плані описується і аналізується інформаційний ринок?

7. Окресліть структуру розділу „План виробництва”.

8. Кінцеві результати виконання бізнес-плану.

 

1. Пiдходи до визначення релiгiйного туризму.

2. Види, функцiї та особливостi паломництва.

3. Географiя цeнтpiв та peгiонів паломництва та релiгiйного туризму у християнствi, iсламi, буддизмi, iудаїзмi, iндуїзмi.

 

Религиозный туризм развивается в нескольких формах: паломничество, экскурсионный

туризм религиозной тематики, научный туризм с религиоведческими целями и миссионерство. Паломничество — это путешествие с культовыми целями, одна из самых старых форм

туризма, развитие которой связано с формированием мировых религий. К мировым религиям

причисляют буддизм (возник 6-5 вв. до н. э.), христианство (1 в. н. э.), ислам (7 в. н. э.). Любая

церковь поощряла паломничество, это повышало ее авторитет, способствовало распространению

веры по миру и давало значительный доход. Отличаясь от остальных форм туризма лишь целью

и мотивом путешествий, паломничество, как и туризм, бывает международным и внутренним.

История религиозного туризма исчисляется тысячами лет. Древние греки и римляне

посещали святилища и храмы. В средние века паломничество принимает массовый характер

и своеобразные формы. Так в ХI-XII в. — крестовые походы против мусульман на Иерусалим, за

освобождение от них святых мест христианства.

Паломническое движение расширяется в XV-XVI в. Но только в XIX в. оно принимает

организованные формы. Начиная с 1861 г. ежегодно во Франции снаряжался паломнический

караван в знак покаяния за преступления республиканского правительства против церкви. Число

его участников достигало 300—400 человек.

В настоящее время религиозная мотивация оказывает большое влияние на развитие

туризма. Свыше 200 млн чел. ежегодно совершают паломничество. При этом около 150 млн чел.

в этом потоке составляют христиане.

Выделяют 13 крупных районов паломничества в мире, среди них есть моно-

и поликонфессиональные.

Европа — господствует христианство

Северная Америка — доминирует христианство, оно дополняется другими

многочисленными религиями

Латинская Америка — доминирует христианство, в сочетании с местными традиционными

религиями

Северная Африка — доминирует ислам

Восточная и Западная Африка — господствует ислам, существуют отдельные центры

христианства, районы распространения традиционных религий

Западная Азия — доминирует ислам, имеются районы христианства и иудаизма

Южная Азия — доминирует индуизм, обширные районы ислама, центры христианства,

буддизма, сикхизма, джайнизма Юго-Восточная Азия — преобладание буддизма, также широко распространен ислам,

христианство, имеются анклавы индуизма

Восточная Азия — господствует буддизм в сочетании с конфуцианством, синтоизмом, есть

центры христианства и ислама

Центральная Азия — доминирует буддизм

Средняя Азия — господствует ислам

Россия — преобладает христианство с анклавами ислама и будизма

Австралия и Океания — господствует христианства в сочетании с местными религиями.

Каждая религия имеет свои объекты поклонения. Каждый крупный религиозный район —

центры паломничества мирового значения. В них собираются потоки паломников со всего света.

Крупнейшим религиозным центром мира, по праву, считается Иерусалим. Его особое

место среди других центров паломничества обусловлено тем, что Иерусалим почитается святым

среди представителей сразу трех религий — иудаизма, христианства и ислама.

Для евреев, исповедующих иудаизм, нет определенных мест в Иерусалиме, к которым они

совершают паломничество: священным считается весь город. Но любой верующий обязательно

помолится у Стены Плача. Эта традиция восходит ко времени разрушения города и храма евреев римлянами

в 70 г. н. э. Десятки тысяч евреев были убиты, оставшиеся в живых обращены в рабство,

отправлены в изгнание, тем, кто уцелел под страхом смерти запрещалось возвращаться в город.

Позже избранным позволили совершать туда паломничество и оплакивать руины.

Иудейские паломники, приезжающие в Иерусалим, обязательно приходят в другую

обитель скорби — Йад-ва-Шем, Зал памяти о шести миллионах убитых нацистами в годы

холокоста.

Для христиан Иерусалим связан с земным пребыванием Иисуса Христа. Христианские

паломники приезжают в Иерусалим, чтобы пройти по его стопам. Самым важным пунктом

паломнической программы христиан является храм Святого Гроба Господня.

Каждый верующий стремится посетить этот храм, поклониться его реликвиям — Голгофе,

Камню Миропомазания (плита известняка, на которой тело Иисуса по снятии с креста было

подготовлено к погребению), Гробнице Господня (место где была пещера, принявшая тело

Христа, разрушена в 1009 г.). После бичевания и осмеяния Иисус нес свой крест по Пути скорби.

