Планування і аналіз продуктивності праці

1) принцип єдності – передбачає системний характер планування;

2) принцип участі – повна задіяність персоналу у виконанні завдання;

3) принцип безперервності;

4) принцип гнучкості;

5) принцип поточності – свідчить про те, що плани повинні бути максимально виважені та конкретизовані.

Темп зростання продуктивності праці на планований рік визначається відношенням планового рівня продуктивності праці до базисного (абоочікуваному) у відсотках.

( 11.1)

Розрахунок можливого зростання продуктивності праці здійснюється на основі економічної оцінки впливу окремих чинників на рівень виробництва продукції. Як міра впливу цих чинників на зростання продуктивності праці приймається відносна економія робочої сили від впровадження тих чи інших організаційно-технічних заходів:

( 11.2)

де Еч – економія чисельності робітників, осіб;

ТМзн – зниження трудомісткості виробничої програми, л/год.;

Ф – фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника, год.;

Кнв – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку.

Приріст продуктивності праці за рахунок конкретного резерву чи чинника визначається:

, ( 11.3)

де ΔПп – приріст продуктивності праці внаслідок відносної економії

робочої сили за рахунок того чи іншого резерву, %;

Чр – розрахункова чисельність робітників (визначається на плановий обсяг робіт з урахуванням базового виробітку), осіб.

Зростання обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці на підприємстві розраховується за формулою:

, ( 11.4)

де пп ΔQ – приріст виробництва за рахунок зростання продуктивності праці;

ΔЧ – приріст чисельності робітників;

ΔВП – приріст обсягу виробництва [2].

При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи:

метод прямого рахунку,

метод планування за чинниками.

За допомогою методу прямого розрахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів. При цьому спочатку визначається планова чисельність персоналу за окремими категоріями з урахуванням її можливого скорочення в результаті впровадження запланованих заходів. Потім на підставі розрахованої планової чисельності персоналу і планового випуску продукції обчислюються рівень продуктивності праці і темпи її зростання порівнянно з базовим періодом.

В умовах ринку поширеним є другий метод планування продуктивності праці за чинниками, оскільки він дозволяє виділити вплив зовнішніх чинників, не залежных від організації. Застосування методу планування за чинниками припускає, перш за все, чітку класифікацію чинників, єдину для всіх рівнів управління.

Усі чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці поділяють на такі:

" структурні зрушення у виробництві (тобто зміна частки окремих видов продукції у загальному обсязі);

" підвищення технічного рівня виробництва;

" удосконалення організації виробництва;

" зміна обсягу виробництва продукції;

" галузеві чинники.

Кількісний вплив окремих чинників на підвищення ПП визначається через відносну економію чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого чинника або їх сукупності.

Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволяє підприємству успішно працювати в ринкових умовах.

Виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві дає змогу аналіз різних сторін його діяльності.

Основні завдання аналізу продуктивності праці:

" встановлення причин відхилення фактичних показників продуктивності праці від планових і базових;

" визначення ступеня впливу кожного чинника, що викликав ті або інші відхилення, на збільшення (зниження) прибутку;

" виявлення невикористаних можливостей скорочення чисельності працівників і витрат праці;

" оцінка стану продуктивності праці в цілому на підприємстві і його підрозділах;

" розробка організаційно-технічних заходів щодо використання виявлених резервів і визначення їх економічної ефективності.

При проведенні аналізу встановлюється ступінь виконання плану із зростання продуктивності праці, динаміка цього показника, якою мірою продуктивність праці забезпечує приріст обсягу виробництва, які шинники сприяли перевиконанню або недовиконанню плану зі зростання продуктивності праці.

Подальше проведення аналізу проводиться у напрямі вивчення зростання продуктивності праці за чинниками. Їхній вплив на зростання продуктивності праці оцінюється у відносній економії робочої сили.

Аналіз виконується в наступній послідовності: спочатку визначають загальну відносну економію робочої сили, відповідну досягнутому зростанню продуктивності праці за звітний період, потім — отриману економію в чисельності робочої сили за кожним чинником і резервом.

Таким чином маємо наступну загальну послідовність планування показників продуктивності праці:

І. Першим кроком у плануванні продуктивності праці є визначення темпів зростання продуктивності праці – шляхом перемноження індексів зростання (скорочення) показників за формулою:

І _п.т.кв = І _п.т.1 * І _п.т.2 *І _п.т.3, [11.5]

І _п.т. = І _{п.т.1 кв.} * І _{п.т.2 кв.} *І _{п.т.3 кв. *} І _{п.т.4 кв.}, [11.6]

ІІ. Для визначення середніх темпів росту продуктивності праці використовують формулу середньої геометричної:

, [11.7]

ІІІ. Визначення приросту продукціїза рахунок зростання виробітку розраховують за формулою:

; [11.8 та 11.9]

де Q₁ – темпи росту обсягу продукції, %;

Ч₁ – темпи зростання чисельності персоналу, %;

∆Ч – темпи приросту чисельності персоналу, %;

∆Q – темпи приросту обсягів продукції, %.

IV. Розподіл приросту виробітку в абсолютних величинах можливо визначити за формулами:

, [11.10]

[11.11]

де та – відповідно приросту продукції за рахунок зростання виробітку та чисельності.

V. Плановий ріст продуктивності праці розраховується за формулою:

, [11.12]

VІ. Розрахунок планового приросту продуктивності за всіма факторами () визначається за формулою:

, [11.12]

VІІ. Сумарна економія робочої сили визначається за формулою:

, [11.14]

, [11.15]

VІІІ. Економія чисельності внаслідок зростання технічного рівня виробництва:

[11.16]

де – трудомісткість базова і планова;

– плановий фонд робочого часу одного робітника;

– обсяг випуску продукції за планом;

– плановий коефіцієнт виконання норм.

ІХ. Економія за рахунок покращення використання робочого часу:

, [11.17]

де – вихідна чисельність персоналу;

– питома вага робітників в загальній численності персоналу;

– відповідно втрати робочого часу у базовому і плановому періодах.

Х. Економія чисельності за рахунок структурних переміщень в номенклатурі та асортименті продукції:

, [11.18]

де – відповідно трудомісткість на 1000 грн. товарної продукції по нормах в базовому періоді при плановій та базові структурах виробництва.