Загальна характеристика філософії права XX століття.

Т. 4. Сучасні теорії філософії права.

Литература

1. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. К.:Четверта хвиля. 2001.

2. Гегель В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т.- М.: Мысль, 1977. — Т. 3.

3. Гегель Г. Философия права. — М., 1990. — С. 520—525.

4. Гегель. Политические произведения.-М., 1978.

5. Гусейнов А.А. Великие моралисты. — М., 1995.

6. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 6.

7. Кант И. К вечному миру // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 6.

8. Кант И. Критика практического разума // Сочинения в 6-ти томах. Москва, 1996. Том 4.

9. Кант И. Метафизика нравов. Часть первая. Мета­физические начала учения о праве // Соч.: 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч. 2.

10. Кант И. Метафизические начала учения о праве//Соч., т.4, ч.II.-М., 1965.

11. Кант И. О поговорке "Может быть, это и верно в теории, но не годится для практики" // Соч.: В 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч. 2.

12. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило­софского осмысления. — Харьков: Право, 2002.

13. Маркс К. К критике гегелевской философии права//Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.1, с. 219-368.

14. Нерсесянц В.С. Гегелевская диалектика права: этатизм против тоталитаризма//Вопросы философии, 1975, № 11.

15. Новгородцев П. И. Кант и Гегель в их учениях о праве и государстве // Новгородцев П.И. Сочинения. — М.: Правда, 1991.

16. Соловьев Э. Прошлое толкует нас. М., 1991.

17. Трактаты о вечном мире/Сост. И.С. Андреева и А.В. Гулыга. – СПб.: Алетейя, 2003.

18. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность.- М., 1995.

19. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. СПб: “Наука”, 2000.

 

Мета: Показати, що сучасності характерна велика різноманітність теорій в філософії права, що відображає наявність великої кількості течій в філософії XX ст. Пояснити як саме ці течії або знаходять підґрунтя для права, або критикують його, приводячи до правового нігілізму.

Основні поняття:держава,громадянське суспільство, догматизм, природне право, закон, законність, джерела права, леґізм, лібертарна концепція права,позитивне право,правовий нігілізм, справедливість, екзистенціалізм,юридичний позитивізм.

План лекції:

1. Загальна характеристика філософії права XX століття.

2. Позитивізм та його трансформація у неопозитивізм.

3. Концепції відродженого природного права XX століття.

4. Сучасні концепції природного права інтерсуб'єктивного напрямку.

 

Особливою рисою філософсько-правової думки XX ст. є те, що в ній немає одного генерального напряму, а існує плюралізм поглядів і тенденцій.

Виникає полеміка між позитивізмом і вченням про при­родне право (юстнатуралізмом). Істотні зміни відбувають­ся і в юридичному позитивізмі, який трансформується в неопозитивізм. У межах цього вчення про право сформу­валися і поширилися нові підходи до розуміння права (лін­гвістичний, юридично-логічний, структуралістський і деякі інші).

У сучасній філософії права помітного розвитку досяг соціологізм як спосіб розгляду права виключно в соціаль­ному контексті. В межах соціологізму право розглядається не як статичний набір норм, а як процес, як соціальна дія людей.

У сучасній західній філософсько-правовій думці все виразніше виявляються тенденції відстоювання пріоритету особистості та суб'єктивних прав.

Одна з найха­рактерніших ознак сучасної західної філософсько-право­вої думки, а саме: понятійне розмежування і критичне зіс­тавлення права і закону.

Для XX ст. і його духовної ситуації досить помітними є також ідеологічна і практична радикалізація протилеж­ностей "право — не-право", "право — свавілля", "людина — влада", "людина — колектив", "індивід — держава", пошу­ки універсальних критеріїв права тощо.