Т.1: ФілософІЯ правА: ЇЇ ПРЕДМЕТ і місце серед філософських та юридичних наук

ЗМ 1 (т. 1) ФІлософія права як наука

Форми і засоби поточного і підсумкового контролю.

У системі юридичних дисциплін філософія права є найбільш високою абстрактно-науковою формою пізнання. У основі розвитку філософії права лежать праці класиків світової філософсько-правової, юридичної і соціологічної думки, сучасні дослідження філософсько-правових і юридичних проблем, історичний досвід практичної реалізації різних філософсько-правових концепцій і конструкцій.

Складність вивчення курсу пов'язана з тим, що «Філософія права» тільки почала впроваджуватися в Україні, і багато її проблем, концепцій та наукових напрямів погано відомі в наший країні, практично не описані і не проаналізовані у вітчизняній літературі.

Філософія права має давні і багаті традиції. І це не дивлячись на те, що вона декілька десятків років не вивчалася на юридичних і філософських факультетах нашої країни як самостійна академічна дисципліна. Все це завдало великого збитку її розвитку.

Останніми роками філософія права відроджується в нашій країні і займає все більш значуще місце в системі вітчизняної юридичної освіти. З’являються праці по філософії права, підручники і навчальні посібникиКеримов Д.А. Основы философии права. М., 2002; Тихонравов Ю.В. Основы философии права. М., 1997; Алексеев С.С. Философия права. М., 2000; Иконникова Г.И., Лященко В.П. Основы философии права. М., 2004; Нерсесянц В.С. Философия права. М., 2005; Моисеев С.В. Философия права. Новосибирск, 2004; Данильян О.Г. Философия права. М., 2005.. Також приходить усвідомлення того, що філософія права є не тільки основою культури правового мислення, але і дієвим засобом подолання юридичного догматизму і позитивізму, методологічною базою пізнання права, всіх галузей юридичної наукиКеримов Д.А. Основы философии права. М., 2002. С. 3).

Мета: ознайомити студентів із предметом філософії права. Пояснити проблему розрізнення і співвідношення права і закону. Показати яке місце займає філософія права в системі наук. Досягнути розуміння студентами специфіки філософського осмислення сутності права.

Основні поняття:філософія, філософія права, юриспруденція, теорія, право, позитивне право, природне право, закон, метод, світогляд, мораль, норма права, концепція.

План лекції:

1. Філософія права як наука та навчальна дисципліна.

2. Предмет, принципи та структура філософії права.

3. Філософія, мораль і право.

4. Функції філософії права.

 

1. Філософія права як наука та навчальна дисципліна.

В історії філософсько-правової думки іс­нували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Таке різноманіття підходів до предмета філософії пра­ва цілком закономірно, адже його визначення припускає виявлення ставлення дослідника як до філософії, так і до права. Можна припустити, що підходів до предмета філо­софії права стільки, скільки існує філософських систем, а виявлення предмета філософії права неможливо без чітко­го визначення позиції дослідника до самого феномена права, тобто того, що, власне, і має бути досліджено.

Якщо загальна філософія є вченням про гранич­ні підстави людського буття, то, відповідно, філософія права може бути визначена як вчення про граничні підста­ви права як одного із способів людського буття.

Існує кілька обґрунтувань необхідності існування фі­лософії права, серед яких ми розглянемо лише два: істо­ричне й актуальне. Історичне обґрунтування необхідності існування філософії права здійснюється на тому неспрос­товному факті, що ці проблеми завжди хвилювали люд­ство протягом всього його існування.

У свою чергу актуальне обґрунтування філософії права базується на виявленні такого аспекту, такої сторони пра­ва, пізнання якої можливо тільки за допомогою філософ­ського підходу. Очевидно, це обумовлено езотеричною (тобто схованою, таємницею) сутністю самого феномена права. Право, безсумнівно, є одним з найбільш важкодоступних об'єктів пізнання і не прагне відкривати досліднику свої таємниці.

Подібно до того, як у людини ми розрізняємо фізичне тіло і душу (дух), так у всіх культурних (тобто людських) феноменах ми виявляємо предметну форму і духовно-ідеальну сутність. У праві ми також знаходимо предметну і духовну сторони, за якими історично закріпилися назви "позитивне право" і "природне право".

Під позитивним правом мається на увазі чинна система правових норм, відносин і судових рішень, під природним правом, як правило, — ідеальні першооснови права. По­няття "природне право" виражає глибинну сутність права, а його "ідеальність" виявляється в тому, що воно, по-пер­ше, існує у свідомості (правосвідомості) як його установка (хоч і виявляється у формах поведінки), а по-друге, є ідеа­лом, тобто очищеною від випадків формою належного у відносинах між людьми.

Звідси можна зробити висновок, що право як сфера людської діяльності тісно пов'язано з філософією. Такі фундаментальні проблеми права, як справедливість, сво­бода і рівність, провина і відповідальність та інші, є водно­час найважливішими філософськими проблемами, а вирі­шення їх заглиблюється своїми коренями в розв'язання основних філософських питань про сутність людини і сенс її життя, в онтологічну структуру світу та способи його пізнання.

Значення філософії права в підготовці майбутніх юристів. Цілком очевидно, що вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, філософськи обґрунтувати свою теоретичну позицію і прийняти практичне рі­шення є ознакою високого професіоналізму і громадянської чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усвідомлюється, од­нак воно значною мірою визначається домінуючими уста­новками світогляду юристів, на формування якого покли­кана впливати філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обґрунтування призводять, як правило, до релятивізму або догматизації.

Що стосується побоювань з приводу відносної широти сфери філософського осмислення права, то їх можна зня­ти за допомогою чіткої фіксації інтересів філософії права, уточнення її предмета і методу, визначення її місця у сис­темі філософських і юридичних наук. При цьому визна­чення предметної сфери і статусу філософії права мають здійснюватися за допомогою зіставлення її з теорією пра­ва, яка за сферою інтересів є найбільш близькою їй дис­ципліною.