В наши дни во время туристического сезона каждую пятницу процессии пилигримов проходят по

современным улицам от места судилища до Голгофы, где был распят Иисус. Немало христианских мест расположено в стороне от Иерусалима. В нескольких

километрах к югу находится Вифлеем — место рождения Христа. В самом центре небольшого

города находится, возможно, самая древняя (VI в.) христианская постройка в мире — храм Рождества Христова. В 100 км к северу в г. Назарет Иисус «возрастал и укреплялся духом»,

усмирил волны Галилейского моря и нашел себе учеников среди рыбаков.

Местом притяжения мусульманских паломников является мечеть Омара (Купол скалы)

в Иерусалиме — самое старое из дошедших до наших дней исламских культовых строений. В конце 7 в. мусульмане, захватившие Иерусалим, построили восьмиугольную мечеть над

тем местом, откуда, по преданию, пророк Мухаммед — основатель ислама, вознесся на небеса. Ее

купол символизирует священную гору, с которой и произошло вознесение.

В отличие от Иерусалима, где переплелись различные религии, большинство центров

паломничества связано с одной конфессией.

В христианском мире существует множество святых мест в различных районах земли. Но

наиболее почитаемые из них находятся в Европе (всего около 6000 посещаемых мест). В храмах

европейских городов хранятся многочисленные реликвии, связанные со страданиями последних

часов земной жизни Иисуса Христа. В Соборе Парижской Богоматери (Нотр Дам), хранится

терновый венец, покрывавший голову Христа. В Вене — копье, которое, согласно обычаю, вонзили в бок Христа после его смерти на

кресте. Остатки святого креста хранятся в Риме. В Турине (Италия) находится знаменитая

плащаница — кусок льняной ткани, в который Иисус был обернут после смерти. Собор

в Сантьяго-де-Компостела один из трех крупнейших центров паломничества в средние века,

равный по значению Иерусалиму и Риму. Пилигримы стекались сюда поклониться святым мощам

апостола Иакова. Многочисленные центры христианского паломничества связаны с культом Девы Марии.

Ее культ особенно развит у католиков. Отсюда обилие Соборов Девы Марии (Сбор Нотр Дам).

Две трети святых мест в Европе посвящены ей. Один из них — Лоретто (провинция Анкона

в центральной Италии), где находится дом, в котором жила Пресвятая Дева. Это последний пункт

паломничества, к которому ежегодно стекаются миллионы пилигримов (паломников), особенно на

Пасху. Из других культовых мест известностью пользуются те, в которых людям являлся образ

Девы Марии: Фатима (Португалия), Сан-Себастьян-де-Гарабан дал (Испания), Междугорье

(Югославия), Гуадалупе (Мексика). Но самое известный центр — Лурд (юго-западной Франция).

 

Это второй после Рима культовый центр по числу христиан-паломников (4,6 млн чел.

в год).

Объектами внимания со стороны православных христиан остаются древнерусские города

Золотого кольца (Москва, Суздаль, Владимир, Ростов Великий, Переяславль-Залесский), Киев

(Киево-Печерская лавра), горные монастыри Греции (Афон). В исламе паломничеству придается особое значение. Каждый совершеннолетний

мусульманин должен стремиться к совершению обряда «священного хаджа». Хадж —

паломничество в Мекку (Саудовская Аравия), город, в котором родился Мухаммед. Лишь

приверженцы ислама имеют право посещать самый священный из всех городов. Здесь находится

храм Кааба. Храм Кааба представляет собой большой грубый куб, сложенный из серо-зеленых

гранитных блоков. В одном из углов Каабы находится большой черный камень (вероятно

метеоритного происхождения), который поместил там сам Мухаммед. Главная цель

паломничества мусульман в Мекку состоит в том, чтобы 7 раз обойти вокруг Каабы в направлении

против часовой стрелки, прикоснуться к черному камню и поцеловать его. Медина (Саудовская

Аравия) — второй по значению священный город мусульман, куда они совершают паломничество

(место захоронения Мухаммеда).

В буддизме верующие не совершают массовых посещений святых мест. Однако они

нередко отправляются в индивидуальные путешествия, стремясь достичь более глубокого

духовного совершенства. Основатель буддизма Гаутама жил и умер в долине Ганга, здесь

у буддистов есть свои святые места, особо почитается Варанаси (здесь просвещенный Гаутама-

Будда прочитал первую проповедь). Одно из культовых мест в буддизме — город Лхаса на

Тибете. Здесь расположены буддийский монастырь и дворец далай-ламы — духовного главы

буддистов. Дворец Потала — 13-этажное здание, возведенное в XVII веке. Во внутренних покоях

находятся 10000 святынь и 20000 статуй; вес, хранящихся там изделий из золота и серебра

исчисляется тоннами.

