Класичний психоаналітичний підхід З. Фройда до проблем психокорекції
Література
Лекція 5. Основні напрямки психокорекції у глибинній психології
Мета: ознайомлення студентів з основними напрямками глибинної психокорекції, аналіз їх спільних та відмінних рис.
Професійна спрямованість: уявлення про специфіку методів глибинної психокорекції.
План:
1. Класичний психоаналітичний підхід З. Фройда до проблем психокорекції.
§ Структура особистості та проблема свідомого і несвідомого у психоаналізі.
§ Витіснення та опір.
§ Утворення симптомів внаслідок невдалого витіснення.
§ Психологічний матеріал для психоаналізу.
2. Індивідуальний підхід до психокорекції А. Адлера.
§ Телеологічна детермінація поведінки.
§ Помилкові апперцептивні схеми.
§ Почуття неповноцінності і комплекс неповноцінності.
§ Гіперкомпенсація комплексу неповноцінності на некорисному боці життя.
3. Аналітичний підхід до психокорекції К.Г. Юнга.
§ Принцип ентропії та принцип еквівалентності.
§ Проблема однобічності розвитку особистості.
§ Утворення комплексу як опозиції свідомості.
| Основні поняття | психоаналіз, стадії сексуального розвитку, захисні механізми, фіксація, перенос (трансфер), контрперенос, вільні асоціації, інтерпретація, опір, інсайт, аналітична психотерапія, архетипи, індивідуація, інтро-, екстраверсія, індивідуальна психотерапія, компенсація, гіперкомпенсація, комплекс неповноцінності, комплекс вищості, стиль життя, прагнення до досконалості, комплекс, пошук психологічної сили |
Основна література
1. Брилл А. Лекции по психоаналитической психиатрии / Пер. с англ. А.Б. Хавина. – Екатеренбург: «Деловая книга», 1998. – С. 11-335.
2. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 33-125.
3. Основы психотерапии: Учебн. Пособие для студентов вузов, которые обучаются по спец. «Психология», «Социальная педагогика» / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. – К.: Ника-Центр, 2001. – С. 17-132.
4. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 128-129, 200-372.
5. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 35-37.
6. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навчальний посібник. – К.: 1996. – С. 35.
Додаткова література
7. Балит М. Базисный дефект: Терапевтические аспекты регрессии / Пер. с англ. – М.: «Когито-Центр», 2002. – С. 51-66.
8. Глива Є. Вступ до психотерапії: Навчальний посібник. – Острог-Київ: Вид-во „Острозька академія”, вид-во „Кондор”, 2004 . – С. 70-83.
9. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 39-65.
10. Куттер П. Любовь, ненависть, зависть, ревность. Психоанализ страстей. Перевод с немецкого С.С. Панкова. – СПб.: Б. С. К., 1998. – С. 47-104.
11. Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. – Мн.: Харвест, 1999. – С. 43-297.
12. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер. – СПб.: Питер, 2003. – С. 8-26.
13. Психотерапия: Учебник для вузов / Л. Бурлачук, А. Кочарян, М. Жидко. – СПб.: Питер, 2003. – С. 12-224.
14. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному; Страх; Тотем и табу: Сборник / Пер. с нем. Я. М. Когана, М. В. Вульфа. – Мн.: ООО «Полпурри», 1999. – С. 4-322.
15. Фрейд З. Психоаналитические этюды. – Мн.: ООО «Попурри», 1998. – С.5-150.
16. Юнг Г. Психология бессознательного / Пер. с нем. – М.: ООО «Издательство АСТ»; «Канон+», 2001. – С. 129-242.
17. Юнг К. Избранное / Пер. с нем. Е.Б. Глушак, Г.А. Бутузов, М.А. Собуцкий, О.О. Чистяков. – Мн.: ООО «Попурри», 1998. – С. 141-158, 247-336.
18. Юнг К. Г. Практика психотерапии. – М.: ООО «Фирма «Издательство АСТ»; СПб.: «Университетская книга», 1998. – С. 9-142.
У психоаналітичній моделі психокорекції акцент робиться на переживаннях досвіду дитинства, травмуючи функція якого пов’язується з характером розв’язання проблем психосексуальних стадій розвитку.
