Специфіка естетичної діяльності.

Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура.

Естетична і художня діяльність, їх співвідношення і особливості.

Специфіка естетичної діяльності.

Тема 7. Естетична діяльність.

Література

Резюме

Висновки

Потреби людей у створенні досконалого, піднесеного, що да­вало б їм духовну насолоду, викликали до життя мистецтво та естетичну свідомість. Специфіка естетичної свідомості визна­чається її предметом, художньо-образним способом відображен­ня дійсності і функціями. Це відображення здійснюється на буденно-психологічному та духовно-теоретичному рівнях. В ос­нові естетичного ставлення людини до світу, її естетичної ак­тивності лежить соціально-культуротворча діяльність, яка не може обмежуватись сферою художньої творчості, а має поширювати­ся на всі сфери суспільного життя.

1. Важливе місце серед форм духовного життя людства нале­жить естетичній свідомості, яка відображає об’єктивну дійсність у певних художніх образах.

2. Естетична свідомість відображає буття в конкретній наоч­но-чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють влив на наші органи почуттів і викликають тим самим певну емоційну реакцію і оцінку.

3. В основі естетичної свідомості лежить художня культура, яка включає в себе естетичну активність особистості, її естетич­не виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які реалізуються в художній творчій діяльності людей.

4. Особлива роль у формуванні естетичної свідомості людини належить мистецтву. Мистецтво виступає як специфічний спосіб практично-духовного освоєння світу, форма суспільної свідомості й художньо-образного відображення дійсності, її пізнання і оцін­ки, специфічною формою творчої діяльності особистості.

5. Для збагачення естетичної свідомості людей важливим є пошук шляхів всебічного відродження, вільного розвитку націо­нального та загальнолюдського в мистецтві.

6. Видові особливості естетичної свідомості визначаються єдністю структури її форм. Теоретично розрізняють два рівні функціонування даного феномена: повсякденний і теоретичний.

7. 7. Естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє собою динамічний комплекс потреб, почуттів, уявлень, образів, поглядів, цінностей, ідей, ідеалів.

Лотман Ю.М. Семиосфера. — СПб., 2000. — С. 31—35.

Рытикова Л.А. Эстетическое сознание: сущность и специфика. — М., 1975.

Худушин Ф.С. Эстетический идеал. — М., 1985.

Яковлев Е.Г. Эстетический вкус как категория эстетики. — М., 1986.

Эстетика: Учеб. пособие / Под ред. проф. В.А. Лозового. — Сумы, 1999. — С. 86—96.

 

 

Різноманітність естетичних відношень людство відтворило як естетичні категорії. Водночас усвідомлювався процес формуван­ня власне естетичного відношення, що започаткувало, крім інших, і категорію естетичної діяльності як специфічної здатності осо­бистості та людства в цілому перетворювати дійсність за зако­нами краси. Ця діяльність пов’язана з усіма проявами людської діяльності, проте має ряд особливостей.

У будь-якій утилітарній діяльності (як індивідуальній, так і колективній) є хоча б елементи загальнолюдського значення, змісту, сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність даної діяльності. З цим загальнолюдським началом пов’язано естетич­не забарвлення або естетичний зміст людської діяльності.

Кожен, хто володіє естетичною свідомістю, свідомо або несвідомо працює, діє, оцінює дійсність у співвідношенні зі своїми естетичними уявленнями. Тому на ступінь естетичної забарвленості даного виду діяльності справляє істотний вплив таке: якість естетичного смаку; зміст естетичного ідеалу; роз­виненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб’єкта діяльності.Таким чином, естетична діяльність — це будь-яка людська діяльність у її загальнолюдському вимірі (хоча загальнолюдське не вичерпується естетичним. Разом з красою зміст загально­людського складають добро, істина, свобода тощо). Наприклад, кожній людині красивий будинок подобається більше, ніж не­показний, і на будівництво такої оселі будуть спрямовані всі її зусилля; елегантне плаття приваблює більше, ніж лантухувате, тому вибір за інших рівних умов буде зупинений на першому. Кожен сподівається побачити результат своєї праці гармоній­ним, пропорційним, привабливим, який прикрашає побут, пра­цю, оселю, зовнішність особистості, піднімає її настрій, самопо­чуття.

