Діагностика банкрутства
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» від 14.05.92 №2343-ХІІ (далі — Закон про банкрутство), банкрутство розглядають як визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки за допомогою застосування ліквідаційної процедури.
Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді.
Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких здійснюється аналіз.
На сьогодні державними органами розроблений документ, у якому, по суті, викладений новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств, — Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з приховання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 №10 (далі — Методичні рекомендації). Методика проведення діагностики банкрутства, викладена в Методичних рекомендаціях, максимально враховує вимоги Закону про банкрутство стосовно подальших дій боржника у випадку, якщо його фінансовому стану властиві ознаки неплатоспроможності.
Методичні рекомендації розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і понадкритичну неплатоспроможність.
Для того щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують такі показники:
1) поточна платоспроможність;
2) коефіцієнт забезпечення власними коштами;
3) коефіцієнт покриття.
Висновки з четвертого питання:Студенти ознайомилися з показниками форми №4 «Звіт про власний капітал». Студенти вивчили джерела формування власного капіталу на звітний період та використання його. Студенти навчилися проводити діагностику банкрутства, згідно Методичних рекомендацій. Студенти засвоїли, що для визначення неплатоспроможності необхідно визначити показники: поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами, коефіцієнт покриття.
Висновки з теми:Студенти ознайомилися з формою №1 «Баланс», з показниками, які відображаються в Балансі. Студенти вивчили аналіз структури статей Балансу, горизонтальний та вертикальний аналіз Балансу, аналіз фінансового стану згідно показників Балансу. Студенти засвоїли що відноситься до активів та до пасивів підприємства і як вони діють на фінансовий стан підприємства, що відноситься до власного капіталу та зобов’язань підприємства.
Студенти ознайомилися з показниками форми №2 «Звіт про фінансові результати». Студенти вивчили порядок проведення фінансово-економічного аналізу згідно даних форми №2 та мету його проведення; порядок проведення розрахунків показників рентабельності, формування чистого прибутку підприємства від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Студенти ознайомилися з показниками форми №3 «Звіт про рух грошових коштів», які є базою для оцінки можливості підприємства залучати та використовувати грошові кошти. Студенти вивчили, що грошові кошти надходять і використовуються від трьох видів діяльності: операційної, фінансової та інвестиційної. Студенти освоїли проведення аналізу руху грошових коштів підприємства, дохідності, прибутковості, фінансової гнучкості.
Студенти ознайомилися з показниками форми №4 «Звіт про власний капітал». Студенти вивчили джерела формування власного капіталу на звітний період та використання його. Студенти навчилися проводити діагностику банкрутства, згідно Методичних рекомендацій. Студенти засвоїли, що для визначення неплатоспроможності необхідно визначити показники: поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами, коефіцієнт покриття.
ТЕМА № 4. Фінансово-економічний аналіз
промислового підприємства
ФЕА виробництва і реалізації.
ФЕА використання персоналу підприємства і фонду оплати праці.
ФЕА використання основних коштів.
ФЕА використання матеріальних ресурсів.
ФЕА собівартості продукції.
ФЕА фінансових результатів діяльності підприємства.
ЛІТЕРАТУРА за темою:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - № 996-ХІУ.
Спеціальна література:
1. Цигилик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
2. Цигилик І.І. Економічний аналіз і ефективність виробництва // Науковий вісник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002. - №3.
3. Примак Т.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Київ: «Вікар», 2002.
4. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.
5. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ», 2001.
6. Триснюк В.М., Радванський М.І., Цвєтков В.Д.. Нова економічна політика України в зв’язку з переходом від тоталітарної до ринкової економіки // Наукові вісті. Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
7. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
8. Кононенко О.І. Аналіз фінансової звітності. – Харьків: Видавництво „Фактор”, 2003 р.
9. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
10. Барнгольц С.Б., Тацій Г.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.- Москва: Фінанси та статистик, 1986 р.
11. Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. – Москва: Центр економіки та маркетингу, 1997 р.
12. Бандурка А.М., Черв’яков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. – Харьков: Університет внутрішніх справ, 1997 р.
13. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств. – Москва: Інфра, 2003 р.
14. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 1999.
15. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности:
Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
16. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. -
М.: Финансы и статистика, 1994.
17. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. - М.: Финансы и статистика,
1996.
18. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: БГЭУ, 2001.
19. Зудилин А. П. Анализ хозяйственной деятельности развитых капиталистических стран. 2-е изд. - Екатеринбург: Каменный пояс, 1992.
20. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. - М.: Финансы и статистика, 1997.
21. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000.
22. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2000.
23. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1999.
24. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. - М.: Финансы и статистика, 1988.
25. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. - М.: Высшая школа, 1997.
26. Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ за рубежом. - Минск: ИП «Новое знание», 2002.
27. Панков Д.А. Современные методы анализа финансового положения. - Минск: ООО «Профит», 1995.
28. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. - М.: Ось-89, 1996.
29. Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1997.
Мета лекції:Ознайомитися з фінансово-економічним аналізом діяльності промислового підприємства, в тому числі: аналізом виконання плану виробництва та реалізації готової продукції; аналізом об’єму, складу, асортименту та якості виробленої і реалізованої продукції; аналізом собівартості виробленої продукції; аналізом використання персоналу підприємства та фонду оплати праці; аналізом використання основних виробничих фондів; аналізом використання сировини та матеріальних ресурсів на виробництві; аналізом фінансових результатів господарської діяльності промислового підприємства.
Навчитися проводити аналіз фінансово-господарської діяльності промислового підприємства для прийняття управлінських рішень.
Вступ:Фінансово-економічний аналіз – це дослідження системи якісних та кількісних показників, що характеризують господарську діяльність промислових підприємств для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють фінансові результати їх роботи. Проведення фінансово-економічного аналізу є важливою передумовою прийняття раціональних керівних рішень. Як відомо, виробнича діяльність будь-якого підприємства може бути детально описана цілою низкою економічних показників, які тісно пов’язані між собою. Особлива наочність аналізу досягається за використання прийомів та способів, які вивчалися студентами раніше. В ході проведення аналізу можна встановити негативні явища при веденні промислового виробництва, які призводять до порушень фінансової дисципліни підприємства.
1. Фінансово-економічний аналіз виробництва і реалізації.
Аналіз діяльності виробничого об’єднання (підприємства) починається з вивчення обсягу виробництва і темпів його росту, тобто з оцінки виконання планів виробництва і реалізації продукції. Виконання цих планів кожним виробничим об’єднанням підприємством сприяє планомірному пропорційному розвитку економіки країни, задоволенню потреб населення в продукції, що випускається. Прийнята послідовність аналізу обумовлена тим, що від обсягу, складу, асортименту та якості випущеної і реалізованої продукції, від ритмічності виробництва залежать собівартість, прибуток, рентабельність, оборотність коштів, платоспроможність та інші показники, що характеризують ефективність виробництва.
Головними завданнями аналізу розглянутого кола питань є:
1) перевірка напруженості планових завдань;
2) оцінка виконання плану і зміна в обсязі, складі та якості, у ритмічності і комплектності виробництва за досліджуваний період;
3) з’ясування причин відхилення від плану і змін у порівнянні з попереднім періодом;
4) виявлення резервів подальшого росту продукції, поліпшення її складу і якості, посилення ритмічності виробництва.
Дані можуть бути отримані безпосередньо на підприємстві у вигляді розрахунків до плану і зведень з поточного оперативного, техніко-виробничого і бухгалтерського обліку.
До директивних показників планування й оцінки виконання плану за обсягом виробництва в промисловості належать:
– темпи росту товарної продукції за роками і наростаючим підсумком;
– виробництво основних видів продукції в натурі, у тому числі продукції для експорту і товарів народного споживання за рік і наростаючим підсумком;
– питома вага продукції вищої категорії якості.
Директивними показниками річного, квартального і місячного планування є такі.
1. Реалізація продукції в оптових цінах підприємства. Через вартісний показник реалізації контролюється виконання плану за натурально-речовинним складом продукції, оскільки до виконання плану реалізації включається фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план постачань виконаний цілком усіма без винятку покупцями відповідно до договірних умов відносно кількості, асортименту та якості виробів, а також термінів постачань. При невиконанні зобов’язань з постачання продукції з планової суми реалізації віднімається вартість недопоставлених покупцям конкретних видів виробів, виділених у договорах самостійними позиціями. Перевиконання плану постачань за іншими видами виробів або іншими покупцями не зараховується, отже план реалізації може бути виконаний не більше ніж на сто відсотків.
