Lecture 3.

План

Q Тема 3: Аналіз конфлікту

Список литературы

 

1. Информатика. Учебник, под ред Макаровой Н.В. М.: Финансы статистика, 1998, 768 с, ил.

 

2. Научные основы организации управления и построения АСУ / Под ред. В. Л. Бройдо, В. С. Крылова. -М.: Высшая школа, 1990

 

3. Пономарева К.В., Кузьмин Л.Г. Информационное обеспечение АСУ. - М.: Высшая школа, 1991.

 

4. Суханов А.П. Информация и прогресс. -Новосибирск: Наука, 1988.

 

5. Чарльз Рабин. Эффективная работа с Microsoft Word.- СПб: Питер, 2000.- 725с.

 

6. Справочная система Microsoft Office.

 

7. «Компьютерная газета» статья Сергея и Марины Бондаренко, http://www.3domen.com

 

8. Леонтьев В.П. Персональный компьютер. Карманный справочник. –М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. -928.: ил.

 

 

1. Структурні елементи конфлікту.

2. Джерела та причини конфлікту.

3. Стратегії поведінки у конфлікті.

 

 

Конфліктанти. “Коли пани б’ються, то в хлопців чуби тріщать”. Інтерес – це відчуття того, що є бажаним. Інтерес – це також усвідомлена потреба. Виділяють також потреби (життя, безпеки, добробуту, ідентичності) та цінності - система. Для того, щоб інтереси однієї сторони могли зіткнутися з інтересами іншої, вони повинні перетворитися на прагнення. Прагнення сторін стають несумісними або через те, що сторони вважають, що вони здатні досягти мети, або коли їм здається, що вони мають право на те, чого прагнуть.

Структура конфлікту. 1) Конфлікт є складним явищем, що має свою структуру. А) Сторони конфлікту. В конфлікті, як правило, беруть щонайменше дві сторони – окремі індивіди, групи, держави. В більшості реальних конфліктах є багато сторін, які мають свої інтереси. (Співчуваючі/союзники, провокатори, примірювачі, консультанти, невинні жертви). Для аналізу конфлікту потрібно з’ясувати соціальні і психологічні особливості конфліктантів. Соціальний статус, належність до тої, чи іншої соціальної групи, професія, службове становище, авторитет. Психологічні особливості – це особливості темпераменту, комунікабельність, і т. ін. Б) Зона розбіжностей. Це те, навколо чого точиться конфлікт. (Предмет суперечки, несумісні цілі, інтереси, цінності). Зону розбіжностей не завжди легко виявити. Часто конфлікти виникають з дрібниці, але мають ґрунтовніші розбіжності. Справа утруднюється тим, що зона розбіжностей досить рухлива. Вона може розширюватись і звужуватись. Буває, що конфлікти мають розбіжності з якогось питання, проте в дискусії часто перекидаються на особисті характеристики, що погіршує ситуацію. І, навпаки, коли конфліктанти досягають згоди з якогось одного питання, зона розбіжностей звужується, і зникає, коли розбіжності усунені. В) Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників конфлікту має своє уявлення про ситуацію. Як правило, ці уявлення не співпадають. Кожен бачить ситуацію по-своєму. Власне, це створює грунт для розбіжностей. Конфлікт виникає, якщо принаймі один з учасників сприймає ситуацію як вияв агресивності, недоброзичливості, неповаги, чи щось інше. - Приклад (про “погано подивився”). - Тут потрібно пам’ятати про те, що ніхто не знає як уявляє собі ситуацію інший і доки той не скаже про це. Але для виникнення конфлікту не має значення чи дійсно ситуація така, якою її уявляють, ні те, як про неї думають конфліктанти. – Тут діє теорема У. Томаса “Якщо ситуація визначається як реальна, вона реальна за своїми наслідками”. У конфлікті це означає, якщо хоч би одна зі сторін вважає конфліктну ситуацію реальною, то це викликає реальні конфліктні наслідки.

 

Мотиви – прагнення, спрямовані на реалізацію потреб, бажань, прагнень.	Г) Мотиви.Чому люди уявляють ситуацію по-різному. Для цього потрібні певні причини. Їх може бути багато, але, як правило, в кожної людини складається свій комплекс уявлень, потреб, інтересів, поглядів, ідей та ін. На цій основі складаються відповідні мотиви – прагнення, цілі, спрямовані на реалізацію потреб інтересів. Мотиви можуть бути усвідомленими і неусвідомленими. Але так чи інакше вони впливають на ставлення людини до важливих для неї питань.   - Бувають випадки, коли люди формулюють нереальні або несумісні цілі. Тоді виникають внутріособистісні конфлікти. Якщо у двох людей складаються різні уявлення про ситуацію і виникають розбіжності з приводу важливих для неї питань, то їх мотиви також розходяться. Т.ч. цілі, інтереси сторін не співпадають, стають несумісними Для розуміння і вирішення конфлікту важливо правильно виявити мотиви.   Д) Дії. Коли в людей існують розбіжності, різні уявлення про ситуацію, несумісні мотиви і цілі, то, природно, люди починають вести себе так, що їх дії зіштовхуються. Бії однієї сторони заважають іншій досягти її мети. Тому вони оцінюються як ворожі або некоректні, невірні. Інша сторона, переслідуючи свої цілі, здійснює дії, що суперечать цілям першої. Іншими словами, конфлікт – це сукупність дії і протидій конфлікт антів. Те, що бачить зовнішній спостерігач – це відкриті дії опонентів, але це лише “вершина айсбергу”, а непоміченими залишаються зона розбіжностей, уявлення, мотиви і цілі сторін. Для конфліктолога необхідно з’ясувати ці невидимі складові конфлікту.   Види конфліктних дій: - створення прямих і непрямих перешкод для здійснення планів і намірів іншої сторони; - невиконання іншою стороною своїх обов’язків і зобов’язань; - захоплення або утримання чогось, що з точки зору однієї сторони, не повинне бути у володінні іншої; - спричинення шкоди (матеріальної, моральної); - агресія (фізична, моральна/вербальна); - погрози, залякування і т. ін.   Ті, чиї дії можуть сприйматися як конфліктні, самі можуть про це не підозрювати. Дії людей в ситуації конфлікту сприймаються особливо гостро, інтенсивність дій зростає з загостренням конфлікту. Підсумовуючи сказане, структуру конфлікту можна зобразити у вигляді схеми
Об’єктивні фактори.     Суб’єктивні фактори.     Ми – Вони.     Етноцентризм.	2) Джерела та причини конфлікту. Кожен конфлікт існує лише тому, що люди витрачають енергію на підтримку його існування. Це як вогонь, до якого підкидають нові дрова – час, душевні сили, здоров’я, часом життя. Чим більше вони це роблять, тим сильніша інтенсивність конфлікту. Припинити конфлікт просто – не підтримувати його. Але це буває надто важко, інколи неможливо. (Людська честь, амбіції, інші потреби чи цінності змушують людей діяти). Потрібно розрізняти суб’єктивні і об’єктивні фактори, що штовхають людей у конфлікт.   Об’єктивні фактори – це реально існуючі обставини життя, що пов’язані з буттям індивіда. Це, на приклад, соціальна нерівність, національна залежність, расова/етнічна дискримінація, класові протиріччя в суспільстві, політичне/економічне відчуження, тощо. Ці фактори є причинами соціальних конфліктів (класових, етнічних, расових). - Внутрігрупові та внутріорганізаційні конфлікти часто виникають через недостатність ресурсів, боротьбою за владу, нечітким розподілом відповідальності, обов’язків і повноважень, браком належної комунікації (втрата інформації, неузгодженість дій). - Є ряд об’єктивних факторів, пов’язаних з особливостями особистості чи соціальної групи, що можуть призвести до конфлікту: освіта, рівень кваліфікації, інтелект, діапазон можливостей. - Об’єктивні фактори дуже різноманітні. Детальніше їх можна виявити при розгляді конкретних конфліктів.   Суб’єктивні фактори конфлікту зумовлюються ілюзорними, уявними обставинами. Люди спотворено сприймають ситуацію, в їх уяві реальні події набувають невластивого в дійсності характеру або уявляються такими, що не відповідають дійсності. Проте, згідно “теорії Томса” наслідки таких уявлень цілком реальні. Ілюзорні уявлення породжують конфлікти не менші ніж реальніобставини. Як суб’єктивні, так і об’єктивні фактори можуть штовхати людей у конфлікти. Ось декілька типових ілюзій, що змушують людей вступати у конфлікт. Ілюзія “перемоги - поразки” (або - або).Здається третього не дано. Проте можливі ситуації, коли буває й виграш – виграш, поразка – поразка. Ілюзія “самовиправдання”.Схильність виправдовувати власну поведінку, применшувати негативні вчинки. “Ми – гарні, найкращі”. “Образ ворога”.Опонент завжди сприймається гірше. Всі негативні риси підкреслюються. “Вони - гірші”. “Дзеркальне сприйняття”.Всі позитивні якості кожна зі сторін приписує собі, подібно до іншої, тоді як негативні “віддає іншій”. Тут діє принцип подвійних стандартів “собі все краще”, “їм - все гірше”.