Мета естетичної діяльності — перетворення дійсності за за­конами краси, тобто за законами ритму, симетрії, пропорції, гармонії тощо. Це пов’язує естетичну діяльність з діяльністю творчою, яка акцентує на перетворюючому характері впливу, естетичний намір вносить якісний сенс, «зверхідею» цього пе­ретворення. Зв’язок між естетичним та творчим характером людської діяльності є діалектичним, відсутність будь-якого ас­пекту позбавляє сенсу діяльність в цілому.

Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в людині: завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які мають загальне культурне значення. Згідно з законом перене­сення, у процесі естетичної діяльності формуються, а потім мо­жуть бути використані у будь-якій людській діяльності якості мислення та характеристики ціннісного світу, що наповнюють творчістю та естетичною значущістю будь-який прояв особис­тості. Серед цих результатів слід назвати чуттєве, образне мис­лення; здатність до емоційного реагування, співвідносну з куль­турою почуття; здатність до тонкого, чутливого спілкування з іншими людьми; здатність до відображення дійсності, яка фор­мується на підставі творчого уявлення, що має естетичну при­роду; здатність до передбачення тощо.

Цінності, що створюються у процесі естетичної діяльності, мають вічний характер. Наприклад, фізика за два віки пройшла шлях від І. Ньютона до А. Ейнштейна. Є галузі, в котрих не діють закономірності, що були відкриті Ньютоном, де діє фізика Ейнш­тейна. Але знахідки, зроблені Рубенсом чи Рембрандтом, не стали менш значними з появою шедеврів Матісса чи Ван Гога. Е. Золя, Ч. Діккенс, В. Гюго стоять поряд, а не нижче, ніж А. Франс, Б. Шоу, Е.-М. Ремарк тощо. Більше того, те, що було передбачено у XVI ст. Босхом або у XIX ст. Діккенсом, набирає своєї істинної значущості та життєвого наповнення у XX ст.

Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує як її частина (згадаймо, наприклад, танці народів Півночі, в яких відтворені звичаї та головні види трудової діяльності, наприклад, мисливство (полювання на тюленів, оленів, качок тощо). Тому необхідно враховувати таке: естетична діяльність — це необхід­ний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається естетичне виробництво (творчість і свідомість) та естетичне спо­живання; естетична діяльність — атрибут (істотна властивість) будь-якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, дос­коналий твір, породжує відточену думку (ідею); однак естетичну діяльність можна розглядати як окремий вид діяльності, яка існує самостійно. Так характеризується вид діяльності, де безпосеред­ньо та в основному розв’язуються естетичні завдання.

Отже, естетична діяльність внутрішньо неоднорідна. Вона розглядається як система видів діяльності, специфіка яких виз­начається співвідношенням цілей перетворення та характе­ром того об’єкта дійсності, на який це перетворення спрямо­ване. Усі види предметів естетичної діяльності та співвідносні з ними їх різновиди узагальнюються схематично так:

 

Естетичне перетворення навколишнього середовища Формування естетично розвиненої особистості Створення художніх цінностей

Практична Духовно-практична (духовно-культурна) Художньо-практична

Естетична організація виробництва Естетична організація побуту Садово-паркова культура. Мистецтво букета, косметики тощо

Дизайн

З перелічених особливостей естетичної діяльності виплива­ють такі висновки:

1. Естетична діяльність співвідносна з усіма видами людської діяльності, але ступінь її наявності залежить від націлювання особистості на перетворення світу за законами краси, тобто від розвиненості естетичної потреби; здатності особистості до та­кого перетворення, тобто від розвиненості естетичних умінь, навичок, знань тощо; умов, за яких ця діяльність здійснюється.Обставини можуть сприяти як реалізації цих якостей та потреб особистості, так і їх формуванню. Однак умови виконання мо­жуть заважати реалізації цілей естетичної діяльності, а також гальмувати розвиток естетичної свідомості особистості.

2. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю естетичних та інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета, що перетворюється.

Власне естетична діяльність — діяльність, що спрямована на досягнення будь-яких неутилітарних цілей. Насамперед, це ху­дожня діяльність, за винятком архітектури та декоративно-по­бутового мистецтва. Інша справа — духовна користь, яку дістає особистість під час спілкування з другом, читання книги або сприйняття величних явищ природи, тощо.

3. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, що перетворюються за законами краси, а й сама людська суб’єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу. Серед них: відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асоціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організувати свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо.