Поняття , структура та види правосвідомості.

Правопорядок - стан (режим) правової впорядкованості - врегульованості і узгодженості - системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше: це атмосфера нормального правового життя, яка встановлюється в результаті чіткого і повного здійснення приписів правових норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма суб'єктами права.

Громадський порядок - стан (режим) впорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх дотримання. Поняття громадського порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки в зміцненні і підтриманны першого важлива роль належить всім соціальним нормам. Правопорядок складається тільки на основі правових норм і через це охороняється спеціальними державно-правовими заходами.

Правопорядок як мета і результат правового регулювання.

Правопорядок - частина громадського порядку.

Отже, правопорядок - частина системи суспільних відносин, врегульованих нормами права і що знаходяться під захистом закону і охороною держави. Він встановлюється в результаті дотримання режиму законності в суспільстві. Якщо законність - це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопорядок їх результат.

Правовий порядок кожного суспільства розкривається через його ознаки, принципи, функції, зміст, форму, структуру.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах в процесі правотворчості;

2) грунтується на принципі верховенства права і панування закону в сфері правових відносин;

3) встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності в правореалізаційній діяльності;

4) створює сприятливі умови для використання суб'єктивних прав;

5) передбачає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності настання юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) встановлює суспільну дисципліну;

8) передбачає чітку і ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, перш за все всього правосуддя;

9) створює умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння для індивідуальної свободи;

10) забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.

Зміст правопорядку - система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, які сприяють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання.

Розрізняють такі види змісту правопорядку.

1. Матеріальний - система реальних (економічних, політичних, етично-духовних, юридичних) впорядкованих відносин в громадянському суспільстві, з правомірною поведінкою їх учасників - фізичних і юридичних осіб, як результат їх об'єктивної потреби. В матеріальному змісті правопорядку виражається закономірність його виникнення, розвитку і функціонування в процесі взаємозв'язку з економікою, політикою, культурою.

2. Юридичний - система реалізованих прав, обов'язків, відповідальності громадян, тобто результат встановлення законності, впорядкованості і врегульованості правових відносин, правомірної поведінки їх учасників, досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави.

Структура правопорядку - це єдність і одночасно розподіл системи суспільних відносин, врегульованих правом відповідно до їх галузевого змісту. Будучи реалізованою системою права, правопорядок включає конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні і інші види суспільних відносин, врегульовані нормами відповідних галузей права. В структурному відношенні правопорядок відображає реалізовані елементи системи права.

Елементи структури правопорядку:

1. Суб'єкти права - держава, її органи, державні, громадські і комерційні організації, громадяни, які мають права, обов'язки, повноваження, відповідальність, визначені конституцією, законами, іншими правовими актами - статична частина;

2. Правові відносини і зв'язки між реалізованими елементами системи права (конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні і інші) - динамічний зв'язок;

3. Впорядкованість всіх елементів структури - суб'єктів права, правових відносин і зв'язків між реалізованими елементами системи права, методів правового регулювання і поведінки людей, процедурно-процесуальних форм їх здійснення і оформлення, тобто введення багатобічної правової регламентації - порядку, в рамках якого організовуються і функціонують громадянське суспільство і держава - інтеграційний зв'язок.

Конспект лекції з дисципліни:

„ Теорія держави і права”

Для студентів спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тема:

„Правосвідомість та правова культура”

План:

1. Поняття, структура та види правосвідомості.

2. Правова культура: поняття, структура, види.

3. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми.

Література:

Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова, К.: Юрінком Інтер, 1998.
Колодій А.М. Теорія держави і права, К., 1995.
Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.-2-е вид. – Київ: Тандем, 1996.
Котюк В.О. Теорія права, К., 1996.
Теорія держави і права: Навчальний посібник; За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2003.
Теорія держави і права: Навч.посіб/ За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. -

К.: Юрінком Інтер, 2004.

8. Теорія держави і права: Навч.посіб./ А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.А.Слюсаренко.-К, 2001.

9. Зайчук О.В.; Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс.- К. Юрінком Інтер, 2006.608 с.

10. Шестопалов М.М. Теорія держави і права.-К.: Прецедент, 2006 – 197 с.

Правосвідомість - одна з форм суспільної свідомості.

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість надає цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості взаємозв'язані .

Правосвідомість є відносно самостійною сферою свідомості.

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про право, розуміння того, що таке право, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким повинно бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових установок поведінки як реакції на оцінку діючого права, на роботу правозастосувальних органів. Правосвідомість повинна бути властива не тільки творцям юридичних норм, законодавцям, але і всім громадянам держави.