Характеристика окремих форм виховної роботи

Література

1. Волкова H.II. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Видавничий центр „Академія", 2002.

2. Волобуєва Т.Б. Управлінський супровід моніторингу якості освіти.- Харків: Основа, 2004.

3. Закон України „ Про освіту".- К., 1996.

4. Закон України „ Про загальну середню освіту".- К., 2002.

5. Касьянова О.М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом.- Харків: Основа, 2004.

6. Онишків З.М. Основи школознавства.- Тернопіль, 2003.

7. ІІікельна B.C. Управління школою.- Харків: Основа, 2004.

8. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов E.H. Педагогика.- М.: Академия, 2003.

9. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти.- К.: Видавничий центр „Академія", 2001.

10. Управление образовательными системами: Учебное пособие / Под ред. В.С.Кукушина.- М.: ИКЦ „Март", Ростов-на Дону: Издат. Центр „Март", 2003.


1 Сухомлинский В.О. 0 воспитании. — М., 1975.-С. 14.

1 Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. - К.: Рад. школа, 1983,- Т.1.-С.199.

' Сухомлинський В. О. Вибр. твори: В 5-ти томах. — Т.З. — К.: Радянська школа, 1977, — С.7.

1 Костток Г. С. Вікова психологія. — К., 1976. — С.28.

1 Див.: Петровський А. В. Нерозв'язані проблеми перебудови педагогічної і;ауки // Нове педагогічне мислення. — М., 1989 — С. 11-12. — Рос.

2. Основні фактори розвитку особистості

На запитання, як відбувається розвиток, які його джерела та основні фактори, вчені, представники різних філософських течій, відповідають по-різному.

Представники біологізаторських (ідеалістичних, метафізичних) концепцій розглядають розвиток із преформіських позицій ("преформа" - перекладається як "утворюю наперед"). Вони вважають, що особистість формується за наперед заданою програмою, що розвиток - це пряме розгортання закладених природою якостей, яке відбувається саме собою, спонтанно, а виховання відіграє лише допоміжну роль і сприяє реалізації цієї програми. До них відносяться: давньогрецький філософ ГІлатон, середньовічний богослов Фома Аквінський, З.Фрейд, Дж.Дьюї та інші. На початку XX століття вченими Е.Геккелем та Ф.Мюллером сформульовано біогенетичний закон, згідно якого індивідуальний розвиток являє собою швидке повторення розвитку виду: стадії дикунства, полювання, скотарства,

' Цит. за: Ярошевський М. Г. Історія психології. — М„ 1976. — С.340.

1 Роберт Пломін, Джон С. де Фріз. Генетика пізнавальних здібностей та порушень інтелекту // Світ науки. — 1999,- № І,— С.58—65.

1 Ушинський К.Д. Вибр.тв.: У 2-х т-Т.1.- С.196.

1 Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник МО України.—1996.— №13.

1 Сухомлинський В. 0. Павлиська середня школа // Вибр. тв.: У 5-ти т. —Т.4. - К„ 1977. - С.20.

1 Див.: Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике. — М.: 1995. - С. 191-192. б4

1 Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". — К., 1993. — С.52-53.

' Дидактика современной школы. -К., 1987. — С.56-59

1 Див.: Галузинський В.М. Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія -К., 1995. — С. 157-162. Дидактика современной школы. -К., 1987. — С. 42-54,56. Лозова В.І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". -К., 1993. - С. 13-33.

' Куписевич Ч. Основы общей дидактики. — М., 1986. — С.167.

1 Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". — К., 1993. — С.21.

2. Класифікація методів навчання

Проблема класифікації методів навчання - одна із найгостріших у сучасній дидактиці. Наявність різних підходів до класифікації методів навчання свідчить про розвиток педагогічної науки.

Історично найстаршою групою методів є словесні методи, які передбачають передачу інформації за допомогою слова: усного, письмового, друкованого. Словесні методи лежали ь основі <|юрмальної освіти. Розвиток матеріальної освіти сприяв поширенню іншого способу передачі знань через показ самих предметів вивчення і їх спостереження учнями. Ці методи назвали наочними (оглядовими, предметними). В кінці XIX - на початку XX століття в роботах Дж.Дьюї та його послідовників з'явився новий спосіб ознайомлення учнів із знаннями. Він полягає в організації практичної дія/іьності учнів, яка є джерелом знань і умінь.