Центрами поклонения стали многочисленные храмы, в которых размещаются статуи

Будды в различных позах с разными ритуальными жестами рук, символизирующими разные

аспекты его учения. Крупнейший в мире буддийский монастырь и собрание статуй Будды — храм

Борободур (что означает «много будд») находится на о. Ява (Индонезия). Известностью

пользуется японский город Нара, в храме которого находится статуя Великого Будды — самая

большая в стране. В городе Канди (Шри-Ланка) на берегу искусственного озера стоит обнесенный

рвом Храм Зуба, где как величайшее сокровище хранится один из зубов Будды.

В южной Азии располагается обширный ареал индуизма — религии, отличающейся

многообразием и множеством объектов поклонения. Все святые места индуизма находятся

в Индии, их количество исчисляется десятками тысяч. Основные посвящены главным божествам

индуистского пантеона — Шиве, Кришну, Вишну. Святые места индуизма: Патна, Варанаси,

Амарнат, Аллахабад, Мадурая. Священной в индуизме почитается река Ганг. По ее берегам расположено множество храмов и спускающихся к воде ступеней (гхат). Миллионы мужчин

и женщин собираются на берегах реки и со священными заклинаниями совершают ритуальные

омовения.

Для приверженцев религиозного течения сикхизм (распространен в штате Пенджаб,

северная Индия) местом поклонения является Золотой храм в городе Амритсар. Здесь в храме

хранится самый древний рукописный экземпляр священной книги Гуру Грант Сагиб, в которой

излагаются основы сикхизма.

Религиозный туризм оказывает существенное влияние на экономику. Религиозные центры

получают доходы от паломничества. Пилигримы оставляют в стране посещения значительную

часть взятых в дорогу денег, в том числе делая приношение непосредственно церкви. Во время

«великого праздника жертвоприношения» («курбан-байрам») туризм является основным

средством заработка населения Мекки, Медины и других религиозных центров. Деньги,

полученные от обслуживания паломников, являются основным средством существования

носильщиков, лодочников, грузчиков, торговцев и ремесленников. Приносит весомый доход

и торговля сувенирами, религиозной одеждой для паломников, продуктами питания,

предоставление жилья и различных сервисных услуг. Нередко денежные суммы, вывозимые

паломниками из своих стран, бывают очень велики. Так страны Юго-Восточной Азии, в которых

преобладает мусульманское население (Малайзия, Индонезия), несмотря на солидные доходы от

въездного туризма имеют очень небольшой, хотя и положительный туристский баланс. Причина

кроется в вывозе из этих стран валюты пилигримами, стремящимися в святые места за рубежом.

В географии религиозного туризма имеются некоторые особенности. Во-первых, активная

зона циркуляции паломников включает, прежде всего, большую часть Западной и Южной Европы,

Северной Африки, Юго-Западную, Южную и Юго-Восточную Азию. Значительные районы мира,

например, страны Латинской Америки или Африки международным паломничеством в силу ряда

социально-исторических причин почти не охвачены. Во-вторых, основные религиозные потоки

тянутся с запада на восток, что объясняется широтным распространением зоны стран развитого

паломничества. В последние годы появился довольно значительный поток пилигримов в меридиональном направлении — из стран СНГ в исламские религиозные центры. В-третьих,

зона христианско-католического паломничества локальна, компактна и имеет лучшие условия для

путешествий в сравнении с зонами паломничества других конфессий. Значительная часть

католических центров посещается не только с религиозными, но и с образовательно-культурными

целями в рамках познавательного туризма. Религиозные центры — это еще и памятники

архитектуры, живописи, исторические места. Многие религиозные обряды и праздники любых

конфессий воспринимаются туристами как культура народа, интересная форма фольклора

и охотно ими посещаются.

В последние десятилетия вырос интерес к традиционным восточным религиям —

конфуцианству, даосизму, буддизму.

Религиозный туризм может осуществляться не только с паломническими, но и с научными

теологическими целями. Поездки специалистов — теологов, как правило, немногочисленны, но

нередко продолжительны и расширяют географию религиозного туризма. Объектами изучения

могут быть сложные религиозно-философские конфессии, зооморфизм, фетишизм, шаманство.

Поток религиозного туризма представлен также миссионерами и служителями церкви,

осуществляющими те или иные контакты.

В целом, любая церковь поощряет религиозный туризм, что часто находит

законодательную поддержку у государства, например, в виде охраны исторических памятников,

снижения налогов, создания объектов инфраструктуры (дорог, гостиниц). Немало общественных

организаций и фондов оказывают разнообразную помощь в организации религиозного туризма.

Некоторые туристические фирмы специализируются на паломничестве.