В центрі уваги психодинамічного підходу перебувають питання, пов’язані з динамічними аспектами психіки (мотиви, потяги, спонукання, внутрішні конфлікти, що забезпечують розвиток особистості).
Центральне поняття, що пояснює порушення в поведінковій та емоційній сфері, – конфлікт. Але різні напрямки психодіагностики, теорії особистості по різному трактують поняття конфлікту.
Психоаналіз вбачає задачу у доведенні до свідомості клієнта конфліктної ситуації, пов’язану з неприйняттям несвідомих потягів. Усвідомлення несвідомих імпульсів і конфлікту – шлях рішення проблем. В основі проблеми лежить невдале витіснення, від якого суб’єкт непродуктивно, хворобливо захищається, що й породжує його невротичний стан.
Розвивався дитячий психоаналіз. Але оскільки можливість дитини усвідомлювати обмежені, шукалися нові шляхи створення ефективних методик і процедур особистісного розвитку. В результаті були виділені ігротерапія та арттерапія, які потім розвинулись у самостійні методики.
Мета корекції – допомога у виявленні несвідомих причин переживань і хворобливих проявів. Це забезпечує можливість частково чи повністю контролювати поведінку.
В психоаналізі структура особистості включає три компоненти:
1) Его – центральна інстанція саморегуляції особистості. Его контролює поведінку, врівноважує імпульси людини з вимогами суспільства, здійснює раціональний аналіз ситуації. Домінантний принцип реальності.
2) Супер-Его – моральна інстанція особистості, що оцінює дійсність з огляду на норми, цінності та ідеали. Це – інтеріорізовані через дорослих частина особистості.
3) Ід – біологічний компонент, первинне джерело психічної активності, джерело інстинктів, що керуються принципом насолоди.
З їхнього конфлікту народжується страх. Фройд розрізняв три види страху: невротичний, реалістичний, моральний.
Моральний страх пов’язаний з почуттям провини і психологічним захистом „Я”. захист приводить до опору психологу: Его не бажає знову переживати наболіле.
Найбільш цінним видом захисту є перенос (трансфер) – перенесення на психолога почуттів, пов’язаних з іншими особами.
Важливо зазначити, що клієнт опирається процесу психотерапії, що у психоаналізі вивчається і власне є психодіагностичним та психокорекційним матеріалом. Своїм опором клієнт виявляє ті області психічного, які є слабкими і потребують додаткового захисту. Як правило, саме ці області і належать до числа невротичних, травматичних, які не асимілювалися в процесі життєдіяльності, а залишилися перебувати в актуальному, потенційному стані.
У зв’язку з цим важливо зауважити, що психологічна проблема являє собою невдале витіснення певних переживань. Іншими словами, було порушено нормальний процес витіснення, він не відбувся до кінця; і ці переживання, які Фройд пов’язував з сексуальністю та агресивністю до лібідіозних осіб, постійно перебувають в актуальному стані, намагаючись проявитися назовні. І власне такий прояв відбувається, але в символічній, прихованій для свідомості суб’єкта, свідомості.
Мета психокорекції: клієнт неправильно трактує дійсність. Отже, йому треба навчитися правильно, адекватно її трактувати (усвідомлювати) й адаптуватися до неї (посилити Его).
Позиція психолога: нейтральна, особистість закрита, вміння витримувати перенос і працювати з контрпереносом, здатність до адекватних інтерпретацій.
Вимоги до клієнта: прийняття теорії, відкритість, готовність до тривалої роботи, відмова від різких змін у житті.
Техніки – пошук прихованих хворобливих осередків у просторі несвідомого, що постійно пробиває свій шлях у свідому реалізацію.
Стадія пошуку: метод вільних асоціацій, спостереження, гумор, обмовки.
Стадія розкриття: вербалізація, нове переживання старого (негативне й агресивне ставлення до психолога).
Стадія переоцінки значимих подій.
Стадія забування старого і набуття нового досвіду.
Процедури:
1) конфронтація – щоби продемонструвати предмет аналізу;
2) класифікація – фокусування на значимому;
3) інтерпретація – усвідомлення контексту;
4) проробка після інсайту, робота з опором, що призводить до зміни особистості.
Техніки: метод вільних асоціацій, тлумачення сновидінь, інтерпретація, аналіз опору (захистів), аналіз переносу (проекції).