2. Обсяг виробництва основних видів продукції в натурі, в тому числі продукції для експорту. Окремо вказуються загальні суми випуску товарів, при цьому виконання плану за контрольованими позиціями асортименту визначається наростаючим підсумком з початку року.
3. Питома вага товару вищої якості. Виконання плану за якістю продукції виробничо-технічного призначення визначається на основі її атестації і зіставлення фактичної питомої ваги продукції вищої категорії якості із запланованою.
Висновки з першого питання:Студенти ознайомилися з показниками виробництва та реалізації готової продукції промислового підприємства, з головними завданнями фінансово-економічного аналізу вказаних показників. Студенти вивчили директивні показники планування та проведення оцінки виконання плану виробництва готової продукції: темпи зростання випуску товарної продукції, виробництво основних видів продукції в натурі, реалізація продукції в оптових цінах, питома вага продукції вищої якості, виконання плану по асортименту та якості, тощо. Студенти опанували знаннями проведення аналізу об’єму, складу, асортименту і якості товарної продукції, яка вироблена та реалізована, аналізу собівартості, прибутку від реалізації товарної продукції, рентабельності, оборотності оборотних засобів та других показників ефективності виробництва.
2. Фінансово-економічний аналіз використання персоналу підприємства
і фонду оплати праці.
Завдання аналізу. Вивчення впливу трудових факторів на виконання плану і динаміку обсягу виробництва має на меті встановити:
– напруженість плану по праці;
– відхилення від плану праці, їх вплив на обсяг продукції, причини відхилень;
– резерви підвищення продуктивності праці і впливу їх мобілізації на обсяг продукції;
– повноту й ефективність використання трудових ресурсів.
Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та їх використання застосовується така система показників:
– чисельність персоналу та його склад за групами, категоріями, професіями і кваліфікацією;
– обіг робочої сили, плинність кадрів;
– використання робочого часу, величина змінних і цілодобових втрат робочого часу та їх структура за причинами;
– середній виробіток на одного працюючого і на одного робітника за визначений хронологічний період (рік, місяць, день, година);
– середній відсоток виконання норм виробітку робітниками-відрядниками та їх розподілу за ступенем виконання норм виробітку;
– трудомісткість основного і допоміжного виробництва та окремих видів продукції.
Ці показники аналізуються в їх взаємозв’язку і визначається їх уплив на обсяг виробництва. Частина показників мається в статистичній звітності. Інші можна обчислити шляхом відповідної обробки статистичної звітності.
Продуктивність праці в більшості галузей промисловості тепер вимірюється шляхом розподілу нормативної чистої продукції на середньорічну чисельність промислово-виробничого персоналу.
Перевірка забезпеченості трудовими ресурсами провадиться методом зіставленням фактичної чисельності з планової за промислово-виробничим персоналом — за категоріями, а непромисловим — за галузями діяльності.
Усунення впливу асортиментних зрушень і змін у зовнішньому
кооперуванні на показники продуктивності праці. Для усунення впливу зміни матеріалоємності і рентабельності асортименту, що випускається, на показники середнього виробітку і темпи їх росту вони обчислюються виходячи з нормативної чистої продукції.
Усунення впливу зміни структури промислово-виробничого персоналу на показники продуктивності праці. Середній виробіток на одного працюючого залежить від середнього виробітку робочих та інших категорій працюючих.
Фактори, що впливають на середній виробіток одного робітника, поділяються на екстенсивні й інтенсивні.
Втрати робочого часу. Щоб повніше виявити резерви росту середньорічного виробітку за рахунок кращого використання робочого часу, потрібно детально вивчити втрати робочого часу та їх причини. Дані про плановане використання робочого часу наводяться у спеціальній таблиці плану праці «Баланс робочого часу».
Деталізація аналізу впливу інтенсивних факторів на продуктивність праці. Вплив інтенсивних факторів на продуктивність праці. Вплив інтенсивних факторів на продуктивність праці виявляється через скорочення трудомісткості виробництва. Сукупна його трудомісткість включає:
– трудомісткість основного технологічного процесу або технологічна трудомісткість, від якої залежить потреба основних робітників;
– трудомісткість обслуговування цього процесу, що визначає чисельність допоміжних робітників;
– трудомісткість управління, від якої значною мірою залежить чисельність ІТП і службовців.