 

3) Стратегії поведінки у конфлікті. Дослідники виділяють декілька можливих стратегій поведінки людей у конфлікті. Найбільш поширеною стала схема Томаса-Кілмена, в якій виділено п’ять способів поведінки у конфлікті. Основою для виділення цих стратегій є співвідношення між рівнем наполегливості в задоволенні своїх інтересів (Y) і готовністю піти на пос- тупки в задоволенні його ін- тересів (X). 1) На перетині обох осей є нульова точка, в якій не відбувається задоволення інтересів жодної зі сторін., Це уникнення недіяння, відхід від ситуації. - Інколи така поведінка виправдана, коли питання конфлікту не настільки важливе, щоб його розпочати (Батьки терплять зачіски чи одяг дітей, щоб не псувати відносин в сім’ї ) - Проте, з іншого боку, небажання втручатися може призвести до загострення відносин бо проблема не вирішилась і інтереси сторін не були задоволені. 2) Суперництвоозначає бажання задовольнити лише свої інтереси, не беручи до уваги інтереси опонента. Суперництво дозволяє досягти бажаного результату, стимулювати розвиток, сприяє прогресу.(Спортивні змагання, концерт артистів(краси), влаштування на роботу, вступ до вузу та ін.). В той же час суперництво вимагає затрати сил, енергії, часу, здоров’я і навіть життя. У суперництві кожна зі сторін намагається нав’язати іншій умови, що часто спричинює загострення конфлікту. 3) Горизонтальна вісь, спрямована в напрямку зростання поступок опоненту демонструє стратегію пристосування, аж до повної капітуляції. Поступки можуть демонструвати добрі волю і бажання не загострювати відносин. Така стратегія дозволяє зберегти ресурси для сприятливішого моменту. Однак, поступки можуть бути оцінені як вияв слабкості опонентом і призвести до збільшення вимог. Відтак, відмова від своїх інтересів може послужити приводом для нових вимог. 4) Компроміс –часткове задоволення потреб декількох опонентів. Часто компроміс є найбільш вдалим варіантом поведінки. Проте, компроміс часто виявляється лише тимчасовим вирішенням проблеми бо жодна зі сторін не задовольняє свої прагнення повністю. Якщо компроміс є нерівним, то можливість повторного вибуху ще більша. 5) Врешті стратегія співпраціє однаково вигідна для обох сторін. Вона характеризується можливістю досягнути максимально можливого задоволення своїх інтересів та інтересів опонента. Саме цей спосіб поведінки вважається найбільш ефективним при вирішенні конфліктних ситуацій: - задовольняє інтереси сторін; - зберігає стосунки між ними; - розкриває можливості для подальшої співпраці. Саме ця стратегія є предметом вивчення теоретиків і практиків конфлікту.   Основне питання - як у випадку конфлікту зуміти співпрацювати з опонентом? Для цього потрібна інтуїція, а також вміння. Про це будемо говорити на наступних заняттях.   Література: Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина, СП. б., 1999. Глава2. Dean G. Pruitt, Jeffry Z. Rubin. Social Conflict , Chapter1,2, 1983. Анцупів А., Шипилов А. Конфликтология, М., 1999. Глава16.