' Ващенко Г. Загальні методи навчання. — К., 1997. — С.137.

3 Оконь В. Введение в общую дидактику. — М.: Высшая школа, 1990. -С.262-

292.

6. Вибір методів і засобів навчання вчителем

Вибір методів і засобів навчання залежить від багатьох факторів. Основні з них:

- мета і завдання уроку;

- обсяг і складність навчального матеріалу;

- рівень підготовленості і працездатності, вік учнів;

- мотивація навчання;

- час навчання;

- матеріально-технічна база;

- взаємини між вчителем і учнями;

- рівень підготовки, педагогічна майстерність учителя.

Рішення про вибір методів і засобів навчання вчитель приймає

або керуючись основними стереотипами, або прагнучи виявити власну ініціативу і творчість, іде шляхом спроб і помилок, або приймає виважене рішення, яке ґрунтується на глибинному знанні педагогічної теорії і практики, психології учнів.

Використання вищеназваних методів і засобів навчання учителем допомагає йому звільнитися від „суб'єкт-об'єктного"

3. Типи і структура уроку. Нестандартний урок

Типологія уроків має не лише теоретичне, але й практичне значення. Неможливо чітко організувати навчальний процес, не визначивши в цілому типи уроків в межах теми, і кожного конкретного уроку зокрема.

У педагогіці існують різні підходи до визначення типів уроків. Так, вчений С.В.Іванов за основу класифікації уроків узяв основні етапи навчального процесу і виділив наступні типи уроків; вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; утворення понять, встановлення законів і правил; застосування отриманих знань на практиці; формування навичок (тренувальні); повторення і узагальнення; контрольні; змішані або комбіновані уроки. Дидакт І.Н.Казанцев виділив 8 типів уроків за основним способом їх проведення: урок з різноманітними видами занять; урок- лекція; урок-бесіда; урок-диспут; екскурсія; кіноурок; самостійна робота в класі; лабораторне (практичне ) заняття.

1 Концепція національного виховання // Рідна школа. -1995. — №6. -С. 19.

1 Ушинський К.Д.Праця в її психічному і виховному значенні // Ви6р.пед.твори: В 2-х т - Т.І.- К.: Рад.школа, 1983 - С.107.

1 Див.: Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. — К.: Вища школа, 1997. — С.101-102.

1 Макаренко A.C. Методика організації виховного процесу // Та.: в 7 т. — К., 1954. - Т.5. - С. 69.

1 Ушинський К.Д. Виховання Звичок і навичок // Твори: В б т. — К.: Рад. шк., 1955. - Т.6. - С. 251.

3 Див.: Скульський Р.П., Ступарик Б.М. Класний керівник: бути чи не бути // Рідна школа. - 1992. - № 7-8.

' Див.: Практикум з педагогіки: Навч. Посібник / За заг. ред. О.А.Дубасенюк та А.В.Іванченка. - К.: УСДО, 1996. - С.312-313.

3 Див.: Іванов І.П. Виховувати колективістів // Педагогічний пошук. — К : Рад. шк., 1988. - С. 336-406.

' ' Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. — К., 1999. — С.285.

1 Див.: Аникиева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. — М.,

3 Див.: Іванов І.П. Виховувати колективістів // Педагогічний пошук. — К., 1988. - С.336-406.

1 Социальная психология / Под. ред. A.B. Петровского. — M., 1987. - С. 158.

' Див.: Закон України "Про позашкільну освіту" // Освіта України,— 1999. - № 40,— С.8-9.

Для задоволення інтересів і запитів школярів щодо розвитку їх творчих здібностей, формування практичних умінь і навичок у школах та закладах позашкільної освіти організовують гуртки. Гурток - самодіяльне об'єднання учнів, які займаються поглибленим вивченням питань науки, літератури, мистецтва, фізкультури. Найбільш поширені предметні гуртки, а також краєзнавчі, технічні, юних натуралістів, виразного читання і драматизації, хорові і музичні, фізкультурні, шахові та шашкові тощо. Гуртки створюються на основі самодіяльності учнів під керівництвом учителів або спеціалістів, запрошених до школи чи позашкільного закладу.